Виробничі КРІ – висновки семінару 25 жовтня

Семінар 25 жовтня по виробничим КРІ, що відбувся в рамках проекту aCapmpus був цікавим на обміни, й багатим на висновки.  В цьому звіті надаємо головну інформацію.

Виступи доповідачів

Два мої пости на Фейсбук в групі ТК 185 передають і емоційну, і хронологічну складові цього семінару – не буду їх повторювати.

До цього додам тільки, що дійсно в рамках методики колаборації ключових команд aCampus з учасниками ринку, ми досягли бажаного результату . В розширену команду по ISO 22400 залучені сильні та кращі експерти від  АППАУ, Danone, DTEK, IT-Enterprise, Interpipe. Ідея розподілу ролей у відповідності до наявної експертизи та інтересів, працює. І видається на те, що це подобається і самим експертам.

Головні висновки в рамках під-комітету ISO 22400

Отже, які головні висновки цього семінару

  1. Методика проекту працює в чисельних аспектах
    1. Білі книги користуються попитом й виконують свою роль лікнепу – це видно також по завантаженнях в е-вигляді.
    2. Команди [університети + ринкові експерти] показують набагато кращі результати, в порівнянні с «сухою теорією» (положеннями) одних стандартів. Це також було видно в попередньому семінарі по МЕК 61512 – 62264
    3. Поступовість та ітераційність важлива: спочатку стандарти, потім опитування (де ринок по відношенню до стандарту), потім обігрування ключових викликів, – обговорення, вихід на конкретні й дієві рекомендації щодо впровадження та застосування. Успіх цього семінару підтверджує правильність цієї послідовності.
  2. Те що було дещо несподівано, – але тим більш цінно, – це розширення контексту, й саме в аспектах застосування та сприйняття. Тут на семінарі ми побачили цілий спектр оцінок та моментів, які спонукають до рефлексії
    1. Євген Ковнір просто блискуче розкрив нам зв’язок ISO 22400 з ISO 13053-1 Information and documentation — Quantitative methods in process improvement — Part 1: DMAIC methodology. Що в свою чергу має пряме відношення до SixSigma / Lean Manufacturing. Супер-важливо, що Євген говорив не про теорію чи «взагалі» про взаємозв’язок стандартів. Він говорив про реальні застосування цієї методики (DMAIC, – Define, Measure, Analyze, Improve, and Control) у власних проектах.

      Євген Ковнір показує приклади застосування методики DMAIC

      Це був самий яскравий виступ, що відмітили всі учасники. Зазначу тільки, що тема стику (інтеграції Lean та І4-0, появи Digital Lean) потребує подальшого прояснення та експертного обговорення.

    2. Дуже цікавим був кейс Danon, який представив Антон Забєлін. Він показав взагалі щось з розряду фантастики – як «можна побудувати комунізм (міні-MES, що покриває кілька модулів) в окремо взятій державі (окремо взятому заводі холдингу) силами 2-3 людей» 🙂 Те, що це працює – всі бачили в real-time. І працює чудово. Він розкрив це на тих самих аспектах простежуваності, якості та ТОіР. Показники ЗЕО в цьому кейсі досягають сьогодні 67% й цікавим є свідчення Антона, що після впровадження ПЗ digital map вони впали чуть не в 2 рази (в порівнянні з тим, як вимірювались ручними методами). Це говорить тільки про те, наскільки потужним був раніше вплив “людського фактору”.

      Антон Забелін (зліва) разом з Максимом Тютюнником.

    3. Не менш цікавими були пасажі Максима Тютюнника щодо розширення теми стандартів ТОіР, – оскільки в ISO22400 їх всього 4. За посиланням ми дійсно бачимо ще кілька десятків стандартів – як міжнародних, так і національних в області ТОіР. Разом з тим, організація ТОіР на виробництві, згідно Максиму може дуже варіюватись – все залежить від структури підприємства. Відповідно, вже можна робити висновок, що за такого розмаїття, встановлення кращих практик в цій сфері буде зовсім не простим завданням. З іншого боку, можливо в цьому і є перевага загальних стандартів як ISO 22400 – краще починати з простих та найбільш відомих речей. А тоді вже «копати» глибше.

На жаль, не змогли прийняти участь фахівці IT-Enterprise. І питання яким чином вони обліковують та рахують виробничі КПЕ на своїх об’єктах, зокрема на Інтерпайп – залишились.

Отже, ми бачимо, як разом, ця збірна команда формує новий контекст та виробляє нову загальнонаціональну аженду, де мова йде не стільки й не тільки про 1 стандарт, а також про інші важливі питання, дотичні до промислової автоматизації

1) майже очевидно, що запорукою успіху в обліку КПЕ є системи автоматизованого обліку  та диспетчеризації. Який їх стан, рівень впровадження, кращі практики тощо – питання ще не розглядались, але на фоні розмов про ІІоТ та платформи, вони стають все більше актуальними.

2) також стає більше зрозумілим, чому підприємствам потрібні більш чіткі та конкретні рекомендації щодо встановлення системи виробничих КПЕ. Те, що рівень підприємств дуже різний -було добре видно й на цьому семінарі по питаннях з аудиторії. Отже, методики мають враховувати рівень зрілості підприємств та їх бізнес-культуру, специфічні потреби. Зокрема, спільним челенджем для нас є питання звязку виробничих КПЕ  з фінансово-економічними КПЕ. Це потрібно опрацювати в першу чергу.

