Разом підняти планку вітчизняної Індустрії 4.0 – це давній, але все ще нереалізований виклик для наших технічних експертів, особливо з університетів. Чому? 3 головні причини – це низька культура та обізнаність вітчизняного ринку, хайп та інфо-шум, створений піарниками різних рівнів (аж до державного) й слабка консолідація експертних спільнот.  В результаті, будь-яке серйозне порівняння в розвитку в цій сфері чи з сусідами, чи з країнами ЄС йде не в нашу користь.

Але є що одна більш вагома причина, яка стосується саме університетів. Мова про низьку конверсію «знання -> інновації» в університетах. Маючи в країні десятки потужних технічних університетів, сотні прикладних кафедр й тисячі кваліфікованих викладачів, серед яких є щонайменше добра сотня справжніх експертів промислових АСУ – ми й досі не бачимо ніякої вагомої віддачі в інноваційний розвиток нашої Індустрії 4.0. Це дуже добре показали нещодавні розробки регіональних ландшафтів І4.0 в Харкові та Запоріжжі.

Отже, якщо ми віримо в тезу, що ми живемо в епоху економіки знань, що «знання – це сила», тоді ми маємо посилювати відповідні інституції та особистості, що є носіями цих знань. Якщо ми віримо, що технічні університети ще є тими самими інституціями й в них ще чимало цих особистостей – носіїв не тільки теоретичних, але й прикладних, сучасних знань, то в українських умовах, зрештою, все зводиться до селекції: з десятків «фабрик дипломів» та сотень кафедр ще можна відібрати справжніх експертів. Й де в рамках нашої Індустрії 4.0 мета одна – повністю інтегрувати університети в єдину, загально українську інноваційну екосистему промислових хайтек.

Саме цим шляхом йде програма EIF АППАУ, яка вже запустила селекцію та реєстрацію кращих технічних експертів. В рамках програми передбачається, що саме ці експерти можуть взяти на себе просвіту ринку та МСП, учасників програми як по конкретним колам (грантам), так і по ринковим тенденціям, які є в основі цих грантових, технічних завдань.

14 червня ми презентували першу десятку експертів, куди ввійшли представники університетів КПІ, ХАІ, НУХТ, Чернігівської та Запорізької «політехнік», а також лідери розробників з сегментів циркулярної економіки (Андрій Гнап з Хмельницького) та морської галузі (Юрій Жуков з Миколаєва).

Крім просвіти та консультування по конкретним колам, експертна спільнота має більш конкретні стратегічні завдання (виклики), які вже довго накопичуються в русі 4.0, але слабо вирішувались впродовж останніх 5 років. Їх варто розглянути детальніше:

1. Вирівнювання за ключовими інноваціями та трендами Індустрії 4.0 з європейськими центрами компетенцій

Скільки б АППАУ не підіймала питання орієнтації та вирівнювання нашої спільноти на кращі світові тренди Індустрії 4.0 й скорочення нашого відставання, в практичній площині все зводиться до відповідей на 3 питання: які ці тренди, де ми по відношенню до них, як вирівнюватись. І який би сегмент І4.0 ми не взяли, фахово відповідати на ці питання можуть тільки експерти.

Де ми сьогодні в процесі вирівнювання: повний огляд цих гострих питань вирівнювання був заданий програмою Discovery 4.0 в 2018 році. Але ця ініціатива «не пішла», як через нестачу наших власних ресурсів, так й через слабку реакцію самих експертних спільнот. Тим часом, в Україні продовжується стихійний (ad hoc) процес формування інноваційного ландшафту Індустрії 4.0, для якого характерні слабке розуміння світових тенденцій, ізольованість експертів з комерційного сектору й мала кількість продуктових фірм – справжніх інноваторів І4.0. Щодо університетів, для них властива само-ізоляція, що добре продемонстрували результати останніх регіональних ландшафтів Індустрії 4.0. Всі це є також наслідком відсутності будь-яких ефективних та централізованих стратегій та політик розвитку інновацій в промисловості національного рівня.

Напрями змін з EIF: оглядаючись назад, можна сказати, що по відношенню до Discovery 4.0, програма EIF якраз пропонує ті механізми стимулювання, яких не вистачало 3 роки тому. Й де просвіта ринку по окремих колам в рамках своєї спеціалізації і є головним кроком по вирівнюванню. Адже [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]європейські гранти це не що інше, як формулювання передових технічних завдань по інноваціям, які є найбільш актуальними з точки зору європейських споживачів.[/perfectpullquote]

Отже, просвіта у вигляді вебінарів, статей, персональних роз’яснень а також подача своїх грантових заявок є тими практичними кроками, які будуть нас наближати до передових рубежів І4.0. Також в рамках регулярних мітапів, які вже розпочались в програмі EIF, публічні обговорення цих завдань та умов грантів також буде вирівнювати самих експертів в розумінні передових тенденцій.

2. Економіка знань – покращити рівень командної та між-командної взаємодії

Процеси конвертації теоретичних знань та компетенцій в прикладні, а далі – в продуктові інновації йдуть важко в університетському та експертному середовищі. Наші ініціативи «змін знизу» добре відображають ці спроби залучення університетів – від повністю провальних (як «топ-10 застосувань» ІІоТ в 2018 р), до майже успішного, але тимчасового aCampus в 2019–20, а тепер – чергової спроби в програмі EIF. Коренева причина, яку ми намагаємось усунути у всіх цих спробах – це низький рівень командної взаємодії українських експертів. В результаті, [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]вся наша експертна спільнота створює такий собі типово український «оксюморон 4.0» – ми хором твердимо про переваги економіки знань, й де рушієм є колективна співпраця, і водночас, ми демонструємо вражаючу роз’єднаність та фрагментарність десятків мікро-світів, й звісно, низку культуру співпраці.[/perfectpullquote]

Де ми сьогодні: можна багато рефлексувати про українську ментальність, але в практичній площині, завжди і всюди буде питання «як» (змінювати цю ситуацію). Як стимулювати експертів в одному університеті краще співпрацювати між собою? Як вони можуть налагоджувати взаємодію з іншими університетами? Те саме по співпраці з ринком? Питання «як» в рази важливіше, ніж «що» чи «чому» – нам потрібні конкретні приклади кращих практик.

Напрями змін з EIF: наша програма пропонує кілька нових об’єднавчих ініціатив, які більше націлені на проявлення командних, а не стільки індивідуальних спроможностей:

1. Між-кластерна кооперація: до програми вже долучились чи долучаться найближчим часов університети Києва, Запоріжжя, Харкова, Миколаєва та Вінниці, де створені кластери типу ІАМ й де є сильний фокус на співпраці на регіональному рівні. Відповідно, ці університети будуть інтегровані у всі між-кластерні обміни яких передбачається чимало.
2. DIH – як каталізатор створення послуг: подібним чином статус DIH (який, ймовірно, прагнуть отримати чимало університетів) потребує командних зусиль – адже поодинці створити послуги доброї якості для МСП неможливо.
3. Рейтингування експертів від учасників ринку – ще один механізм включення соціального визнання та статусу, це – рейтингування. В маркетплейсі, який планується створити в програмі EIF, це буде інтегрована функція.

3. Побачити університетські школи розробників Індустрії 4.0

Очікування бізнесу, яке не покидає певні кола – це побачити справжні наукові школи, справжні колективи розробників Індустрії 4.0 серед університетів і яке представляють потугу команд, а не 1-2 індивідуалів, до того ж, безмежно завантажених викладацькою рутиною.

Де ми сьогодні: До рівня нових розробок впритул підійшла команда Олександра Пупени з НУХТ, яка демонструє ряд розробок в сфері ІІоТ, систем програмування ОТ, практичного освоєння стандартів МЕК 61512 та 62264. Але інших подібних команд за 5 років розвитку руху Індустрії 4.0 ми практично не бачимо – все дуже маргинально, тихо та невиразно, або надто далеко від практичних реалізацій.

Напрями змін з EIF:  ми майже переконані, що такі команди є – отже активна участь в програмах просвіти та в самих проектах, має їх проявити. Перші практичні кроки тут зводяться до внутрішніх обмінів й формування груп за інтересами – й почнемо ми з КПІ.

4. Значно підняти рівень послуг для МСП – вирівнювання з євро-DIH

Критика на само-ізоляцію ЗВО (від бізнесу) йде давно – й частіше всього заслужено. Якщо виключити освіту для молоді, які б аспекти інноваційної діяльності ми не взяли – освіту та просвіту ринку, комерційні тренінги, діяльності R&D, участь в створенні регіональних чи галузевих політик, чи той самий фандрейзинг – якість послуг для МСП та кінцеві результати університетів залишають бажати кращого. Добра звістка від DIH в тому, що сама суть цих хабів передбачає включення активних процесів по створенню відповідних послуг для МСП.

Де ми сьогодні: процес створення справжнього Digital Innovation Hub в червні тільки стартує в КПІ. На жаль, не можна сказати, що за попередні роки значно просунулись в подібних послугах наші Центри 4.0 в Києві (в тому ж КПІ), та в Харкові (в ХАІ). Інформації про пропозицію послуг для ринку від інших університетів також практично немає.

Напрями змін з EIF: для наших експертів з КПІ створення DIH – це гарний шанс прискорити перехід на нові правила. Програма EIF цьому всіляко сприятиме, оскільки велика частина проектів в нашому портфелі реалізується через DIH або відразу на них орієнтована. Очікується, що цим шляхом підуть далі інші ЗВО.

5. Створити глибоко інтегровані та розвинуті галузеві та регіональні екосистеми

Повна інтеграція університетів на регіональному та галузевому рівнях у відповідні інноваційні екосистеми означає значний ріст спільних проектів по інноваційному розвитку з відповідними бізнес-структурами.

Де ми сьогодні: на перший погляд, існує чимало свідоцтв подібної інтеграції в регіонах країни. І все-ж, при більш уважному розгляді й аналізі відповідних показників саме в Індустрії 4.0, картина виглядає радше сумно. Проект ClusteRISE показав низьку кількість інноваційних розробок та відповідних проектів від університетів на півдні та сході країни. Також ми не виявили інших напрямів інтеграції – наприклад, як тісних зв’язків та стосунків з окремими інкубаторами, технічними спільнотами та бізнес-об’єднаннями. Натомість, складається враження, що наші університети просто використовують ті, хто має потужний попит на молодь – в першу чергу, ІТ-кластери, а також представники зарубіжних екосистем. Переконані, що подібна картина не дуже відрізняється в інших регіонах.

Напрями змін з EIF: інтеграція університетів в середовище вітчизняних розробників та замовників є суттю програми EIF. Тобто, створення таких команд з представників цих категорій вже розпочалось. Більшість грантових проектів, особливо, в напрямах трансферу технологій від європейських DIH та центрів компетенцій тільки так і працює. Й це означає, що надалі ця культура буде поширюватись у відповідних кластерних об’єднаннях та екосистемах.

***********

Реалізація цих викликів потребуватиме внутрішніх змін самих експертів в першу чергу покращення їх персональних навичок проактивності, комунікацій та демонстрації власної прикладної експертизи. Програма EIF надасть для цього всі умови. Й наша база експертів продовжує розширюватись – для нових бажаючих реєстрація тут. Інформація про програму EIF – за цим посиланням. 

Виконавча дирекція АППАУ.