Дорожня карта подвійного переходу легкої промисловості – драфт версія для обговорення
Робоча група експертів проєкту GDT Textile пропонує для експертного обговорення 1-шу версію Дорожньої карти подвійного переходу легкої промисловості України (далі просто — ДК). Дана ДК напрацьована впродовж листопада – грудня 2024 і є результатом проведених стратегічних сесій, а також окремих аналітичних робіт, результати яких відображені відповідним звітом щодо стану МСП в легкій промисловості.
Даний документ пропонується для обговорення, зворотнього зв’язку та покращень – офлайн обговорення відбудуться на конференції 17 грудня в Києві, й фінальні правки з деталізацією будуть внесені до кінця грудня 2024.
ДК – це інструмент стратегічного планування, що описує ключові напрямки та етапи, необхідні для досягнення цілей у визначеній сфері, в цьому випадку – для цифрової та зеленої трансформації окремої галузі. ДК зазвичай слугує орієнтиром, який дозволяє учасникам галузі розуміти пріоритети, терміни реалізації та взаємозв’язок між різними компонентами змін. Дорожні карти містять опис загального напрямку та бажаного стану, часові горизонти, ключові чинники та сфери змін, індикатори прогресу (метрики), а також рекомендації щодо дій.
Щодо детальних середньострокових стратегій, Дорожні карти акцентують радше на тому “що потрібно зробити та в якому напрямку йти”, тоді як стратегії на тому, “як саме це зробити”, з чіткими інструкціями, бюджетами, відповідальними та графіками. Таким чином, дорожня карта є основою, а стратегія — це її конкретизація.
АППАУ позиціонує галузеві ДК як головний інструмент цифрової трансформації галузевого рівня з 2018 року. Ще тоді, проєктом стратегії Індустрії 4.0 ми передбачали створення в Україні не менш як 5 ДК за ключовими секторами, стратегічних для економіки – харчової промисловості, машинобудування та інжинірингу, ОПК, енергетики та металургії. Однак, вони не були взяті в роботу стейкхолдерами – власне, як і більшість пропозицій цього проєкту. Впродовж наступних років експертні групи АППАУ самостійно напрацьовували низку позиційних документів, серед яких все ще актуальними залишаються гайд по розробці дорожніх карт та, як приклад, проєкт Дорожньої карти цифрової трансформації «Укрзалізниці», обидва датовані 2019 роком.
Завдяки підтримці ПРООН, тільки у 2024 в Україні вперше починаються роботи з розробки галузевої дорожньої карти. На відміну від попередніх років, ця розробка вирізняється значно вищим рівнем консолідації стейкхолдерів, й про це далі.
Методика розробки дорожньої карти в проєкті GDT Textile
В робочу групу по розробці дорожньої карти ввійшли керівники та експерти провідних національних асоціацій (Укрлегпром та АППАУ), 2-х кластерів (Подільський кластер моди та Кластер циркулярної економіки, обидва – члени УКА), 2-х EDIHs (Clotex з Хмельницького та KyivHitech з Києва, що базуються на провідних університетах цих міст), Інституту економіки та прогнозування НАНУ, а також провідних підприємств легкої промисловості – Гіпаніс, Едельвіка, Інтелтекс, Лектра-Україна.
Окрім чинника консолідації, методологія розробки ДК включає наступні важливі риси:
- Інтеграція кращих європейських напрацювань та методик (зокрема, ADMA та SIRI)
- Низка бенчмаркінгових аналізів та досліджень європейських програм (зокрема, Textile pathway та результати проєкту Twin revolution)
- Більш широка й поступова інтеграція стейкхолдерів в обговорення майбутнього галузі легпрому, що досягається серією онлайн та офлайн обговорень.
Натомість методика враховує попередні напрацювання АППАУ та платформи Industry4Ukraine, зокрема, низка важливих рекомендацій походить з посібника «Інструменти промислової політики» від 2020.
Таким чином, загальний фреймворк ДК легпрому представлений на рис. 1

Рис 1. Фреймворк ДК подвійного переходу (ПП) для легпрому
Далі ми коротко пройдемось по кожному Компоненту (К1-К6), представлених на фреймворку й розглянемо головні орієнтири на 2025-27 рр., що пропонуються Робочою групою.
Цей компонент пропонує європейське бачення галузі, як індустріальної екосистеми, де головний ланцюг доданої вартості (ЛДВ) є високоінтегрованим з одного боку з інноваційною екосистемою та її елементами, з іншого – з політиками та інструментами регулювання, що посилюють ці зв’язки та загальну інтеграцію. В даній ДК більший акцент зроблений саме на розвитку інноваційної екосистеми та її зв’язку з ЛДВ.
Головні чинники: аналіз та розробка стратегічних опцій виконані згідно з моделлю інноваційних екосистем промислових хайтек від 2019. Головними чинниками (рушіями розвитку) тут є так звані тверді елементи (технопарки, лабораторії, інкубатори тощо), та м’які, що стимулюють співпрацю між галузевими стейкхолдерами (рівень нетворкінгу та мечмейкінгу, культура співпраці, рівень освіти…).
Поточний стан екосистеми: в українському легпромі практично відсутні «тверді» елементи — інкубатори, акселератори, немає сильних НДІ, R&D центрів чи технопарків. EDIHs тільки виходять на арену, й загалом взаємодія між університетами, дослідницькими центрами та бізнесом є слабкою. Є 3 регіональні кластери, але які діють розрізнено. "Укрлегпром" як галузева асоціація ще не має власної адженди подвійного переходу. Відсутні міжнародні партнерства з провідними текстильними інноваційними центрами. Більш детальний аналіз поточного стану, включно з бенчмаркінгом див за посиланням.
Ключові ініціативи розвитку на 2025-27:
| # | Елемент | Ключові заходи |
|---|---|---|
| 1 | Тверді елементи екосистеми (інфраструктура) |
|
| 2 | М'які елементи |
|
| 3 | Спеціалізація, співпраця та мережування |
|
Цей компонент є ключовим для запуску системних змін в галузі. Саме через консолідацію та посилення співпраці ключових стейкхолдерів можливе прискорення в проведенні змін, що вказані по всім іншим компонентам далі.
Загальний контекст цього компоненту для МСП визначається домінуючим чинником модернізації виробництв – тобто, можливостями та спроможностями закупівлі сучасного технологічного обладнання. Зазвичай, це сфера капітальних інвестицій підприємств, до якої притягнута головна увага керівників МСП. Цифрові технології чи зелені інновації йдуть далеко позаду – й це, звісно, є викликом.
Головні чинники: ми виділили в цій сфері 3 рушії розвитку:
- Швидка модернізація – про те, як можна швидко модернізувати виробниче обладнання та технології, цей напрям змін є очевидним з огляду на потреби галузі.
- Від 2.0 до 4.0: визначення напрямків переходу до укладу 2.0-3.0 до 4.0
- Масова кастомізація продуктів та послуг: про те, як використовувати підходи та бачення Індустрії 5.0, яка сьогодні стає на порядок денний ЄС, тут закладається фундамент 5.0.
Поточний стан: згідно з опитуванням АДМА модернізація технологічного обладнання – пріоритет №1 українських підприємств. В легпромі домінують постачальники з Китаю та Туреччини, водночас детальних досліджень по долі ринку постачальників, пріоритетам МСП в закупівлі – немає. Відомо, що закупівля сучасного обладнання є проблемною для більшості МСП, які рідко користуються наявними фінансовими інструментами. Європейське, сучасне обладнання закуповують середні та великі підприємства, для яких характерно також наявність більш кваліфікованого персоналу. Що стосується впровадження сучасних цифрових технологій — перша аналітика GDT Textile показує, що галузь відстає не тільки від європейських, але й багатьох українських секторів.
Ключові ініціативи розвитку на 2025-27:
| # | Елемент | Ключові заходи |
|---|---|---|
| 1 | Виробничі технології |
|
| 2 | Від І3.0 (АСУТП - ERP) - до І4.0 |
|
| 3 | Масова кастомізація та федеративні платформи |
|
Додаткові коментарі до чинника «від 3.0 до 4.0»
- Як відзначає Аналітичний звіт проєкту, в Україні є ще дуже багато замовників, які ігнорують ризики користування бухгалтерської програми 1С російського походження (що й досі використовується десятками тисяч МСП) й той факт, що на ринку є не менше 5 українських замінників. Відтак, масовий перехід на продукти українського походження, з одночасним апгрейдом до міні-ERP (такі пропозиції також є), є «справою честі» передових стейкхолдерів й навколо цього завдання має бути відмобілізована їх велика частина.
- Щодо КЕТ (Key Enabling Technology) для легпрому – є маса відкритих питань, де дуже потрібне долучення передових провайдерів та розробників. Робочій групі проєкту поки не вдалось достатньо прояснити потенціал та позиції місцевих розробників та інтеграторів, їх погляди щодо впровадження в легкій промисловості України технологій як AI, адитивні (3Д), AR/VR, нові матеріали та рециклінгу, блокчейн тощо.
- Натомість, завдяки методиці ADMA в опитуваннях 1-го етапу проєкту зрозумілі 2 технологічні пріоритети середніх та великих підприємств – 1) використання класу продуктів CAD-CAM-CAE / PLM-PDM має бути значно ширшим та масштабним, 2) аналогічно, є велика потреба в системах диспетчеризації та керування виробництвами, включно з сучасними технологіями на ІІоТ.
В цій сфері увага розробників прикута до аналізу існуючих та перспективних тенденцій у сфері керування виробництвами, бізнес-моделей та технічних стандартів.
Головні чинники: пропонуються 3 ключові чинники – рушії розвитку
- Digital Lean – інтеграція класичного Lean з цифровими технологіями
- XaaS – будь-що як сервіс, з фокусом «Виробництво як сервіс» (MaaS)
- Інші бізнес-моделі – просування інших передових бізнес-моделей
Поточний стан в даній сфері: класичний Lean (ощадливе виробництво) розповсюджений серед орієнтовно 5% середніх та великих підприємств галузі. Він не інтегрований з digital практично ніде - це паралельні впровадження, тоді як в розвинутих країнах – це стійкий тренд. Про нові бізнес-моделі в галузі говорять лічені підприємства та окремі кластери, наприклад K-tex в переробці текстилю. Є також окремі пілотні проєкти з запровадження спільного виробництва в Західноукраїнському та Подільському кластерах моди. Водночас всім цим проєктам бракує ясної систематизації та стратегічної перспективи.
| # | Ініціатива | Ключові заходи |
|---|---|---|
| 1 | Ощадливе виробництво (Lean) |
|
| 2 | XaaS (Виробництво-як-сервіс, Обслуговування-як-сервіс) |
|
| 3 | Інші нові бізнес-моделі |
|
У цій категорії є певна суперечність між застосованими європейськими методиками та українськими реаліями. Перші зосереджуються на підвищенні ролі людини в управлінні сучасними виробництвами шляхом задоволення її потреб (технології – для людей, а не навпаки), створенні автономних, сильних команд, які генерують ініціативи та інновації знизу, постійно навчаються й мають відповідні повноваження для самостійного прийняття рішень тощо.
Українські реалії, зумовлені наслідками війни, є іншими. Варто згадати паралелі з пірамідою Маслоу: мова йде про пріоритети елементарного виживання, де на першому місці залишається нестача кадрів на всіх рівнях. Таким чином, керівникам підприємств зараз не до задоволення індивідуальних потреб кожного працівника, як це пропонує Індустрія 5.0. Пріоритети залишаються радше класичними – у межах Індустрії 2.0–3.0 (зосередження на економічних показниках підприємств), особливо в умовах кризи.
Головні чинники: з урахуванням цього контексту, РГ шукала чинники які є спільними для всіх укладів й релевантні до кризового стану економіки. Ними є
- Reskilling-Upskilling - безвідносно 3.0 чи 5.0, питання перенавчання та перекваліфікації є топовими й те, що зміни тут потрібні, розуміють всі керівники. Разом з тим, запропонована ДК фокусуються саме на нових навичках, необхідних в епоху Індустрії 4.0-5.0.
- Організаційні зміни – мова про комплекс заходів, що мають змінювати устрій підприємств зсередини, в першу чергу мова про структуру підприємства, як чинник швидких перемог
- Культура інновацій та адаптивність – на відміну від попереднього чинника, тут йдеться радше про ментальність та світогляд, отже тут зміни будуть відбуватись повільніше, але вони вкрай потрібні.
Поточний стан екосистеми: сьогодні в галузі домінують класичні навчання робітничих професій – й це повністю відповідає інтересам працедавців. При цьому практично немає навчання технологій 4.0 – це роблять тільки окремі провайдери західних технологій. Немає також загальногалузевих стандартів компетенцій для нових технологій. Виділені фахівці (департаменти) відповідальні за подвійний перехід, як і відповідні стратегії є на лічених, великих підприємствах. Загалом, 90% підприємств сфокусовані на виживанні, а не на інноваціях чи адаптації, й рівень залученості працівників у процеси прийняття рішень є низьким – більшість керівників й не вважає це за потрібне, достатньо мати згуртовані команди топів та середньої ланки.
Ключові ініціативи розвитку на 2025-27
| # | Елемент | Ключові заходи |
|---|---|---|
| 1 | Reskilling-Upskilling |
|
| 2 | Організаційні зміни |
|
| 3 | Культура інновацій та адаптивність |
|
Загальний контекст цього компоненту характеризується великою фрагментарністю численних ініціатив, з повною відсутністю пріоритетів та ясності в рамках даної галузі. Україна загалом прагне відповідати європейському зеленому переходу й кількість акторів в цій сфері, в тому числі дотичних до легкої промисловості зростає щорічно.
Головні чинники: Робоча група виділила 4 ключові чинники – рушії змін та розвитку
- Циркулярні виробництва – мова впровадження засад циркулярної економіки на виробництві
- Енергетична ефективність – це чинник є очевидним з огляду на загальні проблеми енергетичної незалежності держави й значних втрат генеруючих потужностей
- Чисті матеріали та ресурси – це також європейський тренд, один з ключових, враховуючи проблему управління відходами в цій галузі.
- Цифрові паспорти продукції (ЦПП) – цей елемент поєднує в собі можливості технологій, але базується на змінах регуляторного середовища. За великим рахунком, ЦПП є частиною циркулярних, чистих виробництв, ми виділили його окремо через його важливість та критичність з погляду відповідності європейському курсу.
Поточний стан екосистеми: в легкій промисловості є вже окремі пілоти переробки та утилізації відходів, загальна кількість виявлених реалізацій невелика – до 10-20 на всю галузь. Відсутні масштабні ініціативи або обов'язкові вимоги до циркулярного виробництва. Щодо енергетики, великі підприємства є залежними від графіка відключень електроенергії. Перехід на повну автономність здійснили лічені підприємства. Для малих підприємств явної проблеми поки немає – вони здійснили забезпечення критичних ділянок генераторами. В галузі гостро стоять питання інфраструктури якості продукції та сировини, є багато підробок й матеріалів незрозумілого походження. Не дивлячись на той факт, що ЦПП вже обговорюються в уряді, де приймаються відповідні постанови, в цій галузі масштабних ініціатив чи пілотних проєктів не виявлено. Загалом, МСП не мають технічної бази для автоматичного збору й інтеграції даних до ЦПП.
Ключові ініціативи розвитку на 2025-27:
| # | Елемент | Ключові заходи |
|---|---|---|
| 1 | Циркулярні виробництва та управління відходами |
|
| 2 | Енергетична ефективність |
|
| 3 | Чисті матеріали та ресурси |
|
| 4 | Цифрові паспорти продукції |
|
Цей компонент є найскладнішим для Робочої групи проєкту. Брак якісної аналітики щодо інструментів підтримки МСП загалом, й на галузевому рівні зокрема, й також дефіцит ясних та якісних державних стратегій подвійного переходу МСП є головними перешкодами.
Головні чинники: ними визначені 4 чинники – рушії змін та розвитку
- Інструменти цифрової трансформації промислових МСП (й, окремо, зелена та інноваційна політика) – тут важливо зазначити інструменти підтримки та розвитку промислових МСП на державному рівні, а також від міжнародних організацій. Мова як про існуючі інструменти, так і перспективні.
- Розвиток недержавних інституцій – великий та окремий фокус на цьому компоненті зумовлений перекосами в минулому, ціла низка аналітичних матеріалів АППАУ та Industry4Ukraine від 2019-21 рр доказує що «Інституції більш важливі, ніж інструменти» й також аргументує, чому потрібно робити фокус на недержавних, коли йдеться про галузеві чи секторальні програми.
- Інтеграція в ЄС – це дуже важливий чинник, що враховує як нашу залежність від різноманітних програм та фондів підтримки ЄС, але також курс інтеграцію як наші зобов’язання.
Роботи по цьому компоненту ще тривають, як вже було зазначено, розібратись в, тому що є, що працює й що потрібно на найближчі 3 роки – дійсно складно. Відтак, будь-яка допомога нашій РГ вітається.
Очікування до експертних спільнот – на 17 грудня й далі
Дані пропозиції є в статусі «драфт» – тобто, 1-ю версією, яка потребує значних доопрацювань за напрямками
- Суб’єктність – краще визначення стейкхолдерів, що беруть на себе відповідальність за реалізацію ДК, включно з державними інституціями
- Баланс – наразі, карта охоплює 9 ініціатив в компоненті «Технології», 6 – в «Підходи та бізнес-моделі», 16 – в категорії Людського капіталу, 20 – у сфері Екологічних та зелених трансформацій, й 19 – в Інноваціях. Водночас чимало ініціатив в нетехнологічних сферах, мають пряме відношення до цифрової трансформації. Чи є цей баланс оптимальним?
- Крос-звязки, інтеграція та оптимізація – багато ініціатив, очевидно, мають пряме відношення до вже існуючих чи майбутніх програм донорів, міжнародних програм тощо. Отже, яким чином ми можемо їх ув’язати, інтегрувати та оптимізувати?
- Профілювання та масштабування – аналогічно, чимало ініціатив потребують кращої специфікації, більш зрозумілого чи ясного викладу, врахування існуючих напрацювань, а окремі, можливо, вже можуть масштабуватись.
Особливої уваги потребує зона «Інструменти», яка ще в розробці.
Отже, робоча група свідома цих зон покращень й водночас наші можливості вже майже вичерпані. Тому, ми будемо раді широкому залученню урядових та міжнародних організацій, конкретної підтримки від донорів, експертів від професійних спільно цифрового та зеленого переходу, а також від самих підприємств — головних бенефіціарів цієї ДК. Пишіть нам на info@appau.org.ua
Стейкхолдерів, які вже бачать переваги єднання в таких програмах, ми запрошуємо до підписання Меморандуму про співпрацю в реалізації ДК в «Альянсі 3Т» (Twin Transition in Textile). Ця коаліція бізнес-об’єднань наразі включає 2 асоціації, 2 кластери та 2 EDIHs, і є відкритою для приєднання. З текстом Меморандуму можна ознайомитись за посиланням.
Всі партнери будуть на конференції 17 грудня в Києві й ми будемо раді бачити всіх зацікавлених осіб.
СЕО АППАУ Юрчак Олександр.
Цю публікацію було створено в рамках швейцарсько-українського Проєкту “Зміцнення членських бізнес-об’єднань мікро-, малих і середніх підприємств в Україні”, який впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН) у співпраці з Міністерством економіки України і за підтримки Швейцарії.
Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно автор. Точка зору автора(ів) не обов’язково відображає точку зору донора.