Парадигми частіше всього формуються власним досвідом, освітою та вихованням в юності. Яскравий приклад відсталості парадигм (у всіх відношеннях) – наш колишній президент «Яник», він же кримінальний авторитет, який прийшов на верх влади з відповідними парадигмами. Наприклад  з домінуючим уявленням, що «світом править бабло та сила, а кругом лохи». Цікаво в цьому випадку те, що він ніколи б не став президентом, якби частина населення не мала такі самі парадигми. Наслідки – зокрема, по Донбасу ми всі добре знаємо.

Але повернемось до парадигм, які сьогодні заважають розвитку ринку промислової автоматизації. І подивимось які є нові парадигми – адже життя невпинно йде вперед і вчить нас новому. Варто тільки вміти слухати. Щоб бути більш конкретним, я також вкажу людей, які несуть нові парадгими, та яких ми скоро побачимо на конференції 15 жовтня. 

№1 – «ринок розвивають великі бренди-вендори» (а не замовники)

В чому це проявляється: історично склалось так, що Україна ще в 90-і роки майже повністю втратила  своїх розробників та ідеологів АСУ ТП. Відповідно, тенденції розвитку галузі почали задавати представники великих західних брендів. Відповідно інтегратори та замовники почали слухати та орієнтуватись виключно на них.

Чому це шкідливо: ми не знаємо чи забуваємо, що будь який новий контролер (SCADA-система), нова архітектура чи рішення великі бренди спочатку перевіряють на своїх замовниках – там, у своїх рідних країнах. І саме ці замовники й визначають, в якому напрямку потрібно розвивати те чи інше рішення.  І тільки після цього продукт (система) йде в серійне виробництво й досягає України. Відповідно – ми починаємо думати, що великий бренд нам принесе також стратегію розвитку АСУ на власному підприємстві. Але зась, – цього ніколи не відбувається.

Якою є нова парадигма: так само, як і в розвинутих країнах – стратегію розвитку власних технологій та систем автоматизації має визначати сам замовник. Разом з близькими та досвідченими інтеграторами, а потім вже – з брендами.  Так я це вже робить Максим Романов з Arcellor Mittal.

№2 – домінування «заліза» бренду над рішеннями 

В чому це проявляється: це є, очевидно, наслідком дії попередньої парадигми. Але також того, що наші інтегратори мають дуже слабкий маркетинг та мало думають за своє позиціонування, а також за формулювання пропозиції цінності.  На західних ринках картина інша – ми бачимо потужні позиції інжинірингових підрозділів АВВ, Emerson, Siemens, а  та також чисельних технологічних компаній (Danielli, Air Liquide і маса інших). Саме вони «правлять бал» у замовників в великих проектах.

Чому це шкідливо: очевидно, що замовникам потрібні рішення – а не компоненти. Коли й сьогодні великий замовник повторює – «та не потрібні мені ваші ще 50 контролерів, – потрібне конкретне рішення для такої й такої проблеми…»  стає прикро – і за вендорів, і особливо за інтеграторів. Те саме видно й по більшості конференцій – ми ніяк не можемо вийти з парадигм Product Push.

Якою є нова парадигма: Рішення під конкретні завдання і які дають необхідний (економічний)  ефект. Кінцівка цієї фрази важлива – в силу вищесказаного, дуже мало інтеграторів може яскраво демонструвати ефект впровадження АСУ ТП на показники якості, (енерго) ефективності, продуктивності, безпеки тощо. Тобто, відповідати на ключові виклики, які сьогодні стоять перед кожним українським підприємством.  Гарний приклад правильної інжинірингової позиції – Група «Техінсервіс», – вони абсолютно самодостатні в співпраці з замовниками. 

№3 – «все залежить від держави» (або «мої проблеми буде вирішувати хтось»)

В чому це проявляється: в тому, що більшість гравців байдужі до середньо-довгострокових викликів – наприклад, до питань освіти та підготовки молодих спеціалістів. А також в тому, що самі ВУЗ-и – замість ефективного та швидкого об’єднання, чекають «у моря погоди» (допомоги, координації та лідерства) – від держави, чи ще від когось.

Чому це шкідливо: тому, що маса питань не вирішується – фактично, ми роками тупцюємо на місці, – багато про це тут. Надія на «когось» – ніяк не співвідноситься з реаліями життя, це – ілюзії,  причина яких в радянському минулому – наших парадигмах патерналізму.

Якою є нова парадигма: паростки нових парадигм видно серед членів АППАУ – Олександр Пупена, Максим Савельєв, Павло Галкін – вони представлять нові підходи та нові формати освіти та просвіти, які не покладаються виключно на роль держави, – а на власні сили, партнерів та спільноту. Серед вендорів виділимо тут Klinkmann (буде Сергій Батюк), Phoenix Contact та Siemens (теж побачимо доповідь).

№4 – «технології важливіші за сучасні принципи та стандарти»

В чому це проявляється: 99% гравців ринку говорить виключно про продукти або власні рішення, – але майже ніколи – про принципи та стандарти на яких вони базуються. 

Чому це шкідливо: тому, що: 

1. замовники, ВУЗ-и та інші гравці давно стомились  розбиратись з зоопарками (шин, протоколів, форматів даних, псевдо-переваг, нормативів та правил безпеки, обслуговування тощо). АСУ ТП – чи не єдина галузь в Україні, що немає ні своїх технічних комітетів при Держстандарті, ні своїх представників хоча б при існучих комітетах. 
2. тому, що великі підприємства все-одно підходять до питань уніфікації – і коли вони не знають сучасних принципів (=стандартів) – вони починають «винаходити велосипед». Зайве говорити про втрати часу, грошей та ресурсів – мине ще кілька років, і все прийдеться змінювати.

Якою є нова парадигма: «технологія – це просто інструмент» – кажуть відомі експерти по управлінню. Набагато важливіше зрозуміти, для чого вона і що стоїть за нею – принципи, стандарти, бізнес-процеси, KPI, знання та навички персоналу – що разом формують ту саму культуру підприємства, про яку так нарікають багато вендорів чи інтеграторів.  З інноваторів ринку, яких ми побачимо на конференції 15 жовтня знову згадаємо Arcellor, але також згадаємо чимало західних філій в Україні, – які (на жаль мовчки) давно впроваджують принципи ОЕЕ, ТСО та інших техніко-економічних концепцій, що мають відношення до АСУ ТП.

№5 –  «в замовників немає грошей, отже нічого й говорити про розвиток»

В чому це проявляється: це типова позиція провідних брендів, коли їх питаєш, – «чому, наприклад, ви не розвиваєте ті самі стандарти чи не займаєтесь просвітою ринку». 

Чому це шкідливо: тому, що саме зараз прийшов час яскраво демонструвати ефект від «заліза». Замовникам – генеральним, фінансовим, технічним директорам – потрібно яскраво та переконливо демонструвати які будуть показники ROI, окупності, зменшення собівартості продукції тощо. Все це дуже пов’язно з показниками середнього рівня KPI – як ті самі ОЕЕ, ТСО, зменшення браку, ріст продуктивності, зниження складських запасів, економія енергії і т.п. і т.д. І тільки на 3-му рівні йдуть показники АСУ ТП – функціональність, надійність, швидкість, зручність, продуктивність системи  тощо і окремих її частин. Невміння зв’язати всі 3 рівні – є наразі критичним для більшості гравців.

Якою є нова парадигма: чітко показувати, який вклад вносить мій «дівайс-софт-система» – в економічні показники підприємства.  Чітку орієнтацію на таку позицію все частіше займають члени АППАУ інтегратори «ВДТ-Автоматизація» та НПП «Тріада», хоча, якщо чесно – з розрахунками важко у всіх. Серед вендорів назвемо EQ Systems.

                                                                                ********

Отже, для всіх, хто прагне розвивати ринок АСУ ТП –

• Меседж №1 – боротись треба з причинами, а не наслідками. Парадигми є основою нашої поведінки та дій. Тому якомога більше акцентуйте на шкідливості старих парадигм, та показуйте приклади нових.
• Меседж №2 – людей з новими парадигмами насправді вже багато серед нас – тому об’єднуємось:  рухатись разом швидше та цікавіше:))   
• Меседж №3 – засадничі принципи (стандарти) – основа розвитку. Все інше похідне – тому потрібно якомога швидше організувати роботу навколо пріоритетних стандартів галузі.

Почуємось та побачимось на конференції 15 жовтня.

 

Юрчак О.В.  ген директор АППАУ