Круглий стіл в Одесі 20 червня, звіт

Круглий стіл, що відбувся в Одесі 20 червня серед ВНЗ, мав на меті започаткувати бенчмаркингову модель «ВНЗ як центр інноваційної еко-системи». Більше конкретно – визначити, які кращі риси вже присутні лідерам ВНЗ, що дозволяють їм мати кращі результати і відповідно на які потрібно рівнятись іншим. Разом з попереднім онлайн опитуванням, а також іншими нарадами в Одесі в ці ж дні серед ВНЗ (закінчення проекту TATU) це мало дати ясні орієнтири всім ВНЗ, членам АППАУ як швидше розвиватись в таких напрямках співпраці з ринком як інновації та підготовка – перепідготовка кадрів.

Про результати онлайн опитування

Якщо коротко, результати опитування 27 респондентів з близько 20 ВНЗ дають наступні результати:

  • В діяльності ВНЗ домінують 3 напрямки – навчання студентів, перепідготовка кадрів  та науково-дослідна діяльність. І саме в цих напрямках вони шукають партнерів з ринку.
  • Справжній фокус на розвитку екосистеми та ринкових партнерів є радше в деяких ВНЗ. Відсутність формалізованих політик та стратегій партнерства, але на фоні розуміння його необхідності може говорити про початковий рівень зрілості в цій області
  • 60%  респондентів  говорить, що в них є фокус на розумінні та задоволенні потреб різних учасників ринку. Водночас це частково суперечить результатам опитування АППАУ минулого року та відгукам від самих учасників ринку.
  • В системі комунікацій домінують івенти (конференції, семінари тощо). В цілому, рівень слабкий, що проявляється хоча б в тому, що е-розсилки – найбільш вживаний інструмент для ділових комунікацій,  ВНЗ майже не використовують на регулярній основі – перш за все, для інформування своїх партнерів з ринку про  важливі новини. Зокрема, в АППАУ ми не маємо такої інформації.
  • Цікаво, що близько 70% в якості головного позиціювання вказують «тренінговий центр (навчально-методичний) підготовки та перепідготовки кадрів», а 50% – «як центр розробок та інновацій»
  • Так само 50% говорить про амбіції та реальні плани з створення справжніх інноваційних центрів «здатних більше впливати та притягувати різноманітних партнерів з ринку».

За результатами опитування можна зробити висновки, що хоча проблеми є  – є і розвиток, ВНЗ його планують і в тому числі, за зазначеними напрямками інновацій та тренінгів для дорослих спеціалістів. Водночас, кількість респондентів, що малюють «гарну картинку», дещо бентежить. Насправді (згідно більш раннім опитуванням та відгукам членів АППАУ) ВНЗ мають серйозні проблеми й перш за все по причині загальної не реформованої системи вищої освіти в Україні. Щоб прояснити ці речі й була потрібна відверта розмова з тими, кого АППАУ бачить як лідерів серед своїх ВНЗ – членів асоціації.

 Глобальна картина

Перш ніж переходити до результатів обговорення 20 червня, ще декілька більш глобальних мазків про те, чому тема ВНЗ є настільки критичною вже – а в перспективі зростатиме ще більше.

  1. Ні для кого не є секретом, що Україна – найбідніша країна Європи, – є сьогодні донором здібних, молодих людей для більш багатих та розвинутих країн. Платники податків та держава оплачують утримання вишів, які зовсім не потрібні в такій кількості (кажуть в Німеччині їх до 200, – а в нас 360). З десятків тисяч студентів що виїжджають на навчання в Польщу та інші країни, додому повертається тільки 30%. Все це – ціна відсутності змін в Системі.
  2. Дисбаланси Системи ВНЗ проявляються не тільки в надмірній кількості університетів – це стосується також випуску спеціалістів, які не знаходять далі роботи. Щодо технічних спеціальностей, цю ситуацію використовує на свою користь ІТ-галузь – разом з привнесеними з Заходу політиками рекрутингу, утримання, розвитку кадрів, ІТ-шники є першими, хто створив не тільки «моду на ІТ», але й зуміли забезпечити цю моду робочими місцями. Згідно з даними деяких кафедр АКІТ, більш як 50% випускників – спеціалістів пром. автоматизації вибирають по закінченню ІТ-спеціальності. Але це саме стосується й тисяч інших інженерів – механіків, теплотехніків, електриків і т.п. Досить піти на 6-місячні ІТ курси (яких десятки по країні) й через деякий час ви можете отримувати зарплату, що набагато пристойніше, ніж в згаданих спеціальностей на українських підприємствах. Відповідно, кадровий голод в інших інженерних професіях вже є – і буде тільки зростати.
  3. Між тим, від чиновників й до керівників фірм, всюди і вже роками чути одне й те саме – «найбільший актив України – це наші люди».  На фоні росту еміграції це виглядає майже глузливо. Чому чиновники не запустять справжні глибинні реформи, а керівники інженерних фірм чи підприємств – хоча б якісь пристойні  кадрові політики за прикладом ІТ – окрема розмова. Але те, що це так, й що дуже мало організацій намагаються управляти життєвим циклом спеціаліста – і починаючи ще зі студентської лави (ІТ роблять вже зі шкільної) – не викликає сумнівів.