3) не менш цікавим та перспективним – й особливо на фоні явного домінування LEAN в управлінських кругах багатьох холдингів, стає тема Digital Lean та зв’язок з технологіями Індустрії 4.0. Недавній звіт McKinsey показує, що тренд популярності І4-0 в управлінських кругах вже починає випереджати Lean. Але ж очевидно (і це добре показав Є. Ковнір), що мова не про протиставлення, а про інтеграцію. В свою чергу, це апелює до значно кращої співпраці департаментів безперервної досконалості та цифрової трансформації.

На цьому поки й зупинимось – дуже важливим наразі є вирівнювання всіх наших ключових учасників (включно з менеджментом компаній), щодо цих та подібних головних тез.  Якщо ж є інші, – будь-ласка надавайте. Для команди aCampus важливо наразі закласти їх як фундамент посібника по ISO22400, який наразі ми починаємо розробляти.

Посили для інших комітетів в ТК 185 та спільноти АППАУ

Майже очевидно, що по цьому шляху ітерацій та поглиблення контексту можуть рухатись 2 інші команди проекту aCampus. І якщо це вже добре вдається в групи НУХТ, то зараз дуже важливо залучити ринкових експертів з кібер-безпеки та безпеки до харківської групи з ХАІ. В листопаді ми плануємо кілька акцій, де ми так само будемо розкривати ринковий контекст стандартів. Грунт тут не менш, а може й більш багатий – оскільки теми більш чутливі до залучення. Мова, як не як, про аспекти національної безпеки в об’єктах критичної інфраструктури. Частину гострих питань ми вже виносимо на круглий стіл 11 листопада.

Тому, колеги, – просто беріть досвід семінарів жовтня, і повторюйте його.

Тепер що стосується ринкових гравців, учасників АППАУ та Індустрії 4.0. В контексті опитування про важливість факторів залучення до І4-0 замовників, й домінування там теми «кейсів, які показують вплив на економічні показники», мені здається, що ми самі себе зараз заганяємо в пастку. Адже якщо подивитись на відвідуваність цього справді одного з кращих заходів року, – зал був напів-пустий. Хтось з партнерів, великих вендорів сказав напередодні – «ну, – там будуть говорити про виробничі КПЕ, це не наша тема».

Іншими словами, ми бачимо, що навіть конкретні кейси, навіть відомих замовників, навіть з тою самою економічною аргументацією не дуже залучають ні замовників, ні інтеграторів, ні вендорів. Це при тому, що питання відсутності чіткої аргументації та методик звучить в АППАУ останні 5-7 років. От цій картинці (вже дещо адаптованій під І4-0) вже точно років 5.

Тобто, проблема доказової бази «який вплив сучасних технологій на економічно-фінансові показники» – давня й серйозна.

І от, виходить, що коли навіть з’являються перші паростки її рішення – це мало кого цікавить. Чому так? І як тоді розуміти топ-рейтинг чинника «потрібні кейси» в тому опитуванні на Facebook?

Точного пояснення цього парадоксу немає – тільки припущення. Зокрема, є теза про потужну інерційність змін. Для побудови сильних кейсів потрібний цілий комплекс знань та експертизи на стику технологій, економіки підприємства та управлінського обліку. Потрібно глибоко вникати в цілий ряд нових дисциплін, областей знань та практик, які виходять за рамки технічних специфікацій того чи іншого рішення АСУ чи ІТ. Наприклад, щоб говорити про вклад технологій в ЗЕО (ОЕЕ), чи інші важливі виробничі КПЕ, й далі про їх вклад в ROI чи прибуток підприємства, потрібно

  1. Мати продуманий комплекс цих КПЕ, пріоритети яких відповідають специфіці конкретного виробництва.
  2. Знати базові формули розрахунку КПЕ і які відповідають стандарту ISO 22400
  3. Володіти інструментарієм розрахунку по всьому підприємству (оскільки ЗЕО рахується по відношенню до конкретно взятого технологічного вузла, а цих вузлів – десятки та сотні)
  4. Налагодити автоматизований облік даних з цих технологічних вузлів й максимально обмежити вплив «людського фактору». Важливо при цьому правильно враховувати стан та режими роботи устатковання.
  5. Знати зони відповідальності за КПЕ по ієрархії підприємства та вміти їх зв’язувати.
  6. Налагодити режими керування КПЕ, наприклад, вміти швидко діагностувати кореневі причини зупинки вузлів.
  7. Розвивати аналітику та аналітичний інструментарій навколо відповідних даних.

Приблизно такий перелік накидали наші учасники в кінці семінару. Й це був чудовий фідбек на виступи наших шановних експертів. Відбулось не тільки термінологічне, але й понятійне, методичне вирівнювання.

Але чи є в нас це вирівнювання по всьому ринку? Чи є цей перелік вище очевидним для пересічного системного інтегратора чи вендора? Чи готові вони кооперуватись та співпрацювати з іншими учасниками ринку, й з самим замовником на цьому шляху? Чи розуміють вони, що його проходження означає освоєння нових навичок та знань, багато витрат часу на спілкування з різними фахівцями замовника, вникання в їх аналітику втрат та вузьких місць підприємств тощо. Все це – не просто, потребує значних витрат часу та ресурсів. Але хіба є інший шлях?

На мою думку, багато учасників ринку не готові до цього, однак продовжують твердити своє – «хочемо побачити класні кейс-стаді впливу Індустрії 4.0 в Україні». Але їм немає звідки взятись при такому відношенні.

Якщо ж ми хочемо змінювати цей стан речей, то потрібно змінюватись самим. І тоді, вам пряма дорога до команд aCampus й комітетів ТК 185, які, власне давно вже чекають набагато кращого залучення ринкових експертів та підприємств.

 

Юрчак Олександр, голова ТК 185.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *