Про виклики

Як вже було сказано, корінь проблем з точки зору застосувань АСУ для завдань енергоефективності – в тріаді «Проектування – Технології – Застосування сучасних стандартів». Де-факто, те, що ми називаємо в промислових ринках «технологічний інжиніринг» відсутнє, як поняття на ринку АСУ комерційної нерухомості. До цього часу цим, як кажуть, ніхто «не заморачивался». В результаті, від самого початку проектування будівель здійснюється без урахувань вимог по енергоефективності. Звісно, з ростом тарифів власники комерційної нерухомості прокидаються …і ? І отут починається саме цікаве.  Маємо цілий ряд питань і поки що без відповіді – принаймні на 1-ому круглому столі про це ні слова не було сказано

·       Виклик №1: готовність замовника. Чи достатньо росту тарифів, щоб власники та управляючі директори стали свідомими важливості технологічного інжинірингу і були б готові сповна платити за якісний проект? Чи мають вони достатньо інформації, прикладів, кейсів, методик окупності, тощо?

·      Виклик №2: готовність виконавця. Чи є хтось серед гравців ринку (включно з АСУ), хто вже сьогодні готовий проектувати нові будівлі по «новим правилам» (EN 15232)? Адже на круглому столі ми прийшли до висновку, що частина спеціалізованих проектних організацій його не знає та не застосовує, в той час як більшість гравців ринку АСУ просто не знеє.

·      Виклик №3: просування напрямку BMS.   Якщо відповідь на попередні питання радше негативна, то наступне питання про готовність широко просувати концепції, методики, кейси по BMS до широких кругів зацікавлених осіб. Зараз ситуація така, що в технічному  комітеті (№302), який і прийняв європейський стандарт EN 15232 до використання в Україні жодного представника ринку АСУ немає.  Спроби інших великих гравців інакше ніж поодинокими не назвеш – особливо на фоні домінуючих парадигм “промоушен – це за брендами, ми тут ні при чому”… Тому чи не є ситуація з розповсюдженням та знанням цього стандарту наслідком ізольованих та не системних дій всієї спільноти гравців АСУ?

·      Виклик №4: модернізація існуючих будівель. Тут про проектування нового мова не йде – як і про заміну технологічного обладнання та інженерних систем, крім можливо котельного обладнання. Тоді  що потрібно робити?  Точніше, чи  дає що- небудь для гравців ринку АСУ  енергоаудит, який рекомендують першим кроком і  який, як правило, більше говорить про  утеплення, та найпростіші заходи типу «лампочки та лічильники»?

·      Виклик №5: розширення – адаптація інстальованих систем під задачі енергоефективності. Це очевидний хід для багатьох гравців, хто вже поставив своє обладнання та системи. Що потрібно зробити щоб збільшити та покращити ефект від вже інстальованих систем BAC–BMS?

·      Виклик №6: масштабування на інші будівлі – перш за все, в промисловості. В промисловому секторі потенціал енергозбереження в рази більший, ніж в комерційній нерухомості – згідно оцінкам потенціалу енергозбереження в Новій енергетичній стратегії України, перший сягає до 900 млрд грн. (по курсу  на січень), в той час як другий – тільки до 100 млрд грн. Однак який в цих сумах потенціал ринку АСУ – теж відкрите питання. Що сьогодні пропонують великі бренди , чи є в них нові ініціативи, і як вони залучають до них різних партнерів?

Якщо все вище сказане стосується зовнішнього середовища, то власне найбільший виклик гравцям ринку потрібно прийняти всередині своїх організацій – адже майже очевидно, що перша зміна (-и) має відбутись всередині.

Чи працюють старі підходи?

Отже, питання руба – чи готові гравці ринку АСУ та BMS приймати ці та подібні виклики? Технологічно, – щодо розробки та інтеграції різноманітних архітектур АСУ, очевидно, ніяких сумнівів ні у кого не виникає. А от щодо підходів по розвитку ринку – питання є і багато.

1. Категорія питань – методологічна та просвітницька

По ідеї, гравці, які позиціонують себе як постачальники обладнання та рішень на ринку BMS мають демонструвати солідну базу методичних напрацювань. Без цього доказувати ринку та власникам будівель, що дорога автоматика щось дасть крім «прибамбаців» та дещо кращого контролю даних – не вдасться. Ми бачимо, що подібні напрацювання вже зроблені на ринку частотних перетворювачів. Однак цього ще дуже мало на рівні BMS – так само як  і в близьких до цього по духу АСОДУ чи системах управління активами підприємства. Окремі пости на нашому сайті про реалізації Групи «Техінсервіс» не змінюють загальної картини – досить бідної на хороші, дискусійні статті, методичні керівництва, інші кейси про рішення тощо. Але очевидно, що головним матеріалом для просвіти ринку має бути головна «методика» –  сам стандарт EN-15232, який чітко визначає всі головні речі – від функцій автоматизації і до методів оцінки їх впливу на енергоефективність.

2. Рівень інтеграції, співпраці та діалогу між гравцями ринку

Тут теж чимало запитань. Як гравці ринку АСУ збираються впливати на власників чи генпідрядників, якщо в ланцюжку створення цінності вони стоять майже останні? Адже рівень їхньої кооперації залишає бажати кращого. Вендори – «самі по собі», інтегратори та проектувальники – так само. Тобто, ефективних та яскравих в бізнесі пар «Вендор – Інтегратор» чи «Технологічна компанія – Інтегратор», які діють злагоджено та системно по відношенню до нових ринків чи сегментів ми бачимо, насправді, мало. Принаймі – відкритої інформації про це вкрай мало. Наш кейс 2011 року про одну з перших реалізацій на ринку ЦОД пари «Техінсервіс- Шнейдер Електрик» дуже стисло, але все ж натякає на необхідний рівень співпраці. Від визначення архітектури АСУ, аргументації переваг й до комерційних перемовин партнери пройшли разом.

Сьогодні питання співпраці та відкритого діалогу стоїть ще гостріше – адже виклики зростають. І майже очевидно, що поодинці гравці ринку їх нездатні приймати. І в той же час, дуже мало ініціатив відкритого діалогу між гравцями ринку.

3. Рівень демонстрації економічного ефекту

Один з учасників нашого круглого столу, який представляв якраз ринок власників комерційної нерухомості і дещо далекий від нюансів АСУ, написав мені потім «самое часто повторяемое слово на этой встрече— – стандарты (ДБНы, нормы, сети, etc.). А какое самое частое слово на заседаниях девелоперов? Правильно – «окупаемость». Где точка сборки? – и почему вы об этом не говорите?»

Як не гірко визнавати, але питання окупності систем АСУ гостре і не розв’язане до цього часу. Те, що розділ ТЕО є обов’язковим в проектуванні АСУ ТП в промисловості зовсім не означає, що хтось вимірює справжній економічний ефект після впровадження системи. В системах BMS з ростом тарифів на енергію ця невідповідність стає дуже гостро, – власники тут є дуже приземленими та практичними і відповідь про окупність потрібна негайно.

Отже, наша велика дискусія – яка почалась не 18 березня, а значно раніше – продовжується. Питання ті самі – як ми бачимо спільні виклики і чи готові ми їх приймати, практикуючи старі бізнес-підходи. Підходи, що беруть коріння з 90-их і  які базуються на самоізоляції, недовірі, вузькому баченню проблематики ринку та перекладення відповідальності за загальні проблеми на когось. Можливо колись так все й працювало. Питання – чи працює це зараз? Наша відповідь радше негативна.

А як ви думаєте?

П.С. Очна дискусія буде продовжена на наших семінарах на виставці ЕІА-2015, 22-24 квітня, – запрошуємо, буде цікаво.