Сьогодні ми представляємо інтерв’ю з Андрієм Гуменним, головним інженером ТОВ “Системи Автоматизації Сервіс”, лідера у створенні автоматизованих систем оперативного управління виробництвом.

L4D: Як змінився ваш бізнес після початку повномасштабного вторгнення?

Я вважаю, що зміни ще не завершились. Зміни відбуваються кожного дня, ситуація стрімко змінюється, в місті, в компанії серед співробітників, серед замовників і постачальників обладнання. Горизонт планування дуже зменшився. Зміни, ті, котрі зараз є, це вимушені зміни, ми робимо те, що повинні робити, що очікують від компанії замовники і співробітники.

Практично всі співробітники не в Харкові, принаймні не в офісі, з 24 лютого офіс не працює. Виробництво наше було знищено, ми його перевозили, спочатку до Полтави, потім повернули до Харкова. Зараз воно працює в іншому приміщенні, оптимізовано, але працює. Люди їздять на роботу, коли потрібно, режим роботи змінився дуже сильно.

ІТ-система компанії і раніше була побудована таким чином, що люди не були прив’язані до місця роботи, збереження всіх даних було централізоване і на віддалених серверах, з цим не виникло питань. Були проблеми з комп’ютерами, їх необхідно було вивезти з офісу, розіслати людям. Трохи важче з роботою на об’єктах. Частина об’єктів опинилась на окупованих територіях, у нас були об’єкти в обслуговуванні на Арабатській стрілці, в Сєверодонецьку. Постачальники були з Сєверодонецька, Нової Каховки. Одним з наших найбільших генпідрядників була компанія з Бучі.

Змін багато, ми адаптуємось до ситуації.

L4D: Наразі ваша стратегія зараз направлена на збереження персоналу, вихід на нові ринки, релокацію або інші варіанти? Все зараз на 100% крутиться навколо персоналу, якщо для фінансової і фізичної безпеки персоналу необхідно братися за проєкт – ми працюємо, якщо ризиковано – ми не беремось за такий проєкт.

Інтереси співробітників зараз стоять вище інтересів компанії, можливо це не дуже правильно з точки зору ведення бізнесу, але в поточних умовах – фізична безпека персоналу є пріоритетом номер один.

Щодо нових ринків – у нас невелика нішева компанія, це ринок систем керування для небезпечних виробництв та підприємств об’єктів критичної інфраструктури, нам цього ринку достатньо, ми хочемо працювати на цьому ринку, де ми маємо найбільшу кваліфікацію і досвід роботи.

Працюємо з нафтогазом, більше починаємо зараз працювати з об’єктами теплоенергетики. Більше того, ми українська компанія, ми компанія з Харкова, ми хочемо залишитись в Україні, і ми розуміємо, що зараз працювати на ринках поза Україною це неможливо. Ми це добре розуміємо. У нас немає ілюзій, щодо того, що ми можемо почати працювати на інших ринках.

У нас були і є проєкти в Казахстані. Ми бачимо, що відбувається з цими проєктами. Ми дуже вдячні нашим казахським партнерам за те, що вони продовжують з нами співпрацю розуміючи ризики, але такий режим не є нормальним. Ми намагаємось щось робити у віддаленому режимі, розробку програмного забезпечення, участь в пусконалагоджувальних роботах, але це не йде ні в яке порівняння з тим, як ці проєкти йшли до війни. Те, що ми робили на пусконалагоджувальних роботах на місці за 10 діб, зараз це робиться у віддаленому режимі за допомогою місцевих робітників, але це вже 3 місяці.

Про ефективність не йдеться, поки не будуть завершені бойові дії, поки ми не зможемо виїжджати за межі країни, а зараз ми не можемо цього робити, оскільки більшість співробітників чоловіки призовного віку. Ризики дуже великі і сьогодні це неможливо.

Співробітники, які зараз опинились за кордоном у нас є, але їх не та кількість і кваліфікація, щоб дозволити нам починати проєкти в інших країнах. Наша компанія невелика, 25 спеціалістів.

L4D: А з іноземними партнерами, які у Вас були до 24 лютого, чи змінилися відносини?

Щодо наших партнерів-замовників – єдині роботи, які були у нас активні це Казахстан, вони нас дуже підтримують. Але на сьогоднішній день всі розуміють, що залучення нас на наступні проєкти повинно бути поставлено на паузу, заради зниження ризиків.

І вони повинні знизити ризик не виконати роботу, і ми не можемо брати на себе таку відповідальність, не розуміючи де ми будемо завтра. Що стосується іноземних постачальників обладнання, є низка компаній з якими ми співпрацюємо напряму щодо постачання вибухозахищеного обладнання, там відносини не змінились, поки ми платимо кошти нам все постачають.

L4D: В яких сферах діяльності ви оптимізуєте бізнес й скорочуєте витрати? Можливо, десь Ви збільшили інвестиції?

Нас вже оптимізували наші сусіди, нема вже куди більше оптимізуватись, нажаль.

Витрати зменшились до мінімуму, і обмежуються тільки заробітною платнею і витратами, які потрібні для виконання зобов’язань по поточним договорам, для нас дуже важливо підтримати наших генпідрядників і замовників, які почали проєкти ще до війни, або в них з’явились зобов’язання по підписаним договорам безпосередньо перед вторгненням, вони так чи інакше повинні виконати ці зобов’язання. Ми їм допомагаємо чим можемо. На щастя, нам вдалось за літо зібрати комплектацію шаф керування для цих поточних проєктів. Вони зараз на стадії пусконалагоджувальних робіт, сподіваємось до кінця року завершити ці проєкти, це для нас пріоритет номер один.

Тобто не нові ринки, а підтримати наших поточних замовників, оскільки це все нафтогазова галузь, критична інфраструктура, газотранспортна система, це все впливає на перебіг опалювального сезону, це все дуже важливі критичні роботи і треба їх виконати.

Це важливо для всіх нас.

L4D: Якою наразі є ваша продуктова політика – є плани випуску нових рішень? Що стосується наших послуг і рішень з промислової автоматизації, як я вже казав ми сконцентровані на роботах для небезпечних об’єктів і виробництв, ми в цих роботах в переліку рішень повністю прив’язані до наших замовників і виробників технологічного обладнання.

За 15 років роботи сформований перелік наших кваліфікацій, замовники знають, що ми вміємо робити краще за всіх

Ми би дуже хотіли поглиблювати наші роботи у сфері функційної безпеки, особливо зараз. Всі хочуть, щоб завершилась активна фаза бойових дій, але всі розуміють, що протистояння не завершиться на цьому, воно просто перейде в іншу фазу.

І одна з цих фаз, яка є зараз і буде продовжуватись потім – це протистояння у кіберпросторі і в цьому питанні мені здається дуже важливим для технологічних і промислових компаній будувати захист від потенційних загроз, наявних і майбутніх.

На нашу думку функційна безпека може бути такою вакциною від вірусу, ви захворієте, але не загинете. Якщо об’єкт обладнаний системою протиаварійного захисту, це не означає, що його не зламають і не нашкодять, але принаймні ви будете захищені від настання аварійної ситуації, ваш об’єкт зупиниться, але зупиниться безпечно, але не через те, що він вибухне.

Замовники також це розуміють, але не всі мають можливості втілювати ці заходи безпеки зараз. Оце той напрямок, в якому ми хотіли б розвиватись надалі.

L4D: Чи змінився рівень співпраці у спільноті? Чи стали більше консолідуватися компанії або конкурувати між собою всередині України?

Конкуренція не зросла, щодо співпраці, я б не назвав це співпрацею, це нормальні стосунки людей, що мають спільні проблеми. До співпраці ще далеко, але принаймні можна розмовляти. Тобто всі компанії мають зараз низку проблем, що не дозволяють їм приймати участь в роботах, в яких би вони хотіли брати участь, банально не має ресурсів, або людей певної кваліфікації, або виробничої бази, або фінансів, або документального підтвердження кваліфікації, ті ж сертифікати. На цьому фоні стало простіше спілкуватись, всі розуміють ці проблеми і йдуть назустріч один одному. Десь тобі треба розмістити виробництво, нема питань, можна знайти. Хтось звертається до тебе – допоможи з кваліфікацією – допомагаєш з кваліфікацією. Десь бачиш, що проєкт завеликий, сам не потягнеш – звертаєшся до партнерів – давайте разом. Тут стало простіше. Це ще не співпраця, але нормальні стосунки, тебе не сприймають як ворога.

L4D: Які ваші прогнози щодо розвитку ситуації на ваших ринках в Україні? Чи є в Україні перспективи для іноземних партнерів? Як ви вважаєте?

Все буде добре, але не зразу. Це більше емоційні сподівання. Все буде залежати від того, коли і скільки з’явиться грошей на відбудову всього зруйнованого і того, чого не вистачає державі.

Ми всі сподіваємось, що одного дня країна перетвориться на велику будівельну площадку, будемо розбудовувати все, чого нам не вистачало і того рівня якості, який має бути.

Для цього повинен знизитись загальний ризик перебування і ведення справ в Україні. Ми можемо спілкуватись зараз про будь-які проєкти, або обладнання, але тільки до того моменту, поки не треба приїжджати.

Поки не з’являться гроші, також ніхто не буде їхати, повинен початись процес, який зараз називають Планом Маршалла для України.

Може не в рамках всієї держави, а в рамках окремих індустрій, відбудова зруйнованих  об’єктів енергетики, або щось подібне. Це повинно бути щось реально масштабне, ризики в якийсь час повинні стати менші, ніж вигоди. Поки що ми беремо всі ризики на себе, незважаючи на вигоди.

Зараз приймати участь в тендері, де в тебе не має авансу, або він дуже малий, фіксована ціна в гривні, термін постачання комлектуючих 8 місяців, а через 10 місяців ти повинен все зробити, може не бути вигоди, зовсім – тільки українськи компанії можуть в таких умовах зараз працювати.

L4D: Які ваші основні пропозиції щодо співпраці для іноземних партнерів?

Будь-якій іноземній компанії, щоб працювати в іншій країні потрібні локальні партнери. Неважливо що саме це будуть за партнери, будівельна компанія, монтажна компанія, системні інтегратори.

Якщо будуть якісь проєкти з нашої галузі, нафтогазової, або теплоенергетики, потенційно ми є таким партнером, який може допомогти впровадити їх проєкт згідно з технічним законодавством  і технічними вимогами замовника. Ми готові бути інтегратором не тільки для місцевих, а і для іноземних компаній. Без таких як ми компаній іноземним компаній їм буде дуже важко.

L4D: А як щодо інженерного аутсорсу?

Звичайно ми розглядали, для нас це було привабливо. Це було б супер, але реалії інші.

Те, чим ми займаємось дуже важко відокремити від технологічного об’єкту. Дуже важко відокремити програмне забезпечення HMI від програмного забезпечення контролера, в свою чергу від технології, алгоритмів і самого заліза – це бар’єр перший, другий бар’єр – недостатнє знання англійської мови.

Напочатку вторгнення, була така ініціативна, ми збирали дані по українським інженерним компаніям про вільні ресурси, для того, щоб спробувати задіяти наших інженерів у проєктах іноземних партнерів, інтеграторів. Вже на той момент, коли ми це робили, я зрозумів, що у нас в компанії не так багато інженерів, більшість з них не мають змоги працювати на аутсорсі. Частина наших інженерів зараз взагалі не має змоги працювати, а інші – задіяні в наших проєктах, в Україні. Тобто так, воно було б непогано, але прямо зараз важливіше, щоб вони завершили поточні українські проєкти.

Така зараз в нашій компанії ситуація.

Зробити з локального інтегратора – компанію аутсорсера достатньо складно.