«Голос замовника» – потрібен як ніколи раніше

Voice of Customer в контексті вимог 4.0 – так називається круглий стіл 5 грудня, що спланований в русі «Індустрія 4.0». Аналогічний блок є в темі конференції розробників 14 грудня. Фокусування обох заходів на цьому є нічим іншим, як нашим намаганням почути справжній голос замовника. Який потрібен сьогодні як ніколи раніше.

Нинішній статус-кво українського СЕО з промисловості

Власне, великих промислових замовників в цьому році ми бачимо на різних заходах часто. Перш за все, знімаю капелюха перед організаторами КМЕФ, Юрієм Пивоваровим та Володимиром Панченко – їхній форум в жовтні був, на мою думку, наймасштабнішим, найпотужнішим і де голос СЕО з промисловості звучав потужно і зі всіма відтінками. Ген. директори підприємств «Біофарма», «Меритайм Груп», Інтерпайп, Гідросила, Сатурн та багатьох інших підприємств чітко сформулювали свої вимоги до змін в країні для уряду, депутатів, економістів та різного роду партнерів.

Окрема подяка Віталію Давію, організатору форуму SEF, який місяць тому зміг залучити керівництво ММК, а також директорів департаментів Астарти, ДТЕК та Метінвесту до розгляду важливих питань енергоефективності промислових підприємств.

Згадаємо також Володимира Позднякова з IDC-Ukraine, який відкрив для нас досягнення ФАРМАК. Ну і звичайно, згадаємо наші власні заходи та близьких партнерів як HUB 4.0, Interpipe, CIS-Events та Euroindex, де ми чули й бачили багато інших підприємств з різних галузей.

Водночас, всі озвучені теми та голоси разом взяті не достатні для того, щоб зрозуміти як українська промисловість збирається адаптуватись до нових вимог 4-ої промислової революції. Навіть більше, складається враження, що високі технології взагалі не є в аженді перших осіб більшості підприємств. Дешеві кредити, підтримка експорту та «спец. умови» – це максимум побажань від промисловців, в той час як мінімум – «хоча б не заважали». Головна стратегія важкої промисловості – прискорення оновлення виробничих фондів. Для інших – це прискорення адаптації до нових умов, але де конкурентна перевага все та ж – більш дешева робоча сила, – найдешевша де-факто в Європі. Іншими словами, як влучно сказав на форумі КМЕФ голова наглядової ради «Біофарма» Костянтин Єфименко: «Перший та останній пункт нашої аженди – це конспект Юрія Єханурова 1996 року». Які там високі технології…

Водночас, якщо ця цитата говорить про відставання держави від темпів розвитку більшості країн світу, то вона ж говорить й про тупиковість стратегії «догнати». Чи можна догнати Китай який оновив на 90% всі свої виробничі фонди ще 10-15 років тому? Чи можна догнати розвинуті країни, де 90% СЕО визнають високі технології ключовим фактором створення конкурентних переваг? Й де, відповідно, рівень інвестицій в них не йде в ніяке порівняння з нами. Чи можна взагалі говорити про якісь «прориви» в країні, де елементарні питання, як експортно-кредитне агентство наші «реформаторські» уряди не можуть вирішити вже 3-ій рік?

Що таке «контекст 4.0» – ключові питання

Власне, ми створили рух «Індустрія 4.0 в Україні» не для того, щоб «догнати й перегнати». І ми не знаємо сьогодні відповідей про «правильні стратегії». Сьогодні жодних промислових стратегій – ясних, достатньо конкретних та аргументованих, – просто немає. Принаймні в уряді.

Мова наразі про інше. Про те, що справді ефективні стратегії ми можемо виробляти тільки разом й тільки в експертному середовищі, поєднуючи досвід та знання кращих представників різних категорій – і з середовища замовників, і кращих наших розробників та постачальників, і урядовців. Подібний підхід передбачає налагодження постійного діалогу у форматі різноманітних заходів й де ми маємо розглядати повний контекст факторів, що формують виклики для промисловців в глобальному, конкурентному середовищі.

Контекст 4.0 має багато факторів – й багато з них, що мають відношення до інвестиційних, фіскальних, економічних чинників розвитку вже звучали на вищезгаданих форумах. Натомість, є чимало – специфічних для 4.0, які більше стосуються стратегій самих підприємств і відповіді на які ми не знаємо. Тобто, на відміну від колег з КМЕФ, де в фокусі є макроекономічний рівень, в русі «Індустрія 4.0» ми говоримо більше про мікрорівень – аспекти впровадження нових технологій на рівні галузей та окремих підприємств.

Одні з найбільш важливих подібних запитань в цій площині – це про розуміння ролі хай-тек керівниками та про їх пріоритети в інвестиціях в цю сферу.

1) Які фактори глобальних чи регіональних конкурентних переваг формують українські підприємства?

В концепції Smart Factory, що передує Industry 4.0 світ давно говорить про 4 категорії факторів – крім зниження Собівартості, сюди входить також Зменшення часу до виходу нових продуктів (Time-to-market), ріст продуктивності та кращу клієнто-орієнтацію. Риторика наших СЕО – на 90% це все про собівартість. Але як бути з іншими? Наприклад, яка стратегія інвестицій в розробки нових продуктів, в ріст продуктивності та якості? А як щодо утримання та росту талантів (кваліфікованих кадрів)? Чи є ці інвестиції співмірними, наприклад, з нашими сусідами, не кажучи вже про азійських тигрів?

2) Якщо ці фактори розглядаються, то як вони реалізуються на практиці? – або ж, – яке місце та роль хай-тек в стратегіях інвестицій?

Вартість робочої сили в Китаї давно перевищує українську, але Китай залишається чемпіоном світу по низькій собівартості. За рахунок чого? Ми всі знаємо відповідь – це масова автоматизація та роботизація виробництв. В 2015 Китай закупив роботів більше, ніж Японія та США разом взяті. Але в Україні хай-тек ніколи не був і не є драйвером розвитку. Парадигми «оновлення виробничих фондів» звелись зрештою до закупівель готового технологічного обладнання з Заходу. До копіювання китайських схем кінця минулого століття. Максимум – до автоматизації управлінського обліку. Зі всім іншим – «не на часі» або ж «якось буде».

3) Які драйвери росту споживацької цінності є пріоритетними?

Для тих, хто все ж серйозно відноситься до хай-тек, як ключового фактору розвитку (а таких все більше) неминуче стає питання про пріоритети в цих інвестиціях. Адже високих технологій сьогодні – просто море, а бюджети як були, так і залишились вкрай обмеженими.

Розвинені країни сьогодні масово переходять на технології 4.0, але які передбачають ясний зв’язок з так званими «драйверами цінності» – тобто, тими чинниками, які дають найбільший вклад в досягнення факторів конкурентоздатності. Наприклад, багато наших СЕО давно зрозуміли, що е-закупівлі – це технологія №1 не тільки до економії витрат на закупівлі, але й ефективний метод боротьби з внутрішньою корупцією. Водночас, в умовах наростальної кількості виробничих даних, наскільки серйозно вони розглядають технології біг дата, BI та предиктивних моделей або ж, скажімо, повноцінного управління виробничими активами (Asset management system)? Чи є розуміння першими особами, що без повноцінної інтеграції даних рівня виробничих технологій (ОТ) з рівнем ІТ, і в реальному часі – не може бути ніяких достовірних та релевантних KPI та управління ними? А як щодо кібер-безпеки? А як щодо швидкого та повноцінного зворотнього зв’язку зі споживачем?

Розвинутий світ давно говорить про десятки подібних драйверів, реалізація яких сьогодні будується на нових технологіях 4.0. Й передові CEO давно і серйозно розглядають рекомендації діджитал стратегій, що пропонують світові експерти як IDC, McKinsey, Forrester, Gartner та інші. А також інвестують в розробку цих стратегій на власних підприємствах. Без цього буде й далі хаос, ситуативні рішення або ж, як і раніше, – «по остаточному принципу». А значить – програмоване відставання.

4) Інвестиція у власні стратегії хай-тек та у власну технічну еліту

Якщо ви проходите цей «3-ій рівень» питання розвитку власної технічної еліти стає неминучим. Місце головного інженера чи технічного директора завжди було за столом СЕО. Але чи є там місце директора АСУ-ІТ? Тобто, тих людей, що реально мають відповідати не просто за обслуговування цих систем та гарантувати безперебійність роботи виробничих технологій, але й формувати технічні політики та стратегії в області хай-тек? Відповідати за трансформаційні зміни в області діджитал?

В АППАУ ми щороку в лютому проводимо наш Форум лідерів, участь в якому для підприємств безкоштовна. І дуже важко витягнути наших директорів АСУ-ІТ. Знаєте які 2 найбільш розповсюджені відповіді? 1 – «нас не пускають або ми дуже зайняті», 2 – «в нас немає грошей на відрядження». А ми тут про стратегії…

5) «Людський погляд» на людський капітал або чи шануємо ми українське?

Це питання пов’язано з декількома досить відомими в експертному середовищі фактами. Не секрет, що 90% славнозвісного українського виробництва ІТ – це експорт. Гранди ІТ як Luxoft, Eleks, SoftServe та інші – майже не працюють в Україні. Нема з ким – наші замовники не готові платити. Подібним шляхом вимушеній йти і великі інтегратори-розробники промислових АСУ – Група «Техінсервіс», Інфоком, КСК-Автоматизація та інші – мають набагато більші доходи на експорті, ніж в Україні. Причина та сама – не готові платити наші замовники ті ж ціни, як наприклад, росіяни чи європейці. Водночас, наші замовники відносно легко вирішують питання щодо закупівлі дорогого німецького чи данського технологічного обладнання, навіть коли подібні аналоги є в Україні. Вловивши цей тренд, чимало інтеграторів зараз шукають шляхи, як стати підрядниками великих західних контакторів – щоб разом з ними «повернутись» в Україну.

Отакий елемент культури 2.0 в нас теж є й багато гравців на ринку говорять про певну українську ментальність наших власників та СЕО.

Тому і є питання, чого більше в частих розмовах про наш людський капітал – щирого визнання інженерів, як стратегічного активу країни чи просто чергової констатації «найдешевше, але (ще?) якісне». Втім, щодо «ще» – сумніви багатьох колег зникають, – кваліфікованих інженерних кадрів стає все менше. Можливо тому, що й самі СЕО «все ще не готові»? І якщо молодь тікає з України, то чи тільки це проблема уряду?

***********

 Отже, всі ці питання будуть в нас центрі уваги заходів 5 та 14 грудня. 14-го грудня ми покажемо кращі приклади що є в Україні. «АрселорМіттал Кривий Ріг», УкрТрансНафта, ФАРМАК – це «вершки» наших замовників-інноваторів в сфері 3.0-4.0. Принаймі ті, яких ми знаємо, чий голос добре чуємо.

Але для нас важливий діалог з широким, представницьким колом замовників з різних галузей. Тому й спланований окремий Круглий стіл, 5 грудня. Вищевказані питання будуть також в цій дискусії. Вони тим більш, актуальні що нам – спільноті руху 4.0 вже є що показувати та пропонувати. Декілька експертних груп працюють сьогодні у напрямку 4.0 в Digital Agenda Ukraine (ініціатива МЕРТ), в координаційному центрі руху «Індустрія 4.0 в Україні», в комітетах АППАУ, а також на локальному рівні по окремім групам інноваторів. Й питання «кому це потрібно» – нашим замовникам чи, знову, – більше закордонним, повністю відкрите.

Тому запрошуємо всіх небайдужих СЕО, СТО, керівників служб АСУ-ІТ на круглий стіл 5 грудня. Ваш голос є визначальним для того, щоб наші розробники та інтегратори зрозуміли зрештою – до чого насправді готові промислові підприємства? І як вони бачать і своє майбутнє, і співпрацю з ринком? Ваш голос потрібен, як ніколи раніше. Час просто такий зараз – якщо ви самі не запустите цю машину змін на власному підприємстві, у власній галузі – ніякий уряд за вас це не зробить.

Ген. директор АППАУ Юрчак О.В.

Подібні публікації:

  ·         Індустрія 4.0 – основні положення

·         5 питань до експертної спільноти

·         Аженда для СЕО – чи є готовність до змін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *