Пупена Олександр
Протягом усієї моєї професійної діяльності в автоматизації (з 2001 року як викладача і як інженера-програміста) мене не полишала думка про те, що велика частина досвіду українських автоматників так і залишається в групки носіїв цього досвіду, або зовсім пропадає разом з носіями (може трохи грубо звучить, але факт). Вперше я це побачив на підприємствах замовників, коли старі досвідчені кадри не хотіли передавати досвід молодим, бо ті їх підсиджують. Потім я почав це помічати у деяких своїх колег-викладачів, а згодом на фірмах, які займалися інтеграцією і інжинірингом.
Так от, назвемо таких осіб або організації «закритими». Згодом я почав помічати, що всі ці ноу-хау в закритих організаціях, за великим рахунком взяті на озброєння з реалізованих технологій зарубіжного інжиніринга. Тобто колись ці закриті організації бачили як це зроблено у зарубіжних колег, розібралися в технології (коді, проекті, підстав потрібне) і почали їх самі успішно впроваджувати, причому з певними змінами. Доходило до смішного, коли було повне несприйняття зарубіжного стандарту, а натомість в якості альтернативи пропонувалося рішення, яке реалізоване на базі того ж стандарту. Так чи інакше, ці закриті організації робили для себе ж ведмежу послугу, бо закритість не давала змогу поглиблювати та розширяти досвід в повній мірі (зокрема з причини, що досвід був перейнятий у зарубіжних колег вже багато років тому). Зрештою носії не передавали цей досвід далі і життєвий цикл використання цього досвіду був досить коротким, або результати ставали спаклюженими.
Буває і ніша картина, коли «програмісти-самородки» (а більшість таких в АСУТП і є, хоча це стосується не тільки коду) придумували свої велосипедні рішення, які на фоні дуже невдалих рішень виглядали як найкращі. Це приводило до закритості, щоб цю суперідею не стирили інші «самородки».
Все це виглядає дуже дивно і неефективно з точки зору розвитку. Тим не менше з цього правила були і виключення. Директор однієї з інжинірингових фірм сказав колись мені таку фразу «Воруют (технологии) все у всех. Мы воруем у одних, а другие, а иногда и они же – воруют у нас. Не вижу смысла в защите собственных проектов и кода». Слово «красти» досить грубе і більше в даному контексті підходить на «підглянути». У цієї фірми я перейняв серйозний досвід, на той момент у них були свої правила написання коду, і вони їх не приховували від інших. Хоча відсутність механізмів передачі цього досвіду всередині організації, також погано сказався на розвитку.
До чого я веду. З початком війни, вектор інжиніринга в тому числі і інтеграції повністю змінився на західного споживача. У цьому напрямку організації можуть конкурувати тільки за наявності сильних кадрів та налагоджених ланцюгів доданої вартості. Враховуючи обставини (перш за все війна, текучість кадрів, відсутність якісної підготовки кадрів) закриті організації, на мою думку, приречені на зникнення, за винятком можливо дуже великих і в усьому самодостатніх. Нам допоможе об’єднання, що передбачає відкритість і готовність до спіробітництва. Ще до війни АППАУ (Асоціація промислових підприємств автоматизації) ініціювала низку організаційних заходів щодо консолідації зусиль різних підприємств для налагодження контактів між українськими підприємствами (matchmaking), зв’язків з зарубіжними асоціаціями, кластерами та підприємствами. Це відкрило нові можливості для підприємств. В цей же час треба серйозно попрацювати над тим, щоб максимально швидко забезпечити передачу досвіду молодим спеціалістам та обмінюватися кращими технологіями. Я говорю про передачу знань та досвіду в спільний «банк знань». Наявність єдиного репозиторію в загальному доступі, де би можна було зберігати і обговорювати передові технології дасть наступні можливості:
- передача знань в сферу освіти (є освітяни, які шукають ваш досвід), що приводить до підсилення кадрової підготовки
- змішування та об’єднання технологій, коли ваша технологія може бути доповнена іншими організаціями
- критика технологій з можливістю виявлення тонких місць
- створення національних «стандартів», для спрощення сумісних розробок: горизонтальна інтеграція по ланцюжку постачань, внутрішньо-український оутсорс співробітників, тощо
- створення національних продуктів зі спільними технологіями спільним зусиллями: ПЗ, посібники, методичні
- розвиток технологій та створення нових технологій
Саме зараз у нас є шанс об’єднатися. Це варто зробити в рамках АППАУ та УКА (Українського кластерного альянсу), які є об’єднанням великої кількості промислових підприємств.
Що треба для цього зробити? Я думаю варто спробувати такі кроки:
- Власникам та директорам: Станьте відкритими. Спробуйте принаймні запропонувати частину своїх напрацювань, де ви маєте серйозну експертизу. Думайте не про те, скільки заберуть у вас, а про те скільки ви можете отримати від усіх. Можливо вашою технологією зацікавляться і ви знайдете партнерів.
- Технарям: Почніть говорити про себе і про ваші здобутки, будьте активними. Не очікуйте на запит, пропонуйте цікаву тему для обговорення технологій, якими ви займаєтеся.
- Усім: Шукайте партнерів. Навколо багато організацій з якими ви можете зробити набагато більше, ніж поодинці.
Чи варто боятися того, що передані мною знання позбавлять мене роботи? Я завжди рухаюся вперед, у будь якому випадку для мене – це вже минуле. Але для когось це може стати доброю відправною точкою. Я можу зависнути, а хтось просунеться вперед. І тоді вони потягнуть мене далі, і я не буду топтатися на місці, хоч буду позаду них. Але якщо ніхто не буде рухатися і ми всі зрештою зависнемо.
Я не власник організації і не аналітик. Це моя пропозиція як викладача і програміста АСУТП. Якщо Ви дочитали цю статтю до кінця, це вже досягнення. Пропоную почати обговорення ініціативи «банку знань» за посиланням #2.
Також Ви можете мене знайти: