Ассоциация Предприятий Промышленной Автоматизации Украины

Новости   rss

На переправі – або чи почуємо ми Шевельова

Недавній пост Find your Pupena Sun підняв ряд актуальних питань щодо справжніх змін пост -радянської системи технічної вищої освіти. І хоча ми й справді розширили цей кейс до всього ринку пром. автоматизації, маючи на увазі його культуру та традиції, витоки посту все ж були про наші кафедри ВНЗ. Тому давайте ще раз поглянемо на ці виклики.

Тим більше, що рух пішов й засідання кафедри АТЕП (КПІ), що відбулось 8 листопада дало змогу не тільки знову побачити давно знайомі речі, а й осмислити деякі нові.

 

«Мы все такие разные»

Викладачі добре знають, що кожна модель має свої обмеження. Життя все розставляє на свої місця та вносить корективи. Тому й наша модель в згаданій статті  «Інноватори vs Кафедри» (як образ всієї пост-радянської системи ВНЗ) наштовхнулась на гостру критику з боку кафедри АТЕП НТТУ КПІ. «Ми інші» - сказали вони. «Й ми не хочемо протиставляти інноваторів кафедрам – якими б не були останні. Більше того – ми хочемо їх інтегрувати максимально, оскільки самі по собі окремі люди не здатні справлятись з сучасними викликами. І ми це вже робимо в себе».  Така постановка питання з одночасним запрошенням обговорити ці речі напередодні Львівської конференції була більш ніж доречною. В нас немає (й не було) сумнівів, що кафедри різні й це просто чудово коли є такі як АТЕП – зі своїм обличчям, здоровими амбіціями та справжніми досягненнями.

Отже, до яких висновків та рішень ми дійшли 8 листопада в КПІ – вкажемо тут на 3 головні:

1.       Синхронізація з ринковими вимогами

Скільки  потрібно готувати спеціалістів, яких (профіль компетенцій), по яким напрямкам…  - на подібні питання відповідей з ринку немає. ВНЗ потребують ясної та детальної ринкової інформації, яку можуть надати учасники ринку, а також АППАУ (консолідована ринкова інформація). В свою чергу, АППАУ не може поки що проводити широкі ринкові дослідження за браком бюджету. Рішення полягає в покращенні взаємодії та зворотнього зв’язку між всіма учасниками процесів. Прийнято рішення провести  провести круглий стіл з вендорами та інтеграторами в січні наступного року, а також  додатково запустити опитування он-лайн серед вендорів та інтеграторів (АППАУ).

 

2.       Розподіл ролей в Освіті – Просвіті ринку з іншими учасниками ринку.

        Це складне питання, що підіймається на подібних засідання протягом всіх останніх років. На цьому зібранні викладачі сказали прямо, що важливо розподіляти ролі у вказаних областях. «Головна роль ВНЗ – це освіта, просвітою ринку повинні в першу чергу займатись виробники (вендори)». Водночас як «змусити» вендорів активізуватись в сфері просвіти? АППАУ намагається це робити протягом 5 років, але успіхів мало. Короткострокова ментальність та виключна орієнтація на план продажу в умовах обмежених ресурсів – є характерною ознакою 90% вендорів, та й не тільки їх. Водночас, зявляються нові виклики, що стосуються підготовки – перепідготовки кадрів. В 2016 АППАУ зафіксувала та реалізувала попит на навчання по новим стандартам пром. автоматизації (ISA95). Якщо узагальнювати, то це  говорить, що попит на ринку є й він чималий. Але цей попит латентний – тобто схований, не розвинутий. Відповідно, є 2 ключові моменти

  •  Для того щоб його виявити та розвинути потрібні потужні програми просвіти. В даному випадку згадаємо, що той же ISA 95 АППАУ просуває з 2013, пізніше до нього (просування) доєднались поодинокі інноватори з ВНЗ, але поки це все.  Жоден вендор й досі не пропагує жоден з сучасних стандартів, що так необхідні ринку. 
  • Але й коли попит вже достатній - пропозиції навчальних продуктів по таким речам в Україні немає. На згаданий вид навчання – й коли перші замовники сказали «так», АППАУ провела внутрішній «тендер» між голландським та російським постачальником – перемогли по ціні росіяни (російський центр MES)

Як розірвати цей замкнутий круг в умовах суцільної інертності та зайнятості – поки що не зрозуміло. На засідання прийнято рішення повторно обговорити питання на Львівській конференції  та на круглому столі в січні з вендорами. Водночас, зрозуміло де можна шукати вихід в короткостроковій перспективі – нові члени АППАУ як Festo демонструють зовсім інший рівень активності та готовності до співпраці як в сфері просвіти, так і освіти ринку.  

 

3.       Бенчмарк в учбових процесах

Сергій Батюк також підняв питання бенчмаркингу – виявлення кращого рівня серед кафедр пром. автоматизації (АКІТ). Питання справді цікаве й варто детального розгляду. На цьому засідання ми сказали, що варто вивчити кращий світовий та європейський досвід. На думку АППАУ бенчмаркинговий процес та показники дійсно необхідні для встановлення кращих практик в освітній сфері та їх розповсюдження. Критеріями бенчмаркингу можуть бути

  •  кількість сертифікованих викладачів (по різним програмам) 
  •  оснащення сучасними засобами автоматизації
  • ефективність учбового процесу (вкл. з новими методиками навчання – як он-лайн) 
  • кількість курсів (програм), що мають ринкову вартість / кількість спеціалістів що проходять навчання тощо 

Для нас очевидно, що кафедра АТЕП вже може дати фору іншим по багатьом зі вказаних показників. Водночас, досконалість не знає меж, але головне що ця планка росту потрібна часто самим викладачам. Й ще важливо в цьому рості «не винаходити велосипед», а просто брати за приклад дійсно кращі зразки з міжнародного досвіду.

 

Нові-старі виклики

Про завдання конференції у Львові вже достатньо сказано. Для тих хто їде чи збирається рекомендуємо також переглянути наші звіти за весь період роботи з ВНЗ та інтервью викладачів минулого року.  Оцінюючи прогрес за минулий період, не можна сказати, що рух та зміни є масовими та швидкими. Скоріше навпаки. Тому головний виклик, що ми розглядатимемо на конференції – це як прискорити зміни. Й пост про Pupena San має бути перед очима кожного кожного учасника – саме тому, що головне питання в прискоренні – кому «все це робити». Адже поки ми не знаємо як справлятись зі старими проблемами виникають нові. Передові українські підприємства вже хочуть освітні курси по 4.0, а український абітурієнт масово тікає в Польшу. Загроза кадрового голоду в найближчій перспективі зростає ще більше.

 

Засторога Шевельова

Юрій Шевельов в далекому сьогодні 1954 р сказав, що 3 вороги України – це Москва, Кочубеївщина та провінційність. І якщо останній Майдан до певної міри справився із завданням до кінця усвідомити перші 2, то з третім – як ясно показують чільники нашої держави, - ще ні. Немає ніяких значних реформ і майже ніде. Точніше, спроби їх проводити показують нашу масову неготовність до змін. А так звана «децентралізація» наочно показує містечковість мислення багатьох регіональних чільників.

Переводячи ці речі в площину вищої технічної освіти та в формат нашої конференції, вкажемо свою думку про do та dont, або простіше – 2 пріоритети, які мають червоною ниткою проходити через всі дискусії

1)      це не наукова й не ВУЗ-ська конференція – вона спільна з представниками ринку. І АППАУ, й представники Arcellor Mittal Кривий ріг, й Phoenix Contact, Festo та інші учасники ринку витрачатимуть свій час, щоб дійсно допомогти спільноті ВНЗ - і всій спільноті пром. автоматизації, -  у вирішенні спільних конкретних завдань, але які мають відношення до нагальних ринкових проблем. Як та ж просвіта в нових технологіях, чи перепідготовка кадрів. Тому говоримо саме про ці речі, даємо пропозиції, як їх вирішувати. Все внутрішнє, як внутрішні проблеми з МОН, чи чисто наукові речі – поза рамками конференції.

2)      конференція є національною і має мати об’єднавчий характер – в нас будуть представники Харкова, Києва, Одеси, Краматорська, Кривого Рогу та інших ВНЗ. Тому одне з головних питань – як налагоджувати формати співпраці між ВНЗ. З погляду АППАУ ця співпраця – й по відношенню до ринкових проблем, є зараз на дуже низькому рівні. З урахуванням що все-ж домінуватимуть по кількості львівяни, саме від них залежить що буде запропоновано спільноті.

Відкритість до світу та широкий погляд на виклики, готовність та бажання змін, розуміння важливості спільних зусиль очевидно необхідні щоб знайти рішення досить непростих питань, що ми будемо обговорювати. Адже загрози та спроби відокремлення та самоізоліції ми бачимо в різних аспектах на глобальному, світовому рівні. В цьому контексті Львів має достатній набір власних рецептів успіху та які періодично демонструють всій Україні львівська влада, львівські бізнеси, львівський ІТ-кластер та нові заклади освіти як УКУ. Народжені в окремому регіоні, вони стають зразками розвитку для всієї України. Й очевидно саме тому, що змогли подолати комплекс провінційності, про який писав Шевельов – Львів завжди був європейським містом. Разом з справжніми досягненнями Харкова, Києва, Новокраматорська, Вінниці та інших ВНЗ що будуть представлені – ми можемо дійсно робити важливі речі на новому рівні. Але тільки коли разом. 

 Можливо, нам залишається просто скористатись цим кращим досвідом для вирішення своїх загальнонаціональних проблем? Принаймі, хоча б в тому, що стосується підходів до їх вирішення. Львівське середовище має до цього спонукати.

 Реєстрація на конференцію продовжується.

 

Комментарии: