24-25 листопада у Львівській політехніці відбулась 2-га конференція ВНЗ, кафедр промислової автоматизації. Участь взяли представники технічних університетів з Покровська (ДонНТУ), Харкова, Вінниці, Кривого Рогу, Одеси, Києва, Івано-Франківська та Львова. Конференція продемонструвала високу мотивацію викладачів до змін в системі просвіти та підготовки кадрів, а також реальні здобутки.
Обміни та виступи 1-го дня
1-ий день був присвячений широким обмінам з питань розвитку в сфері просвіти та підготовки кадрів. Коротко прокоментуємо найбільш цікаві виступи
Зеновій Верес, керівник львівського ІТ-кластеру, менеджер SoftServe, представив проект по запуску 1-го в Україні курсу ІоТ на базі Львівської Політехніки. Запуск нового навчального курсу відбувся в тісній кооперації з представниками ІТ-кластеру, з залученням провідних ІТ-компаній, а також УКУ. Важливими рисами проекту є перенесення кращих ІТ-практик в навчальний курс – повна адаптація спеціальностей та профілю спеціаліста до ринкових запитів, формування soft skills від самого початку навчання, менторство під час навчання досвідчених експертів з ринку, формування світогляду та культури підприємництва, надання стипендій кращим студентам від бізнесу, гарантоване проходження практик у львівських ІТ-компаніях і т.п. Сам курс розроблений на методиках кращих технічних університетів США – як MIT, Standford, Berkley, в програму активно впроваджуються сучасні форми – як змішане навчання і т.п. Наповнення лабораторій ІоТ ще триває і ІТ-кластер теж приймає в цьому активну участь. Щодо менторства, залучення найбільших компаній Львова як SoftServe, DataArt, Epam, Matic Insurance Services Inc, Concensia, Zalando (Berlin), KindGeek, Luxoft та інших – й де кожен їх експерт веде студентів, витрачаючи до 2 годин на тиждень, – виглядає фантастичним на фоні розчарування інтеграторів АСУТП роботою з ВНЗ та їх де-факто відмовою працювати з ними. Повна їх відсутність на цій конференції – зрештою як і представників вендорів АСУТП (крім Phoenix Contact), – говорять самі за себе.
На думку АППАУ, цей приклад співпраці львівського ІТ-кластеру є показовим для розуміння того, наскільки ІТ сектор випереджає АСУ ТП – в останньому ми маємо дуже гарні лабораторії на деяких кафедрах, однак немає співпраці по подібним аспектам і в таких масштабах. Це ще один урок та бенчмарк, який надає ІТ всім іншим хай-секторам, включно з АСУ ТП.
Якщо ж ми шукаємо бенчмарк від окремо взятого вендора, то таким наразі є освітні програми Phoenix Contact. Їх представила Катерина Литвинко, маркетинг менеджер української філії компанії. Мова про програми як EduNet, TATU Tempus (міжнародна співпраця університетів) та xplore New Automation world. Наразі них вже залучено добрий десяток технічних університетів України. Найбільш цікавим та перспективним є зараз проект TATU по створенню справжніх тренінгових центрів з сучасних технологій промислової автоматизації, і продукти яких будуть доступні й для ринку, а не тільки для навчання студентів. Згідно з недавнім опитуванням АППАУ, ця співпраця Phoenix Contact не залишилась непоміченою – вони є лідером щодо ефективності співпраці з ВНЗ. Й до слова, саме Phoenix Contact став спонсором нашої конференції. Щодо необхідних змін в ВНЗ, цікавою є думка генерального директора Андрія Максимця (деталі – тут): ВНЗ мають демонструвати набагато швидші темпи орієнтації на бізнес, інтеграції з ринком, а також розвивати в студентах культуру критичного мислення, креативність та емоційний інтелект.
З точки зору тієї самої інтеграції для ВНЗ важливо розуміти вимоги замовників – і краще з перших вуст. Найбільш важливою в цьому контексті в 1-ий день була презентація представника ПАТ «АрселлорМіттал Кривий Ріг» Олександра Гавриша. АМКР сьогодні впевнено виходить на ще один приклад кращої практики (крім тих, що ми часто згадуємо в 4.0)– коли до формування освітнього стандарту долучається велике підприємство. Так ініціатива АМКР щодо спеціальності «мехатронік» результує в освітній стандарт, який сьогодні де-факто пройшов всі стадії затвердження в МОН (код FMUMET-029). Натомість, – проблемою є а) навчання (перепідготовка) спеціалістів за цією спеціальністю та отримання диплому, б) зміна форми навчання. Дорослі фахівці не можуть, як студенти, стільки часу витрачати на навчання в стінах ВНЗ. Але вони мають масу інших приводів демонструвати свою компетентність, розвиватись та навчатись на роботі. Мова про тести, екзамени та лабораторні роботи в хмарі, виконання реальних проектів, спостереження на робочому місці, моделювання, участь у змаганнях (Hackathon, Worldskills), інші докази професійної майстерності з місця роботи. Все це сьогодні є на АМКР, отже справа за ВНЗ яким чином ці речі можуть бути інтегрованими в процес валідації диплому. Також важливим є перезалік дисциплін – якщо фахівець вже проходив відповідний курс в минулому, навіщо це робити ще раз? АМКР повністю відкритий до розмови про майбутні форми та стандарти навчання і цей приклад має надихати наших ВНЗ, коли ми нарікаємо на «відсутність зворотнього зв’язку з ринком».
На тему освітніх стандартів була доповідь Володимира Дубового з Вінницького НТУ. Він порушив гострі питання щодо самого процесу розробки нових освітніх стандартів. Власне, комісія з 8 кращих викладачів різних університетів навряд чи може надто «схибити». Але, на думку пана Дубового, в новому стандарті 151 – АКІТ вже є ряд недоліків, що можуть суттєво впливати на престиж та перспективу цієї спеціальності. Зокрема, 4-річна форма навчання бакалавра орієнтована на випуск техніків, хоча подібні спеціальності в інших напрямках завжди мають на виході диплом інженера. Також немає суттєвої різниці у визначеннях магістра та PhD. Так чи інакше, що вносити корекції до стандарту (і який ще остаточно не затверджений) потрібна реакція інших ВНЗ та ринку – наразі її немає. Майже ніякої. Група викладачів з Вінниці розповсюдила на конференції анкету, щоб зібрати думки колег.
Презентація кафедри АТЕП з НТТУ «КПІ» від Павла Новикова ставить планку росту для багатьох інших кафедр АКІТ досить високо. По оснащенню лабораторій сучасними засобами АСУ ТП, кількістю брендів, новаціями в навчально-методичних практиках, згуртованістю та організацією колективу – це, безумовно, одна з кращих кафедр АКІТ. Але назва презентації «Нова кафедра – нові можливості» говорить про більше. АТЕП має головне чого не вистачає іншим кафедрам – вони реально намагаються адаптуватись до ринкових умов. Кафедра постійно відслідковує працевлаштування випускників, має зворотній зв’язок від роботодавців й намагається корегувати відповідно до цього навчальні курси. Сьогодні це, мабуть, єдина (одна з небагатьох) кафедра АКІТ, хто вже активно змінює навчальні плани в сторону 4.0 – кращої вертикальної інтеграції, включення сучасних предметів як MES-системи, BI, інтернету речей тощо. В презентації Павла ясно було видно стратегічний, системний підхід, що також вирізняє кафедру АТЕП – очевидно, що без планування майбутнього не може бути ніякої адаптації до ринку.
Павло Галкін з ХНУРЕ та Вікторія Воропаєва з ДонНТУ вже отримали назву «групи TATU» – за однойменною назвою проекту. Вони надали 2 різні, але дуже близькі презентації щодо цілей – результатів проекту, а також можливостей кращої інтеграції в міжнародний простір освітян. Павло Галкін значно розширив тематику обмінів оглядом можливостей співпраці embedded systems (спец. 172). А Вікторія Воропаєва представила в деталях розгортання проекту TATU в різних університетах країни. В проекті беруть участь також ВНЗ з Німеччини, Італії та Іспанії і наші учасники здійснюють обміни з колегами. Відповідаючи на запитання «в чому різниця західних університетів від наших» Вікторія зазначила 2 речі – це краще оснащення лабораторій, а також краща взаємодія з ринком.
Аркадій Шипко з Одеської національної академії харчових технологій (став «родзинкою» складу спікерів як за віком, так і за завзяттям пояснити аудиторії як потрібно працювати сьогодні зі студентами. ОНАХТ широко практикує сучасні формати залучення молоді до робототехніки. Й досить успішний в цьому. Мова про живе неформальне спілкування, повну відкритість (лабораторії як Coworking Space для молоді), а також включення на 100% можливостей комунікацій через Інтернет. Запорукою успіху є проактивніть керівника кафедри Віктора Єгорова, – він в цей день був на подібній конференції – олімпіаді в Києві.
Тези АППАУ в презентації Олександра Юрчака були вже в цілому знайомі більшості учасників – потрібно об’єднуватись, більш проактивно взаємодіяти та комунікувати між собою. Це є проблема №1 ВНЗ і за рік вона кардинально не вирішилась. Тому кажучи про soft & leadership skills як ключові gaps в навичках студентів та інженерів, для АППАУ очевидно, що самі викладачі їх мають демонструвати набагато яскравіше. Їх недостатнє проявлення – одна з причин, чому не запрацював комітет АППАУ «просвіта та підготовка кадрів». З іншого боку не можна не помічати успіхів та здобутків. Серед них – кейси «Pupena San», АМКР, АТЕП-КПІ, а також кейс організації тренінгу ISA 95 про все більш очевидний попит на нові навчальні послуги та продукти. І вже ясно, що після цієї конференції перелік кращих практик можна значно розширювати.
Круглий стіл 2-го дня – як прискорити вихід готових продуктів
Ця тема дискусії була вибрана як більш актуальна проти теми «взаємодія між ВНЗ». На круглий стіл підтягнулось 5 підприємств Львова на чолі з головою асоціації приладобудівних підприємств Львова паном Секеликом Ігорем.
Початок був символічним для розмови між різними категоріями гравців ринку. «Підготовка кадрів – це чия проблема?» – «Ваша, – ви ж не даєте запитів і навіть на практику не можете прийняти» – сказали ВНЗ. «Та ні – це ваша, оскільки ви взагалі не тих і не те готуєте» – парирували виробники. Ігор Дмитрович намагався бути переконливим й приводив приклад, коли років зо 5 тому асоціація взяла в роботу 130 тем з місцевих ВНЗ, названих науково-прикладними. З них в роботу реально пішло тільки 2 – отака, мовляв «ефективність». Модератор – Юрчак О.В. намагався спростити дискурс до простого питання – «чому виробники не беруть на практику студентів політехніки». Відповідь виробників – «тому що ми про вас нічого не знаємо – ви не робите ніяких пропозицій, не видно ніякого маркетингу». Тему підхопили вендори, – Андрій Максимець аргументував, що будь-який продукт треба вміти продавати, і якщо ВНЗ є в ринку, то їх «продукти» як спеціалісти чи навчальні програми теж потребують промоції. Зрештою прийшли до того, що кожна сторона досить мало знає про іншу. Й вважає при цьому, що перший крок має зробити та, – інша сторона.
Водночас, ВНЗ дружно заявили, що «на жаль, ринкові правила важко прийняти повністю оскільки вся система МОН-ВНЗ залишилась соціалістичною». Тобто, це не тільки бажання чи не бажання ВНЗ, – «система є такою». Далі кожна сторона, залишаючись при своїй думці, просто доповнювала та розширювала аргументи на свою користь. Ситуацію розрядив Зіновій Матчишин з львівської ІТ-компанії uMuni. Він привів приклади з львівського сектору ІТ, де роботодавці та ІТ школи не тільки мають розвинуті комунікації та аналітику попиту-пропозиції. Велика перевага ІТ-шників в тому, що вони говорять конкретніше за спеціалістів по досить вузьких спеціальностях. В такому випадку їх легше готувати освітнім закладами, і можна більш ефективно «продавати» на ринку, легше робити аналітику попиту та пропозиції. До цього залучаються рекрутери, інтернет-портали та цілий, досить великий ринок починає говорити про досить конкретних спеціалістів, а не взагалі «інженерів по автоматизації».
Зрештою, сторони зійшлись на тому, що необхідно покращувати комунікації, аналітику ринку та маркетинг з обох сторін. Програма «простих кроків» – як, наприклад, оголошення пропозицій вакансій на сайті, – не запущена з обох сторін і можливо цим пора займатись. АППАУ заявила про свою готовність провести тренінг з маркетингу та комунікацій для ВНЗ – членів АППАУ (мова про це вже йшла в Києві), а також зробити спеціальний розділ на своєму сайті щодо кадрових вакансій та пропозицій.
Головні підсумки конференції
В цілому та не зважаючи на певні організаційні труднощі, конференція пройшла дуже позитивно. Крім насичених дискусій, учасники мали змогу відпочити та спілкуватись в неформальній обстановці, а також відвідати Львів. В результаті, викладачі 12 ВНЗ, а також учасники ринку побачили досить повну картину здобутків в просвітній сфері по Україні, обмінялись досвідом, а також думками щодо проблемних питань розвитку.
На думку АППАУ, також досить чітко вимальовуються тренди розвитку в сфері просвіти та підготовки кадрів
- Навчальні продукти – готові або майже готові для пропозиції ринку є в багатьох кафедр АКІТ. Водночас, їх пропозицію в сучасному комерційному форматі тренінгів, курсів, сертифікації та відповідних дипломів здатні на сьогодні запропонувати одиниці.
- Кращі кафедри прогресують «не благодаря, а вопреки» – боротьба зі старою Системою відбувається по різнім напрямкам та в різній мірі, але в цілому ясно, що швидше розвиваються саме ті, хто а) діють проактивно та колективно, б) вміють добре взаємодіяти з ринковим середовищем
- Саме взаємодія з вендорами, інтеграторами та іншими гравцями ринку визначає – а надалі ще більше визначатиме успіх у створенні конкурентоздатних програм, тренінгових центрів, а також й сучасних, освітніх програм. Приклад створення нового курсу ІоТ при Львівській політехніці сильно контрастує з загальною ситуацією по кафедрах АКІТ, де криза довіри до ВНЗ тільки поглиблюється. Принаймні та за рідким винятком – про це говорять всі результати опитувань та дискусій, що проводить АППАУ.
- Важливо зазначити рух серед кінцевих замовників, – приклад АМКР (мехатроніка, нові стандарти…) є показовим для того, щоб зрозуміти, що потреба в підготовці – перепідготовці професійних кадрів на ринку завжди є.
- Перший крок до змін в кращій адаптації програм ВНЗ до ринкових умов полягає в тому, щоб включити «механізми простих кроків» й насамперед комунікаційних. Як добре показала дискусія 25.11 розкриття потенціалу кафедр лежить в площині налагодження елементарних комунікацій – і з обох сторін.
- Більш системний та стратегічний підхід – це планування розвитку на середньостроковий період, включно з визначенням своїх факторів успіху, своєю спеціалізацією та позиціюванням на ринку, тощо. Яскравим прикладом в цьому є кафедра АТЕП/КПІ.
Зі свого боку АППАУ готова сприяти кращій координації ВНЗ та комунікаціям з ринком, але не робити за них їх власну роботу. Як правильно відмічали виробники Львівщини, просвітній потенціал кожного ВНЗ не співвимірний з людськими ресурсами інших учасників ринку. Яким чином його оптимізувати, для того щоб вивільнити частину ресурсу (людського та часового) для роботи з ринком – це «домашнє завдання» самих кафедр. В тому числі мова йде за пошуки 1 координатора для всієї спільноти ВНЗ (робочий комітет «просвіта та підготовка кадрів») – пошуки його тривають 2-ий рік.
Насамкінець, висловлюємо глибоку подяку керівництву національного університету «Львівська політехніка» за сприяння в організації конференції, гостинність та чудові враження всіх учасників.
.jpg?1489152039114)