Як резюме цього глобального контексту – здається, не так багато наших керівників – в тому числі і в нашій асоціації, – усвідомлюють, що в Україні триває справжня боротьба за таланти. Точніше, вже навіть не за таланти – просто за молодь! Всі галузі, вся українська економіка програють її сьогодні. Єдині 2 бенефіціари цієї ситуації – ІТ-галузь та західні країни. З доповненням, що 90% нашого ІТ-сектору обслуговують все ті ж західні економіки.

Круглий стіл в Одесі 20 червня

В такому контексті, ми не можемо себе тішити ілюзіями про те, що в нас (інших, не-ІТ, інженерних дисциплінах) – «все добре». Ще раз і ще раз – ситуація по ряду напрямків дійсно драматична, включно з перспективою закриття багатьох кафедр. Недавня аналітична стаття про уподобання та  вибір абітурієнтів 2017, яскраво демонструє, що відповідно до попиту ринку – й вся система ВНЗ перетворюється на дивний симбіоз «Агро + ІТ».

Саме тому АППАУ з початку своєї діяльності розглядає аспекти інтеграції ВНЗ в співпрацю з іншими членами – як один з головних напрямків своєї діяльності. І в описаному вище контексті, зрозуміло, що необхідно говорити про суттєві, кардинальні зміни. Закривати очі на вимивання кадрів, що починається з перших курсів університетів – це значить, ставити хрест на майбутньому десятків інженерних спеціальностей.

Звісно, впливати ми можемо тільки опосередковано. Метод бенчмаркингу – визначення кращих й аналіз «чому вони кращі», – є нашим улюбленим в подібних ситуаціях. Визначаючи такі критерії, ми можемо після цього встановлювати планку для інших наших учасників.

Отже, цей спільний колективний бенчмарк «ВНЗ – як центр інновацій, освіти та підготовки кадрів» ми робили 20 червня в Одесі разом з лідерами нашого освітнього крила в АППАУ – КПІ, НУХТ, ОНАХТ, ХНУРЕ та новими колегами з проекту TATU, а також брендами – Phoenix Contact, FESTO, Novatek.

Спочатку про те, що відрізняє вказані ВНЗ від інших в плані результативності та інтеграції в ринок – визначимо 3 головні критерії – КРІ

  1. Синхронізація з АППАУ щодо цілей та напрямків всього нашого руху – ця річ видається очевидною, якщо сприймати той факт, що АППАУ до певної міри уособлює, аналізує та акумулює запити всього ринку. Найкраще ця синхронізація проявляється у випадку НУХТ. Крім курсів «Шнейдер Електрик», НУХТ є єдиним університетом хто системно, прозоро та постійно (в кожному слові є різниця щодо інших ВНЗ) працює над просвітою-освітою ринку за сучасними стандартами АСУТП. Зокрема, перший український курс по ISA 88 запущено саме командою О. Пупени. Серйозні спробі підхоплення такого досвіду – зокрема по дуже актуальному сьогодні ISA 99 (кібер-безпека), – зараз демонструє кафедра АТЕП-КПІ. Чому саме стандарти важливі – питання риторичне. Той факт, що наш ринок й досі користується ГОСТ-ами минулого століття автоматично відкидає Україну туди ж. Водночас, займатись стандартами, в цілому нікому – це потребує методичної, наполегливої роботи, що має, перш за все, освітній характер.
  2. Гнучкість в адаптації до нових ринкових умов – зокрема, в популяризації нових дисциплін, що близькі до промислових хай-тек. Лабораторія робототехніки та мехатроніки з ОНАХТ є чудовим прикладом в цих аспектах – десятки подій, зустрічей, відвідань – і з залученням мас-медіа, – зробили Лабораторію популярною в країні. А з нею – і нові спеціальності по робототехніці. Так само кафедри ХНУРЕ роблять постійні спроби реанімувати, адаптувати до умов ринку та зробити більш популярними спеціальності по embedded control.
  3. Визнання ринком як реально діяльних центрів освіти, просвіти та інновацій. Якщо вірити результатам он-лайн опитування, то в країні вже функціонує не менше 10 тренінгових центрів та чимало – інноваційних. Водночас, в АППАУ і в області пром. автоматизації ми знаємо не більше 3-5, причому 2 з них належать брендам – як Festo та Siemens. Тому, що мали на увазі наші респонденти – незрозуміло. Напроти, ми добре знаємо куди направляє всіх своїх клієнтів на навчання «Шнейдер Електрик» (НУХТ),  й так само – про активну діяльність ОНАХТ щодо інноваційних розробок. Що відбувається в інших ВНЗ – інформації жодної. Навіть про науковий парк «Київська політехніка», де чимало справжніх розробок ми б не отримали детальної інформації, якби самі не прийшли до них і не провели разом декілька заходів.

Цей звіт більше акцентує на учасниках круглого столу. Заради об’єктивності варто згадати інших членів АППАУ – як ДонТУ, що демонструє гарну динаміку розвитку  або Тернопільський технічний університет, де з кінця 90-их діє академія Cisco, що навчає щорічно сотні спеціалістів зі всього СНД.  Варто також згадати про Львівську політехніку, якими одні з перших запустили курси та нові спеціальності по ІоТ.

Але чому «кращі є кращі»? – це питання апелює до розгляду внутрішньої організації згаданих вище ВНЗ та до їх здатностей розвиватись. Як головні речі ми відмітили

  • Немає єдиної форми лідерства та розвитку – кожен з 3-х показових лідерів (ОНАХТ, КПІ, НУХТ) – є по своєму оригінальним і торує свій шлях. Ми відмітили diversity – як прекрасний момент розвитку, що властивий Україні в багатьох моментах. Єдине, що очевидно нам всім бракує – це усвідомлення цього кращого досвіду та хоча б якоїсь координації в спільних діях.
  • Головний та спільний фактор успіху – «побороти Систему»: знайти свою форму, свій шлях, яким чином співпрацювати з ринком в нереформованій, бюрократичній системі ВНЗ. Ми бачили 3 різні форми. Невеличка команда Олександра Пупена (НУХТ) намагається уживатись з Системою в її рамках, АТЕП-КПІ – аналогічно, але те саме робить вся кафедра. Мабуть, найбільш цікаво виглядає досвід Лабораторії Мехатроніки та Робототехніки в ОНАХТ – виявляється подібних науково-дослідних лабораторій, які від початку позиціоновані як центри R&D і відокремлені від навчального процесу студентів, тут чимало.
  • Водночас по виступах ми визначили спільні риси лідерів, що роблять їх достатньо гнучкими й дозволяють досягати результатів навіть в рамках Системи

1. Персональне лідерство (включно з проактивністю, харизмою, власним прикладом тощо) – якщо раніше ми найчастіше відмічали Олександра Пупену, то сьогодні яскраво і на різних рівнях показує себе Віктор Єгоров.
2. Ясні цілі та стратегія: Віктор Єгоров представив чудовий пакет цілей свої Лабораторії на 5-річний період – чимало з них досить амбіційні та надихаючі для його команди. І на наш погляд, в цьому і є головна роль цілей для команди.
3. Прагматичний підхід (= обов’язкова монетизація експертизи). Лабораторія Робототехніки та Мехатроніки ОНАХТ – класичний приклад підприємництва, – вже за багатьма кращими рисами подібна до новітніх утворень з ІТ-сектору; команда Пупени О. – максимально використовує можливості, що надає інтегрована мережа «Шнейдер та його інтегратори», центр ФЕСТО (керівник – Євгеній Риженко) – класичний західний підхід професійної роботи з ринком, де перш за все, акцент робиться на системні контакти з кінцевими замовниками.
4. Активна співпраця з партнерською мережею (вендори-інтегратори-замовники), й включно – на особистому рівні. Кращий приклад в цьому, знову ж – Олександр Пупена, він особисто підтримує ділові контакти з добрим десятком інтеграторів та вендорів. Можливо менш відома, але не менш активна група викладачів з кафедри АТЕП-КПІ, що давно та ефективно співпрацюють з рядом вендорів, інтеграторів та замовників.
5. Інтеграція в та-або ініціація масових заходів як інструментів впливу, освіти-просвіти а також власного позиціювання – як фести, технічні дні, олімпіади, конкурси тощо. Цікаво, що тут наші лідери вибирають власний формат, відповідно до власної готовності та уподобань. Так Олександр Пупена більш тяжіє до глибинних, ґрунтовно підготовлених Технічних Днів Автоматизації (ТДА), яких за останні роки відбулось вже 3. Центр Фесто та Лабораторія РМ вміють включати масові заходи, – чого вартий один фестиваль Робототехніки, що організує в Одесі Віктор Єгоров, і який збирає тисячі молодих людей. Прекрасні приклади демонструє дидактичний центр FESTO з чисельними олімпіадами та конкурсами у різних ВНЗ.

Як відмітили учасники круглого столу, подібні обміни надихають та стимулюють до розвитку. В цьому також велика заслуга господарів від ОНАХТ, – все було організовано просто чудово.

Круглий стіл, Одесса

Напрямки дій для всіх ВНЗ

Отже, згідно з всіми ціми обмінами та опитуваннями, що ми можемо рекомендувати всім ВНЗ для того, щоб їх плани та амбіції швидше втілювались в життя?

1. Беріть відповідальність на себе. Допоки загальна Система не змінена, на жаль, єдиний шлях досягати цілей по інтеграції в ринок – це запускати власні проекти, з власними командами. Не варто при цьому «кивати» на Систему, виправдовуючи свої проблеми чи низькі результати – вищенаведені приклади чудово демонструють, що «обхідні шляхи» завжди є.

2. Ставте цілі та плануйте розвиток. В Одесі – це був один з найбільш цікавих моментів дискусії. Приклад Віктора Єгорова є надихаючим і для інших ВНЗ – без цілей, детального планування та контролю їх виконання, амбіції залишаються просто розмовами.

3. Краще комунікуйте та кооперуйтеся – хоча наші лідери дають фору всім іншим, як в активності в соц мережах, так і в публічних заходах, – навіть у них вказані здатності є радше слабким місцем. Те, що потрібно партнерам з ринку – це ясний, зрозумілий горизонт діяльності 6-12 місяців і далі. Тобто, ясне розуміння куди йде та чи інша команда, чого очікувати й від кого, що вже є як готові сервіси, що буде далі. В плані комунікацій, також варто згадати про грантові проекти – в квітні в КПІ я був вражений масштабами написання проектів від різних ВНЗ. Водночас інформації про те, яку роль відіграють чи можуть відігравати в них ті, кого це безпосередньо стосується – гравці ринку, – практично немає. Чи не маємо ми ситуацію,  що європейські гроші варяться в своєму ж «вузівському котлі» й нічого звідти корисного для ринку не виходить? Водночас ясно, що активне залучення інтеграторів та кінцевих підприємств до грантових проектів є сильною, але нереалізованою стороною ВНЗ – їх бюджети на R&D та інновації теж знаходяться майже на нульовій відмітці.

Чи змінює ці висновки – рекомендації поява нових проектів – як, наприклад, TATU де мова йде про запуск цієї осені 5 нових тренінгових центрів з пром. автоматизації? Думаю що ні. Навіть навпаки – для того, щоб ефективно запускати ці центри, учасники проекту мають демонструвати риси, що притаманні вищевказаним лідерам. Принципи бенчмаркингу говорять про те, що кращі є кращими не тому, що вони зліплені з якогось іншого тіста чи перебувають в абсолютно інших умовах. Вони просто постійно працюють над нарощенням організаційних та персональних здатностей (capabilities) – і це саме те, що забезпечує високі результати.

Юрчак Олександр

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *