5 причин щодо підвищення рівня консолідації серед членів АППАУ
Попередні підсумки проєкту Export Alliance APPAU (EAA) стали приводом для переосмислення наших позицій за низкою напрямків діяльності. Головний висновок цих обговорень та рефлексій – ми маємо підвищити рівень консолідації серед членів спільноти. Чому це необхідно, що стоїть за цими висновками та як це зробити (механізми) – про це далі. Зазначимо, що тема кращої консолідації стосується не тільки учасників проєкту ЕАА, але всіх напрямків та всіх учасників спільноти.
Членів АППАУ не потрібно переконувати в необхідності співпраці та консолідації. За 12 років активної роботи асоціації в нас накопичений чималий досвід спільних проєктів в самих різних сферах діяльності – від стандартизації, просвіти ринку, експортних дій й до вироблення та реалізації національної стратегії Індустрії 4.0. Але час змінюється, виклики зростають, свою зону росту ми краще бачимо в рамках кращих практик інших кластерів Українського кластерного альянсу, й головне звідки пішла ця рефлексія – результати ЕАА не є такими, що відповідають зараз очікуванням стейкхолдерів.
1. Все ще не реалізований потенціал внутрішньої синергії
При уважному розгляді пропозицій АППАУ, ми практично не знаходимо продуктових чи проєктних пропозицій, які є результатом поєднання експертизи та досвіду наших членів. Тобто, в нас є окремі приклади проєктної колаборації між 2-3 інтеграторами та розробниками, й деякі навіть стали регулярними – але не переросли в системну пропозицію для зовнішніх стейкхолдерів на рівні асоціації. Брак таких системних пропозицій став особливо відчутним в проєкті ЕАА, оскільки конкурувати поодинці на ринках розвинутих країн справді важко – продуктів та рішень, які б «вражали» закордонних клієнтів й відразу торували дорогу до успіху в нас насправді мало. До того, останні візити на Hannover Messe з розглядом найбільш популярної теми АІ дали 2 важливі висновки:
- Не те що українським, – європейським фірмам сьогодні важко прориватись в лідери ринку, чи займати провідні позиції в окремих нішах, оскільки рівень інновацій визначається рівнем інвестицій. А в ЄС він набагато нижчий, ніж в США, Китаї чи в країнах Азії. Зайве говорити яким є рівень інвестицій в розробки промислових хайтек в Україні. Різниця – на порядки.
- Навіть серед лідерів ринку, великих міжнародних компаній відбувається зсув парадигми – від індивідуальної конкуренції – до конкуренції між консолідованими екосистемами. Цей потужний тренд на оркестрування ланцюгами та краще використання спільних даних в Data Space вже привів до численних пілотів та платформних рішень у сфері Manufacrturing-X і їх кількість зростає. Що це означає для окремих розробників? Сьогодні йдеться вже не стільки про входження в окрему технологічну екосистему великого бренду (про це ми говорили 5 років тому), як про входження зі своїми даними в екосистему де великі та малі бренди співпрацюють між собою.
В АППАУ рівень синергетичного взаємодоповнення є справді великим – це можуть бути спільні рішення між ІТ (ERP) та ОТ (АСУТП), спільні рішення 2-3 акторів у сфері предиктивного обслуговування (топ тренд Індустрії 4.0), рішення по оптимізації споживання електроенергії, використання адитивних технологій в машинобудуванні та ОПК, об’єднання навколо концепції ESG HUB що пропонується 482.Solutions тощо. Подібних ідей в нас багато – проблема в тому, що вони генеруються назагал виконавчою дирекцією. Але коли доходить до самих фірм, то наш діагноз такий, що «спроби є – але виходу немає». Причина – в недостатніх зусиллях та фокусі на створенні таких пропозицій самих учасників альянсу.
2. Недостатня ефективність в реакції на зовнішні виклики
Аналогічно, члени АППАУ недостатньо швидко та консолідовано реагують на виклики зовнішнього середовища. Будь-то енергетична чи кадрова криза в Україні, допомога ОПК в автоматизації виробництв чи спільні дії при вході на нові ринки – ми не можемо виробити пропозиції які звучать та сприймаються стейкхолдерами належним чином. Правильні ідеї є, але їх потрібно комусь наповнювати змістом. Наприклад, країна вже 2 роки говорить про проблему масштабування, уніфікації та виходу на серійне виробництво в ОПК. Кожному фахівцю промислової автоматизації зрозуміло про що йдеться. Впровадження на оборонні підприємства продуктів як PLM/PDM для підготовки виробництв, CAD/CAM/CAE – для швидкого проєктування та прототипування, систем АСУТП та роботів – для підвищення продуктивності та якості, MES/APS/ERP – для кращої керованості та гнучкості в умовах динамічних та постійних змін тощо, – все це класика автоматизації та диджиталізації виробництв. Й ми дуже добре знаємо, що всього цього критично не вистачає оборонним заводам, як не вистачає і фахівців. АППАУ не може нічого запропонувати зараз Мінстратпрому, тому що системна пропозиція мала б базуватись на консенсусі членів спільноти, як ми адаптуємо її спільно з вендорами під потреби ОПК. А це передбачає зовсім інший рівень співпраці та консолідації всередині асоціації.
3. Інтернаціоналізація: тільки на грантах це не працює
Досвід ЕАА також показує, що позиція максимального використання грантів й при цьому, практично нульового вкладення власних ресурсів (крім часових) – не працює. Члени альянсу явно недооцінюють рівень інвестицій для виходу на закордонні ринки. Для порівняння – наприклад, учасники Української асоціації меблевиків (УАМ) мають подібну програму експорту, але інвестують в рази більше. Загалом є 2 суттєві різниці. По-перше, УАМ фокусується виключно на великих виставках – цей метод добре відповідає стратегії прямого експорту, й це працює в їх бізнесі. Друга різниця – УАМ робить великі, дорогі стенди, де донорська частка складає не більше 20%, а решту коштів інвестують самі учасники. Тобто, мова про суми в 100-120 тис. євро на 1 виставку. Таких виставок УАМ проводить до 5 на рік. Відтак, є результати – не дивлячись на умови, рівень замовлень в експорті членів УАМ повернувся майже до довоєнного рівня. Й мова про десятки підприємств.
Звісно, наші інжинірингові компанії та інтегратори – це не меблеві фабрики й ми не маємо таких бюджетів. В нас також інша модель – не стільки прямого експорту, як більше про інтеграцію в виробничі ланцюги та інноваційні екосистеми (якщо мова про ЄС). Але це зовсім не означає що можна обійтись одними грантами, які покривають тільки поїздки та чи конференції. Потрібно в рази більше інвестувати у власну промоцію – як на рівні ЕАА, так і окремих фірм. По іншому, це не дає очікуваних результатів.
4. Недостатня підтримка та реалізація лідерських позицій в Індустрії 4.0-5.0
Учасники АППАУ недостатньо реалізують вже сформований лідерський імідж асоціації у сфері Індустрії 4.0-5.0. Як вже було сказано, – пропозиції в цій сфері мають високий попит сьогодні в різних структурах – від ОПК та енергетики, й до пропозицій співпраці в міжнародних інноваційних програмах ЄС. Дуже чутливими до таких пропозицій є наші міністерства, які вже запустили програми підтримки АІ, робототехніки, заміни російського софта тощо. В нас є окремі гарні пропозиції – 482.Solutions з Data Space, Waste Ukraine Analytics – з цифровими паспортами продукції, IT-Enterprise – з заміною 1С, DIH КПІ – з розгортанням продуктових лендскейпів тощо, але цього явно мало враховуючи масштаби викликів та динаміку змін на ринку. Все це – окремі, й знову – ж таки, індивідуальні пропозиції окремих фірм. А нам потрібно виходити на системні, масштабні та консолідовані пропозиції, які охоплюють цілі сегменти ринку. І які, звісно, є результатом об’єднання зусиль багатьох акторів.
5. Необхідність колективного впливу на УКА
АППАУ була та залишається головним інвестором в Український кластерний альянс. Наша сервісна команда є основою виконавчої дирекції УКА, й ніхто стільки не інвестував власних ресурсів та активів, в тому числі фінансових (отриманих від CSIA та грантових) як АППАУ. Але в сенсі «повернення інвестицій» наші результати за 2 роки є незадовільними. На становлення кластерів в традиційних індустріях, зростання попиту на продукти та послуги диджиталізації потрібні роки. Відтак, члени АППАУ можуть більш проактивно долучатись до заходів УКА й безпосередньо впливати на кластери УКА та їх учасників. Це прискорить процеси виходу на нових партнерів та замовників й дасть більший синергетичний ефект у міжкластерній взаємодії.
Отже, якщо ці причини є переконливими для членів АППАУ, то що ми маємо змінити у внутрішньому устрої, наявних механізмах та інструментах співпраці, чи які нові запропонувати?
Це питання досить складне, оскільки за минулі роки ми багато чого пробували, але якихось усталених практик, які б ідеально відповідали на нові виклики з ходу назвати важко. Очевидно, в даній ситуації кращим методом мала б бути групова рефлексія, генерація нових ідей «знизу» й спільний консенсус щодо необхідних змін. Для цього ми пропонуємо учасникам спільноти пройти коротке опитування – за його результатами ми зможемо оновити палітру інструментів співпраці й визначити найбільш ефективні для сьогоднішніх реалій.