Без категорії

22 серпня відбулось чергове засідання Технічного комітету 185 «Промислова автоматизація». В ньому прийняло участь близько 20 учасників комітету та запрошених осіб. Головна тема цього засідання – обговорення проекту aCampus, який стартував в липні. Нижче надаємо головні тези виступів та обговорення.

Виступи експертів проекту aCampus

На засіданні виступили представники всіх 5 підкомітетів:

• ISO 22400 – Юрчак Олександр та Олена Некрашевич
• IEC 61512 та 62264 – Олександр Пупена
• IEC 61508 – Євген Бабешко
• IEC 62443 – Олег Ілляшенко

В цілому, проект йде по графіку – всі групи комунікують про переклад відповідних частин своїх стандартів. Чорнові варіанти перекладів будуть закінчені до кінця серпня, в вересні очікуємо затверджені версії.  Також в вересні планується вихід перших білих книг – кілька груп вже також представили своє бачення щодо їх змісту.

 

Керівники груп також звітували про проблеми, де потрібно залучення інших експертів. Зокрема, –

• Термінологія та глосарії українською є загальною проблемою всіх груп. Можливо, дещо краще ситуація виглядає в ДСТУ 61513 «Атомні електростанції. Інформаційні та керівні системи, важливі для безпеки. Загальні вимоги до систем», де вже існує певна термінологічна база, якою можна частково користуватись в перекладі МЕК 61508.
• Щодо інших викликів групи їх досить чітко ідентифікують й тут же пропонують рішення:
  • Харківська група (2 стандарти безпеки) велику увагу звернула на правильну переробку рисунків в стандартах й можливості їх наступного графічного масштабування.
  • Група з НУХТ ітераційно підходить до перекладу, акцентуючи також на узгодженні термінів з іншими ДСТУ, які вже зроблені, а також на використанні кращих українських словників онлайн.
  • В групі ІSО 22400 ми залучаємо інші кафедри університетів «Економіка підприємства».
• Бажаними й невирішеними проблемами є наявність оригіналів стандартів, та commented versions
• У всіх групах є набагато більші очікування щодо залучення інших учасників ТК 185, зокрема, – до надання інформації для нового сайту ТК 185, – https://tk185.appau.org.ua/ Кілька звертань до експертів в серпні щодо систематизації інформації не мали особливого успіху.

Проблема широкого залучення експертів як в ТК 185, так і за його межами окремо розглядалось у виступі Лесі Соболевської. Леся відповідає в проекті за оптимізацію та покращення ефективності у використанні різноманітних інструментів спільної роботи. Також в її сферу відповідальності входить моніторинг щодо рівня мотивації та залучення експертів. Перші результати опитування показали, що в спільноті АППАУ та Індустрії 4.0 існує високий інтерес до залучення. Найбільше фахівців мотивують можливості професійного зростання, а також їх визнання та просування як експертів.

Подивитись всі презентації з засідання ТК 185 можна за цим посиланням, а деякі фото – тут.

Обговорення на засідання ТК

Що коментували – обговорювали на засідання 22 серпні, крім вищезазначених речей? Ось кілька найбільш цікавих моментів:

1. Відомий фахівець в системах функційної безпеки Бєгун В.В. (НАНУ) був найбільш активним в першій частині засідання. Зокрема, він задав ряд цікавих питань – чому не російські ГОСТ-и, які вимоги до експертів в ТК 185, і також ряд пропозицій щодо покращення роботи ТК 185.
2. Було запитання про рівень комунікацій в окремих групах (кібер-безпека), й чому раніше до проекту чи обговорень не залучались інші експерти – дискусію ініціював Грудзинський Ю.Є. (КПІ). Констатуючи окремі дискомунікації з обох сторін (і від керівника групи, і від самих учасників), зрештою, ми узгодили, що наразі ця проблема відсутня. Є спільний сайт, є група в Фейсбук, є регулярні розсилки по е-пошті тощо.
3. Юрчак Олександр, коментуючи виступ Лесі Соболевської, намагався зрозуміти, що означає відсутність такої пропозиції в АППАУ як «можливості проф. зростання», що фігурує на 2-му місці в опитуванні, яке було недавно запущено. Адже ці можливості є у всіх групах та проектах, які веде АППАУ. І зрештою – хіба цих можливостей немає в самому проекту aCampus? Натомість, справді дуже важко отримати високий рівень активності від учасників груп. Тому, як можна професійно зростати – без власної активності? Ясної відповіді на засіданні ми не почули.
4. Інше бліц-опитування стосовно залучення було проведено тут же. Комерційні учасники ринку («Індасофт-Україна», Укрнафта, ВГ «Техінсервіс», «Метінвест-діджитал» та інші) коментували, що найцікавішим для них методом залучення та прояву власної експертизи є розробка конкретних кейс-стаді по їх досвіду чи-та реалізаціям.
5. Максим Романов коментував фреймворк проекту aCampus як «правильний та своєчасний», зокрема, про випуск білих книг. При цьому він надавав власний свіжий досвід продажу складних навчальних продуктів та проектів в Бельгії, коментуючи певні труднощі тим, що «спочатку легкий просвітний контент, а тоді вже серйозні речі».
6. Максим Романов та Олександр Пупена також зачепили питання про розширення пулу стандартів на 2020 рік. Зокрема, про вихід на рівень ДСТУ стандартів як Automation ML та ISA 101 (відповідний аналог ІЕС).

Коротко ми також інформували учасників зборів про а) можливе делегування керівництва ТК 185 в «Метінвест-діджитал», б) про вступ в дію ДСТУ наших 5 стандартів, методом підтвердження.

 Деякі стратегічні висновки та посили

Це засідання ТК 185 було важливим з точку зору усвідомлення нових, стратегічних перспектив у зростанні ТК 185. Як ми неодноразово повідомляли, робота ТК 185 в області промоції стандартів – й ширше, експертів АППАУ та Індустрії 4.0, – не могла бути високоефективною без фінансування. Наразі, й, завдяки проекту aCampus, таке фінансування отримано. Команда проекту з 12 чол планує 50+ одиниць контенту навколо 5 стандартів, а також цілий ряд заходів по залученню ринку. Вже перший місяць роботи демонструє конкретні здобутки – [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]запущений спільний сайт ТК 185, випущена брошура з описом проекту, завершена процедура валідації методом підтвердження. [/perfectpullquote]

Очевидно, що кожен наступний місяць буде надавати нам подібні, суттєві зрушення в області стандартів та експертного контенту.

Для всіх інших експертів ТК 185 та спільноти АППАУ, й хто має бажання долучитись до проекту, це означає мінімум 3 важливі речі:

1. Якщо мова про прискорення в розвитку ТК 185, то варто зрозуміти, що нарешті ми отримали «локомотив» в цьому поїзді. Команда з 12 чол має конкретні зобов’язання та дедлайни, і це перше засідання підтвердило, що все й справді серйозно. Але де-факто, це дає можливості всім іншим учасникам спільноти «сісти в цей поїзд, який рушає». Ваші статті, кейси, приклади, презентації, просто експертні думки – будуть мати потужну підтримку команди проекту, а також чисельні можливості для їх презентацій чи інтеграції в рамках заходів проекту.
2. Серед вже формалізованих опцій участі є інфо-партнерство й поки що небагато членів АППАУ спішить цим скористатись. Між тим, це гарна опція як власної промоції, так і для моніторингу всього проекту та його результатів – а отже, власного професійного росту.
3. Ми також вже бачимо та розпочали пошук можливостей в наступних подібних проектах. Більше того, останнє засідання надихнуло нас на формування чергового фреймворку про новий рівень співпраці експертів в економіці знань й де можливе також масштабування результатів проекту на інші експертні групи, – див. свіжу статтю на цю тему О.В. Юрчака. Для чисельних ЗВО – членів АППАУ все це також означає можливості перезавантаження власних проектів та робіт: [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]ніколи ще інтеграція ЗВО з ринком не була настільки потужною та швидкою, ніколи ще наші члени – університети не працювали в режимі Agile Project Management. [/perfectpullquote]І це, до речі, ті самі можливості професійного зростання, які учасники нашого опитування ставлять на 1-ше місце в своїй мотивації.

Тактичні рішення

В якості тактичних рішень в рамках проекту, засідання ТК 185 постановляє:

1. Продовжити залучення членів ТК 185 та бажаючих до проекту aCampus. Зокрема,
   1. провести перемовини з комерційними учасниками ринку щодо створення кейс-стаді на базі їх рішень, або ж, залучення в якості консультантів (відповідальні – керівники під-комітетів).
   2. Провести перемовини з бажаючими долучитись до проекту з середовища ЗВО – включити їх в план-графік по виробництву експертного контенту (відповідальний – Леся Соболевська).
2. Враховуючи довгий термін узгоджень з УАС щодо вже перекладених стандартів, запустити в вересні відповідну процедуру (відп. – Марина Гачковська).
3. Звернутись до керівництва «Метінвест-діджитал» з проханням підтримати ініціативу ТК 185 та визначити відповідального (-их) щодо можливого керівництва комітетом (відп. – Олександр Юрчак)

Більше інформації про проект aCampus та новини ТК 185 – слідкуйте в групі на Фейсбук.

Згідно рішення Правління АППАУ від 8 серпня 2019 р. створення Експортного комітету АППАУ планується від початку в рамках платформи Industry4Ukraine. 1-ше спільне засідання відбудеться 5 вересня в Києві. До вашої уваги попередня програма заходу.

17-00 Вступ. Знайомство.

17-10 Огляд викликів експорту від Індустрії 4.0 (О. Юрчак, АППАУ)

17-30 Огляд викликів експорту від машинобудування та інжинірингу (Д. Красников, УСПП)

17-50 Інші виступи, обговорення (уточнюється)

18-30 Перерва

18-45 Пропозиції щодо формування складу комітету

19-30 Закінчення наради

До участі запрошуються члени АППАУ та платформи Industry4Ukraine, УСПП. Реєстрація – підтвердження на адресу olga.perepelitsa@appau.org.ua з інформацією ПІБ, посада, організація, телефон.

Нарад відбудеться за адресою м. Київ, вул Коновальца 36Д, офіс TIW, 8-ий поверх.

 

 

Результати 1-го опитування про стан виробничих КРІ (КПЕ) в Україні говорять про масове розповсюдженні різноманітних систем КПЕ, але рідко у відповідності до міжнародних стандартів. Зокрема – до стандарту ISO22400, який визначає 35 виробничих КПЕ та головні правила їх використання. Далі – детальніше про опитування та наші висновки.

 Про опитування

Опитування було запущено в рамках проекту aCampus. Повністю відповіли на наші запитання представники всього 11 компаній. Це – ДТЕК Енерго, Інтерпайп, Метінвест, УкрГазВидобування, KMZ Industries, Дікергофф Ценмент, СНВО «Імпульс», Discovery Drilling Equipment, Карпатнафохім, Укрграфіт та ПАТ «ФЕД». Респонденти – керівники служб ІТ та АСУТП. Окремо ми провели глибинні 4 інтерв’ю з замовниками з енергетики та металургії. В цілому висновки онлайн опитування корелюються з інформацією з глибинних інтерв’ю.

 

Головні результати та висновки

Результатів всього 9 – відповідно до кількості запитань

1. 90% підприємств мають свої розвинуті системи виробничих КПЕ
2. Тільки 33% знайомі зі стандартом ISO 22400, 22% ніколи про нього не чули, решта – знають просто як назву
3. Серед КПЕ які використовуються, переважають 1) коефіцієнт завантаженості обладнання, 2) оборотність запасів та 3) енергоспоживання
4. Серед найбільш важливих фігурують  коефіцієнт завантаженості обладнання,  якість та продуктивність праці.
5. Частіше всього за ці КПЕ відповідальними є тех. дирекція, потім планово-економічні відділи підприємств
6. 100% респондентів вважає що [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]інтеграція цих КПЕ в систему фінансово-економічних підприємств має бути першочерговим пріоритетом керівництва[/perfectpullquote]
7. 77% говорить що сьогодні КПЕ вимірюються ручним або напів-ручним способом
8. Тільки 22% респондентів кажуть про відсутність стимулювання за досягнення КПЕ, решта – є індивідуальна та-чи групове стимулювання
9. 65% потребує додаткової інформації про кращі практики в області виробничих КПЕ

Детальніше результати опитування можна переглянути за цим посиланням.

Ці результати разом з фокусними інтерв’ю формують 5 головних викликів

1. Ручне введення (п. 7) та відсутність автоматизації польового рівня значно знижує достовірність КПЕ, й відповідно довіру керівників. Багато керівників рівня С-1 / C-2 вважає це радше формальністю, ніж дієвим інструментом підвищення ефективності бізнесу.
2. Є дещо різне усвідомлення найважливіших КПЕ, зокрема ми побачили значний розрив між ОЕЕ (який завжди і всюди пропагується в АСУ-ІТ та в Індустрії 4.0 як найголовніший) і тим, що є на наших підприємствах
3. Є різні підходи, різні системи обліку та різні назви одних і тих же КПЕ – і це створює проблеми для аналізу, бенчмаркингу та постійних покращень. Якби всі підприємства користувались одним стандартом (як ISO 22400) – такого б, очевидно, не було. Водночас, замовники підтверджують, що опиратись на українські стандарти немає сенсу – «їх просто немає».
4. Фокусні інтерв’ю також підтверджують, що доказів (методик, підходів, інструментів) того, як та який вплив сучасні технології АСУ-ІТ виявляють на виробничі КПЕ – вкрай мало. Як правило, вони невідомі на більшості підприємств, й тому [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]рівень цільових показників щодо вкладу АСУ-ІТ в виробничі чи економічні КПЕ також відсутній.[/perfectpullquote]
5. Ще один важливий висновок – «мова не тільки про технології». Навіть якщо ви поставите всюди датчики й введення даних в облік та обрахунок КПЕ буде автоматизований, це не вирішить всіх проблем. Як вірно пише Євген Ковнір з ДТЕК – «Эффект (будет) – в улучшении системы сбора данных, но не в улучшении самого производственного процесса. Просто теперь проблемы и отклонения оценены более точно. Но никакой диджитал механизм не сможет подсказать, как снизить, например, процент дефекта пайки электронной платы, который так точно распознал искусственный интеллект. Здесь требуется классический lean: команда проекта, диаграмма потенциальных причин возникновения дефекта на листе ватмана, мозговой штурм и проверка многих гипотез вручную».

Отже, можна узагальнити, що (знову і вкотре) – проблема впровадження та використання КПЕ, їх достовірності та інтеграції в фінансово-економічні показники підприємств, – комплексна. І, точно, не все вирішується на рівні польової автоматизації чи сучасних ІТ-систем. Водночас, з опитувань, очевидно слідує, що [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]на нашому рівні розвитку (2.0-3.0) використання єдиних стандартів, базова автоматизація, яка значно підвищує якість даних та перехід з ручного введення даних на автоматизований, точно вирішує багато проблем.[/perfectpullquote]

І це потрібно робити.

Серед експертів також домінує певний скепсис відносно темпів нашого розвитку – тобто, вирішення цих очевидних завдань, й того як ми доганяємо розвинуті країни. Тестові, публічні опитування АППАУ на конференціях з 2014 року говорять, що показники як ОЕЕ (ЗЕО – Загальна Ефективність Обладнання), який найчастіше цитується в звітах західних провайдерів про вплив технологій, знають лічені одиниці. Й прогрес в цій сфері є, але дуже малий. Певну надію дають нові заводи від західних компаній, що збудовані в Україні. Там західні стандарти автоматично переносяться й впроваджуються в виробництво. Але таких експертів та детальних даних немає як серед наших респондентів, так і в цілому в спільноті АППАУ. Наші експерти, натомість, в один голос кажуть також про значне відставання від РФ, де ISO 22400 й подібні стандарти, що мають відношення до АСУ – ІТ здавна підтримуються на державному рівні.

Так чи інакше, результати дослідження формують контекст та питання для обговорення, як

• Валідність отриманих результатів для всього ринку, – «так чи ні» по пп. вище, чи є якісь окремі винятки?
• Найбільш критичним в висновках для служб АСУ-ІТ виглядає пункт 4 про неможливість доказу переваг технологій, – без ясних методик та інструментів. Тоді чому служби над цим не працюють? Чи все-ж, ці методики є, але тримаються в великому секреті? Це ж питання до вендорів та інтеграторів, які здавалось би, мають бути не менш зацікавлені в продажі своїх технологій та продуктів.
• Якщо стандарти та методики, що на них базуються важливі, чому підтримка замовниками ТК 185 ринком є настільки низькою? Тобто, явного інтересу від великих компаній до стандартів АСУ-ІТ на рівні ДСТУ ми не бачимо, – чому? Чому за роботу ТК 185 по перекладу та переводу на ДСТУ нам мають платити німецькі партнери (=німецькі платники податків), тоді як роботу інших технічних комітетів НОС все-ж оплачують українські підприємства? Чи означає це, що технічні політики АСУ-ІТ наших підприємств все ще можуть базуватись на «доморощених» (чи скопійованих з російських ГОСТ-ів стандартах)?

Таке обговорення відбудеться 4 вересня в клубі «5-ий елемент».

 

Подальші питання розвитку ISO 22400 та інших стандартів в проекті aCampus

Між тим, з точку зору команди проекту не все так погано. Проект aCampus значно оживив роботу ТК 185 й наразі робляться велетенські (в порівнянні з минулим періодом) кроки вперед. Зокрема, експерти команди відмічають наступні зміни

1. Дійсно, глосарію термінів українською по ключовим термінам ISO 22400 ми не виявили. Зі сторони пересічного користувача це виглядає досить дивно. В країні є десятки кафедр «Економіка підприємства» в ЗВО й не менше по системам керування, є тисячі україномовних підприємств. А от власної й узгодженої технічної мови в сфері промислових систем керування підприємствами – немає. Приблизно та сама ситуація по іншим 4 стандартам. Але ми виявили, що й російською переклад багатьох стандартів, включно з ISO22400 – неякісний, місцями просто невірний, тому їх ГОСТ-ом навіть для наших російськомовних замовників користуватись досить складно. Натомість, команда проекту вже вийшла на об’єднаний глосарій «вертикалі» АСУТП-MES-ERP (ISO22400 – IEC 61512 та  IEC 62264), який от-от буде переданий на обговорення експертів.
2. В вересні планується вихід драфт-стандарту українською, а також вихід білої книги по ISO 22400, де ми популярно представимо цей стандарт в контексті як економічних, так і технологічних викликів підприємств. Далі буде посібник. Ми вважаємо, що біла книга та посібник (й такі речі будуть по всім 5 стандартам) значно полегшать сприйняття та впровадження стандартів.
3. Нашими консультантами та партнерами в цій сфері є провідні фахівці та експерти компаній ДТЕК, Метінвест-діджитал, Інтерпайп, IT-Enterprise, Digital Lean Kombinat, також колишні топ-менеджери підприємств як АМКР та Danon. Отже, разом ми зможемо показати досить швидкий, а головне – валідний (тобто, який викликає довіру) для ринку результат.
4. Також ми націлені на вироблення кількох інструментальних речей – як кейс-стаді, та інструменти розрахунку ОЕЕ, прикладів яких чимало в мережі. Ці речі також будуть надані ринку.
5. Й останнє, але не менш важливе – проект значно консолідує всю експертну спільноту АППАУ та ТК 185. Кращі експерти з категорії замовників, інтеграторів, вендорів, ЗВО, консалтингового середовища – будуть мати нагоди не тільки показати себе, але й отримати публічне визнання. На грудень 2019 АППАУ готує спеціальні заходи по визнанню та стимулюванню публічної активності кращих експертів ринків промислових АСУ – ІТ.

Що зараз потрібно від ринкових гравців – це активна участь. Хоча команда aCampus вже добре укомплектована, й, зокрема група по ISO 22400, прикладні й дотичні до окремих, конкретних індустрій експерти завжди потрібні.

Отже, очне обговорення цих викликів та пропозицій в експертному середовищі відбудеться 4 вересня в Києві.

Тому ще раз дякуємо нашим респондентам опитування й запрошуємо до подальшої співпраці в проекті aCampus. Наразі – будемо вдячні за проходження нового опитування по методам керування в порційному виробництві.

Голова ТК 185 Юрчак О.В.

Керівник під-комітету ISO 22400

On August, Ukrainian technical committee 185’ ‘Industrial Automation’ has started the project called aCampus, – ‘awareness CAMpaign for better Use of Standards’. This article describes goals and the scope of tasks in the project. 

Why this project

Today, the world landscape of Industry 4.0 standards includes about 60 IEC/ISO standards, all they are not available in Ukrainian legislation. Some of them belong to area of security (incl. cyber-) and safety of critical infrastructure (power stations, railways, airports, defense enterprises and so on), others regulates multiples aspects of manufacturing efficiency, effectiveness, integration and interoperability.

In 2017 Association of Industrial Automation of Ukraine (APPAU) has created the Technical Committee 185 ‘Industrial Automation’ that deals just with 6 of such standards. But all those works are based on volunteer principles and were very hard to accomplish in necessary scope of work. Experts were not motivated as well as leaders of 6 groups. During 2 years APPAU tried to involve Universities staff but also without success. The State could not provide any actionable support to cope with that issue while the budget of APPAU was quite limited.

Meanwhile the level of penetration of modern standards remained at very low level. Resuming, APPAU focused in the project at 5 main market issues

1. Rising gap between Growing number of international standards and local acting ones. This issue becomes much deeper with cancelation of ‘old’ post-soviet GOST
2. Low level of implementation for even harmonized standards (e.g. EN-DSTU-15232 (energy efficiency in building)). The reasons are in the area low level of market education.
3. Growing risks of cyber-security and safety in critical infrastructure and industrial plants
4. No support from the State / low level of expert motivations
5. Low awareness of key industrial players about necessity of legal standards (not obligatory ones, long-term issues, Russian illegal copies)

An effective campaign rising awareness of standards users regarding mentioned issues and benefits of using standards was considered as the catalyst to the change the market situation.

The grant has been got from Ukrainian subsidiary of GIZ, Germany’s leading provider of international cooperation services that is supported by the German Government.

Project audience and objectives

Target audience includes but not limited to next categories

1. Mid- and large enterprises in Manufacturing, Energy, Utilities and Transport having departments of specialists of Control systems & IT (briefly, ‘EU’ that means End Users)
2. Control System and IT-integrators (CSI) that are typically in charge of commissioning of control system.
3. Software and hardware developers who develops new products oriented to Industry 4.0 (SWD)

The 3 main objectives of the project are specified as follow

 

1. To move status of 5 mentioned standards to the official Ukrainian legislation level (local DSTU)
2. To develop the promotional and educational set of basic guidelines of standards on Ukrainian including
   1. 1 white paper about a standard (so far, at least 5)
   2. Set of promotional articles and other content to rise awareness though online channels
   3. Short version of standard description (basic guidelines)

To rise awareness and interests of target audience to the set of standards that include next

[table id=21 /]

STANDARDS IN PROMOTION

Next 5 standards in relation with Industry 4.0 are in priority. All they are not used in Ukraine, as well as there is no analogue of them from old-GOST serie. So far, together they make for basic level for Industrial application for both end users, as well as integrators and developers.

[table id=22 /]

All mentioned standards are under responsibility Technical Committee 185 (TC185).

Description of activity

According to previous experience and analytics of APPAU, end users do not perceive modern standards ‘as they are’ because of many reasons where lack of mandatory using is at the 1^st place. So far, the only way to promote standards to the level of real use is only through demonstration of their value to enterprises. In such a context the project will use the typical and proven way of selling complex ‘product’ though market education.

[caption id="attachment_8700" align="alignnone" width="870"] Fig. 1 3 stages of penetration of standards[/caption]

The main role in market education belongs to educational content, such as white papers, guidelines, analytical reports and so on. Such solid expert content should focus before at pain point and to explain to end users all negative consequences do not using modern standards and also how standards help tackles serious issue in production.

Just after the awareness rises we can ‘sell’ (means to propose) standards.

This is the main part of expert work in the project. They should prepare for each of 5 standards the relevant promotional & educational set of basic guidelines including next elements. Fig. 2

[caption id="attachment_8701" align="alignnone" width="880"] Fig. 2 The scope of working package in the campaign.[/caption]

So, each of experts should prepare 3 main papers

1. To translate a respective standards (1^st part)
2. To write a white paper that focus on the market issues (the main pain points of end users and negative consequences of do not solve them).
3. To write a basic guidelines that propose ‘the solution’ (necessary rules and changes based on a standard)

Based on these papers experts then generate several ‘light’ content as articles, blogs and post to social media.

To generate and count leads (contact of potential users of standards) white papers will be proposed to download though special web-pages (landing pages) with obligatory registration forms.

APPAU will support such content by dissemination though its multiple channels.

APPAU has already the experience of developing such a content and we know that is really effective, see as example this basic guideline for cyber-security based on IEC 62443. It was done in 2017 and it can be extended and improved now.

[caption id="attachment_8702" align="alignnone" width="595"] Fig. 3. Example of a basic guideline.[/caption]

Detailed plan includes 3 main stages

1. The development of educational content
2. The awareness campaign
3. The final conference and reporting

Expected results includes but not limited:

• Growth of awareness of target audience up to 800 people
• Start of real implementation of mentioned standards in Ukraine
• Decreasing potential risks and vulnerability of cyber-attacks for critical infrastructure on Ukraine. As well as safety risks
• Start of creating scalable service offer from APPAU/TC185 and partners ‘around standards’ (promotional information, translated standards themselves, training), that is crucial for their capacities building.
• Rising impact and alignment with commitment of Ukraine to follow EU’s Agreement in the part of technical standards
• Consolidation of business association with State bodies in common approach to move standards as the important part of innovative industrial ecosystem

The 1^st month of the project accomplishment shows good results. The team is formed, common web-site is launched, all 5 standards are partly translated, we already engaged 5 Universities and up to 10 End users, the promo-tools are prepared.

Follow us in next months to see the project deployment in the Facebook group TC185 ‘Industrial Automation’ (most posts are done on Ukranian), or just ask us to send  you regular information by e-mail sending an inquiry to info@appau.org.ua.

To get more about this project on Ukrainian please download the brochure

Більшість сучасних управлінців прекрасно знає та розуміє, що міжнародні стандарти – це не стільки про корпоративну або державну бюрократію та-чи обмеження, скільки про кращі практики. Як військовий статут написаний кров’ю, так і міжнародні стандарти написані як результат багаторічних зусиль та глибокого осмислення кращих практик в світовому масштабі.

До роботи міжнародних експертів, серед яких ми обов’язково знаходимо лідерів ринку – практиків, але також університети та науку, – слід додати довгі роки бурхливих дебатів, суперечок, порівнянь результатів й кінцевої валідації того, що є найбільш ефективним в тій чи іншій сфері. Отже, не втомлюємось повторювати, що стандарти – це про кращі практики в світовому масштабі. Використання яких надає економічний ріст, міжнародне визнання, полегшення входу на нові ринки, оптимізацію витрат та багато інших переваг.

Логічно тоді задати собі питання, чому сприйняття технічних стандартів в Україні залишається до певної міри «одіозним» – тобто, асоційованим з чимось неймовірно нудним, бюрократичним та формальним? Й що в результаті веде до їх ігнорування. Наприклад, в сфері промислової автоматизації та ІТ й вже в рамках нової Індустрії 4.0, куди прямує весь світ діє близько 60 міжнародних стандартів. Серед них є вузькотаргетовані, як мережеві обміни чи інформаційні моделі обміну даними. Але є й куди більш зрозумілі кожному управлінцю.

Наприклад, в світі є 2 головні стандарти про кібер-безпеку – як на рівні промислових систем керування (IEC 62443), так і на рівні інформаційних систем (ISO27001). Або ж, про функційну безпеку (тобто, захист людей та середовища) – як IEC 61508. Тобто, якщо ви, як керівник підприємства й хочете бути убезпеченими від техногенних ризиків або кібер-атак, вам все-одно прийдеться щось вводити в свої технічні політики та регламенти. Що ж ви вводите, на чому базуєтесь?

Або візьмемо таке цікаве питання, як зв’язок виробничих показників ефективності (англ. КРІ, укр. – КПЕ) з бізнес-показниками. Наприклад, як називається показник безперебійної роботи обладнання, з якими іншими він пов’язаний і як це впливає на прибуток компанії? Всі виробничі КПЕ регламентуються стандартом ISO 22400, який включає 34 виробничих КПЕ. І по великому рахунку, якщо ви експортер і дбаєте за бенчмаркингові показники ефективності свого бізнесу, включно з виробництвом, ви не можете щось доказувати своїм зарубіжним колегам (партнерам, клієнтам, інвесторам…) про власну операційну ефективність без термінів цього стандарту.

Що ж вводять чи на чому базуються наші керівники з промисловості, енергетики та інфраструктури в цій сфері? Чи знають вони сучасні стандарти й користуються ними?

Це питання гостро й здавна стоїть в Технічному комітеті 185 «Промислова автоматизація» (далі – ТК 185), який в 2017 р. організувала Асоціація «підприємств промислової автоматизації України» (АППАУ). Але до теперішнього моменту відповісти на них було складно. Тільки з запуском проекту aCampus, який  підтримується німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ ми змогли запустити масштабні роботи як по дослідженням – адаптації міжнародних стандартів з цієї сфер, так і по їх промоції до наших підприємств.

Перші відповіді та висновки

Перші результати опитувань, які системно запускаються в проекті aCampus, підтверджують те, про що в АППАУ ми знали ще з 2012-13 років. Якщо коротко резюмувати, то картина в сфері промислових систем керування по переважній більшості підприємств вкладається в 3 наступні пункти

1. Міжнародні стандарти назагал невідомі в Україні і навіть фахівцям. Наприклад, серед опитаних 10 найбільших підприємств України тільки 20% керівників чули про стандарт ISO 22400, але ми не виявили жодного хто ввів його в свою систему керування виробництвом. Опитування по іншим стандартам ще триває, але попередня інформація з минулих років говорить, що в цій сфері так само панує повне ігнорування. Стандарти, і навіть безпеки, і  навіть для таких державних монополістів як «Укрзалізниця», які здавалось би мусять слідувати Угоді про асоціацію з ЄС – просто нецікаві.
2. Теоретично, існують 3 головні фактори мотивації до впровадження стандартів, умовно – «страх та гроші». Останні в свою чергу можна розбити на 2 під-фактори – отримання конкурентних переваг й просто подолання бар’єрів входу, рис. 1.

 

Страх також може бути 2-х видів – усвідомлення збитків або штрафи. Досвід кібер-атак в Україні в 2016-17 рр каже, що фактор «збитків» в Україні не діє. Принаймі – «однієї таблетки» типу вірусу PetyaА нашим промисловцям чи енергетикам замало. Більшість експертів та фірм, що впроваджують рішення по кібер-безпеці, кажуть, що після певного сплеску попиту в 2017 році, зараз знову все затихло. Приблизно та сама ситуація в сфері техногенних ризиків. Ні міністерства, ні контролюючі органи не мають сили та повноважень,  щоб змусити підприємства впроваджувати стандарти безпеки, наприклад, в протиаварійному захисті.

Натомість, з 2014 в багатьох галузях набагато більш дієвим став фактор експорту. Цей фактор працює з подоланнями бар’єрів входу на ринки ЄС та інших держав, й що підтримується на рівні держави Угодою про асоціацію з ЄС. Тобто, якщо ви не відповідаєте тим чи іншим стандартам, ви не зайдете на ці ринки. Поки що цей фактор дуже мало стосується стандартів, які веде наш ТК 185, хоча чимало керівників з інжинірингових фірм вже задумується в що їм обходиться перенавчання спеціалістів.

Й ще менш важливим сприймається фактор конкурентних переваг. Тобто, теоретично, можна доказати що використання сучасного стандарту в тій чи іншій сфері дає ріст прибутку чи покращує наприклад, операційну ефективність тощо. Але практично й на даний момент, більшість керівників малочутливі до цих аргументів. Вони просто не розуміють все це.

3. Всі завдання по впровадженню подібних стандартів держава скинула на сам бізнес. Звісно, ми маємо підтримку від Української агенції стандартизації, які підпорядковується Мінекономрозвитку (МЕРТ). Але розміри цієї підтримки в контексті складності та масштабності завдань, – зовсім невеликі. Ситуація в Україні кардинально відрізняється як від східних, тоталітарних сусідів, так і від ЄС. Оскільки в перших держава фінансує та контролює стандарти в рази більш ефективно. В других доступні чисельні публічні та інші фонди на підтримку стандартів, а рівень зрілості як свідомого сприйняття бізнесом необхідності стандартизації набагато вищий й пройдений давно. За оцінками експертів ТК 185 та АППАУ, Україна відстає від РФ в цій сфері щонайменше на 5-10 років, а від розвинутих країн – ще більше. Отже, відміна тисячі пост-радянських (читай російських)  ГОСТ-ів в 2018 р. не привела до покращення ситуації, а радше навпаки. «Ви самі повинні..» – цей заклик МЕРТ і який лунає останні 3 роки не був сприйнятий промисловцями, як такий, що показує роль держави, як партнера.

Тобто, ситуація для таких технічних комітетів, як 185 виглядає як залишитись  «сам на сам» з  невіглаством та переважним ігноруванням того, що вкрай необхідно для економіки та сталого розвитку. Звісно, широка просвітня кампанія мала б бути першим кроком до зміни відношення підприємств до сучасних стандартів. Потрібно в рази збільшити зусилля по лікнепу, просвіті, залученню, промоції стандартів. Це передбачає залучення не тільки експертів, але й Університетів – адже вони так само ігнорують стандарти, як кращі практики, що безпосередньо стосуються тем освіти й не знають їх. Й відповідно готують спеціалістів, що не відповідають сучасних вимогам глобального світу.

Але на всю цю просвіту й лікнеп ринку потрібен бюджет! Дякуючи німецьким партнерам з GIZ  бюджет на таку кампанію ми отримали. В принципі, ця ситуація повсюдна по всім подібним завданням сталого та економічного розвитку – за всі ці завдання більше дбають наші західні партнери, ніж українська держава чи наш бізнес. Щодо бізнесу, скажемо, що конференція по сталому розвитку на Інтерпайп, де ми намагались підняти теми цифрової сталості (довгострокового розвитку) в бізнесу отримала найменшу підтримку нашої спільноти в порівнянні з попередніми роками. Всі хочуть «зараз і негайно», тому про довгострокові та спільні перспективи сьогодні в Україні дуже важко вести професійну дискусію.

Але повернемось до проекту aCampus – здається, тут намічаються гарні новини.

Головні перспективи розвитку в проекті aCampus

Перспективи вже зрозумілі – перший місяць роботи проекту надав цьому чимало свідчень. Отже, – і в порядку пріоритетів від коротко-строкових та вузькотаргетованих –  до довгострокових та національного масштабу.

1. Розуміння реального стану 5 стандартів та залучення ринкових експертів – по галузям, та в національних масштабах.

Деталізація стану 5 стандартів проекту передбачена шляхом опитування ринку, фокусних груп, глибинних інтерв’ю, а також точкових кейс-стаді. Останні вже плануються по металургії, очікуємо на енергетику, нафотогаз та залізницю. Критична оцінка цього стану є дуже важливою, й в першу чергу, це стосується питань кібер- та  функційної безпеки.

Масштаби: активності відбуваються в рамках експертної спільноти АППАУ, ТК 185 та руху 4.0.

Вектор розвитку: зрозуміти головні розриви, стан нормативної бази й відповідно виставити пріоритети за секторами.

Поточний статус та найближчі кроки: цикл опитування завершено по ISO 22400, на черзі інші 4 стандарти.

2. Перезапуск Технічного комітету 185

Проект aCampus здатен перезапустити роботу ТК 185 на 2020 й далі на наступний період.

Масштаби: ТК 185

Вектор розвитку: посилити інституційну спроможність шляхом – а) подальшого залучення грантів, б) часткової монетизації послуг, які мають бути на виході проекту, с) створення окремого фонду підтримки з членів АППАУ та ринкових учасників

Найближчі кроки: а) визначення з наступними проектами, б) офіційна передача управління в «Метінвест-діджитал»

3. Визначення пріоритетів в рамках Угоди про асоціацію, фокус на вузьких місцях

Угода про асоціацію передбачає гармонізацію українського законодавства у 27 сферах з відповідним законодавством ЄС. ТК 185 належить вияснити, які з цих сфер дотичні до нашої сфери діяльності, як вони виконуються і які інструменти існують для того, щоб ми в свою чергу краще їх використовували.

Масштаби: Українська агенція стандартизації (УАС), НОС та всі технічні комітети.

Вектор розвитку: тісніше співпрацювати з УАС та їх проектами як запущений в 2019 проект Twinning по обміну кращими практиками з ЄС.

Найближчі кроки: налагодження комунікацій з іншими ТК, та з партнерами ЄС по Twinning.

4. Формування нового, більш високого рівня співпраці в між-дисциплінарних командах

Новий формат залучення експертів в проекті aCampus передбачає поєднання комплементарних компетенцій, спроможностей та можливостей експертів з різних категорій учасників ринку, і з метою створення закінченного ланцюжка валідації положень стандарту.

Масштаби: АППАУ, рух 4.0 та платформа Industry4Ukraine! Тобто, при успішному проходженні цього тесту, новий формат буде узагальнений, допрацьований та розповсюджений на всі комітети та робочі групи у вказаних структурах.

Вектор розвитку: максимально укомплектувати 5 ланцюжків з метою створення відповідних кейс-стаді по 5 стандартам. Демонструвати результати в грудні на фінальній конференції.

Найближчі кроки: випуск першого кейс-стаді по Інтерпайпу (ISO 22400).

5. Переосмислення підходів щодо подальших напрямів розвитку в економіці знань

Стаття «Економіка знань – на порозі справжніх змін» задає 7 ключових характеристик – орієнтирів щодо загальної зміни поведінки всіх учасників ринків хайтек. Якщо всі вони підтвердяться в проекті aCampus – а це буде зрозуміло вже в грудні, – чому ми не можемо масштабувати ці принципи на інші ініціативи та проекти співпраці?

Масштаби: всі учасники ринків промислових хайтек, які працюють в проектах розвитку

Вектор розвитку: на підтвердження орієнтирів, вказаних в статті

Найближчі кроки: запуск ключових орієнтирів, як Agile Project Management, фокус на постійному вдосконаленні та диверсифікації – інтеграція ролей.

Отже, все це глобальні перспективи і які ми будемо обговорювати 12 грудня на фінальній конференції в Києві. А поки – зосереджуємось на найближчих кроках, які вказані. Якщо стандарти – це про кращі практики, то саме час відчути їх смак, а можливо – повертати назад справжнє розуміння стандартів.

В наступних оглядах ми деталізуємо деякі з вказаних перспектив розвитку.

This webinar has been done in the frame of EaP Plus project, APPAU has realized together with Polish partners in 2018. The presentation highlights the key lessons got in the project and calls to continue exchanges between countries of Eastern partnership and EU.

Маю зробити заяву та «відкриття» для колег з ІТ, точніше з ІТ-аутсорусу – в Україні є системні інтегратори! 🙂  Ця заява може здатись певним колам нашої аудиторії або абсурдною, або очевидною. Але я “не приколююсь”. Насправді, я мав такі самі відчуття пару місяців тому, коли на одному засідань робочої групи по розробці експортної стратегії сперечався з чільниками ІТ-асоціації України про виокремлення цієї категорії в окремий сегмент, рівноцінний по значенню іншим. Мої опоненти спочатку говорили, що це те саме що «сервісні технологічні компанії» (більшість робочої групи представлена цією категорією). І зрештою, в фінальних версіях експортної стратегії, що ось-ось будуть затверджені, я бачу деякі побіжні згадування цього сегменту – але зовсім не в тій ролі та значеннях, яка заслуговує ця категорія гравців ринків хайтек. В оцінках потенціалу звучить “Інтегратори наразі мають дуже скромний потенціал для експорту”.

Оскільки для мене особисто, для нашої асоціації (АППАУ) й для руху Індустрія 4.0, ці речі принципові по кільком причинам, тому я надам тут більш детальні аргументи щодо того, хто такі інтегратори і яка їх роль.

Про визначення та терміни

Визначень системних інтеграторів є декілька в залежності від галузі, але вони мало відрізняються щодо природи – мова про [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]«Розробників та постачальників комплексних рішень автоматизації виробничих та бізнес-процесів для різних галузей.[/perfectpullquote]

Ці компанії пропонують послуги по розробці проектної документації, інтеграції різного обладнання та компонентів в єдину систему, розробці прикладного програмного забезпечення, монтажу шаф та всієї системи, виконанню пуско-налагоджувальних робіт, вводу в експлуатацію всієї системи автоматизації, а також гарантійного обслуговування».

Іншими словами, предмет автоматизації може бути різним – одна справа автоматизувати виробничі процеси в промисловості, інша – в банках. Однак ролі та функції інтеграторів в обох випадках – однакові. Ключова відмінність інтегратора від інших категорій розробників –це  комплексне рішення «під ключ», це повна відповідальність за життєвий цикл Системи, а не одного окремо взятого компоненту.

Тепер про технологічні сервісні компанії. В експортній стратегії фігурує таке визначення «Компанії, що надають технологічні послуги (англ. – Technology service providers) –[perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””] це компанії, що надають ІТ послуги, які у міжнародній торгівлі визначені як послуги у сфері телекомунікацій, комп’ютерної техніки та інформатики.»[/perfectpullquote]

При цьому наші колеги з ІТ-асоціації України посилаються на комісію статистики ООН на її 47 засіданні у березні 2016 року відповідно до пропозиції UNCTAD.

Якщо ми захочемо перевірити ці визначення в гугл, то відразу побачимо різницю. На пошук system integration гугл відразу дає посилання на вікі. Щодо «service company» чи «technology service company» – гугл взагалі не реагує хоча б в якомусь приблизному, зазначеному вище сенсі, який ми шукаємо. Це вже  само по собі говорить про усталеність та розповсюдженість понять – тобто, радше відсутність таких в другому випадку.

Цікаво, що в цьому розділі експортної стратегії є посилання на глосарій Gartner – це ім’я, очевидно, не потребує коментарів у фахівців ІТ. Так от, визначення системної інтеграції там є і воно подібне до того, що я привів вище – «The process of creating a complex information system that may include designing or building a customized architecture or application, integrating it with new or existing hardware, packaged and custom software, and communications…»

А от визначення service company або technology service company в глосарії Гартнера я не бачу.

Можливо, Гартнер вже outdated і наші ІТ-розробники придумали щось, щоб себе краще ідентифікувати? Не знаю. Але менше з тим, адже ми говоримо про існування реальних й великих ринкових сегментів. Й тому точні визначення важливі. Це – основа для сегментації.

Тому візьмемо для кінцевого висновку те визначення, що запропоновано в цій версії експортної стратегії вище – цього достатньо щоб зрозуміти різницю. Оскільки для мене поняття «технологічні послуги» є дещо розмитим, то давайте спростимо це до останнього формулювання «компанії, що надають ІТ-послуги  – як розробка програмного забезпечення, консультації, технічне обслуговування тощо».

Отже, [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]різниця між «надають послуги з розробки..» та «надають комплексне рішення «під ключ» – має бути очевидною.[/perfectpullquote]

Перше покриває будь-що, що пов’язане з розробками ПЗ, але навряд чи ми говоримо про проект, що має на меті інтеграцію десятків – сотень видів hardware & software в єдину систему.

 

 Про ринок та практики в Системній інтеграції

Поняття системної інтеграції існує з кінця 80-их минулого століття, якщо не раніше. Мій власний досвід в цій сфері датується 1993 роком, коли я молодим інженером попав в фірму, що займалась впровадженням АСУ ТП в харчовій промисловості. Пізніше, в 1997р. я став відповідальним за розвиток Системної інтеграції в компанії «Шнейдер Електрик» в Україні. Тобто, в той час й навіть в таких країнах як наша, це була корпоративна політика. Міжнародні бренди-вендори ніколи не плутали цей профіль з розробкою програмного забезпечення, яке тоді теж існувало. Натомість, для брендів мало принципове значення знайти в будь-якій країні світу вмілих хлопців, які вміють інтегрувати їх окремо взятий дивайс чи сотф в закінчене, повне рішення, й під унікальне ТЗ замовника. Тобто, зрозуміло, що системна інтеграція – це завжди було і є каналом продажу для вендорів. Один з самих цінних, оскільки для замовника ніщо не вартує так дорого як рішення «під ключ».

Для остаточного розуміння наших колег з ІТ-аутсоурсу – ви можете переглянути, що таке типове комплексне рішення на чисельних прикладах наших членів, серед яких багато системних інтеграторів. Наприклад, тут – рішення, що впровадив системний інтегратор «Азов-Контролз» з Маріуполя на українському металургійному комбінаті «Запоріжсталь». Подібне рішення включає сотні одиниць номенклатури обладнання від десятків вендорів, вартість якого типово варіюється від 100 до 500  тисяч євро. Окремо ми можемо рахувати вартість послуг, зазвичай це 30-50% від проекту.

Глобальні вендори дуже вміло розвивали й розвивають канал системної інтеграції по всім сегментам хайтек. Власне, в нас на цю тему написаний навіть невеличкий гайд, де всі ці різні канали в області промислових хайтек добре класифікуються, розрізняються  – так само як і практики управління каналами. Гайд встановлює правила – майже “акісоми” в розвитку каналів продажу будь-яких хайтек вендорів, в тому числі й на зовнішніх ринках. Й правило №1 каже, що все визначає додана цінність. На ринку промислової автоматизації та ІТ цінність системних інтеграторів не викликає жодних сумнівів що в Україні, що в США чи Німеччині.

Між тим, ця картинка (mapping in product flow) – не просто відображення існуючих категорій гравців. Зазвичай, нею користуються для точного визначення конфігурації впливів та взаємовпливів при вході на будь-який ринок. Де-факто, – це і є value chain і його потрібно дуже добре й детально представляти на будь-якому галузевому чи географічному ринку.

Іншими словами, якщо головним каналом входу на ринок Казахстану, чи Китаю є системні інтегратори  й замовники не роблять великої різниці «чиї це інтегратори», то звісно – треба ставити на них. Аналітики мають вивчати який канал домінує, чому, і як отримати до нього доступ. Через цю “неуважність” й нерозуміння природи функціонування ринків, сотні українських підприємств втратили й продовжують втрачати ринки хайтек не тільки закордоном, а й в себе вдома.

Свіжий приклад минулого року – «Укргазвидобування» замовило в Honeywell проект автоматизації та моніторингу скважин на 10 млн доларів. Ці гроші підуть в США, оскільки в Україні не виявилось жодного інтегратора, хто міг би конкурувати з Honeywell й, перш за все, по критеріям фінансових умов. І це вже якраз питання до регулятора – як він підтримує вітчизняного виробника? – як всередині країни, але звісно ті самі питання є і для експорту.

Якщо прикладів з АСУТП не достатньо чи вони не є переконливими, візьміть партнерську екосистему Terrasoft, нашу знамениту продуктову компанію з області CRM. Сьогодні партнерська мережа налічує 500 компаній в 35 країнах світу, більшість з них є інтеграторами CRM. Й там десятки українських інтеграторів! Також про кілька сот інтеграторів в сегменті телекомукацій говорить цей огляд “Сети и Бизнес”. Тоді хіба це не той самий приклад з картинки вище?

Отже, якщо вже якось так сталось, що системна інтеграція випала з поля зору ІТ-асоціації України та ключових авторів експортної стратегії ІТ то маю сказати, що це зовсім не на користь Microsoft, Oracle, HPE, так само як і Siemens, Schneider Electric, Phoenix Contact та багатьох інших світових брендів, присутніх в Україні. Але це тим більше не на користь українських брендів як Terrasoft та самих інтеграторів, яких в Україні сотні – що в сфері ІКТ, що в промисловій автоматизації.

Картинка вище цікава також для загальної рефлексії. Як так сталось, що в державній експортній стратегії ми бачимо домінування інтересів гравців одної категорії? Чи не говорить це про “сировинний характер” самої ІТ-галузі?

 

Чому ця різниця важлива для хайтек експорту України

Відповіді (причини) очевидні,  – я назву тільки три найголовніші

1. Тому, що Системні інтегратори АСУ-ІТ – це величезний сегмент, який вже експортує продукції та послуг на десятки мільйонів євро. Мова про сотні компаній, які мають свій профіль, свої особливі потреби, та свою стратегію виходу на зовнішні ринки. Виключення його з переліку цільових сегментів в ІТ експортній стратегії України, автоматично блокуватиме розгляд та формулювання пропозиції цінності для цього сегменту. Візьміть для прикладу той самий «Азов-контролз». Компанія вже має офіс в Німеччині, веде успішні контракти з німецькими генпідрядниками й поставляє комплексні рішення по АСУТП з України в Азію, Індію та країни СНД. Цього тижня компанія виставляється на найбільшій європейській виставці в області металургії в Німеччині METEC 2019, – одна з небагатьох, а може й єдина з сектору промислових хайтек, хто представлятиме Україну. [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]То чому такі компанії не можуть розраховувати на більшу підтримку від держави – адже ми говоримо зараз про секторальну експортну стратегію підтримки виробників України? [/perfectpullquote]До нинішнього дня ця підтримка була близька до нуля – і це стосується більшості наших членів – експортерів.
2. Системні інтегратори – є доброю альтернативою та доповненням продуктових компаній, що вкрай важливо для зміни позиціонування України. «Альтернативою» – тому, що насправді в сфері ІТ та близьких в промислових сегментам в нас не так вже й багато компаній світового рівня, які поставляють готові продукти рівня Terrasoft та готові рішення. Натомість, компаній які давно присутні закордоном, як системні інтегратори чимало і це дуже важливо для позиціонування країни не як сировинної – а як постачальників рішень. Ці компанії – гордість України, їх потрібно знати та промотувати. Якщо вже зайшла про це мова, з наших членів я назву ВГ «Техінсервіс», «Інфоком Лтд», «Індасофт-Україна», «Сатурн Дата Інт», «Нафотогазхім Сервіс», «Залізничавтоматика». [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Мова про компанії, які здатні автоматизувати «під ключ» цілі промислові об’єкти – цехи, лінії, заводи. [/perfectpullquote]Цінність таких послуг для замовників й особливо в промисловості, зовсім не менша, ніж розробка окремо взятих програмних продуктів.
3. Баланс між системними інтеграторами та ІТ-сервісними компаніями є взаємовигідним (синя стрілка на рис. вище), і його потрібно досягати значно краще. Адже зрозуміло, що перші можуть бути замовниками для других. Такі випадки вже є в нашій асоціації та русі 4.0. Ми всі – частина однієї великої екосистеми промислових хайтек. Отже нам потрібно співпрацювати та доповнювати один одного.

Більш розгорнуті пропозиції я зроблю в рамках робочої групи ІТ-стратегії.

Але причина цього посту та мій заклик прості – давайте «бачити» всі категорії гравців на ринку автоматизації, й співпрацювати разом як в експорті, так і в розвитку внутрішнього ринку. Й це тим більш важливо та критично з точки зору державних, національних політик та стратегій. Адже дисбаланси між різними таборами ІТ-АСУ давно є й вони наростають. Державні політики та програми мають їх скорочувати, а не навпаки – поглиблювати.

Юрчак Олександр, ген. директор АППАУ

Група компаній МУК, https://muk.ua/ почала свою діяльність в Україні в травні 1997 року. Основний напрямок діяльності МУК – дистрибуція комплексних рішень і обладнання провідних світових виробників в сфері інформаційних технологій. За роки успішної діяльності компанія заслужено посіла місце в групі лідерів ІТ-дистрибуції України.

Група компаній МУК надає комплекс додаткових послуг для своїх дилерів, що дозволяє говорити про неї як про унікального дистриб’ютора, що розвиває в Україні модель Value Added Distribution (VAD) і здійснює продажі через дилерську мережу, яка на сьогоднішній день нараховує понад 1300 компаній-партнерів у всіх регіонах України.

Портфоліо компанії постійно розширюється і включає в себе контракти з більш ніж 50 світовими брендами А-класу, серед яких – виробники комп’ютерної техніки, активного і пасивного мережевого обладнання, систем безперебійного живлення, а також розробники програмного забезпечення для побудови ІТ-інфраструктури будь-якого масштабу і складності.

В червні 2019 року ГК МУК приєдналась до проекту «Побудова дорожньої карти цифрової трансформації в Харчовій та переробній промисловості» в якості технологічного провайдера та спонсора проекту.