Next Normality & Industry 4.0 – звіт форуму

1-ий національний онлайн форум щодо стану та перспектив української Індустрії 4.0 відбувся з 25 по 29 травня. Більше 20 експертів й близько 60 учасників щодня обговорювали 4 важливі теми – про глобальні зміни в промисловців та економіках країн, технологічні тенденції, екосистеми та кластери, а також експорт та інтернаціоналізацію. Подаємо звіт про головні висновки форуму.

День 1-ий – про глобальні виклики в промисловості

COVID-19 посилив ряд процесів, підгрунтя яких було закладено раніше. Зокрема, конкуренція між регіонами посилюється аж до ефекту «великої ізоляції», що в свою чергу рушить глобальні ланцюжки, веде до решорингу та нової хвилі політик національного протекціонізму. Переконливо про ці тренди на форумі розповідав Yannick Fourastier, CEO CodEUrope Consulting. Перегляд ланцюжків триває наразі як по категорії постачань й переробки сировини, але також по категорії ідей, знань та спроможностей виробництва технологій. Все це в повній мірі стосується ЄС, який переглядає політики щодо Китаю та інших азійських тигрів. Для України це безперечно шанс та можливість знову заявити про свою готовність та гео-економічні переваги.

Але чи готова Україна до решорингу та інших можливостей, що відкриваються в глобальному контексті змін? Володимир Власюк (СЕО «Укрпромзовнішекспертиза») переконливо і вкотре доводив, що тоді як світ розглядає вже просунуті інструменти підтримки індустріального розвитку, Україна не має навіть базових.

Отже, глобальний виклик для всіх категорій стейкхолдерів – це готовність для решорингу в ЄС та програми відновлення економіки європейського регіону. Наразі Україна не розглядає це як можливість для себе: на рівні держави ще немає нічого – ні політик, ні стратегій, ні будь-якої консолідованої аженди в цьому питанні. Але головне – це дуже слабкі інструменти підтримки індустріального розвитку.

Отже, які головні виклики, крім державних? –

  1. «Проблема – в самих промисловцях, їх низькій готовності до нових викликів» – каже Олексій Тимофєєв, Co-founder Trident Acquisitions Corp. В першу чергу, це проявляється у відсутності цікавих, конкурентоздатних інвестиційних проектів. При цьому бізнес та регіональні стейкхолдери дещо спекулюють відсутністю інструментів державного рівня (як загальні ризики поганого інвестиційного клімату), але при цьому експлуатують старі ідеї технологічної відсталості (як дешева робоча сила), які не є цікавими для багатьох інвесторів.
  2. Більшість промисловців недостатньо фокусуються на розвитку власних організаційних спроможностей (англ. – capabilities, – як освіта, кадри, стратегічне планування, освоєння сучасних технологій). В свою чергу, цьому не сприяє й держава. Наприклад, держава мала б регулювати дисбаланси між ІТ та промисловцями в боротьбі за таланти, – а не посилювати їх бездумним піаром ІТ-індустрії. Результат – українські промисловці не спроможні швидко реагувати на нові виклики (свіжий приклад – провал в MedTech).

Напрями дій в 2020

  1. В першу чергу необхідно «поставити планку» (Олексій Тимофеєв) – проф. та експертні спільноти мають значно підняти планку професійних стандартів, яку «наступний уряд» не зможе оминути чи маніпулювати. Зокрема, це стосується
    1. Ролі та місця переробної промисловості та хайтек в економічному розвитку держави
    2. Критеріїв якості державних політик, зокрема, врахування в них бенчмаркингових показників та показників операційної ефективності (більшість існуючих державних політик та стратегій в промисловості та хайтек – «паперові», тобто, існують тільки на папері).

В багатьох аспектах і на всі дні форуму цю планку встановлює Олексій Шмуратко, – його презентація, це готовий фреймворк змін для всіх стейкхолдерів Індустрії 4.0.

  1. У виробленні цих стандартів необхідно активізувати співпрацю з державними органами. Хоча представникам державних органів часто бракує професійності, професійні спільноти мають набиратись терпіння, краще співпрацювати й разом виробляти політики, які не змінюються при змінах уряду.
  2. Бізнесу необхідно проявляти більш проактивну позицію, працювати над власними soft skills, але головне – змінювати парадигми мислення (mindset), й набагато більше демонструвати власну відповідальність по відношенню до розвитку державних інструментів розвитку, як ті ж екосистеми, кластери, галузеві політики тощо.

2-ий день –  технологічні тенденції 4.0

З початком карантину більшість компаній на промислових ринках швидко ввійшли в режим адаптації до кризи – вже звичного після 2008 та 2014 років. Перегляд програм капітальних інвестицій, призупинка великих нових та довгострокових контрактів, перегляд пріоритетів  – є загальним та вже звичним трендом в промисловості, енергетиці та інфраструктурі. Підрядники та розробники адаптуються до цих змін, намагаючись зрозуміти нові потреби й оперативно на них реагувати.

COVID-19 привніс в цю ситуацію нові стимули та вимоги прискорення загальної діджиталізації підприємств, а також кращого фокусу на комплексі технологій, що забезпечують соціальне дистанціювання, віддалений моніторинг та контроль, а також кращий контроль – управління активами підприємств. Про це в 2-ий день форуму говорили всі головні спікери – Сергій Євтушенко (СЕО, Індасофт-Україна), Дмитро Шаповалов (СЕО Clobbi), Сергій Саєвич (СIО Interpipe) та Володимир Оженко (директор департаменту промислової автоматизації Metinvest Digital).

На думку учасників дискусії, головними викликами в технологічному розвитку Індустрії 4.0 є наступні:

  1. Системне планування – перепланування: регулярний перегляд планів, їх адаптація до ринкових змін необхідна для всіх компаній.
  2. Технології в боротьбі з COVID-19: безпека співробітників, забезпечення умов дистаційної роботи – одна з функцій ІТ-департаментів кожної компанії.
  3. Agile підходи: більш чи менш системно ці підходи використовують всі лідери ринку. Найбільш яскраво та системно на форумі це демонстрував Interpipe.
  4. Фокус на топтехнологіях: якщо COVID-19 спровокував підвищений попит на дистанційне та більше ефективне управління активами, то очевидно, що релевантні рішення MES/MOM (також EAM, APM тощо) – є відповіддю на цей виклик. Про це на форумі говорили й демонстрували свої рішення «Індасофт-Україна», «Метінвест-діджитал» та ІТ-Enterprise
  5. Пілотні кейси (use-case) та демонстрація результатів – єдиний спосіб довести замовнику «що це працює». В національному масштабі проблема не вирішена – яскравих, формалізованих по правилам розвинутих країн use-cases майже немає і це стримує розвиток всього ринку. Немає також інформації про практики масштабування use-cases, хоча всі експерти форуму погоджуються, що це мала б бути стратегія №1 на нинішньому етапі.

3-ій день  – екосистеми та кластери

Інноваційні екосистеми – основа інноваційних продуктів та технологій Індустрії 4.0, тоді як кластери – один з найефективніших інструментів галузевого, секторального та економічного розвитку. В основі кластерів промислових хайтек лежать ті ж інноваційні екосистеми. Парадокс та відсталість України полягає в тому, що чисельні та ще сильні елементи екосистем існують, але самих розвинутих екосистем та кластерів промислових хайтек, майже немає.  В контексті глобальної конкуренції це призводить до того, що українські університети (випускники та спеціалісти), науковці, інженери та розробники все більш інтегруються в іноземні інноваційні цикли та ланцюги доданої цінності Індустрії 4.0, – вони є «сировиною» для чужих, більш розвинених екосистем.

Експерти цього дня форуму – Юрчак Олександр (АППАУ), Філіпенко Олена (координатор запорізького кластеру ІАМ), Харченко Вячеслав (керівник Харківського регіонального центру «Індустрія 4.0»), Ночвай Володимир( координатор Індустрії 4.0 по зв’язкам з НАН України, КАУ), Іван Кульчицький (президент «Агенції Європейських Інновацій»). Разом ми зафіксували наступні виклики

  1. Побудова узгодженої між стейкхолдерами та релевантної до Індустрії 4.0 «системи координат» державного рівня. Мова про єдині та діючі національні політики (відсутні), якісну аналітику існуючого стану (вкл з бенчмаркинговими показниками) і яка формулює спільні стратегічні виклики, ясне розуміння ландшафту інноваторів та головних акторів, розгляд кращих практик та кейсів.
  2. Розриви в екосистемі – в першу чергу, між науковцями та університетами з одного боку – й промисловими підприємствами, з іншого. Головний прояв цієї проблеми – розірваність 2-ух кіл: головного ланцюжка доданої цінності (життєвий цикл типового проекту промислової модернізації (вкл з пром. Автоматизацією та ІТ) та інноваційного  циклу (див. головний фреймворк в ппт АППАУ). Ця проблема апелює в першу чергу до відсутності якісного маркетингу та інноваційного менеджменту на рівні Університетів та НАН України.
  3. Підготовка справжніх «агентів змін», здатних впроваджувати не косметичні чи псевдо- а реальні зміни та реформи в своєму середовищі, – це стосується всіх стейкхолдерів.
  4. Інтеграція та цілісність різновекторних державних політик в сфері інновацій. Проект смарт-спеціалізації (як приклад) в очах представників Індустрії 4.0 виглядає відірваним від тем розвитку інноваційних екосистем та кластерів. При цьому немає ніяких комунікацій та координації від команд цього проекту до представників руху Індустрії 4.0.
  5. Слабка операційна ефективність прийнятих планів. Ті чи інші проекти Індустрії 4.0 фігурують в планах МОН та Мінекономіки з 2017-18 рр. Але ніякого реального виконання цих планів заходів немає.

Головна відповідь учасників сесії на ці виклики – покращення співпраці між всіма стейхколдерами у виробленні діючих національних політик в області Індустрії 4.0. Експерти зробили ряд більш конкретних пропозицій до плану дій, що відображені в матеріалах цього дня.

4-ий день  – експорт та інтернаціоналізація

Експорт та інтернаціоналізація – один з самих молодих за рівнем активностей, й самих старих за рівнем бажань – напрям в українській Індустрії 4.0. Хоча перші програми появились в АППАУ в 2016 році, через брак фінансування вони не були запущені. Надія появилась в 2020 завдяки гранту USAID на Ганновер, але тут же згасла через коронавірус – виставка була відмінена. АППАУ силами спільноти намагається побудувати онлайн стратегію просування через ресурс http://land4developers.com/.

Детальний огляд дискусій 4-го дня зафіксовано в окремому публічному звіті АППАУ – «Гра в ланцюжки». Головний виклик – це радше низький рівень готовності до експорту та міжнародної співпраці учасників руху 4.0. Два компоненти цього стану

  • Низька готовність окремих категорій (промислові хайтек, промислова автоматизація, промислові ІТ, інноватори Індустрії 4.0) до експорту інженерних послуг.
  • Низький рівень готовності до міжнародної співпраці, зокрема, використання грантових проектів.

Цілий ряд причин та деталей – див вище звіт за посиланням, – тут відзначимо слабку роль держави в підтримці промислових хайтек.

Що необхідно змінювати –

  • Центральному уряду необхідно змінювати умови підтримки експорту, зокрема, виправляти ситуацію з митницею, подвійним ПДВ, умовами ре-експорту на давальній сировині, кредитної підтримки експорту, вводити страхування інжинірингових проектів тощо.
  • Самим учасникам ринку – фокусуватись на якості, кращій адаптації до ТЗ замовника та інноваційності послуг та продуктів – а не на вартості
  • Змінювати систему підготовки кадрів – готувати інженерів відразу по міжнародним стандартам й з кращою орієнтацією на прикладні завдання.
  • Ввести широкі програми навчання та підтримки, орієнтовані на зростання конкурентоздатності – система якості, проектне управління, автоматизація б-процесів тощо.
  • Краще співпрацювати з органами державної влади та донорами по створенню системних програм підтримки експортерів, налагоджувати більш широкі комунікації.

5-ий день  – місце України в глобальній Індустрії 4.0

Заключний день онлайн форуму фокусувався на пошуках та можливостях стратегії України в глобальному світі технологій та розвитку Індустрії 4.0. Маючи величезний потенціал розробників та інженерів, Україна водночас немає ніякої державної підтримки в цій сфері. Відповідно, якими мають бути стратегія та підходи до пошуку свого місця на мапі Індустрії 4.0, як оптимізувати цей шлях?

Разом з Олегом Щербатенко (ІT-Enterprise), Yannick Fourastier (CodeEUrope), Laurent Kurylo (Eliand Consulting) ми намагались знайти відповіді на складні питання щодо позиціонування України.

Головний виклик в цій сфері – це низький рівень готовності України до співпраці на міжнародній арені й, зокрема, ЄС в реалізації своїх переваг по відношенню до нових можливостей. Обговорення позиціонування України як індустріального хабу чи «мекки» для розробників тривають 5-ий рік. Але реальних зрушень – особливо в Індустрії 4.0 – дуже мало.

Відрадою в цій ситуації може бути хіба що прогрес самих українських компаній. Яскраво це демонстрував Олег Щербатенко, голова Правління АППАУ, директор IT-Enterprise. Зверніть увагу в цій презентації на слайд 7, де достатньо ясно видно рівень осмислення сучасних тенденцій нашим лідером руху 4.0.

 

Перші підсумки форуму

Форум дав велику інформаційну базу матеріалів по різним темам, вже є чимало важливих висновків та інсайтів, але їх кінцеві формулювання ще попереду. Насамперд важливо відмітити, що форум став можливим завдяки швидкій та злагодженій мобілізації членів та близьких партнерів АППАУ – адже на організацію пішло всього 10 днів.

Якщо ж звести перші підсумки до якихось головних речей, то це радше рівень рефлексії, ніж готових рецептів. Ситуація в країні є складною й ми просто окреслимо 3 великі категорії розвитку, в яких АППАУ та наша Індустрія 4.0 має шукати правильні стратегічні та тактичні ходи.

Експорт, інтернаціоналізація та інтеграція в глобальні ланцюжки. Для нас абсолютно очевидно, що це головний напрям змін і форум це підтвердив. За 3 останні роки ситуація в країні з промисловістю та промисловими хайтек не покращилась, а погіршилась. Немає поки що передумов вірити в те, що внутрішній ринок зазнає суттєвих змін в 1-2 наступні роки. Тому тільки вихід в глобальний світ є головною стратегією виживання для розробників та інтеграторів Індустрії 4.0. Однак як це зробити оптимально – готових рецептів немає. Надії на підтримку в проекті HMI-2020 потихеньку вмирають, державної стратегії експорту в нашій сфері немає, підтримка – дуже слабка, ресурсів мало.

Очевидно, що учасники промислових хайтек мають віднайти ресурси в своєму власному середовищі. А для цього потрібно значно посилити інтеграційні та об’єднуючі процеси. Це необхідно, в першу чергу, з точки зору глобальних тенденцій – адже конкуренція в світі все більше йде між технологічними екосистемами на рівні країні та регіонів. На форумі ми бачили мало колективної, релевантної реакції українських учасників на євроінтеграційні процеси, можливості чи навіть готові проекти, які нам постійно пропонуються з ЄС (MedTech, Mobility 4.0, Smart & Green Manufacturing тощо).  Єдність, консолідація та сильні пропозиції щодо розвитку потрібні також в силу внутрішнього складного контексту, де вже який рік йде «дружня боротьба»  з власним урядом, й де популізм та низька операційна ефективність уряду є викликом №1 для всіх промисловців та хайтек.

Для реалізації цих стратегічних завдань всі учасники ринку, й також спільноти мають значно зміцнювати та покращувати свої персональні, організаційні та колективні спроможності. Відповідно, мають бути запущені масштабні програми навчання та підготовки кадрів й значно покращений рівень консалтингової підтримки учасників ринку. В першу чергу це стосується спроможностей учасників ринку реагувати на доступні фінансові програми, як грантові програми ЄС.

Очевидно, що ці три категорії пов’язані єдиною логікою змін, але не менш очевидно, що це не єдиний сценарій й пріоритети можуть бути іншими. Група наших експертів продовжить роботу на апгрейдом національної стратегії Індустрії 4.0 в червні. Хто бажає долучитись – приєднуйтесь.

Виконавча дирекція АППАУ.

 

1 коментар до "Next Normality & Industry 4.0 – звіт форуму"

  1. Є деякі протиріччя між головними ідеями 1-го та останнього днів, але в цілому правильно: Проблема в українцях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *