Технічні університети – як протистояти процесам деградації

Занепад технічної освіти в Україні, масовий витік молоді та талантів в ІТ та закордон не є сьогодні відкриттям ні для промисловців, ні для МОН-у, ні для самих ЗВО. Питання в іншому – якими є заходи та стратегії протистояння цим негативним тенденціям? Як держава, промисловці й самі університети бачать вихід з цієї ситуації? Якими мали б бути напрями консолідації? Чергова рефлексія на цю тему від АППАУ не претендує на глибоку аналітику (ми самі її шукаємо), тим не менше й виходячи з власного досвіду розвитку відносин з ЗВО надамо свою точку зору на проблематику та спробуємо відповісти деякі питання.

Головні тенденції 2015-19 років

Головні тенденції в технічних Університетах країни зрозумілі й навколо них є високий рівень консолідації думок, як всередині університетської спільноти, так і поза її межами

  1. Значне зростання вступників на спеціальності ІТ-технологій, а також загально-бізнесові (юристи, економісти, менеджмент) з одночасним падінням кількості абітурієнтів та їх якості на інженерних професіях.
  2. У витоках цієї тенденції – дисбаланси ринкового попиту та ринкових сил. Попит на спеціалістів значно вищий на ІТ-ринку, особливо, в сегменті аутсоурсингу, де тон задають 5-7 великих, глобальних гравців, а також регіональні ІТ-кластери. Вони зростають щороку на 20-30% й кадрів весь час не вистачає. Попит, хоч і не в такій мірі, зростає в промислових сегментах, але вітчизняний виробник чи інженерні команії, які працюють переважно на внутрішньому ринку є неконкурентоздатним в боротьбі за таланти з аутсоурсерами. Про це ми чимало писали в статті 2018 року – «Боротьба за таланти». В 2019 ці розриви тільки поглиблювались.
  3. Наслідком випереджаючого зростання глобальних ІТ-ринків є той факт, що спеціалістів ІТ-спеціальностей аутсоурсерам не вистачає. По нашим даним, практично до 50% випускників інженерних професій на старших курсах перекваліфіковується на ІТ-шників. Відповідно – і це підтверджено опитуваннями в АППАУ, – аутсоурсери виступають як конкурент №1 для всіх промислових хайтек. Ця тенденція явної конкуренції ще слабка, але все більше міцніє, в тому числі завдяки байдужості ІТ-аутсоурсерів до питань розвитку внутрішнього ринку країни.
  4. Держава, й першу чергу відповідні міністерства центрального уряду, мали б якимось чином регулювати цю ситуацію на користь внутрішнього ринку. Як – підіймати престиж інженерних професій, збільшувати держ. замовлення на відповідні спеціальності, допомагати самим роботодавцям внутрішнього ринку ефективніше конкурувати з тими, хто де-факто, вимиває таланти в зарубіжні екосистеми. Насправді, цього не відбувається. На поверхні ми бачимо риторику про стартапи та інновації, більша частина яких мало стосується посилення конкурентоспроможності внутрішніх виробників.
  5. Держава також пасує в завданнях координації, комунікацій та консолідації в реакції на спільні виклики Університетів. Згідно останнього опитування АППАУ, Університети розглядають один одного скоріше, як конкурентів. Й тому майже ніякої співпраці немає – ні в створенні спільних баз знань, ні єдиних навчальних методик, ні спільних розробок чи спільних робочих груп та комітетів у вирішенні спільних завдань розвитку. Чи виграє від такого стану речей ринок – питання риторичне. Простий приклад, – більше десятка університетів приймають участь в програмах Horizon 2020 по темі Індустрії 4.0. Й теоретично, вони могли б взаємодіяти чи, хоча б, передавати набуті знання та розробки внутрішнім стейкхолдерам, тим же промисловцям, залучати вітчизняних розробників до цих проектів. Нічого цього ми не бачимо. Немає навіть загальної картини та аналітики щодо участі українських ЗВО в подібних проектах в тому чи іншому конкретному сегменті R&I.
  6. Ще одним негативним трендом є ігнорування фундаментальної освіти та досліджень. Навіть в «модних» спеціальностях штучного інтелекту чи інтернету речей, викладачі нарікають, що студенти не встигають поглибити свої знання в фундаментальній освіті, яка мала б формувати потужний фундамент, теоретичну базу для наступної спеціалізації. Їх надто рано перетворюють на «кодерів».
  7. Позитивними трендами в цій тотальній конкуренції “всіх проти всіх” є досить динамічний вихід нових, прикладних навчальних програм та курсів, зокрема, в області Інтернету речей, штучного інтелекту, дронів, робототехніки, AR/VR – чимало університетів вже запустили подібні програми для студентів.

Все ж, і з врахуванням цих тенденцій, два наші головні прогнози щодо розвитку ситуації

1) Багато інженерних спеціальностей будуть й далі деградувати – аж до повного закриття окремих кафедр. Більш точний прогноз можна було б отримати на основі статистичних даних, які очевидно є в МОН.

2) Промислові хайтек, й всі хто працює на внутрішнього замовника опинились в зовсім нерівних умовах й далі будуть програвати ІТ-аутсоурсерам. Їхні політики рекрутингу та взаємодії з Університетами сьогодні значно поступаються таким від аутсоурсерів, й значно нижчим є рівень оплати молодих спеціалістів. Єдиний вихід – тільки в консолідації зусиль, в створенні ясної перспективи для молоді в цій країні, в зростанні їх конкурентоздатності.

Зрештою, конкуренція частково вирівняє ці дисбаланси.

Але якими будуть остаточні втрати промислових хайтек, скільки кафедр закриється, скільки спеціалістів інженерних професій для розвитку економіки країни нам прийдеться запрошувати вже з ЄС чи Китаю через 5-10 років – можна тільки гадати.  

Якісна аналітика від МОН мала б дати точну картину прогнозів та оцінку різних сценаріїв. А відповідні програми державного рівня мали б допомагати промисловцям у прийнятті цих викликів та зменшенні дисбалансів. Поки що, нічого подібного ми не бачимо.

 

Як протистояти – напрями консолідації зусиль

АППАУ вже кілька років поспіль намагається консолідувати учасників нашої спільноти в прийнятті та вирішенні цих викликів. Звісно, наших зусиль та ресурсів дуже мало в масштабах держави. Все-ж, ми робимо те, що можемо. Зокрема, трьома головними стратегічними напрямами залишаються

  1. Інтеграція технічних університетів в проекти та програми АППАУ з фокусом на створенні регіональних, інноваційних екосистем промислових хайтек
  2. Створення та розширення мережі Центрів експертизи Індустрії 4.0 (Центрів 4.0), профілювання та розвиток їх згідно концепції АППАУ
  3. Покращення співпраці з Університетами, зростання конкурентоздатності наших членів

В якості гарних прикладів 2018-19 рр в реалізації цих напрямів можна зазначити наступні топ-10 прикладів

  1. Проведення регіональних конференцій та семінарів з залученням учасників ринку та місцевих університетів в Києві, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі, Сумах, Херсоні, Одесі, Миколаєві, Івано-Франківську, Тернополі. Завдяки конференціям 2018 р. в Запоріжжі ми вийшли на чіткий формат проведення регіонального заходу, де ключовими особливостями є участь та знайомство з місцевим Університетом, а також відвідання передових підприємств регіону. В 2019 по цьому шаблоні пройшла цікава конференція в Сумах.
  2. Проект aCampus 2019 року є для нас кращим прикладом створення колабораційних команд у вирішення спільних ринкових завдань. В проект залучено 5 університетів та більше 20 учасників ринку. Важливим здобутком проекту є підтвердження тези АППАУ (з 2012 р), що саме Університети можуть і мають бути генераторами просвітнього контенту на ринку України.
  3. Нові спільні розробки ведуться між комерційними учасниками АППАУ та місцевими Університетами в Сумах, Одесі, Запоріжжі, Києві, Харкові. Мова про сучасні інноваційні розробки в області робототехніки, AR/VR, IIoT, машинного зору тощо, й де кафедри та лабораторії університетів задіяні у відповідності до тех. завдань, які ставить ринок.
  4. Чудовим прикладом підтримки місцевої екосистеми та місцевого Університету, є співпраця члена АППАУ, компанії ІНТЕРПАЙП з «Дніпровською політехнікою». В 2019 коштом Інтерпайпу створена сучасна лабораторія мехатроніки, яка буде готувати фахівців для холдингу. ІНТЕРПАЙП є також взірцем для інших промислових підприємств з точку зору підтримки регіонально-галузевої екосистеми хайтек, та зростання престижу та іміджу інженерних професій.
  5. Приклади іншого, «правильного» аутсоурсингу демонструють для всього ринку компанії як «Прогрестех-Україна» та MDEM. Замість того, щоб просто забирати кращих студентів та фахівців з інженерних спеціальностей, як це робить чимало ІТ-аутсоурсерів, ці компанії натомість, інвестують в них, створюють спеціалізовані лабораторії та курси, глибше інтегруються в навчальні програми університетів, й активно взаємодіють з АППАУ в розвитку кращих практик для внутрішнього ринку України.
  6. Сучасні підходи для інноваційного розвитку Університетів пропонує «Фенікс Контакт Україна» зі своїми програмами EduNet та xPlore. Вони охопили вже більше 15 університетів і є сильною альтернативою для інженерних кафедр ІТ-шним програмам від аутсоурсерів.
  7. Кілька університетів, членів АППАУ самостійно нарощують зусилля щодо розвитку дво – чи багатосторонніх відносин з комерційними учасниками ринку. Зокрема, виділимо ХНУРЕ який, видається, має чіткий план залучення фахівців з ринку до зустрічей зі студентами, а також кафедру АТЕП-ТЕФ КПІ, яка організує періодичні візити студентів до членів АППАУ та на підприємства.
  8. Харків, зокрема ХАІ є кращим прикладом в лідерстві ЗВО щодо залучення до європейських проектів програми Horizon 2020. Зокрема виділимо проект Alliot, в якому ХАІ є лідером європейського консорціуму і вже підготував цілий ряд навчальних матеріалів по ІоТ.
  9. Масову просвіту серед юнацтва та дітей шкільного віку в області робототехніки веде Лабораторія «Міронафт», наш Центр 4.0 з Одеси.
  10. Іншим прикладом та паростком нового рівня взаємодії є кейс співпраці між Харківським Центром 4.0 та харківською «Залізничавтоматика» в проекті інтеграції в Europe Edge Computing Consortium. Це перший приклад співпраці Центру 4.0 з комерційною структурою в європейській програмі.

Подібних прикладів можна привести ще добрий десяток. Що, власне, є значним прогресом з 2014-15 років.

Очевидно, все разом це дає підстави для респондентів нашого опитування говорити про розвиток технічних кафедр, ніж про їх деградацію. В ньому також респонденти відмічають лідерську роль АППАУ в розвитку концепції та технологій Індустрії 4.0 серед ЗВО.

Звісно, в прикладах як вище, ми погоджуємось з респондентами й тільки підтримуємо тези про розвиток. Водночас, це далеко не вся та не повна картина, інакше не було б і фіксації тих негативних тенденцій, про які вище.

Серед труднощів та викликів в реалізації цих 3-х стратегічних напрямів вкажемо

  1. Не зважаючи на всі успіхи, ми не подолали скепсис більшості вендорів стосовно співпраці з Університетами. Чимало з них нарікають на споживацьку, інфантильну позицію ЗВО, де за «дайте нам обладнання» не слідує ніяких зустрічних зобов’язань. Окремі вендори, члени АППАУ розпочали створення власних навчальних центрів, що є результатом подібних розчарувань.
  2. Рівень співпраці та нетворкингу між 5-7 університетами, нашими членами є досить високим, але це рівень персональних контактів між окремими зав. кафедрами чи викладачами. Ми не можемо сказати про якісь програми партнерства на рівні ректорів чи проректорів. Між тим, й, наприклад, по відношенню до підтримки Центрів 4.0, що створені в 3-х містах, їх роль є головною. В тому числі, в наших неодноразових звертаннях до МОН надати нашим центрам спец. статус та підтримати їх відповідними програмами розвитку.
  3. Низьким залишається рівень нетворкингу, залучення кінцевих замовників та інженерних фірм, росту інноваційних продуктів на рівні регіонів та – чи галузей. Навіть з Центрами 4.0 ми не змогли в 2019 році нічого додати до тієї карти (лендскейпу) інновацій 4.0 яку виконавча дирекція АППАУ вела самотужки в 1-ій половині року.

Але найбільше АППАУ турбує конкуренція між Університетами, так і всередині Університетів, а також конкуренція з ринком в окремих випадках.

Просуваючи постійно ідеї коллаборації, колективного управління знаннями в епоху Індустрії 4.0, ми часто бачимо «хуторянські», тобто, вузько-кафедральні та закриті підходи до вирішення тих чи інших завдань, які протирічать ідеям широкої співпраці.

Цей недолік поглиблюється слабкими комунікаціями, які там само кульгають на обидві ноги майже всюди. Фактично, багато факультетів та кафедр розпадаються на дрібні команди виконавців, які просто інтегруються в ринок розробників чи інтеграторів, а інколи й створюють власні команди, які конкурують з ринковими структурами. Зрозуміло, що «всім потрібно виживати», але яке майбутнє ЗВО з такими підходами?

Отже, як разом долати ці перешкоди, як зміцнювати екосистемні зв’язки між ринком та ЗВО, як фіксувати та швидше розповсюджувати кращі практики колаборації, яка мала б бути безальтернативною стратегією в епоху 4.0?

Напрями змін на 2020

Очевидно, не тільки ЗВО, але членам АППАУ, іншим категоріям стейхолдерів потрібно проявляти більше лідерства по різним напрямам діяльності вказаних вище. Нам критично їх бракує – й перш за все, на рівні керівництва ЗВО. Лідерство є ключовим фактором успіху №1.

Якщо більше конкретно про напрями, де потрібно лідерство, то ось кілька ідей, про які ми будемо дискутувати на конференції в КПІ 17 грудня

1) Повернення інституційних рамок та проведення справжніх реформ. Вирішення завдань виживання ЗВО, саме як Університетських центрів освіти та науки, прикладних досліджень та експертизи – і які справді цінуються ринком й потрібні ринку, – залежить в першу чергу від реальних реформ в сфері ЗВО. Маємо надію, що це дуже добре розуміють як на рівні керівництва МОН, так і на рівні ректорів провідних університетів країни. Зокрема, для АППАУ вкрай важливою є інституціоналізація Центрів 4.0 – вони мають отримати в очах держави свій статус, свою структуру, свій менеджмент і який працює не на волонтерських засадах.

2) Поглиблення інтеграції ЗВО в ринкове середовище пром. хайтек, перехід до широкої колаборації

Приклади, що наведені вище – є гарним свідченням того, що потенціал співпраці між ринковими структурами та технічними університетами є дуже великим, і на нашу думку, ще слабо реалізованим. Розширення та поглибення співпраці в напрямах підготовки та перепідготовки кадрів, створення нових начальних курсів та тренінгів для ринку, нові розробки та стартапи Індустрії 4.0 – з часом ці питання тільки загострюються. Облік та популяризація кращих практик є одним з напрямів розширення співпраці по якому  йдуть члени АППАУ. Іншим напрямом є зростання відповідальності та зобов’язань з боку роботодавців: більш конкретні вимоги до нових професій, залучення до навчального процесу, використання механізму дуальної освіти, вклад в спільні акції щодо зростання іміджу інженерних спеціальностей тощо – власне, ІТ-аутсоурсери давно зробили для нас готову бенчмаркингову модель. Варто її лиш повторити та покращувати.

3) Розширення мережі Центрів 4.0 й перетворення їх на справжні Центри експертизи. Призупинка цього проекту в 2019 була пов’язана з певними орг. труднощами, але також з інерційністю процесів у вже існуючих Центрах. Для АППАУ важливо, щоб всі Центри – існуючі, разом з новими кандидатами з Сум, Запоріжжя та інших міст швидше долали лакуни в 3-з напрямах

  • Встановлення сильного менеджменту, який здатен вирішувати комплекс завдань по стику з ринком
  • Визначення профільних експертів по тим чи іншим спеціальностям (як ІІоТ, чи САПР-и, VR/AR чи робототехніка тощо). Зараз їх майже не видно і не чути. Або ж це, одні й ті самі виконавці, які звісно, не можуть однаково добре витягувати цілий спектр різних продуктових сегментів. Ці експерти мали б бути провідниками та головними промоутерами обладнання та ПЗ, яке передають вендори чи інтегратори – і як до студентів, так і до ринку.
  • Термінове налагодження маркетингових комунікацій – всім ЗВО дуже не вистачає таргетованих сучасних комунікацій як про свої пропозиції, так і про важливі новини та події, які вже відбуваються в їх рамках.

АППАУ готова допомагати ЗВО у вирішенні багатьох подібних завдань як передачею кращого досвіду та практик, навчання викладачів, так і організацією відповідних робочих груп та комітетів разом з МОН для спільних рішень щодо необхідних змін. Зміни культури ЗВО виглядають наразі в рази більш важливими, ніж передача їм якогось обладнання чи софта.

Будемо про все це говорити 17 грудня на конференції в КПІ, приєднуйтесь!

Виконавча дирекція АППАУ

3 коментарі до "Технічні університети – як протистояти процесам деградації"

  1. Шановне панство, дуже багато правильних питань порушено. Але поки на інженера не буде попиту суспільства – це марна трата часу. Подивитися попит ринку праці – там не має тих, про кого йдеться.
    Економіки не має, а працювати викладачам на економіку інших країн – державна зрада. Так про що можна говорити?

  2. Супер важлива тема і дуже актуальнf з точки зору вимог ЧІР. Вже давно пора детально обговорити тему: ” А яким же має бути “Університет майбутнього” і що мають конкретного робити, в першу чергу ректори вишів, бо від них особисто залежить успіх або повний провал,бо при сьогоднішній системі вищої освіти, особливо технічної освіти, ми вже на краю провалля. Може зажостко, але думаю, що справедливо. Спробую приєднатись до учасників конференції в другій половині дня 17.12.19.
    З повагою
    Богдан Будзан, К.Т.Н. Випускник КПІ 1973 року.

  3. Є ще один яскравий приклад підтримки ВНЗ зі сторони українського бізнеса: ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА (RWA). Підприємство обладнало спеціалізовану лабораторію мікропроцесорних засобів цифровізації систем управління рухом потягів. Також за свій кошт щорічно проводить навчання викладачів та студентів кафедри Автоматики та комп’ютерних систем телекерування Українського державного університету залізничного транспорту

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *