Член АППАУ Индасофт-Украина принимает участие в XI международной выставке LABComplEX, которая пройдет 17-19 октября 2018 года по адресу: г. Киев, ул. Салютная, 2-Б, ВЦ «КиевЭкспоПлаза», павильон №1.

Приглашаем Вас посетить стенд Индасофт, где будет представлена реализация программно продукта для управления деятельностью производственной лабораторией класса LIMS DigitalLAB. Стенд и выставку можно посетить с 17 до 19 октября. А в 11 часов можно будет послушать презентацию “LIMS компании Индасофт DigitalLab как инструмент цифрового преобразования производства”.

 

Для заказа пригласительного обратитесь к anna.semenyuk@indusoft.com.ua.

Брошюра LIMS DigitalLab

Анотація публікації від основного зміст відбивається тегом читати далі

Далі йде текст

Одеська політехніка – один із передових закладів технічної освіти в Україні. Вміле поєднання досвіду та нових технологій вкладене у стіни закладу.

Одеський національний політехнічний університет (ОНПУ) ― найстаріший вищий технічний навчальний заклад на півдні України. За роки існування одеські політехніки зробили значний внесок у розвиток української та світової науки і техніки, у підготовку фахівців для народного господарства. Праці і досягнення наукових шкіл вчених, які в різні роки працювали в університеті, а також тих, хто продовжує трудитися в його стінах, широко відомі науковій громадськості. Серед них 1 лауреат Нобелівської премії, 15 лауреатів Державних премій, 17 Заслужених діячів науки і техніки, 9 Заслужених працівників Вищої школи і народної освіти, 34 відмінника освіти України.   Більшість з них не лише працювали, а й отримали вищу освіту в Одеському політехнічному.

У складі ОНПУ ― 15 інститутів та факультетів, 2 навчальні центри, 66 кафедр.

Очолює університет дійсний член Академії інженерних наук України, доктор технічних наук, професор, заслужений працівник освіти України Оборський Геннадій Олександрович.

Народжений у вересні 1918 р., Одеський національний політехнічний університет пройшов великий шлях становлення і розвитку. За роки свого існування він перетворився на один із провідних вузів України. Університет постійно розвиває творчі зв’язки з підприємствами, фірмами та організаціями, навчальними та науково-дослідними закладами України і зарубіжних держав; ОНПУ відкритий для співпраці з усіма, хто прагне допомогти розвитку вищої школи України.

Кафедра інформатики та управління захистом інформаційних систем (ІУЗІС), яка в цей час входить до складу інституту інформаційної безпеки, радіоелектроники та телекомунікацій, створена в ОНПУ в червні 2009 року як випускова для бакалаврів, спеціалістів та магістрів з інформатики. В 2015 року було ліцензовано напрям підготовки «Управління інформаційною безпекою», який дав змогу впроваджувати наукові здобутки кафедри, які, головним чином, стосуються області інформаційної безпеки, в навчальний процес.

Враховуючи чинний перелік спеціальностей, з 2016 року кафедра ІУЗІС є випусковою для бакалаврів, магістрів за спеціальностями: «Комп’ютерні науки» (спеціалізація «Програмне забезпечення систем захисту інформації»), «Кібербезпека» (спеціалізації «Кібербезпека» та «Управління кібербезпекою») та докторів філософії за спеціальністю «Кібербезпека» (спеціалізація «Системи захисту інформації»). Наявність всіх рівнів вищої освіти, наявність в ОНПУ спеціалізованої вченої ради за останньою спеціальністю забезпечує якісну підготовку фахівців та науковців з інформаційної безпеки, що віднаходить своє підтвердження в значній кількості молодих кандидатів технічних наук за спеціальністю «Системи захисту інформації», які працюють на кафедрі ІУЗІС після отримання відповідної освіти за спеціальностями та напрямами, за якими кафедра ІУЗІС є випусковою.

З 2013 року 7 випускників кафедри отримали вчений ступінь кандидата наук, займаючись рішенням задач, пов’язаних з розробкою та вдосконаленням методів стеганографії та стеганоаналізу, а також питаннями виявлення несанкціонованих змін цифрових сигналів.

Кожного року студенти кафедри ІУЗІС посідають призові місця на Всеукраїнських конкурсах студентських наукових робіт в галузі «Інформаційні технології» за різними спеціальностями.

Кафедра ІУЗІС бере участь у підготовці фахівців інших технічних спеціальностей ОНПУ, забезпечуючи викладання дисциплін математичного циклу, та спеціальних дисциплін, пов’язаних з інформаційною та кібербезпекою.

Очолює кафедру ІУЗІС д.т.н., проф. Кобозєва Алла Анатоліївна, наукові інтереси якої пов’язані з рішенням проблем в галузях обчислювальної математики та захисту інформації.

За кафедрою закріплено 2 лекційні аудиторії, обладнаних сучасними мультимедійними засобами, 2 комп’ютерних класи, де забезпечується вихід до мережі Internet, спеціалізована лабораторія «Проблем виявлення несанкціонованих змін цифрових контентів і слідів проникнення в комп’ютерні мережі», оснащена спеціальним програмним забезпеченням.

Кафедру «Комп’ютеризовані системи управління» (КСУ) засновано у 1954 році. На той час вона була загальнотехнічною і мала назву «Автоматизація технологічних процесів» (АТП). Засновником і першим завідувачем кафедри був к.т.н., доцент Похило Микола Павлович. Непересічність особистості Похило М. П. полягала в тому, що він брав участь у створенні першої в континентальній Європі та СРСР цифрової електронно-обчислювальної машини МЭСМ-1 під керівництвом академіка Лєбєдєва С. А.

З початку 60-х років 20-го століття кафедра АТП стала випусковою за спеціальністю «Автоматика та телемеханіка», у зв’язку з чим набула однойменного найменування.

За понад 60-річну історію кафедрою підготовлено близько 8000 висококваліфікованих фахівців в галузі автоматики та систем управління. Свого часу кафедру очолювали знані вчені: д.т.н., професор Кринецький І. І., під керівництвом якого створювалися перші в Радянському Союзі автопілоти для літальних апаратів; к.т.н., доцент Пічугін Є. Д., який займався системами орієнтації морських транспортних засобів; д.т.н., професор Прокоф’єв В. Є., який заснував в Одеському політехнічному інституті (нині ― Одеський національний політехнічний університет ― ОНПУ) наукову школу у галузі систем термостабілізації та управління об’єктами із розподіленими параметрами; д.т.н., професор Тихончук С. Т., який очолював науковий напрямок з дослідження та розробки систем управління магістральним транспортом газу. На даний час кафедру КСУ очолює д.т.н., професор Положаєнко Сергій Анатолійович, сфера наукових інтересів якого становить математичне моделювання, ідентифікація та управління енергетичними системами.

Кафедра КСУ структурно входить до складу Інституту комп’ютерних систем (ІКС), одного з провідних в ОНПУ. Професорсько-викладацький склад кафедри становить 16 викладачів, з яких: 3 ― доктори технічних наук, професори, 9 ― кандидати технічних наук, доценти, та 4 ― старші викладачі (без ступеню). Кафедра КСУ має 3 комп’ютерні класи та 2 лабораторії, а загальна площа кафедри складає 416 м2. Комп’ютерні класи мають вихід на загально університетську мережу, а через неї ― на глобальну мережу Internet. Лабораторії кафедри КСУ обладнано спеціалізованими стендами для проведення лабораторних занять по дисциплінах циклу професійної підготовки, зокрема, «Робототехнічні системи та технологічні комплекси».

Кафедра КСУ є випусковою за спеціальністю 151 ― «Автоматизація і комп’ютерно-інтегровані технології» (перший ― бакалаврський та другий ― магістерський рівні підготовки) та за спеціальністю 121 ― «Інженерія програмного забезпечення» (третій ― науковий рівень підготовки докторів філософії).

Вчені кафедри ведуть широке коло наукових досліджень у галузях сучасної теорії управління, розпізнавання образів (ідентифікації) та інформаційних технологій, що знаходить своє відображення у численних публікаціях в наукових виданнях (в тому числі таких, що індексуються у міжнародних наукометричних базах, зокрема, Scopus).

Студенти, що навчаються на кафедрі КСУ, беруть активну участь в олімпіадах Всеукраїнського та Міжнародного рівнів з автоматики та робототехніки (за Міжнародною програмою Roboreys), на яких займають призові місця.

Кафедри ІУЗІС та КСУ Одеського національного політехнічного університету готові співпрацювати з іншими членами організації в рамках АППАУ та концепції Industry 4.0 щодо розробки, удосконалення систем захисту інформації та систем автоматизації об’єктів промислового виробництва, а також з метою формування змісту підготовки фахівців у відповідності із сучасними вимогами ринку праці.

В вересні 2018 р в інкубаторі 1991 розпочалась інкубаційна програма Future of Mobility Lab. UZ Edition, що орієнтована на стартапи та має на меті початок цифровізації державної компанії «Укрзалізниця». Організатори – керівництво «Укрзалізниці» (УЗ), інкубатор 1991, Міністерство економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ), Рада інвестицій при КМУ оголосили про масштабний початок цифровізації державних підприємств та створення методик при МЕРТ на основі цього 1-го проекту для тиражування на інших державних підприємствах. Цитуємо – [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]«ми документуватимемо кожен крок побудови інноваційної платформи, а результатом має стати урядова постанова – набір методик та рекомендацій для їх впровадження на інших державних підприємствах. Це буде основою кооперації держави з ІТ-сектором».[/perfectpullquote]

Експерти руху 4.0, – включно з чисельними інжиніринговими компаніями, що мають багатолітній досвід роботи з УЗ, – не були залучені до створення цієї програми. При глибшому знайомстві з деталями проекту, було виявлено, що УЗ не готова до подібних проектів – принаймі на тому рівні, на  якому це анонсується в публічному просторі й з посиланнями на Індустрію 4.0. Детальна аналітика надається в статті АППАУ «УЗ та Індустрія 4.0 – новий український оксиморон». Перш ніж публікувати цю статтю, керівництво АППАУ зверталось до керівників згаданих організацій з попередженням про передчасність подібних заяв про «методики та тиражування», про необхідність інших підходів й надали свої конкретні пропозиції – відповіді не було.

Таким чином, був створений прецедент конфліктної ситуації, що зачіпає інтереси чисельних стейкхолдерів руху «Індустрія 4.0 в Україні», а також учасників програми Digital Agenda Ukraine. Як виявилось пізніше, з останніми – включно з керівництвом програми (High Tech Office Ukraine), – також не було проведено ніяких консультацій.

Рада 4.0, що обговорила цю ситуацію 17 жовтня 2018 року в Києві прийняла наступні рішення

1. Підхід до завдань цифровізації в «Укрзалізниці» (УЗ) вважати таким, що не відповідає професійним критеріям в цій сфері та рекомендаціям експертів руху «Індустрія 4.0 в Україні» щодо підходів до цифрової трансформації.
2. Проект цифровізації, що запущений через інкубатор 1991 разом з МЕРТ та Радою інвестицій вважати нерелевантним пріоритетним економічним викликам підприємства й таким, що радше дискредитує ідеї цифровізації державних підприємств.
3. Головною причиною є той факт, що «Укрзалізниця» насправді не готова до проектів цифрової трансформації ні за рівнем культури, ні за рівнем керованості. Діагностику ситуації та висновки, висловлені в статті АППАУ «УЗ та Індустрія 4.0 – новий український оксиморон» Рада 4.0 вважає вірними.
4. Найбільшою помилкою проекту цифровізації з 1991 Рада 4.0 вважає підміну пріоритетів – замість того, щоб налагодити управління активами підприємства й почати з електронного обліку даних та автоматизації їх введення в вантажних перевезеннях, де є найбільші проблеми і які чіпляють інтереси сотень українських компаній, й вже завдають збитки державі на мільйони доларів, проект розглядає використання великих даних та штучного інтелекту в сегменті пасажирських перевезень, де рівень проблематики радше надуманий.
5. Рада 4.0 вважає, що керівництву УЗ за останні роки не вдалось подолати корупцію, яка і далі процвітає на різних рівнях підприємствах. Не вибудувана система закупівель, немає класифікаторів обладнання та запчастин, немає технічних політик та критеріїв щодо вибору постачальників, немає відповідності стандартам (в тому числі – безпеки!), не витримуються посадові інструкції і так далі – подібних прикладів непрофесійності або відвертих зловживань надто багато, щоб говорити про будь-який прогрес за останні роки. Радше навпаки, статистика невиконання зобов’язань по відношенню до клієнтів – й перш за все, з сегменту вантажних перевезень, говорить про зворотню тенденцію.
6. Разом з цим, «кейс УЗ» – як перша спроба цифровізації великого державного підприємства за участю ключових стейкхолдерів, – вже відбувається. З урахуванням того, що побудова галузевих дорожних карт цифрової трансформації є пріоритетом національної стратегії 4.0, Рада 4.0 приймає рішення про конструктивну позицію, що має відображатись в пошуку консенсусу та вироблення єдиних позицій з ключовими стейкхолдерами цього проекту – департаментами МЕРТ, Радою інвестицій, інкубатором 1991, а також у співпраці з Hi Tech Office Ukraine та групами Digital Agenda Ukraine.
7. Рада 4.0 звертається до названих організацій, включно з керівництвом «Укрзалізниці» та до в цілому до членів руху 4.0 й пропонує розглянути наступні пропозиції
   • Спільно розглянути ситуацію, що склалась на нараді з High Tech Office Ukraine, куди запросити керівників груп Digital Agenda Ukraine (DAU) та керівників УЗ. Головна мета – узгодити спільні в DAU підходи до цифровізації державних підприємств. Окремо – розглянути питання про уникнення подібних прецедентів в майбутньому.
   • Звернутись до департаменту технічного регулювання МЕРТ з питаннями щодо політики стандартів в залізничному транспорті, які повинні діяти «Укрзалізниці» (включно з закупівлями та безпекою руху) та методами контролю їх виконання.
   • Консолідуватись з групами промисловців щодо спільної позиції по УЗ за чисельними фактами невиконання зобов’язань перед українськими промисловими клієнтами.
   • В Раді 4.0 ініціювати створення власної експертної групи по цифровізації залізничного транспорту. Першочерговими завданнями групи вважати створення policy paper «Дорожна карта цифровізації залізничного транспорту України», а також визначення переліку стандартів IEC/ISO, що мають бути прийняті підприємством для виконання в 2019 році.
8. Рада 4.0 закликає членів руху, асоціації АППАУ, технічні комітети НОС та експертне середовище ІКТ, інжинірингу, машинобудування та промислової автоматизації приєднуватись до цих ініціатив, консолідуватись та активно протистояти негативним тенденціям, що дискредитують ідеї цифровізації економіки країни, порушують професійні та галузеві стандарти.

Окремі презентації, що обговорювались на Раді 4.0 17 жовтня можна переглянути тут і тут.

Для довідки: Рада 4.0 створена в березні 2018 року як колективний орган управління національним рухом «Індустрія 4.0 в Україні». В Раду входять представники ЗВО (КПІ, НУХТ, ОНАХТ), НАНУ (Інститут математики), керівництво асоціацій АППАУ та AgTech, організацій НАК «Нафтогаз», Interpipe, IT-Enterprise, Upromex, Агенції Європейських Інновацій, Агенства розвитку Дніпра, HUB 4.0, та ряду інших організацій. Рух 4.0, https://industry4-0-ukraine.com.ua/  – як національна платформа об’єднання промислових хайтек, створений в липні 2016. Засадничі положення руху відображені в Хартії 4.0.

 

жовтень 2018, виконавча дирекція АППАУ

 

P.S. в березні 2019 експертна група АППАУ випустила свою версію “Дорожньої карти цифрової трансформації УЗ” яка була направлена до відповідних менеджерів УЗ. Відповіді не було.

 

В кінці червня ДТЕК публічно оголосив про запуск акселераційної програми в Unit.City. Програма передбачає конкурсний відбір кращих інноваційних проектів по всім головним напрямкам роботи корпорації – 7 бізнес-дивізіонам, і чисельним технологічним напрямкам в кожному з них. Разом з партнерами – RadarTech та Civitta компанія вже підготували більше 20 бізнес-кейсів (радше use-cases), які і є основою для конкурсного відбору учасників ринку. В головному документі, що презентує програму зазначається, що вона є частиною корпоративного процесу Open Innovation, – «спрямованого на створення нових цінностей на перетині індустрій та технологій у форматі відкритого діалогу». Після цієї програми ДТЕК планує відкрити в Unit.City DTEK Innovation Hub.

Ця подія, безумовно, є знаковою та важливою в розумінні зміни поведінки великих промислових холдингів всіма постачальниками на  ринку промислових АСУ, електротехніки та інжинірингу. АППАУ підготувала свій аналіз для членів спільноти. Наша мета – краще підготувати та орієнтувати наших партнерів щодо наступного розвитку подій.

Серйозність намірів ДТЕК – важливі факти

Про серйозність намірів компанії говорять наступні факти

• Опрацювання самого документу було безпрецедентним в українській історії подібних холдингів – виявлення та оприлюднення 133 потреб, серед яких  25 бізнес-кейсів (і це тільки те, що ввійшло в документ) були підготовлені протягом 2-х місяців великою командою зовнішніх консультантів, топ-менеджерів, керівників напрямків та департаментів.
• 5 менеджерів С-рівня виділені для управління проектом та наступної підготовки інноваційного хабу – вони вже знаходяться в Unit.City на постійній основі.
• Перегляд прогресу по програмі йде щотижня – менеджери доповідають на Наглядовій Раді безпосередньо СЕО холдингу М. Тимченко.
• Цифра невідома, але вищенаведені роботи – разом з оплатою консультантів, – вже можна класифікувати як початкову інвестицію. Також невідомо скільки буде вкладено в саму програму, але навіть грубі прикидки дають загальний бюджет більше 1 млн грн.

Все це може означати, що ДТЕК  розглядає зміни пріоритетів в політиках інновацій та модернізації як стратегічні.

 

Аналіз програми

Програма (доступна тут) – детально описує потреби компанії, окремі бізнес-кейси, підходи до вибору інноваційних рішень, ціннісну пропозицію для учасників ринку.

Зокрема, зазначається, що

«Велика частина бізнес-потреб … стосуються теми Industry 4.0 та є предметом експертизи спеціалізованих компаній чи стартапів в сфері промислової автоматизації. Разом з тим, значна частина бізнес-потреб по всьому ланцюгу виробництва залишається складними інженерними або науковими задачами, вирішення яких не притаманне більшості стартапів. В цьому напрямку існує потенціал для більш зрілих компаній, інжинірингових агенцій та наукових установ.»

Водночас, присвоєння в підходах (категорія Scan – для стартапів) завдань як «цифрова шахта», «предиктивна аналітика», «нові типи датчиків» тощо  – говорить про певне нерозуміння розробниками цього документу складності завдань, та певне незнання ринку. Тобто, на нашу думку, ці завдання – однаково, або навіть з більшою ймовірністю можуть бути вирішені зрілими інженерними фірмами, а не стартапами.

Що стосується ціннісної пропозиції, надамо повністю цей слайд

По відношенню до учасників ринку, що вже працюють з ДТЕК важко сказати в чому цінність пропозиції – адже більшість вказаних елементів ці компанії вже мають, а в чому може бути менторство для зрілих фірм, – незрозуміло.

Натомість, ясно, що ця пропозиція цікава для нових гравців, хто ще не працює з ДТЕК. І, резюмуючи, можна сказати, що ДТЕК хоче створити значно більше пропозицій та ідей на вході в програму інновацій. Водночас, категоризація «що – для кого» на даний момент не дуже вдала, вона радше викликає запитання.

Сьогодні зрозуміло також, що далі правильної, але досить загальної постановки питань в бізнес-кейсах, особливої експертизи в цих питаннях (smart та 4.0) не видно ні з боку розробників документу, ні з боку замовника. Ще раз  – це попередня оцінка.

Більш детальний аналіз, що був в кінці червня надісланий від АППАУ керівництву ДТЕК – див тут.

 

Реакція АППАУ

Якщо одним словом і без емоцій, наша реакція виражається одним словом – «прецедент». В 2015-16 ми двічі проводили форуми лідерів в Академії ДТЕК – жодного інтересу й жодних корисних контактів. Окремі менеджери холдингу «проскакували» на якісь наші конференції та є в підписці  – так само, жодного інтересу до теми 4.0.

«І тут раптом»… Те, що ця тема пройшло мимо нас – тобто сама ідея, проробка кейсів (в якому приймали участь наші партнери з Civitta, але якісь чомусь нам про це сказали тільки в кінці) тощо – справді зачепило наші амбіції. Але менше з тим. Відразу було очевидно, що проект відкриває нові можливості. Протягом буквально 2-х тижнів ми провели наступні дії

• Вступили в прямий контакт з менеджментом проекту від ДТЕК – звідки аналітика вище
• Провели перемовини з керівництвом Юніт.Сіті й домовились про спільні дії
• Запросили ДТЕК на нашу конференцію 5-6 липня – й отримали там 2-х менеджерів (з 5-ки що знаходиться в «штабі» в Юніт.Сіті), встановили з ними гарні відносини
• Узгодили всі разом спільну зустріч на 31.07

Тобто, – начебто «все гаразд» – ми наздоганяємо. Але в цій підготовці, що розпочалась, кожен з наших членів, який буде залучений має спочатку проаналізувати ситуацію й для себе відповісти на ряд непростих питань.

 

Питання до інноваторів 4.0

Питань багато, але зупинимось на 3х ключових

• Як так сталось, що все це пройшло (на початку) мимо нас? Жодної інформації про будь-які зміни в ДТЕК протягом останніх 2-х років ми не мали. Хоча знаємо, що з ДТЕК спілкуються всі наші провідні бренди та інтегратори. Чи це просто дискомунікація (АППАУ дійсно не отримує ринкових новин від своїх членів на системній основі), чи це щось, що «проморгали всі»?
• Чому менеджмент ДТЕК проігнорував всі наші промислові бренди, АППАУ й пішов за консультаціями до людей, що мало «тямлять» в рішеннях пром. автоматизації та ІТ? Саме на рівні 4.0, а не взагалі?
• Чому ДТЕК робить ставку на Юніт.Сіті – хоча там немає (по нашим даним) жодної серйозної фірми, що має досвід в області 4.0 чи промислових застосуваннях? Не можна також довіряти результатам інших проектів RadarTech – зокрема з «Миронівським хлібопродуктом». Наші менеджери, що побували на фіналі цієї програми, кажуть про «дитячий» рівень цих інновацій. В любому випадку – це дуже далеко від справді серйозних кейсів, що виставлені зараз. Тоді, чому такі пріоритеті в виборі партнерів?

Головні припущення

Головні припущення, що дають можуть (якщо вірні) давати відповіді на ці питання, на нашу думку наступні

1. Всі наші учасники разом взяті погано контролюють та розуміють, що відбуваються на С-рівні великих підприємств. Як правило, наші керівники та менеджери з продажу контактують в кращому рівні з керівниками департаментів та бізнес-підрозділів, але ніяк не з СЕО та його найближчим оточенням. Між тим, останні мають досить великий вплив від розпірених «агентів впливу» – як бізнес-школи, політики, депутати, модерні проекти. До останніх сьогодні й належать RadarTеch та Unit.City – обидва підтримуються бізнесменом В. Хмельницьким. Це припущення пояснює «чому це пройшло мимо» до кінця червня.
2. Менеджери наших учасників недостатньо приділяють уваги змінам на корпоративному рівні великих груп. Й не комунікують це партнерам по бізнесу.

Це припущення пояснює, чому окремі менеджери які знали про те, що відбувається нічого не повідомляли. Адже важко уявити ситуацію, що інформація по опрацюванню 133 виробничих потреб – і в яке було залучено десятки людей та спеціалістів, –  не вийшла б за межі холдингу.

3. Менеджмент ДТЕК має хибне уявлення яким чином продукуються інновації в промислових хайтек. Звідки їх явна орієнтація на стартап-екосистему в Юніт.Сіті, хоча й з обмовками» про «ну, – і зрілі компанії також». Можливо, навіть – ніякого системного бачення в цьому питанні немає. «Ось закинемо 3 сотні нових ідей та пропозицій в лійку конкурсу – й з того щось точно непогане вийде», – можливо так думають менеджери холдингу.

Є ряд інших припущень, але не будемо гадати – зустріч скоро. Водночас, ще одне й важливе припущення варто обговорити у внутрішніх колах АППАУ – очевидно, що жоден з наших шановних брендів не проявляє великої активності в сфері 4.0 чи подібних. Більшість постачальників не мають готових рішень, не мають тех. підтримки (по цих нових рішеннях), а багато їх співробітників й досі скептично відносяться до Індустрії 4.0. Відповідно, всі кінцеві замовники це добре бачать та розуміють. Зокрема, так вважають і системні інтегратори, які неодноразово про це висловлювались на каналах АППАУ – «вендори не мають системного бачення та стратегії як просувати технології 4.0».

Найголовніше для розуміння в тому, що відбувається – це зміна правила гри. Великі замовники запускають інновації не через звичні формати тендерів, чи розвитку відносин з окремими підрядниками. [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Вони будують формати колективних, сучасних інструментів, де генерація нових ідей та рішень можлива на принципово іншому рівні.[/perfectpullquote]

Хаби, Інкубатори, Хакатони, Акселераційні програми тощо – набір цих інструментів достатньо великий. Це – вже світова практика. І зараз спільнота АППАУ програє ІТ-сектору в пропозиції таких інструментів. Саме тому ДТЕК і звернувся до Unit.City.

 

Отже, що робити зараз?

На нашу думку, важливо наступне

1. Тактично – гарно підготуватись та бути присутніми на зустрічі 31 липня
   1. На рівні менеджменту уважно розглянути програму ДТЕК – виробити питання для зустрічі
   2. Для вендорів – мобілізувати свою партнерську мережу, – постачальників рішень (для нечленів АППАУ буде окрема ціна в 1000 грн). В аналітиці програми АППАУ, що відправлена на ДТЕК ми наголосили що ігнорування брендів є помилкою – більшість спражніх інновацій в 4.0 йде від них. Водночас, всі ми добре розуміємо, що брендів хто би надавав в Україні готові рішення майже немає. Тому варто запросити окремих, найсильніших партнерів.
   3. Вже подаватись на конкурс (якщо є з чим) – слідкуючи за тим, як проходить процес реєстрації. Для членів АППАУ ми також надаємо окремі консультації щодо пріоритетів та акцентів в пропозиціях.
   4. Готувати своє бачення «фільтрів» – тобто, яким критеріям має відповідати інноваційна політика та відповідні інноваційні промислові рішення, враховуючи високі вимоги до надійності та специфіку застосувань в енергетиці та промисловості сегментів ДТЕК. На цю тему 31.07 буде багато говоритись. І якщо ми разом добре це не кристалізуємо – можливо, в фіналі конкурсу ми знову побачимо одні стартапи з «дитячими пропозиціями».
2. Стратегічно (на період до кінця року)– переглянути своє відношення та інвестиції в розвиток 4.0. Адже [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]очевидно, що цей прецедент з ДТЕК – вже не перший. Зовсім іншого рівня інноваційності від ринку АСУТП-ІТ очікують Укрнафта, УкрГазВидобування, Інтерпайп, Метінвест та інші холдинги.[/perfectpullquote]ДТЕК просто перший хто все це добре систематизував. Якщо вендори та інтегратори не готові, – то що буде далі? Стартапи будуть будувати Smart шахти та електростанції?  Для зміни підходів в себе потрібно
   1. Провести стратегічні сесії й переглянути свої підходи до просування та інвестицій в 4.0. Особливо, це важливо для західних вендорів, які давно мають в своєму розпорядженні технології 4.0, але все ще чекають «команди звідти», замість того, щоб активно включатись в роботу.
   2. Скооперуватись з АППАУ в промоції. Як ми це робимо – було добре видно на останній конференції на Інтерпайп.
   3. Діяти – згідно визначеним в п.2-а) пріоритетам. Важливо, щоб серед них було і покращення комунікацій. Ми відкриті до обговорень про ринків зміни як холдингів, так і окремих ринків. Але, на жаль, на такі теми та зустрічі потрібно інколи напрошуватись. Зустрічних пропозицій – немає.
   4. Найбільш зрілих наших членів з достатнім бюджетом та амбіціями, ми також запрошуємо до розгляду питань про створення в Unit.City (або ж альтернативних майданчиках, включно з нашими Регіональними центрами 4.0) Інноваційних хабів (Лабораторій, інкубаторів тощо) – саме промислових хайтек. Стратегічно – самі такі інструменти стають дуже важливими в боротьбі за вплив на замовників. Особливо, – коли мова йде про інновації.

Повертаючись до цілей зустрічі 31.07. Ми хочемо увійти в цю програму з кращими доробками та стандартами промислової автоматизації та ІТ, й таким чином, не допустити чергової «гри в стартапи», далекої від стратегічних завдань, що ставить замовник.

Окремі питання – пишіть нам на info@appau.org.ua

Дуже надіємось бачити всіх наших членів спільноти на зустрічі 31 липня. Реєстрація почалась, вхід для членів АППАУ – безкоштовний.

Юрчак Олександр, Романов Максим

GSM-контролер SQUID-5H – універсальний, комунікаційний прилад, спеціально розроблений для постійного отримання даних з віддалених об’єктів та керування ними.

Основні характеристики GSM-контролерів:

• прийом і передача даних в мережі GSM за допомогою GPRS/EDGE;
• прийом та відправлення SMS;
• архівування даних на Micro SD-карту;
• надсилання архівних даних на електронну пошту;
• робота з двома SIM картами, з автоматичним переключення;
• наявність вбудованого інтерфейсу RS-485
• наявність вбудованих аналогових та дискретних входів/виходів.

[table id=5 /]

Передача інформації від GSM-контролера до диспетчерського пункту, відбувається через мережу Інтернет, при цьому забезпечується постійний «online» зв’язок з усіма об’єктами одночасно, в реальному часі. В момент підключення, між GSM-контролером і комп’ютером створюється та постійно підтримується захищений канал зв’язку, на основі технології APN. Це дає можливість створювати «віддалені» послідовні СОМ порти. Тому для комп’ютера, підключення через GSM- контролер SQUID-5H, рівноцінне підключенню через провідну систему передачі даних. Це дає можливість використання стандартних (будь-яких) SCADA систем або не спеціалізованого програмного забезпечення для збору даних з GSM-контролерів SQUID-5H. GSM-контролер забезпечує максимальну швидкість передачі даних на рівні 5 запитів за секунду.

[caption id="attachment_6558" align="alignnone" width="584"] Рисунок 1 – Порівняння провідної та безпровідної системи диспетчеризації[/caption]

Для підключення до мережі Інтернет, GSM-контролеру SQUID-5H, не потрібно спеціалізовані тарифні плани, статичні ІР-адреси, достатньо мінімального тарифного плану, наприклад «Датчик». GSM-контролери SQUID-5H підтримують роботу з двома SIM картами, що забезпечує резервування каналів зв’язку та передбачає автоматичне переключення між основною та резервною карткою. В процесі роботи відслідковуються рівень GSM-сигналу, реєстрація в мережі, збої в мережі оператора зв’язку, передача даних через TCP/IP стек, активність на портах даних і т.п. Для виключення ситуації «зависання» GSM контролера, всі етапи з’єднання і передачі даних охоплені контролем часу завершення операції. При розриві зв’язку з’єднання відновлюється автоматично.

 SMS-розсилки

Важливою додатковою функцією GSM-контролерів є розсилка аварійних та технологічних SMS-повідомлень. SQUID-5H є ініціатором розсилки. Користувач сам визначає умови, коли буде надіслана SMS. Це може бути сигнал аварії, перевищення допустимого рівня параметра, несанкціоноване проникнення в приміщення тощо. SMS-повідомлення надсилаються на визначені номери, яких може бути декілька. Це дозволить надіслати повідомлення всім особам, відповідальним за цей об’єкт. Таким чином, інформація передається потрібним людям в момент виникнення. Це значно пришвидшує контроль і реакцію на появу нештатних ситуацій. Також користувач може зі свого мобільного телефону за допомогою SMS надіслати запит на GSM- контролер, і у відповідь отримає SMS з поточними значеннями параметрів на об’єкті. В цілях конфіденційності, GSM контролер відповідає на запити тільки зі списку номерів телефонів, які вказуються йому при налаштуванні.

 Архівування

Для гарантованого збереження інформації GSM-контролер SQUID-5H виконує функцію архівування зі збереженням даних на карту пам’яті Micro SD. Файли архівів розділяються по датах і зберігаються у форматі *.csv, що дає можливість відкривати дані архівні файли без додаткової конвертації.

Передача архівів на електронну пошту

Передбачена можливість дистанційної передачі архівних файлів на електронну пошту (e-mail). Можна надсилати на кілька адрес одночасно. Надсилання виконується автоматично раз в добу по часу, який вказує користувач, або по запиту через SMS повідомлення.

Управління

Є можливість дистанційно управляти дискретними виходами як з диспетчерського пункту, так і за допомогою SMS. В цілях безпеки, контролер сприймає команди тільки від тих телефонів, які занесені в базу.

 Резевне живлення

GSM-контролери SQUID-5H мають вбудовану резервну батарею живлення, що дає можливість автономної роботи GSM-контролера, в залежності від моделі, від 6 до 12 годин.

[caption id="attachment_6559" align="alignnone" width="584"] Рисунок 2 – Схема можливостей GSM-контролера SQUID-5H[/caption]

ТОВ ”МІКРОЛ” виготовляє універсальні і спеціалізовані моделі GSM-контролер SQUID-5H.

До універсальних моделей відносяться:

SQUID-5Н–Client

Призначений для збору та передачі даних від зовнішніх пристроїв. Це можуть бути
контролери будь-яких виро-бників, лічильники та любі пристрої з інтерфейсом RS-485.

[caption id="attachment_6560" align="alignnone" width="584"] Рисунок 3 – Система віддаленого спостереження за технічним станом лічильників[/caption]

SQUID-5Н-AI8-DI12-DO4

Являється багатофункціональним модулем віддаленого вводу/виводу аналогових та дискретних сигналів з можливістю збору та передачі даних від зовнішніх пристроїв, підключених по інтерфейсу RS-485. В модулі передбачено налаштування типу вхідних сигналів, а також повна гальванічна ізоляція всіх вузлів. Дискретні входи/виходи можуть використовуватися для сигналізації про несанкціоноване проникнення на об’єкт, зчитування різного типу дискретних давачів, тощо.

[caption id="attachment_6561" align="alignnone" width="584"] Рисунок 4 – Схема можливостей GSM-контролера SQUID-5H -AI8-DI12-DO4[/caption]

До спеціалізованих моделей відносяться:

SQUID-5H-GasWell

Призначений для моніторингу та передачі даних про роботу газових свердловин. Має можливість зчитувати і передавати дані про стан:
8 аналогових сигналів:
• давачів трубного і затрубного тиску;
• давачів тиску між експлуатаційною та проміжною колонами;
• давачів тиску в шлейфі після регулюючого штуцера;
• температур флюїду.
12 дискретних сигналів:
• вібрації, руху, тиску, проникнення, положення механізму тощо.

Виконувати керуючі дії 4-ма дискретними релейними виходами, для включення звукової і світлової сигналізації тощо. Вся система моніторингу свердловини живиться від сонячних батарей. Тому велике значення має енергоспоживання всіх її компонентів. Завдяки спеціальним схемотехнічним та конструктивним рішенням споживання SQUID-5H-GaWell становить всього 1 Вт. Аналогові входи контролера крім уніфікованих сигналів 0-10В, 0-5мА, 0-20мА та 4-20мА сприймають сигнали 0-2В та 0-4,5В. Це важливо, тому що саме з такими вхідними сигналами провідні виробники (Honeywell, Danfoss, Aplisens …) виготовляють нові енергоощадні давачі тиску, які в 10 раз економніші за стандартні. Все це дозволяє будувати системи, які вимагають значно меншу кількість сонячних панелей, відповідно менше акумуляторів, а також, враховуючи зменшення вітрової нагрузки на панелі, менше металоконструкцій.

[caption id="attachment_6566" align="alignnone" width="584"] Рисунок 5 – Схема можливостей GSM-контролера SQUID-5H -AI8-DI12-DO4[/caption]

 SQUID-5H-Енергія

Розроблений для керування вуличним та прибудинковим освітленням. Дана модель контролює до 12 ліній освітлення з прямим підключення сигналів 220В (лінії гальванічно ізольовані між собою) і незалежне включання/виключення 3-х віток освітлення, комутаційною потужністю 8А 220В кожної вітки. Виконує гарантоване включення/виключення освітлення в автономному режимі по попередньо заданому графіку, з розділенням на 6 відрізків часу на протязі доби, з налаштуванням логіки включення / виключення або в ручному режимі по командах оператора через спеціалізовану програму SmartLight. Також передбачений резервний канал включення за допомогою спеціалізованих SMS команд. Прилад виконує архівування часу включення/виключення освітлення та станів вхідних/вихідних ліній освітлення з автоматичним надсилання архівів на електронну пошту (e-mail). Також реалізована функція постійного зчитування даних з електролічильників (величини миттєвої напруги, струму і потужності, сумарне споживання (активне, реактивне, генерація) та по тарифах).

[caption id="attachment_6569" align="alignnone" width="584"] Рисунок 6 – Система управління вуличним освітленням на базі GSM-контролера SQUID-5H-Енергія[/caption]

Приклади застосування

Наведемо деякі приклади реального використання:

1. Віддалена система моніторингу і спостереження за технічним станом ультразвукових лічильників газу FLOWSIC600, встановлених на всій газотранспортній системі України. Забезпечує постійне підключення і моніторинг роботи лічильників з диспетчерського пункту, віддалене зчитування архівних сесій роботи лічильників, запуск систем тестування лічильника, тощо.

2. Віддалена система керування, моніторингу і відображення стану роботи газорозподільчих пунктів (ГРП, ШРП тощо). Забезпечує дистанційне вимірювання вхідного і вихідного тиску, моніторинг і керування клапанами, температури газу і температури в приміщені, контроль несанкціонованого проникнення.

3. Віддалена система керування, моніторингу і відображення стану роботи насосних станцій, артезіанських свердловин, газових і нафтових свердловин. Забезпечує дистанційне вимірювання тиску води в трубопроводі, вимірювання струму споживання двигуном насоса, дистанційне управління насосами, контроль несанкціонованого проникнення, архівування, облік витрати води кожної свердловини.

4. Віддалена система керування, моніторингу і відображення стану роботи газових і нафтовихсвердловин.

5. Віддалена система керування, моніторингу і відображення стану роботи котелень, центральних (ЦТП) та індивідуальних теплопунктів (ІТП). Забезпечує дистанційне вимірювання температури і тиску теплоносія ГРС і ЦО, дистанційне управління насосами і засувками, моніторинг роботи обладнання, контроль несанкціонованого проникнення, архівування, облік тепла

6. Диспетчеризація різного типу контролерів, лічильників і приладів з інтерфейсом RS-485.

7. Дистанційна система вимірювання величини струму дроблення руди.

8. Моніторинг і відображення рівня палива в наливних цистернах.

9. Моніторинг і керування вуличним і прибудинковим освітленням.

GSM-контролери SQUID-5H у комплексі системи автоматизації та диспетчеризації дозволяють регулювати, контролювати і управляти віддаленими об’єктами в режимі реального часу, зменшувати затрати на обслуговування і покращувати ефективність роботи цілої системи та роботи експлуатаційних служб, оперативно реагувати на аварійні ситуації, за рахунок чого можна отримати значну економію коштів, а також значно покращити якість послуг для кінцевого споживача.

ТОВ МIКРОЛ
м. Івано-Франківськ
тел: +38 (0342) 502701
факс: +38 (0342) 502705
e-mail: microl@microl.ua
www.microl.ua

Ви більше не будете отримувати повідомлення від АППАУ.
Нам буде Вас не вистачати.

 

11 квітня в офісі компанії ISSP відбудеться зустріч з провідним фахівцем Німеччини, дослідником кібератак на процеси виробництва промислових об’єктів  – Мариною Кротофіл (Marina Krotofil).

Зосередимось на обговоренні таких ключових питань:

• проблеми інформаційної та кібербезпеки об’єктів критичної інфраструктури та шляхи їх вирішення (PLC, SCADA і промислове виробництво);
• аналіз загальних тенденцій і загроз, що існують у цьому секторі;
• рішення та можливості для захисту об’єктів критичної інфраструктури від кіберзагроз.

Марина Кротофіл – головний аналітик компанії FireEye, експерт з кібербезпеки систем промислової автоматики, учасник конференцій BlackHat, та консультант European Network for Cyber Security (ENCS), дослідник. Має великий перелік сертифікатів та інших офіційних визнань досвіду та кваліфікації в сфері кібер-безпеки АСУ ТП. Марина народилась в Полтаві, закінчила ХНУРЕ в 2004 р.

Зустріч пройде у неофіційному форматі вільної дискусії: буде можливість активно приймати участь у обговоренні і задавати питання експерту.

Зустріч організована партнером АППАУ по Індустрії 4.0 – компанією ISSP.

Запрошуються члени ТК 185 відповідних груп, інші члени АППАУ та спільноти 4.0.

Зустріч відбудеться 11 квітня з 16 до 18 год в офісі компанії ISSP.

Умови участі – безкоштовно, але потрібна реєстрація.

Огляд здобутків та ринкова позиція

Не буду повторювати те що на сайті, – 20+ років досвіду, можливості ЕРС-підрядника, потужний склад персоналу по декільком бізнес-напрямкам, унікальні технологічні компетенції та можливості, географія постачань від Африки до Росії, включно з Німеччиною та Східною Європою, – про все це можна дізнатись за вказаним посиланням.

Порівнюючи з іншими інтеграторами, ризикну відразу заявити рівень позиції ВГ «Техінсервис». Група на сьогодні – безумовний лідер у важкій категорії, – тільки не інтеграторів, а інжинірингових компаній України. Ця оцінка – експертна. Автор цих рядків є засновником політики Системної інтеграції Schneider Automation в Україні з 90-х років, мені відомі можливості та потенціал більшості інтеграторів, і звісно в рамках того ж «Шнейдер» я пройшов не один процес розробки системи кваліфікації інтеграторів – від корпоративного рівня компанії й до окремих регіонів СНД. До цього варто додати 5 років перебування в інжинірингових та машинобудівних компаніях – як КТС Груп та СНПО ім. Фрунзе.

Все ж, щоб уникнути узагальнень та не роздувати так відразу «експертні щоки»), приведу тільки найцікавіші, на мій погляд, реалізації останніх років, що говорять самі за себе про потенціал компанії:

• Будівництво деревообробного заводу потужністю 2,5 млн. м3/рік у Коростені (Україна).
• Розробка і впровадження системи диспетчеризації для ТРЦ «Ocean Plaza».
• Поставка та шеф-монтаж теплообмінних апаратів для групи Nordzucker AG (Німеччина).
• Будівництво 5-ти біоетанольних заводів загальною потужністю 120 тис. т/рік.
• Комплексне проектування, монтаж та поставка обладнання та систем для заводу в Алжирі Ouled Moussa за замовленням одного з провідних французьких виробників цукру Cristal Union.
• Реконструкція зі збільшенням потужності, поставка обладнання і систем автоматики, монтажні роботи для заводу Guelma в Алжирі.
• Будівництво «з нуля» цеху з виробництва карбамідоформальдегідної смоли (КФС) та Меламін-КФС для Коростенського заводу МДФ. Виробнича потужність цеху складає 150 тон смоли на добу.
• Розробка і впровадження системи диспетчерського управління інженерною інфраструктурою IQ Business Center, першого в Києві (Україна) інтелектуального бізнес-центру класу «А+».

Новий, сучасний цех з виробництва КФС потужністю 150 т/день, деталі – за посиланням

Це перелік показовий не тільки з точки зору географії чи масштабів робіт. В той час, як більшість українських машинобудівників згортає операції на Сході, але має суттєві труднощі з експортом в інші країни, ВГ «Техінсервіс» показує приклад, як треба працювати з тими ж французами та німцями. Чому «Техінсервісу» це вдається?

Ключові компетенції та переваги

Отже, тут саме час пригадати про критерії відбору, які ми виставляли у свій час для рейтингу кращих інтеграторів. В тій компанії в ті часи ми рейтингували інтеграторів саме з погляду їх цінності для ринку та кінцевого замовника, а потім вже йшли критерії привабливості для самого вендора (як лояльність тощо). Отже, згідно корпоративної політики наступні критерії є найбільш вагомими в очах кінцевого замовника:

1. Глибока спеціалізація в процесах та технологіях

Автоматизувати можна що завгодно, однак чи варто це робити на виробничих фондах 60-х років минулого століття? Або ж коли технологічні режими недосконалі? Ця логіка очевидна для замовників, і багато з них ще й досі нарікають на незнання інтеграторами технологій, що вони автоматизують. Однак навряд чи це можна сказати про «Техінсервіс». Володіючи власним машинобудівним заводом та великим проектним бюро (150 чол.), компанія сама є постачальником технології, і тут радше вже системи АСУ ТП йдуть придатком до них. Пам’ятаю приклади початку 2000-х у цукровій промисловості РФ. Спочатку інша українська фірма автоматизувала там чимало цукрових заводів, просто ставлячи контролери Schneider Electric на старі технології. Буквально через кілька років по їх слідах йшов «Техінсервіс», повністю замінюючи всі технології разом з автоматикою. Клієнти витрачали коштів в рази більше (і виходить, що попередні інвестиції були даремними), але ж і результати відрізнялись в рази.

Все ж, рівень «Техінсервісу» не обмежується просто наявністю проектного відділу та виробничих машинобудівних потужностей. Вони водночас є технологічними іноваторами в області цукру, спирту, біоетанолу,водовугільного палива та ін.

2. Досвід, рівень та кількість реалізацій

Навряд чи якась фірма в Україні може порівнятись за кількістю проектів чи покриттям ринку – географічним та галузевим. Більше 200 реалізованих проектів – і, як правило, великих – говорять самі за себе. Водночас кількість не є якість. Про якість систем від «Техінсервіс» говорить декілька речей, що дійсно є їх конкурентними перевагами:

• повна інтеграція будівельного, технологічного проектування з використанням сучасних САПР в 3D-моделях дозволяє значно мінімізувати кількість помилок на самому початковому етапі;
• доведені до досконалості функціональні модулі окремих об’єктів виводить системи ПЛК-СКАДА на рівень РСУ. Зокрема, мова про модулі SimpleSug™ та подібні, де оператор просто параметрує конкретні установки, одночасно зменшуючи залежність від програмістів.

3. Володіння різними технологіями автоматизації

Для замовника важливо, що інтегратор не лобіював інтереси свого вендора, а вмів зробити те, на чому вже є інстальований парк. З «Техінсервісом» тут цікава ситуація. З одного боку, компанія має 2-х стандартних постачальників Siemens та Schneider Electric. З іншого, гарантія кращого економічного результату за рахунок комплексної автоматизованої технології рідко ставить у замовника питання щодо вибору платформи автоматизації. Наприклад, «Техінсервіс» постачав лінії та устаткування з контролерами Modicon в Польщу, Сербію та Чехію на заводи, де 90% парку були на Siemens чи ABB.

4. Фінансова спроможність

Не секрет, що більшість замовників розраховуються з інтеграторами після здачі об’єкта в експлуатацію. Це означає, що інжинірингова компанія повинна мати розвинуті фінансові можливості – доступ до кредитних ресурсів та чималі доступні обігові кошти. Фінансовий тиск тільки виріс в останні роки. «Техінсервіс» в цьому плані також дає фору багатьом конкурентам – досвід та репутація дає довіру до фірми в багатьох банків, включно з міжнародними, а присутність офісів закородоном частково знімає проблему доступу до дешевших кредитних ресурсів.

5. Комплексність послуг

Про це зайве детально розписувати – простіше подивитись за цим посиланням. Просто скажемо, що радше важко знайти інжинірингову послугу, якої немає в компанії.

Водночас важливо зазначити суттєву різницю – принцип «все з одних рук» давно відомий, і чимало гравців його використовує, комбінуючи, наприклад, свої та чужі компетенції. «Техінсервіс» має величезну перевагу, утримуючи всі ключові компетенції в одних руках, в одній власності. Зовні ця різниця не завжди помітна – аж поки не дійде до проблем з термінами та якістю саме на границях тих компетенцій, де «своє» суттєво відрізняється або навіть конфліктує з «чужим».

Новий цех з виробництва карбамідоформальдегідной смоли (КФС) на Коростенському заводі МДФ. Потужність – 150 т/добу, терміни введення – 7 місяців, будівництво “під ключ” з нуля, на фото операторська, процес варки смоли – “як на долоні”. Деталі – тут

Ці критерії я використовував у далекому 2005 році при формуванні мережі інтеграторів Російської Федерації, за яку я тоді відповідав. Серед 30 інших великих інтеграторів та інжинірингових компаній «Техінсервіс» був безумовним лідером саме в харчовій промисловості.

Все ж, – Інтегратор , МАС чи ЕРС?

Рік тому, посилаючись на роботи провідного американського експерта – компанії Maverick (до речі, вони в трійці кращих інтеграторів світу по версії Control Engineering 2015 року), ми аргументували, що компетенції та позиції у промисловій автоматизації можуть бути різними. Хтось тільки автоматизує, користуючись чужим ТЗ та проектом, а хтось все це робить сам. Хтось не йде далі «комплексності» в об’єднанні декількох мереж, хтось вміє інтегруватись в KPI на С-рівні. Про останнє – цікаво послухати Максима Романова з АМКР. Отже, Maverick дає нову класифікацію інжинірингових підрядників – замовникам варто розрізняти позиції просто Інтеграторів, але також Технологічної інжинірингової компанії та Головного підрядника по автоматизації (англ. Main Automation Contractor або ж Automation Solution Provider).

За рівнем компетенцій та можливостей 2 останні категорії стоять на порядок вище від просто «Інтегратора». Ця різниця не просто теоретична – вона має пряме відношення до критеріїв відбору підрядників нашими славнозвісними тендерними комітетами, а також вендорами, які не менш «блискуче» валять в одну купу всіх партнерів по кліше «інтегратор».

«Техінсервіс» – вже давно не просто «інтегратор». Вони вже давно Технологічна інжинірингова компанія + Потужний системний інтегратор (підрозділ Techinservice Intelligence). А в ряді випадків й EPC–контрактор. І на наш погляд, компанії ніщо не заважає ставати ще й МАС – головним підрядником по автоматизації в великих проектах. Надто багато ролей? Що ж, саме тому «Техінсервіс» має декілька бізнес-напрямків, і вже замовник обирає, який пакет рішень йому потрібний.

Підрозділ групи Techinservice intelligence, що впроваджує АСУ ТП практикує модульний, об’єктно-орієнтований підхід на рівні всієї АСУ. Скрін показує частину модуля SimpleChem, розроблений спеціально для підприємств хімічної галузі

Можливості та зони росту

Проблема ВГ «Техінсервіс» в одному – їх можливості давно переросли темпи розвитку українського ринку. Це саме можна сказати про декількох інших наших інтеграторів. Але й тут є різниця. Лідерські амбіції першої особи – Щуцького Ігора Валентиновича – та наявні потужності компанії дозволяють легко модернізувати та вивести на світовий рівень чимало галузей харчової промисловості, а також цілого ряду напрямків в біоенергетиці, енергетиці та хімії. Але якщо ви можете легко будувати заводи та лінії «під ключ», то потрібно, щоб був ринок таких об’єктів. На жаль, в Україні цей ринок вкрай обмежений. Саме тому компанія багато працює на експорт.

Експорт, більш широкий та масштабний, залишається і викликом для компанії. Приклад нашого ІТ-сектору, очевидно, може бути взірцем для цього нового рубежу «Техінсервіс». Для цього компанії дуже б знадобилась допомога міжнародних вендорів. В свій час, працюючи в Schneider Electric, я просував «Техінсервіс» до включення в програму Global OEM/PE (Process engineering). Суть її в тому, що вендор починає просувати свого партнера на глобальному світовому рівні, надаючи йому відповідний статус, однаковий по всім країнам рівень комерційних умов та відповідну комерційну підтримку в проектах. І Шнейдер це робить реально для багатьох європейських та американських клієнтів. В 2005 році ми були зовсім недалеко від реалізації цієї ідеї, серйозно обговорюючи цю можливість на корпоративному рівні. І тут знов пора говорити «на жаль» – після мого виходу з компанії в 2005 ніхто подібними «дрібницями» в місцевій філії не переймається.

Третя можливість й одночасно зона росту – більш широка кооперація з різними гравцями ринку. Звичайно, гріх жалітись на «Техінсервіс», враховуючи його постійну та всіляку підтримку АППАУ, включно з фінансовою підтримкою нашої спільноти. До речі, в цьому теж відмінність компанії. Водночас ми добре бачимо, що персонал настільки перезавантажений рутиною, що людям, які працюють з нами, просто ніколи вникати в наші нові проекти чи ініціативи. Разом з цим, ми не втомимось повторювати, що фірми, які першими включаться в стандартизацію якості в інжинірингових дисциплінах, першими ж і отримають дивіденди. Найбільш яскравий приклад на цей час – це стандарт ISA-95, який має пряме відношення до MES. До цього часу жоден інтегратор, жоден вендор не заявив про підтримку наших ініціатив, хоча окремі замовники вже давно готові до співпраці.

І це наразі – найкоротший шлях до уникнення сценарію «голодних ігор», який розмиває ці критерії та ще не встановлені стандарти.

***********

Якщо комусь ця стаття здалась піаром окремого гравця чи достатньо заангажованою, скажу наступне. Перше – ніщо не заважає вам самим надати відповідні факти та аргументи для вашої компанії, ми із задоволенням їх представимо на сайті АППАУ і надамо свої оцінки. Друге – в нашій спільноті ми давно вийшли на розуміння, що визначення «хто є хто» прискорює ту саму стандартизацію та підняття планки якості в українському інжинірингу. І це неможливо без порівнянь, без подібних статей та без публічних дискусій. Третє – і якщо розширювати рамки, – хто власне в широких бізнес-кругах має хоч якесь повне уявлення про кращі українські інжинірингові компанії? Й чи не в тому наше зростаюче відставання від того ж ІТ-сектору, що якісного піару українському інжинірингу катастрофічно не вистачає? Й чи не тому до цього часу наші харчовики, металурги та енергетики переплачують за німецьку якість, хоча власна нічим не гірша?

Виступ «Техінсервіс» та публічна дискусія з приводу кращих інтеграторів – замовників – вендорів відбудеться 18 лютого на форумі лідерів. Готуйте свої запитання.

Олександр Юрчак