Про технопарки – післямова до круглого столу 19 квітня
Гановерська виставка, що відбулась відразу після круглого столу про технопарки в КПІ 19 квітня дещо затримала вихід цього звіту. Разом з тим, Hannover Messe – а також новини від МЕРТ про які далі, – додали нових акцентів до нашої дискусії. Далі про все по порядку.
Дискусія та її висновки
В дискусії прийняли участь чимало відомих фахівців як хай-тек, так і кластерного розвитку – господарі – Київський науковий парк «Київська політехніка» та об’єднання НТСА, представники компаній CLUST-UA, HUB 4.0, Асоціації – АППАУ, АІРУ, «Укрелектрокабель», Cisco, Schneider Electric, АльфаГріссінГруп, ГО «Агенція європейських інновацій» (представляла також Львівський ІТ-кластер), НАНУ, інвестиційна компанія “Фактор”, декілька київських технічних університетів, а також одеська ОНАХТ (лабораторія робототехніки та мехатроніки). Був також представник кабінету міністрів України.
Виступили – Володимир Гнат («Київська Політехніка»), АППАУ (автор цих рядків), Валерій Фіщук (Digital Agenda Ukraine), Іван Кульчицький («Агенція європейських інновацій» – АЄІ), Юрій Пивоваров (Асоціація Інноваційного Розвитку України – АІРУ). Далі була дискусія.
Доповідь Володимира Гната добре ілюструє потенціал та перспективи розвитку наукових та технопарків – парк «Київська політехніка» хоча й має певні проблеми, розвивається безупинно. Цікавими для учасників були такі факти, що в парк входять 7 високотехнологічних підприємств м. Києва, створена стартап школа «Sikorsky Challenge», до розвитку залучено 28 інвесторів та 10 венчурних фондів, розроблений форсайт розвитку України до 2030 р., і є цілий ряд інноваційних розробок – як новий літальний апарат Spectator, наноспутник POLYITAN, ПО NetMonitor та інші. Мене також зацікавив досвід співпраці з Boeing – ряд розробок ведуться в науковом парку саме по замовленням цієї компанії. Одних цих фактів достатньо, щоб зрозуміти – потенціал R&D в ВНЗ є і він чималий. (Презентація Володимира Гната)
В своїй доповіді – я повторив результати наших польових досліджень минулого року й наголосив, що єдиного бачення та розуміння стану технопарків, їх подальшого розвиту в учасників ринку немає. Як немає і солідної методичної основи щодо їх створення в поточних реаліях. І тому – потрібно створити Аналітичний центр, – найкраще при ініціативі Digital Agenda Ukraine. Подивитись презентацію АППАУ можна тут.
Іван Кульчицький (АЄІ) в своїй доповіді підкреслив, що великі можливості для розвитку інновацій є в європейських проектах. Зокрема, великі фонди є в програмах Horizont 2020, а також I4MS – останній саме пропонує чимало речей в сфері ІІоТ. Цікавим також є досвід колеги по співпраці з польськими колегами. А минулого року АЄІ разом з консалтинговою компанією Civitta та Львівською політехнікою створили консорціум по створенню в Україні Хабу промислового інтернету речей. Пан Іван запросив учасників на семінар по цій темі, що відбудеться у Львові 24 травня. Презентацію АЄІ можна переглянути тут.
Разом з тим, учасники зустрічі були критичні щодо стану розвитку наукових та технопарків в Україні – ось ключові цитати:
• Валерій Фіщук (Digital Agenda Ukraine)чітко та прямо формулює головну проблему – «як нам створити масовий та доступний R&D в країні?». Роль наукових та технопарків – саме в R&D, – перефразуючи Валерія, – «R&D сьогодні не є ні масовим, ні доступним». Щодо «доступності» додам, що по чисельним спостереженням АППАУ мова не тільки про інвестиції – часто існуючі розробки просто невідомі ринку, – стан комунікацій між учасниками ринку залишається незадовільним. Валерій також підкреслює, що комунікації зі сторони НАНУ та інших науковців залишають бажати кращого. Інший аспект доступності – все по централізованій політиці та інвестиціях. Світова практика створення парків – через державу, і Валерій говорить, що без неї, швидкий розвиток неможливий.
• Юрій Пивоваров (АІРУ) – відкоментував статус індустріальних парків (новий законопроект в ВР), та розповів про новий технопарк Unit City. Представники центру TCDC були також запрошені на зустріч, але не змогли прийти.
• Михайло Крикунов (CLUST-UA, КБШ) був ясним в ключових питаннях технопарків
o Не справа університетів займатись розвитком парків – це має робити бізнес
o Головна роль технопарків – в розвитку R&D, – не потрібно це плутати з набором маркетингових інструментів (не має значення для чого)
o Питання потрібно розглядати в широкому контексті – а) держава дуже слабка – вона не здатна й не буде фінансувати науку, розробки та дослідження – це має бути очевидно та зрозуміло всім, – власне про це говорить весь попередній 25 річний досвід б) ВНЗ – дуже обмежені в розвитку, – адже реформи так і не відбулось. Жоден з університетів не може собі дозволити працювати так, як працюють європейські чи американські університети, які дійсно мають ресурси та бюджети для досліджень с) чудово, що є в нас Василь Хмельницький – але скільки ми бачимо ще на горизонті подібних людей? – має бути ясно для всіх, – приватних інвесторів вкрай мало й найближчим часом не передбачається. Стратегія розвитку технопарків на найближчий має враховувати ці 3 головні обмеження.
Учасники дискусії також були згодні в тому, що
o Існує значний перекіс – медійний та експертних спільнот в питанні стартапів, – справжній R&D рідко доступний стартапам, – це справа серйозних, зрілих фірм, дослідницьких інституцій та цілих об’єднань – в тому числі в технопарках. Тому не варто плутати ці речі, коли ми говоримо про розвиток інновацій в промисловості чи енергетиці країни.
o В Україні вже накопичений чималий власний досвід в створенні та розвитку різних структурних елементів як парки – водночас, часто цей досвід недоступний широких кругам. Це знову ж таки – питання комунікацій та професійної аналітики.
o Потреби українських промислових підприємств в продуктах діяльності R&D та в співпраці з ними великі – цю думку озвучив колишній топ-менеджер АМКР Максим Романов, що теж був на зустрічі (в поточному статусі директор з розвитку АППАУ)
o Мультинаціональні компанії (МНК) можуть розглядати трансфер технологій в Україну – але для цього українські структури мають набагато краще позиціонувати та продавати себе. Наразі – крім ІТ, цього не відбувається і більшості МНК наші можливості просто незрозумілі, – цю думку озвучив Сергій Степанюк, – представник «Шнейдер Електрик Україна».
o Зміни невідворотні – ми разом зможемо якщо не відновити, то хоча б частково зберегти український потенціал R&D, або ж ми приречені обслуговувати своїми талантами інші економіки світу і Україна остаточно стане аграрною державою.
В якості фінальних пропозицій прозвучало
1) Має бути політика та стратегія інноваційного розвитку держави Україна – наразі їх немає. Це є ключовий фактор, що визначає долю багатьох інших речей, – в тому числі ролі та завдання ВНЗ, НАНУ тощо.
2) Нинішній уряд має знати реальну ситуацію – як зі станом існуючих парків, статусом ініціатив, так і з попередніми напрацюваннями та досвідом, – зокрема, чисельними напрацюваннями НАНУ
3) Потрібно швидше створювати ресурси на зразок marketplace – інтернет-майданчики, де попит та пропозиція зможуть швидше стикуватись
4) Ми маємо всі разом набагато краще співпрацювати: бізнес має змінити відношення до науки, але так само і наука – до бізнесу. Для цього потрібен бенчмаркингові аналізи та просування кращих практик.
5) Українські науковці та розробники мають значно краще себе позиціонувати та просувати свої можливості – як всередині країни, так і поза межами.
Гановер – як дзеркало потужного R&D в розвинутих країнах … і повного ігнорування України
Поки ми дискутуємо, як розвивати інновації – світ їх продукує шаленими темпами. Гановерська виставка, що пройшла в кінці квітня додала чимало нюансів до нашої розмови про інновації. Ось декілька тез – як доповнення до вже озвученої вище потреби бенчмаркингу та розуміння «де ми – і де вони»
o Майже всі технології 4.0 виходять на плато зрілості – організатори зазначають, що це сталось через 5 років після початку просування концепції 4.0 на Hannover Messe. На жаль, українські розробники поки що й далі в ролі спостерігачів, – якщо в Гановері демонструвалось вже 500 use cases по новим технологіям, в Україні ми заледве наберемо 10-20, що тягнуть на подібний рівень.
o Ми раді що НАНУ – «жива» й є чимало цікавих напрацювань, – в цьому я переконався особисто в декількох зустрічах, завдяки колегам по Digital Agenda Ukraine. Водночас, що наша наука може демонструвати по згаданим вище технологіям – і для українських промисловців, – питання відкрите і для мене. Між тим, присутність Інституту Фраунхофера в кожному павільйоні Гановера – це пряма та яскрава демонстрація як «німецька машина» інтегрує науку, дослідження та промислових виробників.
o Всі країни прагнуть продемонструвати в Гановері свій інноваційний потенціал. Гановер – і вже давно, – це потужний інвестиційний майданчик, де інвестори та керівники визначаються щодо напрямків розвитку та інвестицій. Образно кажучи, це – світовий чемпіонат промислових хай-тек, бути на якому must be для кожної технологічної країни.. Польща – спонсор цьогорічної виставки позиціонувала себе як «Розумний – це означає Польща» (Smart means Poland), й детально представила на виставці 16 технологічних кластерів (всього приймало участь 200 польських фірм). Більшість з кластерів мають напрямок ІКТ, але є й такі що мають відношення до промислових хай-тек – наприклад, хімічний кластер з Щецина – http://zielonachemia.eu/ . З новин видно, що кластер живий та веде активну діяльність. Я говорив також з люблінським колегою, що представляє регіональне державне агентство з залучення інвестицій, – виявляється вони добре знають Україну та гостинно приймають наші ІТ-компанії, яких з кожним роком там все більше. Не зайве згадати й росіян, – як мінімум 3 регіони були представлені в Гановері і близько 30 фірм. України – як і раніше – не було. І, здається, всі українські відвідувачі до цього вже давно звикли (
o Варто зазначити також стратегічний напрямок подібних виставок. Припускаю, достатнього розуміння цих питань в нашому експертному товаристві промислової автоматизації теж дуже мало. Звісно, 5 років тому в Індустрії 4.0 було більше маркетингу та «бла-бла», ніж реальних рішень. Але це була декларація курсу, що властиво всім стратегічним програмам. Щоб стимулювати розробників в R&D, потрібно ж вказати напрямок. І сьогодні – через 5 років, – ми вже бачимо 500 рішень! Відповідно зараз відбувається формування перспективи на майбутнє. Зокрема, на цьогорічному Гановері країни говорили і про майбутні глобальні ринки та бізнеси – зокрема, про Китай. Згідно https://www.merics.org/en що моніторить програму хай-тек розвитку Китаю Made in China 2025, китайська програма виглядає привабливою тільки в короткостроковому періоді. В довгостроковому – амбіції Китаю направлені на лідерство в високих технологіях й поступове витіснення американських та європейських постачальників зі власного ринку. А потім – і світова експансія. Найбільш вразливими до цієї політики є країни, що мають високу частку високотехнологічного обладнання в виробництві та експорті. Цитуються країни як Південна Корея, але також ряд наших східноєвропейських сусідів – Чехія, Словаччина, Угорщина. Серед 30 європейських країн, що представлені в цьому рейтингу України немає взагалі. І зрозуміло, що проблема не в тому, що ми «невразливі» – просто Китай вже давно на нашому ринку – в тому числі, в машинах та обладнанні. Й очевидно, його доля тільки зростатиме.
До певної міри європейці стривожені й починають розглядати ці нові виклики в сукупності технологічних та політичних факторів.
Висновок Гановеру для нас простий і однозначний – нас на технологічній мапі Європи та світу немає. Неможливо побачити те, що ніяк себе не виокремлює, не позиціонує серед інших, не комунікує про себе. Але найгірше – чи будує наша держава хоч якусь перспективу власного промислового розвитку в технологічному, глобальному світі?
******
Отже, ми добре бачимо проблему – точніше ряд проблем. Занепад галузевої та прикладної науки, слабка кооперація в R&D, загальні слабкі комунікації між всіма учасниками еко-систем, практична відсутність діючих ефективних технопарків в промисловій сфері, повна відсутність на міжнародній арені – навіть тоді, коли є що показувати… і цей перелік можна продовжувати. Головна причина зрозуміла всім – це відсутність ефективних державних політик та стратегій по інноваціям. За цим слідує мізерне фінансування всього, що має стратегічний, довгостроковий характер.
В чому великий позитив зустрічі 19 квітня для мене – це підтвердження потенціалу ВНЗ. З урахуванням вже багаторічного досвіду обмінів з 14 ВНЗ в складі АППАУ, я відчуваю цей потенціал набагато глибше, ніж скажімо НАНУ. Й зустріч 19 квітня була для мене ще одним доказом. Як би ми не критикували стан та деградацію ВНЗ, після цього круглого столу стало зрозуміло, що потенціал залишається високим – принаймі, більш високим, якщо порівнювати з іншими категоріями учасників хай-тек. ВНЗ можуть бути активними учасникам екосистеми хай-тек і в різних ролях – як активні або навіть провідні учасники кластерів та технопарків, нові тренінгові центри, джерело кадрів – молодих спеціалістів, інноваційні ХАБ-и (тобто, навіть без статусу технопарку) і, мабуть, є ще інші важливі ролі, які ринок не до кінця усвідомлює.
Від імені всіх учасників, хочу подякувати за гостинність та важливі комунікації Науковому парку «Київська політехніка» та Науковому Товариству Студентів та Аспірантів КПІ. Саме завдяки останнім й була ініційована зустріч 19.04. Можливо, в цьому теж є певна символіка – наше інноваційне майбутнє в руках молоді.
3 важливі зустрічі – як продовження вищесказаного, будуть в травні – див програму.
P.S. Щодо державних політик. Вихід 2-х документів – «Стратегії розвитку високотехнологічних галузей України до 2025» (очікується в травні) та «Експортної стратегії України» (див. тут) можливо дасть надію на певний прорив в цьому питанні. Чи так це дійсно – обговоримо наступного разу.
Юрчак Олександр