Нинішній український політичний та економічний ландшафт в багатьох аспектах не дуже відрізняється від залишків козацької держави кінця 17-го століття. І до певної міри він описується терміном «руїна».

До тієї міри – до якої ми ведемо відлік падіння економіки, промисловості, науки, освіти, розробок і т.д. – починаючи з 1991 р. Від того потенціалу колишньої імперії з кожним роком залишається все менше й менше. І хоча чимало «здобутків» Союзу можна брати в лапки, сумний факт полягає в тому, що за 25 років незалежності ми все ще не спромоглись збудувати конкурентоздатну в світі державу. При цьому можновладці продовжують дерибан тих не чисельних активів, що ще залишились. І як 350 років тому, так і зараз, виклик той самий – або українці зможуть об’єднатись перед лицем внутрішніх та зовнішніх ворогів, або ж 3-я РУЇНА (2-га була 100 років тому) ввійде в історію і буде писатись саме так, як і дві перші – і вже без всяких вагань та великими літерами.

Одна з головних причин цього стану – українці не вміють між собою домовлятись у визначенні та вирішенні стратегічних питань. Картина як тоді, так і зараз – 1:1. Те, що це є справжній та головний виклик – завжди вказують наші історики та інтелектуали. Від висновків історика М. Грушевського про долю України-Русі в 17-му столітті, публіциста Юрія Шевельова з його знаменитими «3 вороги України» від 1954 року й до зовсім недавньої статті на ресурсі «Хвиля», на 1-ому місці той самий діагноз – мова про українське «хуторянство».

Процитуємо з останнього посилання (виділення АППАУ) – «Украинская предприимчивость не вступает в партнерство и не кооперируется с другими. Украинец не доверяет другим, как следствие, не работает в команде и не создает эффективных команд. Украинец не формирует общую цель, как следствие – не прилагает усилий для ее достижения, и более того, не ставит перед собой большую глобальную задачу — сделать этот мир лучше, что-то привнести в него. Наша врожденная черта направлена внутрь своего личного мира, ограниченного интересами лично себя самого, своей семьи и, соответственно, личного и семейного обогащения».

Якщо це твердження приймається, то погодьтесь було б дивно, якби серед учасників окремо взятого ринку чи спільноти було мало «хуторян» – якщо така вся країна, то очевидно, що і ми – її органічна частина. Хуторянин – не має значення, чи це маленький інтегратор чи директор закордонної філії-міжнародного вендора, чи топ-менеджер олігархічної промислової структури – завжди і всюди буде ставити на перше місце свої власні інтереси. І нічого не розглядати далі кордонів власного «хутора». Принаймні, не асоціювати себе з тим, що позаду цих кордонів в будь-якому вимірі – часовому, географічному, конкурентному тощо. Відповідно, позиція «ми маємо продавати» або ж «який буде результат» (в найближчі 3-6 місяців), яка найчастіше звучить в розмовах з учасниками спільноти промислових хай-тек автоматично блокує будь-які розмови про національні чи спільні виклики стратегічного характеру. Адже горизонт стратегій – це роки, а масштаби – національні, європейські або ж навіть і світові.

Навіщо весь цей глобалізм хуторянину? Саме тому, стан освіти-просвіти ринку, розвиток стандартів, спільна боротьба з негативними явищами були донедавна в останніх пріоритетах більшості гравців ринку пром. автоматизації.

«Були» – оскільки 3 наші форуми лідерів з 2015 року, 2-кратне зростання кількості наших членів за останній рік, створення спільного з ІТ руху 4.0 добре показують, що зміни йдуть. Знову ж – тут прямі паралелі зі станом в країні. Українці пробуджуються й розуміють, що лад в державі можуть навести тільки вони самі. Так само й в промисловій автоматизації чи ІТ – не може бути «зростання продажів» на ринку, де відсутні стандарти якості, замовники не розуміють технологій й домінує один критерій – ціна. Тактика виживання самотужки в таких умовах – приречена. Неможливо збудувати окремий, квітучий хутір в країні, де немає держави й нація не консолідована. І дуже добре, що ринок починає це розуміти.

Однак, так само як і на політичному фронті, одного розуміння та благих намірів замало. Як 300, як і 100 років тому, наступне завдання набагато складніше. Оскільки царя в нас немає – і ніколи не буде, – ключовим фактором успіху є здатність не просто об’єднуватись, – а реально та ефективно співпрацювати.

Ціна або вага цієї спроможності ефективно кооперуватись та співпрацювати виросла в рази за останні 10 років.

По-перше, тому що в нас – на відміну від розвинутих країн, чи від РФ – зовсім мало ресурсів, й найперше фінансових, і все частіше ми говоримо про нестачу людського ресурсу. Тільки в кооперації та співпраці можна швидко знайти експертизу чи ресурс, якої не вистачає. По-друге, тому що прості об’єднання не дають відповідей та готових рішень на складні виклики розвитку. Ну об’єднались ми в рух 4.0 з ІТ-шниками – і що далі? Хтось дав готові рецепти чи рішення, як нам розвивати ці технології в Україні? Звісно ні, – але ж марно їх і очікувати відразу. Відповіді та рішення на складні питання можуть бути найдені тільки в співпраці, в колективній роботі. Приклад Digital Agenda Ukraine – гарний і не дуже водночас. Гарний – оскільки все ж почали, змогли об’єднатись. «Не дуже» – оскільки глибоко зануритись в конкретні, предметні питання виявилось не дуже є з ким. Тобто, – до ефективної співпраці по багатьох напрямкам ми не дійшли, хоче позитиву все ж більше. І по-третє, – ефективна співпраця є не просто модним світовим трендом, – в епоху глобальних та швидких змін, це є справжній каталізатор та фактор успіху в будь-яких реформах чи інноваціях.

Ще одна наша історична вада та виклик – це послідовність. В кращому випадку ми просто забуваємо за свої обіцянки – зобов’язання, також – за всі попередні напрацювання (яких насправді в окремих секторах – маса), в гіршому (в політиці) – валимо все на попередників, або ж зовнішні фактори.

Отже, лідерство на всіх рівнях проявляється в тому, наскільки успішно ви проходите всі ці 3 фази, вони ж фільтри стратегічного партнерства –

1. Стратегічний розвиток: розуміння та прийняття стратегічних викликів, постановка цілей, визначення головних можливостей та напрямків розвитку
2. Ефективна співпраця – визначення стратегічних партнерів, розподіл ролей та ресурсів в спільному плануванні
3. Послідовність – дотримання взятих зобов’язань, операційна ефективність у виконанні.

 

Відсутність цих 3 речей приводить до тих сумних наслідків, в яких зараз й перебуває чимало галузей, та і вся держава. Експерти, що критикують сьогодні президент та уряд, в якості головних вад, вказують саме на ці або подібні речі.

Це саме стосується і можливої кооперації державних установ з бізнес-асоціаціями як наша, – ми готові підтримати конструктивні та стратегічні речі, але будемо критикувати й здійснювати тиск на владні структури за їх відсутність. Закривати очі на відсутність промислової політики та реальних реформ, на пусті обіцянки по розвитку хай-тек, повну відсутність експортної стратегії, на фактично беззмінну ситуацію з інвестиціями чи змін в фінансово-кредитній системі – значить профукати чергову можливість розвитку.

Але потрібно при цьому питати і з самих себе. Чи є у вашій компанії цілі та плани стратегічного розвитку? З ким і в чому ви об’єднуєтесь? Які стратегічні питання – проблеми в розвитку ринку ви вирішуєте? Чи є конкретні плани співпраці – що на цей рік? Як найближчі ініціативи та кроки? В чому потрібна допомога від АППАУ? …

Ще раз, відповіді на подібні питання не мають нічого спільного з підходами «дайте нам клієнтів» або ж «хочемо росту продажів на хх%». Клієнтів можна здобувати, вирощувати та утримувати тільки шляхом вирішення їх же проблем. Як ті самі кращі методики ROI-TCO, сучасні стандарти та технології, нові, більш ефективні продукти та рішення, вирішення проблем їх персоналу, включно з освітою та просвітою і т.п. и т.д. В цих питаннях АППАУ якраз є стратегічним партнером та союзником.

Тому заклики до нашої спільноти все ті самі. Повторюємо тези вже що звучали не раз

• об’єднуємось навколо стратегічних цілей та завдань розвитку ринку
• шукаємо партнерів по ним – налагоджуємо ефективну співпрацю
• тримаємо зобов’язання та реально вкладаємо ресурси в досягнення цілей

3-ій форум лідерів був багатим на демонстрацію таких нових форматів лідерства. А місяць, що минув приносить нові ініціативи та нових інтересантів, готових співпрацювати. Це ясно говорить нам, що рух від Хуторянства до Стратегічного розвитку таки йде. Як його прискорювати, як підвищувати ефективність співпраці – про це в наступному блозі.

Юрчак Олександр.