Глосарій 4.0 – як тест на дієвість ВНЗ

Глосарій в будь-якій сфері – це основа базових знань, взаєморозуміння та розвитку.  Здавалось би,  це очевидно для всіх освічених людей – не можна плутати чорне з білим. Це – шлях в нікуди. Але чому ж тоді так важко в Україні знайти глосарії по цілому ряду технічних дисциплін, – і тим більше в інноваційному розвитку?

І при нашій кількості науковців та освітян? Спроби швидко опрацювати базовий глосарій з 20 термінів в рамках конкурсу 4.0, що відбувся в Києві 21 вересня став справжнім тестом для багатьох ВНЗ на дієвість партнерства в рамках АППАУ.

Початок тестування

Історія під назвою «Глосарій 4.0» розгорталась на протязі минулого тижня і всі наші фейсбучні групи були її свідками.  До термінової постановки цього питання привели разом конкурс 4.0 та ініціатива розробки 1-го українського ландшафту 4.0 – і це на фоні жорсткого дедлайну. 21 вересня мала  відбутись презентація всіх результатів, і  все це з професійними коментарями «що, чому і як». Наприклад, питання кого ми відносимо до сегменту IoT, а кого до IIoT автоматично апелює до розуміння різниці між ними. І таких сегментів 23 – отже, є як мінімум 20+ термінів, які публічно потрібно пояснити. Інакше буде плутанина. Власне, вона вже виникла напередодні – номінації журі відрізнялись від так званого «народного голосування» на сайті конкурсу, де ті ж ІоТ та ІІоТ були змішані разом. Але не тільки ці 2 сегменти – інші номінації з трудом піддавались оцінці будь-яким   професійним критеріям. Фахівці не залишили цю ситуацію непоміченою, на Фейсбуці саркастично прозвучало – «Що ви називаєте інтернетом речей, – лампочку, що керується зі смартфону?»

Отже, за 3 дні до фіналу конкурсу ми намагаємось мобілізувати експертну спільноту. Надія, звісно на ТК 185, де зібрались майже 20 технічних експертів (серед них – представники 3-х ВНЗ), а також велику групу інших ВНЗ. Нагадаємо що в АППАУ є 14 технічних університетів, з них по нашим даним близько 5 вже почали викладання курсів ІоТ. Є також 5 тренінгових центрів TATU, матеріальна база яких та методичні напрацювання дуже близькі до предмету, що ми обговорюємо.

Результати тестування

За 3 дні до дедлайну АППАУ напряму звернулась до 12 експертів та опублікувала відкрите звернення в 4-х групах Фейсбук. Результати залучення:

  • З ВНЗ відгукнулось тільки 2 – це кафедра АТЕП-КПІ, Грудзинський Ю.Є. Також сюди ж можна зарахувати Батюка С.Г. що викладає на кафедрі, він же технічний директор «Клінкманн-Україна» (Wonderware). Також до ініціативи долучився Олександр Бабич, – з Запорізького технічного університету.
  • Активізація інших партнерів по 4.0 зі спробами залучити інших експертів – як з ВНЗ, так і з ринку – не дала нічого. Готового глосарію українською чи російською не виявилось.
  • Дещо несподівано допомога прийшла з іншого боку – 2 колег від наших партнерів «Медіа Хабу 4.0» Дениса Базилевича, як виявилось, вже за тиждень до цього почали свою розробку глосарію 4.0.

Між тим і якщо брати ширше спроби визначення термінології ІоТ, то російською і на російських ресурсах цього вже повно, аж до стандартів, англійською – тим більше, українською – майже нуль. Знаючи, що термін «інтернет речей» датується ще минулим століттям, і  що в Україні вже щонайменше 5 ВНЗ викладають цю дисципліну – це викликає, м’яко кажучи, здивування.

Але зрештою «ми це зробили». Декілька ітерацій в он-лайн режимі, думки 2-3 фахівців, декілька фахових джерел звідки можна перекладати – і цього виявилось цілком достатньо. Принаймі для тієї самої-самої базової версії 1.0. 21 вересня учасники конференції отримали  друкований листок ландшафту 4.0, на звороті якого було 23 терміни 1-ої версії глосарію.

Трактування прецеденту

Отже, ми отримали черговий прецедент – тест на дієвість експертної спільноти. Але як його трактувати, – що це було #зрада чи #перемога? І що далі?

Думаю, що ми маємо тут демонстрацію того самого явища – спроб залучити мало чисельних ентузіастів на фоні деградуючої Системи ВНЗ. Чому ВНЗ? – тому що системно відпрацьовувати базові просвітні та освітні речі більше в цій державі нікому. І, власне, – хіба це не пряма їх функція? І це не критика – це констатація фактів. Адже подібних «тестів» з 2012 року в нас було багато. Можна згадати і те, як ми створювали Робочий комітет «Просвіта та підготовка кадрів» в 2015, і розмови про «Систему» на 2-х останніх конференціях АППАУ, й зовсім свіжі спроби налагодити комунікації з новими центрами TATU, й залучення ВНЗ в ТК 185…

Це не працює! Точніше, постійні звертання та ставка на окремих ентузіастів вже давно не відповідає тому стану розвитку, в який перейшли інші члени АППАУ та наші об’єднані спільноти ринкових гравців. Проектів розвитку більше, рух по новим інноваційним напрямкам теж набагато більший, а завдання термінології є першочерговим в новоствореному ТК 185 відразу по декільком напрямкам. Діагностика стану промислових екосистем говорить, що найбільшим розривом в них є відірваність науки та освіти від ринкових потреб. То на кого ж нам розраховувати в цих процесах та програмах розвитку? Адже всім ясно, що нам потрібна системна й набагато більш потужна підтримка з боку освітян – а не бігати за окремими спеціалістами, перерахувати яких можна на пальцях одної руки.

І ясно, що далі так тривати не може. Зрозуміло, що на поверхні – дуже «коротка лавка запасних». Коли Олександр Пупена, Павло Галкін, Юліан Грудзинський чи Сергій Батюк – випадають з процесу по тим чи іншим причинам, замінити їх нікому. Нікому відповідати на чисельні питання ринку. Хоча загальна кількість викладачів в ВНЗ – членах АППАУ сягає добрих 3-5 десятків. А разом зі студентами-старшокурсниками та аспірантами, мова про сотні розумних голів та добрих рук. Які так потрібні нашим членам організації, як між іншим і роботодавці.

Отже, потрібно щось змінювати значно глибше. Це «щось» – реальне управління бізнес-процесами в середовищі ВНЗ – й перш за все, в навчально-методичних процесах. І вектор цих змін  – в реальній орієнтації на ринкові потреби.

10 KPI ринкової орієнтації – чек-лист, версія 1.0

Відсутність справжньої ринкової орієнтації – головна причина проблем ВНЗ та ознака їх не реформованого стану. Якби ця орієнтація була, ми б в цілому по країні мали зовсім іншу кількість ВНЗ, інше розподілення спеціальностей на кафедрах, інший баланс з ІТ,  але й іншу зарплату викладачів та рівень їх мотивації . І геть зовсім інший рівень співпраці з ринком.

Але що нам заважає визначити ці КРІ співпраці та ринкової орієнтації вже зараз – тим більше, що приводів та передумов за 5 років більше ніж досить?  Ось моя версія 1.0:

  1. На кафедрі (АКІТ, ІАСУ і т.п.) сформовано групу людей (не менше 3-х осіб), що мають реальні та конкретні зобов’язання по роботі з АППАУ. Визначена 1 особа – координатор співпраці, а загальна кількість людей, що мають такі зобов’язання – не менше 3.

2. Визначені конкретні цілі та плани співпраці на період до 1 року – вони є формалізованими, та є основою співпраці та домовленостей з виконавчою дирекцією АППАУ, що представляє інтереси своїх членів.

3. Ці плани включать положення (але не обмежуються) про ключові зони росту та змін ВНЗ, що демонструють їх рух до інтеграції в ринок

3.1. регулярні комунікації про ваш потенціал, здобутки, досягнення в області освіти та просвіти ринку, а також проблеми

3.2. визначені представники в структурах, що створені при АППАУ (i-Control, ТК 185, Індустрія 4.0 і т.п.)

3.3. визначені відповідальні та плани за виробництво нових тренінгів та навчальних курсів по підготовці – перепідготовці кадрів, і які реально відповідають потребам ринку

3.4. визначений перелік вендорів, інтеграторів та замовників, в обслуговуванні яких знаходиться ваша конкретна кафедра

3.5. визначений набір сервісів, який ви надаєте – від студентів на стажування – й до виконання робіт по інноваційним розробкам.

4. Визначений та витримується план заходів щодо співпраці – від семінарів та конференцій, і до окремих зустрічей з представниками АППАУ. Ці заходи відбувають не «для галочки», а для налагодження справжньої співпраці з ринком та для справжньої консолідації кращих сил.

5. По результатам співпраці за період є звітність, яка надається всім учасникам екосистеми цієї конкретної кафедри.

На сьогодні серед членів АППАУ немає жодної кафедри, які пройшли хоча б половину цього чек-листа. Чи важко це зробити? Чи потрібні на це якісь особливі кошти? Чи потрібні на це якісь додаткові ресурси? Чи може – особлива мотивація?

Моя відповідь – «ні». Ті, хто має амбіції щодо реальних змін чи хоча б інстинкт виживання, мають розуміти, що процеси деградації ВНЗ та їх відриву від ринку тільки набирають темпи. Ми розуміємо, що в нереформованій системі ВНЗ дуже важко знайти причини, щоб максимально орієнтуватись на ринок. Але з іншого боку, не менш зрозуміло, що ринковий тиск існує і він тільки зростає. Зростають загрози втрати абітурієнтів, відбувається масовий відтік кращих студентів в ІТ, що веде до повного знищення цілого ряду інженерних професій, продовжується втрата довіри від ринку і т.д. Продовжуються поразки в подібних «тестах співпраці» як з цим свіжим прикладом про глосарій. Рано чи пізно і як наслідок – буде втрата самого статусу навчальних кафедр в області будь-яких промислових хай-тек. Викладачі просто стануть безробітними.

Тому, ще раз – пані та панове, розвертайтесь, будь-ласка, обличчям до ринку. Не – до МОН-у чи до ректорів. Всі передумови вже давно є. Потенціал співпраці залишається все ще великим, але не реалізованим. Й причина не в ринку, не в «Системі», не в МОН-і – найбільше причин в головах самих викладачів, та тих, хто мав би демонструвати справжні лідерські та управлінські амбіції.

Я вірю, що разом ми можемо робити ці зміни. Інакше не було б цього посту. На шлях #ДієвеПартнерство цього року вступили десятки учасників ринку промислової автоматизації. Що заважає це зробити вам?

Ген. директор АППАУ Юрчак О.В.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *