Регіональні спільноти 4.0 – виклики та перспективи розвитку в 2018

Якщо говорити про найбільш значущі для майбутнього нашого розвитку результати останніх зборів АППАУ, то їх всього два. Перший – це формування головних засад інституційної спроможності всієї спільноти АППАУ.

Мова про потреби всієї спільноти та відповідні механізми, – як «Гармонізація стандартів <–> ТК 185», «Розвиток інновацій <–> рух 4.0», «Просвіта та нетворкинг <–> програма івентів «АППАУ & Партнери», «Фандрайзинг <–> Н2020» і т.п. А другий найбільш важливий результат – це запуск створення регіональних спільнот 4.0.
Що спільного в цих обох напрямках діяльності – це усвідомлений фокус на них, як на рушіях розвитку. Водночас, різниця в тому, що загальні засади інституційної спроможності для всієї спільноти АППАУ формувались роками – й в 2018 вони на підйомі. Щодо другого – ми бачимо тільки певні обриси. Але до тотальної підтримки на рівні регіонів, їх «самостійної й самодостатньої дієвості» (згадаємо тут львівський ІТ-кластер) – ще дуже далеко. Формат розвитку «РЦ 4.0» – ще дитя, яке потребує уважного догляду та піклування. З боку того самого першого та спільного формату, що вже створений.
В цій публікації детально я дам свій погляд на деякі засадничі принципи функціонування таких регіональних спільнот. І впровадження яких буде потребувати значних змін у наших регіональних колег – як на рівні свідомості, так за тим – і в діях.

Передумови. Концепція «регіонального розмаїття» (regional diversity)

Термін «усвідомлений фокус» я не даремно використав вище. На загальних зборах, 18 січня, ми говорили, що шлях розвитку АППАУ базується на нашому спільному досвіді – чисельних експериментах, вдалих і невдалих, на постійних спробах змінювати ситуацію як «зверху» так і «знизу». У 2017 ми стали значно більш гнучкими в реакції (agile) – ми рішуче приймали ініціативи наших членів та партнерів «знизу», – навіть якщо вони йшли «впоперек» вже спланованої діяльності. Таким чином, ми разом створювали та вдосконалювали головний механізм співпраці – #ДієвеПартнерство. Головне – це синергія дій, це підтримка будь-якої важливої ініціативи, але що має значний ефект та стратегічні наслідки для всієї спільноти.
Відповідно до цього принципу, ми відійшли від поняття «централізованого розвитку» спільноти ВНЗ «зверху». Спроба запустити об’єднаний (зі всіх категорій членів) Робочий Комітет «Просвіта та підготовка кадрів» в 2015 році закінчилась повним провалом. Ми – не готові. Або принаймні – «ще не готові». Натомість, справжнім відкриттям Одеського круглого столу в минулому році було усвідомлення сили та перспективи регіонального (локального) формату. Раптом, як кажуть «дійшло», що темпи розвитку окремо взятої команди «Pupena San», чи кафедри АТЕП, чи Лабораторії «Міронафт» – значно вищі за загальні темпи. Отже, якщо ці та подібні команди є рушіями розвитку, то чи не можемо ми формувати більш широкі формати навколо них? І якщо так – то які саме?
Звідси й пішли ідеї формування регіональних спільнот, що остаточно оформились в концепцію регіональних центрів 4.0 в кінці 2017.
Якщо дивитись в українську історію, то, мабуть можна привести багато паралелей, що підтверджують правильність цього шляху. Україна (радше на жаль, ніж на щастя) ніколи не мала сильної централізованої влади. Натомість, регіональне розмаїття – від фольклору й до пізнішої радянської галузевої спеціалізації – завжди було сильною стороною нашої держави. Політики та імперська спадщина геть зіпсували цю ідею й спричинили війну. Але якщо відійти від політики та все ж взяти краще з минулого, то стане зрозуміло, що цінності свободи й творчості не суперечать принципам соборності. Ми є одна держава, але кожен регіон може мати свою силу й свої власні перспективи розвитку. І хіба це не нагадує принципи ЄС, чи США? Чи скажімо, Франції – де кожен регіон унікальний, як з точки зору природи та ландшафту, кухні та діалекту, економічної спеціалізації та власних ініціатив розвитку. Імхо, кожна велика держава має подібні принципи.

Головний ворог регіонального розвитку – «хуторянство»

Отже, якщо брати за основу цю тезу про рушійну силу регіонального розвитку, яка більш потужна за загальнонаціональні рухи – то які є головні принципи в її реалізації. На мій погляд, що на рівні нашої спільноти АППАУ, що на рівні інших регіональних ініціатив вони однакові – я назву 3 найголовніших:

  1. Доцентрова, а не відцентрова сила – розвиток регіональних спільнот має йти у відповідності до загальнонаціональних, державних інтересів. Трагічний, «політичний» приклад Донбасу має бути уроком для нас всіх. Але з економічних прикладів, хіба наші регіональні ІТ-кластери не є, скажімо так… «контраверсійними»? Наші спроби залучити їх хоч якось в формати дій 4.0 мали в 2017 нульовий результат. Якщо львівський кластер має план щороку «витягувати» з місцевих ВНЗ 2000 молодих спеціалістів, то не важко вгадати, куди далі спрямована їх діяльність. Інакше кажучи, тотальна спрямованість на експорт означає тотальне вимивання кращих мізків з національної економіки. Тому наші центри 4.0 мають, перш за все, єднатись з місцевими виробниками. І починати разом боротись за таланти та молодь, разом вирішувати комплекс питань розвитку – а не просто жалітись та нарікати на «погану владу».
  2. Комунікації. Натомість – те, чому варто повчитись всім промисловим хайтек в айтішників – це сучасним, розвинутим методам розвитку спільнот та інновацій. І де все починається з комунікацій. Комунікації – старий, але все ще не прийнятий до кінця виклик в нашій спільноті АППАУ. Й не тому, що ми такі «некомунікаційні» – вся країна, на жаль, ще така. Подивіться, як комунікують з нами держ. органи – від Президента, міністерств й окремих департаментів. Подивіться на місцеві органи. Або на свої ВНЗ чи інститути НАНУ. Чи хоча б як ви інформуєте нас (виконавчу дирекцію) про свої новини. Прикладів море, але нездатність ефективно комунікувати є тим величезним бар’єром, що може зводити нанівець сильні сторони нашої нації – як креативність, талановитість та вроджене підприємництво.
  3. Прийняття підходів та моделей шерингової економіки – або українською, – спільнокоштом й через розділення спільних активів вирішувати спільні проблеми та завдання розвитку. Це – наступний або паралельний крок з налагодженням комунікацій. Глобальна світова економіка все більше інтегрує нові шерингові моделі, й таких прикладів вже багато і в Україні – той же BlaBlaCar. Їх вже чимало в наших хайтек спільнотах – наприклад, в лабораторіях FabLab ви можете просто орендувати дороге, унікальне обладнання для 3D-друку. В нашій спільноті АППАУ та 4.0 є також все більше подібних прикладів – від «гуртового» споживання кращих сервісів, й до нових ініціатив – як, наприклад, використовувати «дні ТДА» як загально вишівський, пересувний актив та формат спільних просвітних конференцій.

Сила цих 3-х принципів разом взятих створює ту саму енергію прориву, що здатна змінювати стан речей швидко та ефективно. Просто уявіть собі, що:

  • Лабораторія FabLab стає місцевим центром прототипування, залучає місцевих розробників, виробників й разом вони генерують нові рішення для наших промисловців
  • Аналогічна Лабораторія стає центром Робототехніки для всього регіону – включно з сусідніми областями. Це так само прискорює ріст інноваторів та нових рішень.
  • Разом вони формують менеджерів, що здатні змінювати навчальні програми місцевих ВНЗ, стимулювати молодь залишатись в промислових хайтек й пропонувати їм нові робочі місця
  • Разом з інтеграторами вони долучають місцевий ІТ-сектор й разом формують місцевий пул проектів Н2020, й таким чином вирішують питання фінансування
  • Разом створюють регіональний ландшафт 4.0 (національний, 1-шу версію див тут), звідки 1 крок до залучення нових інвесторів…

Всі названі принципи – й особливо щодо шерингу, – радикально протилежні традиційному українському хуторянству, яке Юрій Шевельов ставив в перелік 3-х головних ворогів України. «Хуторяни» завжди гребуть під себе, кооперуються тільки коли «хата горить» й не бачать далі власного носа. Хуторянство породжує провінційність і роздуми Шевельова про українців півстоліття тим більш актуальні в епоху коли світ стає глобальним й набирає шалених темпів. І в якому Україна, на жаль, все більш скочується вниз до бідної, аграрної країни.

Погляд на Одесу

Отже, в лютому ми починаємо з Одеси – саме там відкриється 1-ий Регіональний Центр 4.0. Чому Одеса? Чому не «КПІ» чи НУХТ? Є щонайменше 3 причини:

  1. Регіональний формат розвитку логічно починати з регіонів – а не столиці, де й так вже наша активність на порядок вища
  2. Одеса – ідеальний кандидат з точку зору місцевої субкультури, де толерантність до інших мов-культур, комунікації та підприємництво завжди було і є на високому рівні. Іншими словами, привид «хуторянства» там, імхо, якщо і є, то десь глибоко «в засаді».
  3.  Як підтвердження п.2) – Лабораторія «Міронафт» є яскравим представником всіх вищеназваних принципів. Там вже є і хороші комунікації та піар-активності, вже є шерингові механізми, вже є дуже добра «доцентрова» комунікація з нашою виконавчою дирекцією. На останніх зборах вони, до речі, вже запропонували «дні ТДА» в червні в Одесі. Власне, Віктор Єгоров, керівник Лабораторії «Міронафт» – рекордсмен серед ВНЗ по відвіданню наших київських заходів. Тоді як багатьох колег з ВНЗ-членів АППАУ ми ні разу в Києві й не бачили.

Водночас, перед Віктором Єгоровим, його командою, а також іншими одеськими членами АППАУ хто долучається до заходів 15-16 лютого в Одесі будуть стояти складні завдання початкового запуску:

  • Три інші одеські ВНЗ – члени TATU та чи АППАУ (політех, морська академія та академія зв’язку) поки ніяк не дають про себе знати – чи вдасться з ними домовитись? І про що саме?
  • Окремий виклик – залучення місцевих замовників. Одеса – це не Харків, і не Дніпро – очевидно, вибір «просунутих» замовників тут менший. А саме вони дуже потрібні, для того щоб разом починати формувати аженду 4.0
  • «Інтеграція інтеграторів» – окремий процес. На відміну від НУХТ-у чи КПІ, ОНАХТ не настільки співпрацює з великими інтеграторами. Принаймні поки ще. Які очікування місцевих інтеграторів від РЦ 4.0? і як їх задовольняти?
  • Власне, що є місцева «аженда 4.0»? наскільки готові місцеві гравці діяти в стилі «разом»?
  • Інтеграція з місцевим ІТ-кластером. У нас взагалі мало інформації про нього. Які тут є точки дотику? – адже в технологіях та розвитку 4.0 нам не обійтись без ІТ.

Найлегший виклик для «Міронафт» – це очевидно, залучення провладних стейкхолдерів з міських органів влади. І окремий круглий стіл з ними теж планується.
Допомога та пропозиції від нашої виконавчої дирекції у вирішення цих завдань, але також інших будуть стосуватись покращення всіх інтеграційних процесів на місцевому рівні

  1. З допомогою партнерів ми надамо потужну методичну та консультаційну підтримку в формуванні регіонального «ландшафту 4.0» – початковому формуванні мапи кращих фірм, талантів та спеціалізацій по напрямках та сегментам 4.0
  2. Ми вже закликаємо місцевих членів та партнерів АППАУ готувати на 15 люте (вечірній спільний воркшоп) власні пропозиції щодо напрямків розвиту РЦ 4.0, й особливо щодо «шерингових активів» – що має бути спільним для всіх учасників спільноти 4.0 в Одесі? Й куди кожен вкладає свою частку – яку? І яку допомогу ви очікуєте з Києва та інших регіонів?
  3. Ми також звертаємось до всіх наших шановних вендорів, хто вже працює з Лабораторією «Міронафт» підтримати ці заходи своєю присутністю. А ще краще – своїми пропозиціями щодо спільного регіонального розвитку. Топ-менеджери від «Шнейдер Електрик Україна» та «Фенікс Контакт Україна» вже заявили про свою підтримку.

Все інше, включно з комунікаціями – само собою, – менш важливе і вже запущене в роботу.
Сторінка реєстрації на конференцію готова – запрошуємо всіх наших членів АППАУ, партнерів та прихильників, хто цікавиться форматом РЦ 4.0, виробників з Одеси, Миколаєва та Херсону на конференцію в Одесу, 16 лютого.
Головне зараз для всіх учасників нашого процесу – не говорити, а демонструвати своєю поведінкою риси нової культури – як проактивність, високий рівень комунікацій та готовність до кооперації.

Ген. директор АППАУ, Юрчак О.В.

 

Подібні публікації:

концепція регіональних центрів 4.0

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *