Виконавча дирекція АППАУ

Польские фирмы заинтересованы как в выходе на украинский рынок, так и в создании совместных проектов с украинскими фирмами для их реализации в Польше или в Украине.

На встрече будут присутствовать польские предприятия, которые заинтересованы в налаживании сотрудничества с украинскими предприятиями, осуществляющими деятельность в следующих областях:

• электроника, электротехника, промышленная автоматика, LED освещение
• Smart Cities, Biznes B2G, Smart Grid, Renewable energy, eco-tech, e-mobiliti
• утилизация бытовых и промышленных отходов методом низкотемпературного пиролиза, очистка воды, термическое преобразование органических отходов, утилизация медицинских и ветеринарных отходов с рекуперацией электроэнергии и тепловой энергии, утилизация стоков с рекуперацией электроэнергии, очистка промышленных газов
• IT, software house, фирмы, занимающиеся разработкой программного обеспечения, технологические старт-апы, фирмы, специализирующиеся в финансовой сфере, работающие в  автомобильной отрасли, издательства
• консалтинг, обучение и подготовка кадров, HR
• творческая отрасль (кинематографисты, художники, музыканты, фотографы), трансфер технологий, e-commerce)
• производители бытовой электроники, производители промышленной электроники, продажа комплектующих для электроники
• строительная, монтажная
• перерабатывающая, пищевая, сельскохозяйственная, производство напитков
• полиграфия, реклама, фотография
• школьное образование, курсы и тренинги
• производство и продажа осветительных приборов

Вы сможете ознакомиться с предложениями польских предприятий, узнать о возможностях и формах сотрудничества, а также кратко рассказать о себе и представить свои предложения по сотрудничеству.

Место проведения встречи: конференц-зал гостиницы Софиевский посад (г. Киев, Софиевская Борщаговка, ул. Киевская 81/2)

Время проведения: 7 апреля, 16.00- 20.00

В случае заинтересованности просим в как можно более короткие сроки подтвердить участие во встрече.

Участие во встрече – бесплатное. Будем рады видеть Вас.

Контактное лицо в Киеве: Токарская Светлана

e-mail Swieta1@ukr.net

тел. 097 343 10 86

3-ій форум лідерів промислових АСУ, що відбувся 16 березня в Києві, пройшов по плану – активно, продуктивно та з залученням великої кількості фахівців і партнерів з ринків АСУТП-ІТ. Головна тема – Співпраця та Партнерство в розвитку хай-тек.

Наш звіт по форуму надає огляд найголовніших тем та моментів форуму, сьогодні – 1-ша частина.

Контекст форуму

АППАУ чимало комунікувала про контекст теми партнерства. Попередні опитування та звіт АППАУ по цій темі чітко сформулювали роль та місце партнерства як головного фактора протидії негативним явищам, що продовжують прогресувати на ринку промислових АСУ-ІТ в Україні. Форум мав дати більш чітку відповідь на питання:

•  Як переходити від стану 2.0 (співпраці та взаємовідносин) до 4.0, як того вже вимагають технології. Адже неможливо «ставити ракетний двигун на підводу» – й про це гравці багато говорили в попередні роки. Щоправда, в такій постановці АППАУ неодноразово уточнювала, що стан «підводи» не є типовим тільки для замовників – чимало вендорів та інтеграторів, не кажучи вже про ВНЗ, знаходяться в подібному стані.
• Яким є бенчмарк – кращі приклади та практики співпраці в Україні – по різним напрямкам, й особливо – в головній трійці доданої цінності «Вендори-Інтегратори-Замовники».
• Які є успішні приклади нових цінностей та парадигм 4.0 – як Givers (not just Takers) – тобто тих людей та організацій, що більше дають, ніж беруть від ринку та інших учасників. Саме вони є каталізатором нових відносин та змін, що так необхідні для всього ринку.

Постановка цих питань звучала і у вступній доповіді ген. директора АППАУ Юрчака О.В. Там же – і перша відповідь, або радше загальний формат (фреймворк) дискусії для всієї спільноти – Think Big. Start Small. Scale Fast. Чи можемо ми разом демонструвати стратегічне мислення, пропонувати дієві, конкретні ініціативи, що швидко масштабуються?

 

Юрчак Олександр відкриває форум

Головні доповіді – як відповіді на поставлені питання

16 доповідачів в головній частині програми, а також більше десятка залучених експертів та керівників в частині #ДієвеПартнерство давали відповіді на поставлені запитання. Даємо огляд презентацій з першої пленарної частини

Михайло Крикунов, декан Київської бізнес-школи, а також провідний консультант України по кластерній тематиці, продовжив головну тему форуму з доповіддю «Розвиток екосистем – від 2.0 до 4.0». Ця доповідь була важливою для АППАУ з точки зору розуміння «де ми», та що може бути далі. Вона структурує та систематизує багато питань щодо розвитку екосистем й частково відповідає на актуальні питання подальшого розвитку нашої спільноти. Наприклад, з доповіді майже очевидно, що нам (спільноті АСУТП) не вистачає ролей contributors та keystones, натомість – у нас на ринку є декілька потужних домінаторів. Дуже важливим є фреймворк BCG й пункт про «Людей та Партнерів» – наша теза про їхню ключову роль в реалізації цифрової трансформації отримала більш ґрунтовне пояснення. Завжди в таких доповідях є корисними приклади про розвинуті екосистеми – технопарк в Халіско (Мексика), що об’єднує 650 хай-тек компаній та 9 тис дослідників, виглядає фантастично на фоні безуспішних досі спроб в Україні створити бодай якийсь 1 діяльний технопарк високих технологій. М. Крикунов підкреслив, що перехід до подібних утворень потребує втілення інших принципів взаємовідносин – стратегічного партнерства, вищого рівня колаборації та соціальної активності учасників екосистеми.

 

Михайло Крикунов є завжди одним за найцікавіших спікерів та учасників панельних дискусій конференцій. Так було й цього разу.

Олександр Задорожний, відповідальний за системних інтеграторів в  “АББ Лтд” (генерального спонсора форуму) представив пропозиції компанії для харчової та переробної промисловості. На початку Олександр підкреслив, що промисловість в світі споживає більш як 40% електроенергії й в харчовій та переробній є ряд своїх викликів як по енергоефективності, так і по іншим напрямкам – продуктивності праці, безпеки, управління активами та витратами. Компанія АВВ має великий портфель пропозицій для вирішення цих завдань – це один з найбільших світових виробників, який не потребує особливого представлення в світі електротехніки та пром. автоматизації. Натомість – цікаві в презентації окремі цифри, що представляють харчову – наприклад, вартість відкликання партії харчових продуктів, що не відповідають вимогам безпеки може сягати в середньому від 10 до 30 млн доларів. Були представлені також продукти АВВ, що раніше не просувались на українському ринку – роботи FlexPicker, системи механічної передачі для елеваторів Dodge, Ability Smart sensors для діагностики двигунів тощо.

 

Олександр Задорожній серед учасників форуму (зліва)

Презентація Романа Яворського, керівника проектів від IT-Enterprise була повною живих прикладів ефективності впровадження сучасних промислових АСУ. Підприємство «Укроборонпром» отримало 37% економії на закупівлях через впровадження системи Smart Tender. Шляхом впровадження сучасних MES/ASP «Высоковольтный союз» та «Фармак» підвищив вчасність виготовлення продукції відповідно до 95%, а «Фармак» зміг збільшити обсяги на 60%. «Інтерпайп» знизив витрати ТОіР на 8%, аварійні простої до 22%. І це ще не всі приклади. Якщо для власників чи перших осіб цифри кажуть краще за все, то напевне IT-Enterprise є тією компанією, де можна знайти кращі показники ефективності по чисельним виробництвам.

Презентація Євгена Горбачева, керівника партнерської мережі Terrasoft, демонструвала для представників сектору АСУ ТП кращий рівень та бенчмарк управління партнерами з ІТ-сектору. Terrasoft – лідер ринку CRM, одна з кращих українських ІТ-компаній, також не потребує особливого представлення. Водночас, якщо попередня фраза звучить однаково вже добрих 10 років, то безумовно, уваги в цій презентації заслуговує динаміка росту компанії, й перш за все закордоном. За 3 попередні роки офіси компанії відкриті в Бостоні, Мельбурні та Сингапурі – Terrasoft разом з мережею 400 партнерів має сьогодні присутність у всіх регіонах світу. Гордістю компанії є включення у 2017 в рейтинг кращих CRM продуктів в Forrester Wave – bmp’online позиціюється на одному рівні з продуктами Microsoft, Oracle та Sales Force. Щодо партнерської мережі – Євген детально представив практики компанії по залученню, утриманню та розвитку партнерської мережі. Найбільш цікавими в них є організація партнерської marketplace (майданчику проектів, що надаються партнерам), а також структурованої сітки пропозиції цінності в залежності від сегмента партнера.

 

Цікавим У виступі Євгена було признання, що в Terrasoft в свій час, він перейшов від інтегратора АСУ ТП – світ справді малий)

І повертаючись знову до АСУТП, – великий інтерес учасників викликала презентація другого спонсора форуму – компанії «Індасофт-Україна». Володимир Патрахін, керівник напрямку системної інтеграції, представив доповідь по новітнім підходам GE, що представляє в Україні компанія Indusoft. Мова про нові архітектури систем управління, так звані – IICS (Industrial Internet Control System). Головна їх особливість – наявність хмарної платформи Predix, завдяки якій реалізується перехід на іншу бізнес-модель по принципах PaaS (Platform-as-a-Service). Де-факто, Predix – є першою в світі промисловою платформою хмарного сервісу, що реалізує нове покоління промислових систем управління. Платформа визначально орієнтована на розробників й надає їм широкий перелік нових можливостей для побудови рішень в області хмарних обчислень, аналітики даних, оптимізації алгоритмів, виконання задач по BI і т.п. З точки зору безпеки комунікацій з низовим рівнем, система доповнюється так званими Field Agent що реалізують функції комунікацій для промислового інтернету. Рішення на базі Predix вже впроваджені в чисельних застосунках в США в області енергетики, транспорту та промисловості.

 

Володимир Патрахін представляє рішення IICS

Інші презентації після обіду були розділені по 2-х секціях

А. Розвиток бізнесу та організацій

• Марина Тропак (Danfoss) представила дуже цікавий досвід компанії в управлінні партнерською мережею дистрибуторів
• Олександр Пупена (НУХТ) разом з Євгеном Риженко (Festo) презентували навчальні сервіси, що є в Україні по перепідготовці кадрів для АСУ ТП
• Антон Кротюк (Азов-контролз) представив напрацювання групи інтеграторів в області критеріїв оцінки проекту та попередньої кваліфікації підрядників
• Роман Леонтьев (Webprorab) – представив новий продукт в області управління партнерськими стосунками – theCabinet. Він вже доступний для членів АППАУ безкоштовно.

В. Технології та продукти автоматизації

• Ігор Гузик (Еліус-М) вперше демонстрував приклад інтегратора АСУТП що переходить на технології 4.0 – розробка предикативної діагностики двигунів з використанням технологій machine learning та data science
• Максим Романов (АППАУ) знову і вкотре структурував стандарти в області 4.0 – цього разу вони повністю «підігнані» під ключові напрямки цифрової трансформації
• Сергій Батюк (Klinkmann) дуже добре структурував та представив терміни та головні фреймворки в областях 4.0 – як IT vs OT, зміну архітектур управління, а також представив сучасні рішення в цій області від Wonderware.
• Леонід Мельников (АВВ) представив тенденції розвитку та рішення компанії в області частотно-регульованих приводів.

 

«Передача естафети» – Максим Романов (справа) хоча і залишив АМКР, стосунки та відносини продовжуються – на фото зліва Олександр Гавриш, який представляє це підприємство на форумі.

**********

В короткому огляді неможливо розповісти про всі цікаві моменти та акценти форуму – там треба бути. Так чи інакше, наші учасники форуму змогли побачити свіжу й досить динамічну картину кращих рішень в Україні – як технологічних, так і в області розвитку бізнесу та партнерських політик.

Про кінцеву частину форуму, а також висновки – інсайти про наш розвиток – в наступній, частині нашого звіту.

 

Заключна частина звіту по форуму АППАУ – тут більше про нові ініціативи, висновки та інсайти щодо розвитку, виклики та рекомендації на наступний період.

Виступи та робота в частині #ДієвеПартнерство

В цій частині форуму ми мали ряд виступів, а потім роботу в 9 групах. Спочатку Юрчак О.В. представив ідею та результати флешмобу #ДієвеПартнерство (рис. нижче)

[caption id="attachment_4968" align="alignnone" width="600"] Печать[/caption]

Весь перелік станом на 16.03. Слайд не включає ще 1 – 16-у ініціативу що вийшла від Павла Новикова (КПІ) щодо розробки сайту EXPOREC.

Далі окремі ініціатори та лідери більше детально розповіли про свої плани:

• Юрій Петрук – про співпрацю в області Агроіндустрії – та нові ініціативи з АВВ
• Віктор Єгоров – про ініціативу «Робототехніка 2017»
• Ігор Гаврилов – про переклад книги «4-та промислова революція» від Клауса Шваба
• Олександр Пупена – про новий курс ISA-88, що підготовлений в НУХТ
• Дмитро Чепур – про новий технопарк TCDC
• Дмитро Роденко – про ініціативу аудиту хай-тек ринків на регіональному рівні
• Євген Лохматов та Володимир Ночвай – про можливості включення в мережу хмарних обчислень від НАНУ та продукт Fractal Tools, що йде флагманом серед нових вітчизняних розробок ІТ для завдань диспетчеризації та моніторингу в промислових застосуваннях
• Андрій Сухорябов – про виклики та пропозиції в секторі енергоефективності ЖКГ

Далі учасники були розподілені на 9 тематичних груп – Агро, Інфраструктура та Транспорт, Безпека, Індустрія 4.0, Стандарти, Критерії кваліфікації, Технопарки, Маркетинг інновацій та Експорт, Освіта та Просвіта. Заклик організаторів до учасників груп стосувався прояснення та консолідації думок по 3-х питаннях:

1. Який статус в даній області – занепад (криза), початок росту чи процвітання
2. Які мають бути пріоритетні напрямки змін
3. До яких ініціатив – наявних чи нових, учасники вже готові долучитись

Загальні висновки по всім 9-и групам виглядають як обнадійливі – учасники сформували їх швидко та досить конкретно, АППАУ відкомунікує це окремим блогом. Що важливо – за виключенням деяких областей як «Безпека», в більшості інших статус був діагностований вже не як кризовий, а наступний – «початок росту».

Команда «Азов контролз» прибула на форум в складі 3-х чоловік з різних своїх офісів – Харкова, Маріуполя та Сум. Антон Кротюк (крайній справа) представив тему «Критерії попередньої кваліфікації та ТСО» – як результат спільних обмінів та напрацювань в групі інтеграторів.

Про маркери та сигнали

Про «маркери часу» ми вже достатньо проговорили в звіті АППАУ. Наприклад, Хакатон на АМКР є маркером «партнерства та розвитку» по-українськи – саме так, – в лапках. Оскільки рік тому і інтегратори, і вендори разом з замовниками на панельних дискусіях дружно заявляли, що потрібно краще співпрацювати. Але сказати і зробити – це різні речі. 2 наступні Хакатони в 2016 яскраво показали, що вендори та інтегратори не готові до співпраці з замовником, – і насамперед в тому, щоб краще і разом відповідати його вимогам. І не тільки технічних.

Навпаки, ті ж Хактони на АМКР стали потужним сигналом змін – адже без них ми б і не зрозуміли глибини цієї проблеми, а також не побачили б масу інших позитивних змін, що відбуваються по всім категоріям учасників ринку.

Як висновок – якщо подібні форуми та конференції дають перші сигнали змін, – але тільки серйозна перевірка на відповідність слів справам може показати, наскільки ці сигнали стають стійкими тенденціями, або ж «маркерами» змін.

І на цьому форумі ми мали багато позитивних сигналів про наш ріст та розвиток в промислових АСУ-ІТ. Все що нижче було новим проти аналогічних форумів минулих років:

• Дуже позитивна реакція багатьох колег на виступ М. Крікунова, декана КБШ говорить про те, що ідеї кластерів, технопарків та розвитку екосистем поширюються та захоплюють все більшу частину нашої аудиторії.
• IT-Enterprise де-факто остаточно «відформатував» за останній рік – і в контексті нових технологій DX та 4.0, – демо «про що треба говорити з замовником та які економічні результати йому показувати» – акценти вивірені та розставлені. Це суперважливо для втілення ідеї, яку АППАУ просувала останні 3 роки – «економічне та бізнес мислення має передувати технічному».
• Вперше ми мали залучення великого бренду (АВВ) до питань галузевого розвитку. Звісно, такі бренди давно говорять на нашому ринку про «галузеву орієнтацію» – але крім зміни заголовку над все тим же каталогом продуктів, це рідко було чимось справді сфокусованим на викликах конкретної галузі. АВВ вперше проявляє ініціативу та бажання «зануритись» в різні нюанси розвитку харчової та переробної галузі й рухатись там разом з партнерами.
• Terrasoft та Danfoss разом задають інший бенчмарк – як потрібно вибудовувати партнерські політики. «Фішки» – в кожного свої. Наприклад, створення marketplace для партнерів виглядає вже нормою на ІТ-ринку, але це все-одно справжній прорив для відносин «вендор» – «системний інтегратор». Аналогічно позиція Danfoss – «ми орієнтуємо партнерів в тенденціях розвитку ринку (= ми вибудовуємо для вас перспективу вашого розвитку)» – виглядає фантастикою поки що для вендорів – інтеграторів АСУТП, адже ніхто ніяку пристойну аналітику в нас поки що не робить. А без цього – яка може бути перспектива?
• Як ми вже писали в 1-ій частині звіту, презентація Predix (GE) від «Індасофт-Україна» є дуже добрим сигналом для всього ринку АСУ ТП – нарешті великі вендори пром. автоматизації починають «просинатись» й брати лідерство в ключових питаннях Industry 4.0. А те, що нова і вже існуюча архітектура АСУ від GE є таким питанням – сумнівів немає ні в кого.
• FESTO разом НУХТ остаточно змінюють чи зміцнюють наші уявлення про те, що в ринок освітніх послуг для підготовки – перепідготовки кадрів в АСУ ТП тільки починає розвиватись. Дуже важливою є позиція Олександра Пупени про комерційну пропозицію для ринку – інакше викладачі та цілі кафедри просто приречені на вимирання, як суспільний клас.
• Поява theCabinet від Webprorab – вітчизняного продукту в області Partner Enablement – є також добрим сигналом, – і вдвічі приємно, що він вже пропонується для членів АППАУ. В цілому B2B Ukraine – партнер АППАУ в питаннях розвитку маркетингу-продажу та бізнесу був представлений на форумі також компаніями Агенство Індустріального розвитку та  Міжнародною маркетинговою групою. Кожного року ми зміцнюємо партнерство та пропонуємо нові речі.
• Також є чудовим показником розвитку перехід – чи радше повернення класичного інтегратора до стану розробника: «Еліус-М» першим серед інтеграторів-членів АППАУ показав, що навіть невеликі компанії здатні швидко розвивати в себе компетенції 4.0.

Показово в цьому плані й те, що «Еліус-М» приїхав з Сум командою в 6 чоловік – для нас це справжній показник того, що керівництво компанії розуміє цінність таких подій саме для розвитку персоналу.

• Ну і на кінець, дружна робота всіх 9 груп щодо ключових викликів і по різних напрямках демонструє значний ріст єдності та взаєморозуміння. Важливим в цій роботі було залучення представників різних спільнот – включно з громадськими радами при міністерствах, НАНУ, ІТ, фахівцях з безпеки та стандартів тощо.

Віктор Єгоров з Одеси – був єдиним з «не київських» вишів, хто представляв ВНЗ на форумі.

Показові й оцінки та відгуки до вищесказаного – якщо наші «ветерани АППАУ» демонстрували спокійне задоволення, то для тих, хто вперше попав на форум, враження були набагато глибші – аж до захоплених, – люди відмічали як саму атмосферу, так і рівень презентацій та спікерів.

Головні висновки про наш ріст

Отже, що головне в тому, що відбулось? Як швидко ми ростемо – розвиваємось і куди саме? Де ріст очевидний, а де він мінімальний або взагалі йде топтання на місці?

Наші перші висновки по 3-му форуму лідерів:

1. Загальна ситуація на ринку – «not sustainable», – тобто не відповідає завданням та викликам сталого розвитку країни. Це чітко фіксує аналітичний звіт АППАУ. «Вижити сьогодні – до завтра ще треба дожити» – ці парадигми домінують на ринку. Й уряд та олігархи тут ні до чого – ми самі такі. І в деяких аспектах – хоча б по присутності всіх членів АППАУ, – форум це теж демонстрував.
2. З іншого боку, ми (=професійна спільнота) ростемо – як кількісно, так і якісно. Подібні відгуки були чисельними на-та після форуму. Форум залучив цього року більше учасників, з різних секторів, а також був більш цілісним в постановці ключових питань щодо партнерства та послідовному їх втіленні. Сама спільнота (робота в групах) була змістовною, й більшість учасників форуму були залучені в розробку бачення спільних кроків.
3. Чи немає протиріччя між п. 1 та 2. в контексті того, що відбувалось на нашому форуму? – радше ні. Попри виявлену певну кількість ініціатив та ініціаторів, приводу для заспокоєння чи захоплень поки що небагато. Якщо тема форуму – про розвиток, то ті хто найбільше мав би за нього дбати були мало представлені. Зовсім мало було ВНЗ – 4 з 14, що входять до АППАУ. Слабо представлені великі замовники типу ДТЕК чи «Метінвест», що хваляться своїми академіями розвитку. Абсолютно очевидно, що до справжніх питань розвитку в області промислових хай-тек та формування якихось цілісних стратегій нашим кінцевим замовникам ще дуже далеко. Також, ІТ – сектор, який мав би бути найбільше зацікавлений в темах, що звучали (третина доповідей була про цифрову трансформацію) – був представлений настільки, наскільки їм дали слово. До цього ж – ігнорування форуму керівниками з Digital Agenda Ukraine та координаційного центру 4.0 (з боку ІТ-представників). Тому висновок тут простий – попри всі успіхи руху «Індустрія 4.0», до справжнього об’єднання нам ой як далеко.
4. Тому не втомлюємось повторювати, – «тема розвитку мало кого цікавить в цій країні, – глибоко та по-справжньому». Як ми вказували в звіті, парадигми короткострокового мислення глибоко пронизують різні категорії – і зовсім не тільки замовників. Звісно, коли можна безкоштовно попіаритись на темі – черга буде відразу. Але якогось серйозного відношення до спільних тем розвитку – вкрай мало, як мало і самих стратегій по розвитку ринку. Й поведінка деяких провідних компаній, – «виступили і щезли» (тому що дуже зайняті), – говорить про відношення до розвитку та спільних завдань в цій сфері. Мабуть було б і дивно по-інакшому – якщо діагноз в нашому опитуванні вірний, то очевидно, що це – загальна картина, і окремий форум навряд чи міг б різко поміняти ситуацію.
5. Але виникає питання, – хто ж ці ініціатори та учасники #ДієвеПартнерство? Вони ж не прибули з інших планет? Розгляд цих компаній (див рис. 1 вище) наштовхує на думки, що насправді «чистих інноваторів» там насправді мало. Майже очевидно, що більшість можна було б сміливо віднести до тієї самої категорії «короткострокових» або навіть «консерваторів». Але те, що вони таки взяли на себе певну відповідальність за ці ініціативи розвитку, говорить про те, що зміни йдуть. Як в кожному з нас є Бог, і є диявол, – так і в компаніях, є окремі люди та керівники, що здатні змінюватись та змінювати наші уявлення про себе та про своє середовище. Здатні розвиватись.

Іншими словами – ми ростемо й розвиваємось, – хоча і не так швидко, як би хотілось.

Очевидно, що головне питання не в тому чи є інноватори, а в іншому – чи можемо ми разом формувати ту критичну масу, як здатна залучати все більше й більше нових організацій та окремих експертів до системних змін та розвитку. 3-ій форум лідерів ясно показав нам всім, що це нам вдається – але тільки коли ми фокусуємось на конкретних цілях по розвитку. Тобто, коли ми свідомо відносимось до розвитку, як до ключового фактора успіху – і свого власного, і організації, і галузі, і країни. І далі ставимо конкретні цілі, які ми самі здатні виконати.

Тому всі наші рекомендації зводяться до одного: «Беріть і робіть, – і краще разом з партнерами». Роботи по розвитку АСУ ТП, чи ІТ, чи інших хай-тек ринків – просто не міряно: і в освіті-просвіті ринку, і в розвитку інновацій, і в кадрових питання, і в розвитку партнерств, і в побудові справжніх стратегій цифрової трансформації промислових підприємств, і в експорті, і в багатьох інших речах. З ким та як їх робити – це питання техніки. Але те, що не можна тільки споживати й нічого не вкладати в розвиток майбутньої інфраструктури ринку – сьогодні це очевидно у всіх сферах економіки. І як нам здається, учасники нашої спільноти це теж добре розуміють. І не тільки розуміють, а й діють – принаймні багато з них.

Час покаже наскільки ініціативи #ДієвеПартнерство матимуть підтримку та поширення.

 

Интервью с Вадимом Гаркушей, экспертом в области ERP консалтинга.

– Понятно, что в наше время все, что можно формализовать, можно и нужно автоматизировать. Как подойти к выбору системы и на что обратить внимание?

– Да, конечно же, система управления ресурсами предприятия является неотъемлемой частью процесса построения управленческого учета. Даже в компании из одного человека с простыми процессами невозможно качественно вести учет деятельности и последующий ее анализ без помощи программного обеспечения. Даже если это таблички Excel, в которых вы ведете свои записи о приеме/выдачи денег из кассы или взаиморасчеты с контрагентами. Вопрос лишь в том, что чем сложнее ваши процессы и чем проще ПО, которое вы используете, тем больше времени и сил понадобится, для отражения и анализа вашей деятельности. В какой-то момент компании сталкиваются с тем, что нагрузка на финансовый отдел растут, штат растет, а понимания о том, что происходит в компании все меньше и меньше. Тут и приходят на помощь ERP/CRM/BI/MRP и прочие специализированные системы, которых в мире великое множество.

– Чем они отличаются?

– Все приведенные выше аббревиатуры означают на какой функциональности сфокусирована система. При этом большинство современных систем содержат в себе и CRM (управление работы с контактами и процессом продаж) функциональность, и ERP (управление ресурсами предприятия) функциональность, и BI (бизнес-аналитика), и большое количество вертикальных решений для самых разных отраслей. Кроме того, сами бизнес-процессы не имеют уж очень большого разнообразия, а потому реализованы во многих системах.

– Если они в большинстве своем одинаковые, то как же выбрать?

– Нет, на самом деле отличий множество. Ключевыми являются технологические; степень проработки бизнес-логики, аналитики; наличие вертикальных решений для специфических отраслей. Далее уже следуют особенности интерфейса, языковой поддержки, поддержки налогового законодательства, возможностей адаптации системы под нестандартные требования, соответствие системы или учета в ней определенным стандартам, сложность поддержки и многое другое. И конечно же это Цена. Цены могут отличаться от нескольких десятков долларов для маленьких узкоспециализированных систем до десятков тысяч долларов за системы для средних компаний и даже миллионов долларов для крупных.

– Хмм… если так сильно отличаются цены, то зачем платить больше?

– Потому, что каждого продукта есть свой сегмент рынка. Вы можете купить маленькое решение за 100$ для небольшого магазина, но если вы захотите открыть второй, то обнаружите, что не можете вести учет обоих магазинов в одной базе. Вы можете захотеть вести более детально свои логистические процессы, учет склада и обнаружите, что система не имеет такой функциональности. Вы можете захотеть получать какой-то специфический отчет, который существенно облегчит вам жизнь, но обнаружите, что система не позволяет добавлять отчеты, кроме предоставленных в стандартной конфигурации. Вы можете иметь сложную организационную структуру своего бизнеса, сложную географию, большое разнообразие технологических платформ с которыми работают ваши сотрудники и тогда вам будет нужна система, которая может все это поддерживать. Вы можете расти и обнаружить, что система уже не может нормально, без зависаний работать со всеми вашими сотрудниками. Возможно вы захотите строить отчет по продажам за большой период имея миллионы документов и сложные выборки из десятков связанных справочников, а ваша система не сможет его посчитать в ближайшие пять лет. Или вдруг, вы решите выйти на IPO, но ваша система не соответствует требованиям SOX. И т.д. и т.п. Все зависит от масштабов, функциональных и технологических требований, требований к стандартам, требований к возможностям поддержки и многим другим. Согласно всех этих критериев вам и придется подбирать систему.

– Но систем ведь очень много и судя по проспектам все очень хороши. На какой остановиться?

– Действительно, даже когда вы определитесь с требованиями к системе и с бюджетом проекта, вы обнаружите, что продуктов, которые подходят под ваши параметры несколько. И вот тут станет ясно, что мало найти подходящую систему, нужно найти тех, кто сможет ее внедрить и гарантировать результат. Сразу отмечу, что попытки запустить систему самостоятельно или даже написать систему с нуля обойдется вам очень дорого. Не побоюсь аналогии с хирургом самоучкой, который по наитию или даже по книгам пытается провести операцию. Очень важно найти команду, которая имеет успешный опыт внедрения продукта в схожих проектах и чем больше этот опыт, тем лучше. В украинской реальности будет недостаточно найти хороший продукт и сертифицированную компанию, которая занимается его внедрением. В одной компании могут быть несколько проектных групп и нужно понимать, что вами занимается именно та, которая имеет достаточно опыта необходимого для вашей специфики, которая будет настроена на работуwin-win. Вам просто необходимо как можно лучше познакомиться с ними до начала проекта. Особенности внедрения сложного продукта таковы, что в любом случае вы подпишите и техническое задание и контракт такими, которые при проблемах с проектом всегда будут на стороне интегратора. Поэтому удачный выбор команды будет определяющим фактором успеха внедрения системы. Хороший интегратор, ценящий свою репутацию, еще до начала проекта, на фазе предварительного анализа сам скажет на сколько вам подходит выбранная система и если есть очевидные причины по которым стоит выбрать другую систему – обязательно об этом скажет. Никогда не покупайте систему до того, как определитесь с теми, кто вам ее будет внедрять.

– Хорошо, если с командой и продуктом решено, на чем нужно сосредоточить внимание ?

– Здесь есть несколько важных моментов:это понимание того, когда и что вы получите; сколько будет стоить каждый этап и какие гарантии; в каком виде будет осуществляться дальнейшая поддержка и сколько она стоит; какие перспективы системы в случае дальнейшего расширения как функциональной части так и увеличения нагрузок; сколько будет стоить обеспечение выполнения требований технического окружения системы. Нужно понимать, что расходы на первоначальный запуск системы это существенная, но не окончательная цена «владения» системой. Практика показывает, что в первые два-три года вы потратите на систему столько же, сколько стоило ее первоначальное внедрение. Часто на эти моменты не обращают должного внимания, что в последствии отражается на статистике «неудачных» внедрений. Таких в мировой практике до 60%. Это не значит, что системы небыли внедрены. Это значит, что в большинстве случаев были или сорваны сроки, или превышен бюджет, или внедрение системы не оправдало 100% ожиданий.

Очевидно, что в успешном внедрении значительная роль отведена квалифицированному интегратору. Но так как в этот процесс вовлечены минимум две стороны(а иногда их значительно больше), от вашего умения вовремя распознавать и устранять угрозы, от умения оценивать ваши возможности, от умения коммуницировать, от умения в процессе не упустить из виду цели, ради которых был инициализирован проект во многом будет зависеть попадете вы в эти злосчастные 60% или нет. Естественно в таком трудоемком процессе вам понадобится помощь и нужно будет большинство оперативных функций переложить на внутреннего администратора проекта. Но если вы хотите чтобы результат оправдал ожидания, вам как руководителю отстраняться от процесса нельзя.

Остается пожелать удачи всем, кто встал на путь систематизации, оптимизации и автоматизации своих бизнес-процессов. В этом плане нам еще очень долго нужно догонять цивилизованный мир. Но дорогу осилит идущий и у нас нет другого пути если мы не хотим оставаться страной с примитивными подходами во всех сферах и соответствующим положением в мировой«экосистеме».

Интервью по теме:  “Управленческий учет как инструмент  оптимизации и роста”

 

Форум лідерів 16 березня буде присвячений темі співпраці. Ми вже сказали про причини – зараз рівень низький, й особливо коли це стосується спільних середньострокових завдань по розвитку ринку. Як інновації, запуск нових продуктів – технологій, підготовка кадрів, розвиток клієнтів, вплив на С-рівень та на інші бізнес-спільноти тощо.

Й ми теж розуміємо, чому немає співпраці – спочатку як власна інтуїція та аналітика, а зараз вже й результати опитування говорять про те саме, що властиве всім бізнес-сегментам та зрештою і всьому українському соціуму – причина в низькій довірі та короткостроковому фокусі. Як сказав хтось з великих – «Нетерпіння та жадібність завжди ведуть до бідності». Ми бідні, тому що завжди хочемо щось мати багато-багато й буквально завтра.

Але якщо короткостроковий фокус має певне пояснення в нашій країні (нестабільність, невпевненість в завтрашньому дні тощо) й часто звучить як зовнішній бар’єр, то в чому причини низької довіри? Невже тільки в чиїйсь жадібності? Питання цікаве як з теоретичної точки зору про природу довіри, але ще більше з практичної. Адже мова не про олігархів чи депутатів з їх «схемами» – мова про нас з вами, – сотнях керівників різного рівня на ринках промислових систем управління, – замовників, інтеграторів, постачальників, проектувальників, тощо – і які щодня вирішують долю сотень проектів різного рівня і які разом мали б формувати потужну екосистему, спрямовану на розвиток хай-тек ринків країни. Отже розбираймося.

Що говорить теорія та світова практика

На тему довіри написано тисячі книг, є, мабуть, не менше дисертацій та наукових праць, про те як формується довіра та як її покращувати. Досить набрати пошукові запити в Гуглі, як ви отримаєте десятки досить непоганих оглядів на цю тему. Це джерело говорить про 2 види довіри – емоційну та логічну, й дає декілька трактувань довіри для різних контекстів –

№1 – про передбачуваність: довіра означає здатність передбачувати поведінку інших людей та наслідки для різних ситуацій. Якщо ми себе оточуємо людьми з передбачуваною поведінкою, тим самим ми створюємо безпечне та стабільне теперішнє і майбутнє.

№2 – про взаємовигідність: довіра означає обмін вигодами з кимось, кого ви можливо не до кінця знаєте, не знаєте всіх їхніх намірів, але ви готові запропонувати цей обмін.

№3 – про можливо віддалену віддачу в часі: довіра означає давати щось з ясним розумінням, що зворотня віддача може бути в невизначеному часі та невизначеним способом в майбутньому.

Інше джерело дає перелік чинників, що формують довіру – як порядність, компетентність, послідовність, відвертість, лояльність тощо.

Більшість цих речей ми знаємо – якщо не усвідомлено, то принаймні інтуїтивно. Якщо перед нами не спеціаліст, не компетентна людина, то навряд чи ми з нею будемо серйозно домовлятись про деталі угоди. Якщо партнер веде сьогодні так, а завтра по іншому, то про яку передбачуваність і довіру можна говорити.

Реалії наших промислових ринків

Насправді, реалії такі, що ми маємо масу зворотніх прикладів, як учасники ринку нищать довіру. Ось типові приклади, про які розповідають учасники нашого ринку

• Щомісяця проходять десятки тендерів, де Ціна перемагає або навіть нівелює Якість. Останній епізод розповідав мені керівник департаменту АСУ ТП великого підприємства, що провів тендер по послугах на навчання персоналу. Виграла фірма, яка декларувала наявність певних кваліфікацій, але насправді їх не виявилось – перший же тренінг це довів. Чи можна говорити далі про довіру між замовником та підрядником? Або між цим замовником та підрядником, який «пролетів», але був набагато якісніший?
• Минулого тижня інший колега розповів, що великий бренд відмовився підписувати на цей рік партнерський договір в категорії А (краща партнерська категорія), просто тому що в 2016 вони «недовиконали план». Тобто, замість 100% закупили продукції бренду Х тільки на 90% (при цьому загальна сума закупівель сягнула далеко за 1 млн євро). Наш партнер-інтегратор в шоці – в умовах нестабільності ринку, низької платоспроможності більшості замовників, вічних проблем з дебіторською заборгованістю подібна жорсткість, й на фоні того, що наш інтегратор є найсильнішим у своїй категорії, – просто виходить за рамки здорового глузду. Чи укріплює така поведінка довіру до нього? Чи розуміє бренд, що надалі цей партнер буде набагато менш лояльним, й цього року він не отримає навіть 1 млн?
• Ряд інших партнерів жалілись минулого року на іншого лідера ринку – вони очікували на звичайнісіньку техніко-комерційну пропозицію по клієнтах, якіх вони самі знаходили. Натомість не отримували нічого. Історії тягнулись тижнями, вендор обіцяв, але потім відмовлявся давати ціни. В інших випадках, цей вендор поставляє обладнання напряму в проекти, що знайшов чи ініціював інтегратор. Чи є тут хоч якась передбачуваність та ясні «правила гри»?. Не дивно, що прозорі правила гри – фігурують, як вимога №1 в спільному, відкритому листі інтеграторів у 2016. До речі, згідно з зібранням інтеграторів вже в цьому місяці, особливого прогресу в поведінці брендів-лідерів ринку поки що не видно.

Подібних прикладів дуже багато – і в кожній фірмі. В блозі B2B Ray «чому покидають партнери» я розповідаю про власний досвід роботи в інжиніринговій компанії періоду 2005-07 рр. Причини, чому тоді моя фірма різко знизила лояльність до відомого бренду ті самі – нав’язування правил, домінування права сильного, непослідовність, невміння слухати та чути, а також низька додана цінність місцевої філії майже у всьому, що стосується проф. розвитку інжинірингової компанії.

Резюмуючи – ми бачимо, що в реаліях всі заявлені вище дефініції довіри не працюють – гравці поводяться не передбачувано (= змінюють правила та принципи по ходу), не надають цінності й проявляють егоїстичне нетерпіння в ситуаціях, де потрібна навпаки – терпеливість, гнучкість та врахування обставин.

Змінити не правила – а принципи

Отже, чому така розбіжність між теорією – яку начебто всі розуміють – і реаліями, де ми бачимо зовсім іншу картину?

Насправді, це складне питання – повну картину, включно до встановлення працюючих моделей та кращих практик ми якраз і хочемо встановити на Форумі лідерів 16 березня. Простіше всього відповісти по-філософськи – «така культура» або «такий народ». Але подібні відповіді спонукають радше до бездіяльності, – нас же цікавить якраз те, як змінювати цю культуру.

Наразі, я хочу освітлити тільки один аспект – про принципи співпраці. На мою думку, це набагато важливіше, ніж всі комерційні політики чи правила разом взяті. Ось моє бачення змін разом з прикладами –

1. Цінності – особисті та в бізнесі: від особистого збагачення – до розвитку країни

Критика олігархів чи депутатів на тему про корупції не була б такою гіркою, якби це не стосувалось мільйонів співгромадян. «Марсові (бурштинові) поля» на Житомирщині – Рівенщині, чи «лисі Карпати» мають в основі одну й ту ж домінанту поведінки: коли постає вибір між майбутнім та теперішнім, шальки вагів багатьох співгромадян схиляються до «зараз». В цій країні ніколи не буде розвитку, допоки кожен з нас вибиратиме тільки «зараз» і «тільки для себе».

Кращі приклади та практики: масу чудових прикладів колективної співпраці, розвитку ринків та формування сильних екосистем демонструє ІТ-сектор Україні. Співпраця Львівського ІТ-кластеру з Львівською політехнікою в розвитку нового ІоТ курсу є класичним прикладом, коли велика бізнес-спільнота не тільки думає чи говорить про розвиток, а й реально робить для цього важливі кроки.

2. Спадковість: від світогляду «моя вотчина» – до поваги власних брендів та цінностей

Подібна аналогія з політикою є і в керівництві філій великих західних брендів – багато є випадків, коли кожний новий СЕО починає ніби з нуля й каже «а от зараз все буде по-іншому». Найбільш показовий приклад, це коли бренди різко змінюють політику знижок для інтеграторів, заявляючи – «а ось тепер ми будемо давати по дрібнісінькому шматочку й на таких умовах». Подібна історія відбулась з «Шнейдер Електрик» в кінці 2000-их – це було повне нехтування як здорового глузду, так і власних корпоративних правил, встановлених на початку 2000-их. І які говорять про те, що базова знижка партнеру визначається доданою цінністю партнера, а не тільки оборотом за минулий період. Подібна поведінка відштовхнула тоді масу партнерів та знизила їх лояльність.

Кращі приклади та практики: Phoenix Contact Україна – не зважаючи на зміну СЕО в 2015, дотримується тих самих принципів сталого розвитку та співпраці з різними партнерами – як інтеграторами, так і ВНЗ й іншими. АППАУ – теж партнер, й зі свого досвіду, ми не відчули жодної зміни курсу й наша співпраця тільки поглиблюється. В наших різних опитуваннях ринку Phoenix Contact традиційно займає перші місця по різних рейтингах, чому власне й отримав в 2016 приз «за сталий розвиток».

3. Споживацька цінність: від «продавців знижок» – до демонстрації ‘always add value’

Always add value – «завжди додавай цінність» – давно відомий в бізнесі принцип. Але який інколи дуже важко реалізувати продавцям компонентів, а інколи – й самим інтеграторам. Адже всі хочуть рішення своїх різноманітних проблем, – а не слухати які у вас правила. Важливо розуміти, що цих проблем в нашому складному світі все більш – отже й очікування зростають. Але в реаліях ми чуємо з усіх сторін нарікання, що комерційні представники, – в тому числі відповідальні за партнерські мережі, перетворились на таких собі «торговців знижками» – їхня додана цінність у вирішенні різних проблем партнерів чи замовників є вкрай низькою.

Кращі приклади та практики: компанія «Овен» значно покращила в останні роки показники лояльності своїх партнерів та збільшила їх кількість. Вони почали з простих речей – як дослідження факторів незадоволення (наприклад, терміни поставки) і послідовно почали працювати над їх зміною. А ось інший задокументований нами кейс з ІТ від компанії Terrasoft, що показує зовсім іншу цінність професійного продавця – саме як trusted advisor.

4. Послідовність: від декларацій – до реального взяття зобов’язань

Згідно з попередніми результатами опитування АППАУ (і яке ще триває – запрошуємо взяти участь), чинник «просто виконувати заявлені принципи та правила» – є головним напрямком зміцнення довіри. За цю опцію віддали свої голоси 55% респондентів і це більше, ніж наступний чинник – «змінити принципи та правила».

Кращі приклади та практики: в нас є чимало лідерів-ентузіастів в АППАУ які послідовно та системно рухають курсом, який вони декларують роками. Один з кращих – це Олександр Пупена з НУХТ – його історія минулого року описана в цьому кейсі, а зараз він готує курс по ISA88 – дуже потрібний для ринку АСУТП. Й цього не можна сказати про масу інших ВНЗ, які на конференціях декларують правильні речі, але потім десь щезають.

5. Ефективність: від наївно-депресивного «де результат» – до процесного забезпечення результату

Інша хвороба українського бізнесу – причому, на мій погляд, це виходить далеко за рамки нашого АСУТП ринку, – це знамените «де результат». Молоді й не дуже керівники різних рівнів просто зациклені на цьому. Відповідно й згаданий вище приклад «чому не 100%» – є типовим для наших реалій. Проблема полягає в тому, що результат неможливо досягнути, якщо не налагодити процеси по його досягненню. А в ланцюжку «Вендор-Інтегратор» і далі – Замовник, процесів взаємодії та спільного досягнення бізнес-результату – маса. Перш за все ці спільні дії мали б стосуватись того, як розвивати ринок та замовників спільно – через просвіту та освіту ринку, запуск нових продуктів, цільові, спільні дії по ключовим замовникам, спільну участь в програмах розвитку що пропонує АППАУ і т.п. Результат буде – якщо все це робити. І все це планується, координується та виконується партнерами разом. Всього цього надзвичайно мало й Хакатони минулих років є цьому найкращим доказом. В АППАУ також ми маємо чимало прикладів, коли наші члени, не поворухнувши навіть пальцем, чекають рік результату співпраці. Тому оце «де результат» говорить про низький управлінський рівень багатьох менеджерів. Й, зокрема, про інфантильність та короткозорість – ну не може ніякий партнер самотужки виконати великий обсяг робіт по розвитку цільових ніш чи напрямків. Невже це комусь не зрозуміло?

Кращі приклади та практики: наш рух «Індустрія 4.0 в Україні» – є гарним прикладом консолідації зусиль, коли спільну справу ми робимо разом, крок з кроком й налагоджуючи необхідні процеси на різних рівнях. Наша співпраця з МЕРТ та ініціативою Digtial Agenda Ukraine, з партнерами як HUB 4.0, IDC, CIS-Events, з великими ІТ-розробниками як Luxoft чи IT-Enterprise формує ті самі процеси інституційного росту великої ініціативи національного масштабу, без яких неможливий кінцевий результат – значне прискорення в дигіталізації промисловості та появі справжніх Smart Factory в Україні. Тільки разом – системно, процесно і послідовно. Тоді й буде результат.

Що ви думаєте про ці принципи та приклади? І що нам разом потрібно змінювати в домінуючій на ринку культурі 2.0 в першу чергу?

 

Юрчак Олександр

 

Приветствуем нового члена ассоциации – компанию Alpha Grissin Infotech Ukraine – официального дистрибьютора Vertiv и официального дилера Cummins Power Generation в Украине.

Компания имеет прямые договора с полным доступом к ресурсам  производителей и возможностью предлагать самые конкурентоспособные цены. Являясь проектным дистрибьютором, Alpha Grissin имеет штат сертифицированных инженеров (сертифкаты Uptime Institute), прошедших обучение на заводах производителей, и сеть авторизованных партнеров во всех регионах Украины. Совместно с партнерами  Alpha Grissin Infotech Ukraine предлагает своим клиентам максимально эффективные решения на базе оборудования Vertiv и Cummins Power Generation.

На оборудовании, поставляемом Alpha Grissin Infotech Ukraine, и при участии специалистов компании построено большинство датацентров в Украине. Суммарно за 6 лет уже десятки мегаватт систем кондиционирования и бесперебойного питания поддерживают непрерывное функционирование критичных к простоям приложений и сервисов.

Alpha Grissin – международная компания, имеющая представительства в Болгарии и Польше, реализованные проекты в Румынии, Албании, на Кипре и в других Балканских странах.

Подробнее об услугах Alpha Grissin Infotech Ukraine вы можете узнать на корпоративном сайте www.alphagrissin.com.ua

«После нас – хоть потоп», «утром стулья – вечером деньги», «синдром барыги», «до завтра еще надо дожить» – эти известные клише, характеризующие краткосрочное мышление и его последствия, мы обычно никогда не ассоциируем с собой. Лысые Карпаты и марсовые (янтарные) поля на Полесье – это не мы, это «они» – олигархи, правительство и недалекие люди.

Но вот что интересно – респонденты опроса АППАУ главным барьером в развитии партнерских отношений на нашем рынке промышленных АСУ-ИТ называют именно краткосрочное мышление. Собственно – это и есть причина «голодных игр». Если вдуматься – ну действительно, какой экономический смыл для заказчика «отжимать» и ставить на нулевой, начальный уровень интегратора, который проверен годами и доказал много раз свою состоятельность? А какой смысл, и в чем выгода вендора, когда он сталкивает лбами лучших интеграторов или просто обходит их и сам поставляет напрямую? А как вам интеграторы и другие подрядчики, которые демпингуют, а затем бегают по рынку в поиску “дешевого, но качественного ресурса”?

Подобных вещей – масса на рынке АСУ ТП, и мы вынуждены признать, что краткосрочное мышление доминирует. По большому счету, “мы” – такие же как и “они”. Просто потому, что все усилия направлены на то, чтобы выжить сейчас. А что будет завтра – “либо некогда”, либо “как нибудь потом”. Посему все вопросы инноваций, качества, разработок, стандартов, просвещения и образования рынка, подготовки кадров и т.п. – все что не связано напрямую с конкретным проектом, где мы сейчас зарабатываем – подождет….

2 марта, на совместном клубе B2B Ukraine-АППАУ мы вязли интервью у некоторых известных лиц – участников рынка АСУТП-ИТ. Вначале идут комментарии 3-х руководителей о проблеме краткосрочного мышления (проблема №1 в развитии отношении, согласно ответам наших респондентов опроса), далее – 2 участника рассказывают о решениях этой проблемы и конкретных инициативах 2017.

Максим Романов, экс-директор АСУТП АМКР более 10 лет работал руководителем служб АСУ-ИТ крупных промышленных предприятий в Металлургии. Он говорит, что проблема краткосрочного мышления присутствует массово среди игроков рынка АСУ ТП: «Примеры среднесрочных или долгосрочных отношений на всем рынке можно пересчитать по пальцам одной руки… Просто продать – и чем быстрее, тем лучше» – это принципы, которые сегодня доминируют. «Что делать с этим? Просто выполнять то, что уже много раз сказали – АППАУ предлагает сегодня множество рецептов и опций, – нужно просто выполнять».

Итак, делать конкретные дела по развитию сегодня гораздо важнее, чем в очередной раз рассказывать «как надо». 

Сергей Литвиненко, СЕО «Галактика-Украина» считает, что причиной краткосрочного мышления является «псевдо-конкуренция», обусловленная, прежде всего, отсутствием специализации игроков хай-тек. «Все занимаются всем, вместо того чтобы специализироваться и быть лучшим в своем сегменте»…  В результате все сами «уравниваются» в глазах заказчика. Это мнение отлично отражает 2 проблемы – о которых мы много обсуждаем в АППАУ, и это будет на Форуме лидеров АСУ, 16 марта – 1) разве саме заказчики не способны установить критерии выбора, которые бы ясно отличали «ху из ху” из интеграторов? 2) что делают сами игроки рынка, чтобы помочь заказчикам (и себе) в этом?

Сергей Литвиненко считает, что выход из этой ситуации таков –  нужно, прежде всего,  специализироваться и развивать партнерство.

Михаил Крикунов, декан Киевской бизнес-школы, напротив, не считает что конкуренция и так уже слишком острая – « Чтобы просветление в головах собственников наступило и появилось стратегическое мышление, – нужна другая – еще более жесткая конкуренция, которая вынудила бы игроков мыслить по-другому». По этой логике, наши  «голодные игры» еще недостаточно голодные )

Михаил Викторович также считает, что ситуацию с «краткосрочностью» нельзя обобщать – ни на рынки, ни тем более на нацию.  «Среди нас полно успешных собственников, которые имеют глобальный, стратегический взгляд на вещи и на развитие». Другая, – отличная, на наш взгляд, ремарка, Михаила – об амбициях игроков.  Есть ли достаточные амбиции у лидеров рынка, чтобы принимать вызовы среды? – об этом также будет разговор на форуме лидеров, 16 марта.

Виктор Егоров – руководитель Лаборатории робототехники и мехатроники из Одесской академии пищевых технологий (ОНАПТ), один из самых молодых, но самых активных членов АППАУ в категории ВУЗ-ы.  Количество инициатив команды Виктора значительно превышает средний показатель других ВУЗ-ов . В интервью Виктора рассказывает о 2-х главных на 2017 год – фестивале робототехники и городском конкурсе мехатроники. Подобные проекты  и есть те прорывные вещи, которые нужно делать вместе.

Этим интервью Виктор Егоров открывает и показывает огромный потенциал ВУЗ-ов – по-сути, ОНАПТ выступает здесь сразу в нескольких ролях – разработчика новых систем и изделий по робототехнике и мехатронике, центром обучения, но также привлечения молодежи и школьников,  а еще мощным медиа- и маркетинговым партнером.

Юрчак Александр – ген.директор АППАУ, рассказывает об общем подходе ассоциации к решению проблем партнерских отношений.  Think big, Start small, Scale Fast – это слоган отлично ложиться на наши проблемы и на те решения-инициативы, которые нужно выполнять. Примеров полно – Александр приводит пример другого ВУЗ-а по созданию новых тренинговых услуг для заказчиков, и призывает участников присоединятся к новой инициативе #ДієвеПартнерство, направленной как раз на консолидацию лучших партнерских проектов.  АППАУ уже насчитывает десяток-два подобных проектов – задача в том, чтобы увеличить их до многих десятков, – тогда образуется критическая масса.

***********

Свежий отчет АППАУ «Сотрудничество в развитии» фиксирует множество других инсайтов и выводов о том, что собой представляет мышление и поведение игроков рынка, а также «что с этим делать». В этом отчете АППАУ представляет

• 9 ключевых кейсов АППАУ 2015-16 гг,, распределенных по 3-м категориям – «Маркеры времени», «Лучшие кейсы и практики», «Кейсы – настоящие вызовы»
• В них упомянуты множество ведущих игроков рынка – Siemens, Schneider Electric, Interpipe, АМКР, Метинвест, наши ВУЗ-ы и интеграторы.
• Все инициативы и проекты АППАУ в области сотрудничества представлены более структурировано и вместе
• Отдельно представлены участники клуба i-Control, а также 14 инициатив флешмоба  #ДієвеПартнерство

Отчет будет доступен публично после 20 марта. Его уже получили респонденты опроса, а также получат все участники Форума лидеров АСУ,  16 марта, в твердой, бумажной копии.

24-25 листопада у Львівській політехніці відбулась 2-га конференція ВНЗ, кафедр промислової автоматизації. Участь взяли представники технічних університетів з Покровська (ДонНТУ), Харкова, Вінниці, Кривого Рогу, Одеси, Києва, Івано-Франківська та Львова. Конференція продемонструвала високу мотивацію викладачів до змін в системі просвіти та підготовки кадрів, а також реальні здобутки.

Обміни та виступи 1-го дня

1-ий день був присвячений широким обмінам з питань розвитку в сфері просвіти та підготовки кадрів. Коротко прокоментуємо найбільш цікаві виступи

Зеновій Верес, керівник львівського ІТ-кластеру, менеджер SoftServe, представив проект по запуску 1-го в Україні курсу ІоТ на базі Львівської Політехніки. Запуск нового навчального курсу відбувся в тісній кооперації з представниками ІТ-кластеру, з залученням провідних ІТ-компаній, а також УКУ. Важливими рисами проекту є перенесення кращих ІТ-практик в навчальний курс – повна адаптація спеціальностей та профілю спеціаліста до ринкових запитів, формування soft skills від самого початку навчання, менторство під час навчання досвідчених експертів з ринку, формування світогляду та культури підприємництва, надання стипендій кращим студентам від бізнесу, гарантоване проходження практик у львівських ІТ-компаніях і т.п. Сам курс розроблений на методиках кращих технічних університетів США – як MIT, Standford, Berkley, в програму активно впроваджуються сучасні форми – як змішане навчання і т.п. Наповнення лабораторій ІоТ ще триває і ІТ-кластер теж приймає в цьому активну участь. Щодо менторства, залучення найбільших компаній Львова як SoftServe, DataArt, Epam, Matic Insurance Services Inc, Concensia, Zalando (Berlin), KindGeek, Luxoft та інших – й де кожен їх експерт веде студентів, витрачаючи до 2 годин на тиждень, – виглядає фантастичним на фоні розчарування інтеграторів АСУТП роботою з ВНЗ та їх де-факто відмовою працювати з ними. Повна їх відсутність на цій конференції – зрештою як і представників вендорів АСУТП (крім Phoenix Contact), – говорять самі за себе.

На думку АППАУ, цей приклад співпраці львівського ІТ-кластеру є показовим для розуміння того, наскільки ІТ сектор випереджає АСУ ТП – в останньому ми маємо дуже гарні лабораторії на деяких кафедрах, однак немає співпраці по подібним аспектам і в таких масштабах. Це ще один урок та бенчмарк, який надає ІТ всім іншим хай-секторам, включно з АСУ ТП.

Якщо ж ми шукаємо бенчмарк від окремо взятого вендора, то таким наразі є освітні програми Phoenix Contact. Їх представила Катерина Литвинко, маркетинг менеджер української філії компанії. Мова про програми як EduNet, TATU Tempus (міжнародна співпраця університетів) та xplore New Automation world. Наразі них вже залучено добрий десяток технічних університетів України. Найбільш цікавим та перспективним є зараз проект TATU по створенню справжніх тренінгових центрів з сучасних технологій промислової автоматизації, і продукти яких будуть доступні й для ринку, а не тільки для навчання студентів. Згідно з недавнім опитуванням АППАУ, ця співпраця Phoenix Contact не залишилась непоміченою – вони є лідером щодо ефективності співпраці з ВНЗ. Й до слова, саме Phoenix Contact став спонсором нашої конференції. Щодо необхідних змін в ВНЗ, цікавою є думка генерального директора Андрія Максимця (деталі – тут): ВНЗ мають демонструвати набагато швидші темпи орієнтації на бізнес, інтеграції з ринком, а також розвивати в студентах культуру критичного мислення, креативність та емоційний інтелект.

З точки зору тієї самої інтеграції для ВНЗ важливо розуміти вимоги замовників – і краще з перших вуст. Найбільш важливою в цьому контексті в 1-ий день була презентація представника ПАТ «АрселлорМіттал Кривий Ріг» Олександра Гавриша. АМКР сьогодні впевнено виходить на ще один приклад кращої практики (крім тих, що ми часто згадуємо в 4.0)– коли до формування освітнього стандарту долучається велике підприємство. Так ініціатива АМКР щодо спеціальності «мехатронік» результує в освітній стандарт, який сьогодні де-факто пройшов всі стадії затвердження в МОН (код FMUMET-029). Натомість, – проблемою є а) навчання (перепідготовка) спеціалістів за цією спеціальністю та отримання диплому, б) зміна форми навчання. Дорослі фахівці не можуть, як студенти, стільки часу витрачати на навчання в стінах ВНЗ. Але вони мають масу інших приводів демонструвати свою компетентність, розвиватись та навчатись на роботі. Мова про тести, екзамени та лабораторні роботи в хмарі, виконання реальних проектів, спостереження на робочому місці, моделювання, участь у змаганнях (Hackathon, Worldskills), інші докази професійної майстерності з місця роботи. Все це сьогодні є на АМКР, отже справа за ВНЗ яким чином ці речі можуть бути інтегрованими в процес валідації диплому. Також важливим є перезалік дисциплін – якщо фахівець вже проходив відповідний курс в минулому, навіщо це робити ще раз? АМКР повністю відкритий до розмови про майбутні форми та стандарти навчання і цей приклад має надихати наших ВНЗ, коли ми нарікаємо на «відсутність зворотнього зв’язку з ринком».

На тему освітніх стандартів була доповідь Володимира Дубового з Вінницького НТУ. Він порушив гострі питання щодо самого процесу розробки нових освітніх стандартів. Власне, комісія з 8 кращих викладачів різних університетів навряд чи може надто «схибити». Але, на думку пана Дубового, в новому стандарті 151 – АКІТ вже є ряд недоліків, що можуть суттєво впливати на престиж та перспективу цієї спеціальності. Зокрема, 4-річна форма навчання бакалавра орієнтована на випуск техніків, хоча подібні спеціальності в інших напрямках завжди мають на виході диплом інженера. Також немає суттєвої різниці у визначеннях магістра та PhD. Так чи інакше, що вносити корекції до стандарту (і який ще остаточно не затверджений) потрібна реакція інших ВНЗ та ринку – наразі її немає. Майже ніякої. Група викладачів з Вінниці розповсюдила на конференції анкету, щоб зібрати думки колег.

Презентація кафедри АТЕП з НТТУ «КПІ» від Павла Новикова ставить планку росту для багатьох інших кафедр АКІТ досить високо. По оснащенню лабораторій сучасними засобами АСУ ТП, кількістю брендів, новаціями в навчально-методичних практиках, згуртованістю та організацією колективу – це, безумовно, одна з кращих кафедр АКІТ. Але назва презентації «Нова кафедра – нові можливості» говорить про більше. АТЕП має головне чого не вистачає іншим кафедрам – вони реально намагаються адаптуватись до ринкових умов. Кафедра постійно відслідковує працевлаштування випускників, має зворотній зв’язок від роботодавців й намагається корегувати відповідно до цього навчальні курси. Сьогодні це, мабуть, єдина (одна з небагатьох) кафедра АКІТ, хто вже активно змінює навчальні плани в сторону 4.0 – кращої вертикальної інтеграції, включення сучасних предметів як MES-системи, BI, інтернету речей тощо. В презентації Павла ясно було видно стратегічний, системний підхід, що також вирізняє кафедру АТЕП – очевидно, що без планування майбутнього не може бути ніякої адаптації до ринку.

Павло Галкін з ХНУРЕ та Вікторія Воропаєва з ДонНТУ вже отримали назву «групи TATU» – за однойменною назвою проекту. Вони надали 2 різні, але дуже близькі презентації щодо цілей – результатів проекту, а також можливостей кращої інтеграції в міжнародний простір освітян. Павло Галкін значно розширив тематику обмінів оглядом можливостей співпраці embedded systems (спец. 172). А Вікторія Воропаєва представила в деталях розгортання проекту TATU в різних університетах країни. В проекті беруть участь також ВНЗ з Німеччини, Італії та Іспанії і наші учасники здійснюють обміни з колегами. Відповідаючи на запитання «в чому різниця західних університетів від наших» Вікторія зазначила 2 речі – це краще оснащення лабораторій, а також краща взаємодія з ринком.

Аркадій Шипко з Одеської національної академії харчових технологій (став «родзинкою» складу спікерів як за віком, так і за завзяттям пояснити аудиторії як потрібно працювати сьогодні зі студентами. ОНАХТ широко практикує сучасні формати залучення молоді до робототехніки. Й досить успішний в цьому. Мова про живе неформальне спілкування, повну відкритість (лабораторії як Coworking Space для молоді), а також включення на 100% можливостей комунікацій через Інтернет. Запорукою успіху є проактивніть керівника кафедри Віктора Єгорова, – він в цей день був на подібній конференції – олімпіаді в Києві.

Тези АППАУ в презентації Олександра Юрчака були вже в цілому знайомі більшості учасників – потрібно об’єднуватись, більш проактивно взаємодіяти та комунікувати між собою. Це є проблема №1 ВНЗ і за рік вона кардинально не вирішилась. Тому кажучи про soft & leadership skills як ключові gaps в навичках студентів та інженерів, для АППАУ очевидно, що самі викладачі їх мають демонструвати набагато яскравіше. Їх недостатнє проявлення – одна з причин, чому не запрацював комітет АППАУ «просвіта та підготовка кадрів». З іншого боку не можна не помічати успіхів та здобутків. Серед них – кейси «Pupena San», АМКР, АТЕП-КПІ, а також кейс організації тренінгу ISA 95 про все більш очевидний попит на нові навчальні послуги та продукти. І вже ясно, що після цієї конференції перелік кращих практик можна значно розширювати.

Круглий стіл 2-го дня – як прискорити вихід готових продуктів

Ця тема дискусії була вибрана як більш актуальна проти теми «взаємодія між ВНЗ». На круглий стіл підтягнулось 5 підприємств Львова на чолі з головою асоціації приладобудівних підприємств Львова паном Секеликом Ігорем.

Початок був символічним для розмови між різними категоріями гравців ринку. «Підготовка кадрів – це чия проблема?» – «Ваша, – ви ж не даєте запитів і навіть на практику не можете прийняти» – сказали ВНЗ. «Та ні – це ваша, оскільки ви взагалі не тих і не те готуєте» – парирували виробники. Ігор Дмитрович намагався бути переконливим й приводив приклад, коли років зо 5 тому асоціація взяла в роботу 130 тем з місцевих ВНЗ, названих науково-прикладними. З них в роботу реально пішло тільки 2 – отака, мовляв «ефективність». Модератор – Юрчак О.В. намагався спростити дискурс до простого питання – «чому виробники не беруть на практику студентів політехніки». Відповідь виробників – «тому що ми про вас нічого не знаємо – ви не робите ніяких пропозицій, не видно ніякого маркетингу». Тему підхопили вендори, – Андрій Максимець аргументував, що будь-який продукт треба вміти продавати, і якщо ВНЗ є в ринку, то їх «продукти» як спеціалісти чи навчальні програми теж потребують промоції. Зрештою прийшли до того, що кожна сторона досить мало знає про іншу. Й вважає при цьому, що перший крок має зробити та, – інша сторона.

Водночас, ВНЗ дружно заявили, що «на жаль, ринкові правила важко прийняти повністю оскільки вся система МОН-ВНЗ залишилась соціалістичною». Тобто, це не тільки бажання чи не бажання ВНЗ, – «система є такою». Далі кожна сторона, залишаючись при своїй думці, просто доповнювала та розширювала аргументи на свою користь. Ситуацію розрядив Зіновій Матчишин з львівської ІТ-компанії uMuni. Він привів приклади з львівського сектору ІТ, де роботодавці та ІТ школи не тільки мають розвинуті комунікації та аналітику попиту-пропозиції. Велика перевага ІТ-шників в тому, що вони говорять конкретніше за спеціалістів по досить вузьких спеціальностях. В такому випадку їх легше готувати освітнім закладами, і можна більш ефективно «продавати» на ринку, легше робити аналітику попиту та пропозиції. До цього залучаються рекрутери, інтернет-портали та цілий, досить великий ринок починає говорити про досить конкретних спеціалістів, а не взагалі «інженерів по автоматизації».

Зрештою, сторони зійшлись на тому, що необхідно покращувати комунікації, аналітику ринку та маркетинг з обох сторін. Програма «простих кроків» – як, наприклад, оголошення пропозицій вакансій на сайті, – не запущена з обох сторін і можливо цим пора займатись. АППАУ заявила про свою готовність провести тренінг з маркетингу та комунікацій для ВНЗ – членів АППАУ (мова про це вже йшла в Києві), а також зробити спеціальний розділ на своєму сайті щодо кадрових вакансій та пропозицій.

Головні підсумки конференції

В цілому та не зважаючи на певні організаційні труднощі, конференція пройшла дуже позитивно. Крім насичених дискусій, учасники мали змогу відпочити та спілкуватись в неформальній обстановці, а також відвідати Львів. В результаті, викладачі 12 ВНЗ, а також учасники ринку побачили досить повну картину здобутків в просвітній сфері по Україні, обмінялись досвідом, а також думками щодо проблемних питань розвитку.

На думку АППАУ, також досить чітко вимальовуються тренди розвитку в сфері просвіти та підготовки кадрів

• Навчальні продукти – готові або майже готові для пропозиції ринку є в багатьох кафедр АКІТ. Водночас, їх пропозицію в сучасному комерційному форматі тренінгів, курсів, сертифікації та відповідних дипломів здатні на сьогодні запропонувати одиниці.
• Кращі кафедри прогресують «не благодаря, а вопреки» – боротьба зі старою Системою відбувається по різнім напрямкам та в різній мірі, але в цілому ясно, що швидше розвиваються саме ті, хто а) діють проактивно та колективно, б) вміють добре взаємодіяти з ринковим середовищем
• Саме взаємодія з вендорами, інтеграторами та іншими гравцями ринку визначає – а надалі ще більше визначатиме успіх у створенні конкурентоздатних програм, тренінгових центрів, а також й сучасних, освітніх програм. Приклад створення нового курсу ІоТ при Львівській політехніці сильно контрастує з загальною ситуацією по кафедрах АКІТ, де криза довіри до ВНЗ тільки поглиблюється. Принаймні та за рідким винятком – про це говорять всі результати опитувань та дискусій, що проводить АППАУ.
• Важливо зазначити рух серед кінцевих замовників, – приклад АМКР (мехатроніка, нові стандарти…) є показовим для того, щоб зрозуміти, що потреба в підготовці – перепідготовці професійних кадрів на ринку завжди є.
• Перший крок до змін в кращій адаптації програм ВНЗ до ринкових умов полягає в тому, щоб включити «механізми простих кроків» й насамперед комунікаційних. Як добре показала дискусія 25.11 розкриття потенціалу кафедр лежить в площині налагодження елементарних комунікацій – і з обох сторін.
• Більш системний та стратегічний підхід – це планування розвитку на середньостроковий період, включно з визначенням своїх факторів успіху, своєю спеціалізацією та позиціюванням на ринку, тощо. Яскравим прикладом в цьому є кафедра АТЕП/КПІ.

Зі свого боку АППАУ готова сприяти кращій координації ВНЗ та комунікаціям з ринком, але не робити за них їх власну роботу. Як правильно відмічали виробники Львівщини, просвітній потенціал кожного ВНЗ не співвимірний з людськими ресурсами інших учасників ринку. Яким чином його оптимізувати, для того щоб вивільнити частину ресурсу (людського та часового) для роботи з ринком – це «домашнє завдання» самих кафедр. В тому числі мова йде за пошуки 1 координатора для всієї спільноти ВНЗ (робочий комітет «просвіта та підготовка кадрів») – пошуки його тривають 2-ий рік.

Насамкінець, висловлюємо глибоку подяку керівництву національного університету «Львівська політехніка» за сприяння в організації конференції, гостинність та чудові враження всіх учасників.

 

В листопаді АППАУ провела опитування ВНЗ, кафедр АКІТ та інших, що мають відношення до промислової автоматизації. В опитуванні взяли участь 28 викладачів ВНЗ Києва, Харкова, Одеси, Харкова та інших міст України.
Попередні та найбільш цікаві результати опитування:

1 – 44% респондентів розширюють програми у відповідності до запитів з ринку, а 30% регулярно переглядають навчальні програми на відповідність ринковим вимогам

2 – як головні механізми зворотнього зв’язку з ринком 78% відслідковують відгуки випускників; 60% веде статистику щодо їх працевлаштування

3 – в якості запитів від ринку найбільш розповсюдженими є «запити на випускників з конкретними параметрами щодо якості та кількості» – 74%; ще 30% респондентів отримують запити на виконання науково-прикладних чи інженерних робіт

4 – запити з ринку, які необхідні, але їх немає – «виконання інженерних та науково-прикладних робіт, а також щодо проходження практики студентами»

5 – ефективність взаємодії з роботодавцями 55% оцінює на «задовільно, але є багато зон росту»

6 – серед тенденцій серед роботодавців респонденти фіксують ріст вимог з підготовки спеціалістів. Найбільш повна відповідь «Зростають вимоги до готовності студентів працювати відразу після завершення ВУЗа, без буферного терміну адаптації. Студент повинен поєднувати знання електрика, технолога, інженера АСУ, ІТ-спеціаліста, монтажника і пусконалагоджувальника» (деякі респонденти додають – «і за невелику оплату»)

7 – 70% респондентів мають на кафедрах сучасне обладнання; попереду Siemens, з ним Schneider Electric. Водночас відповіді щодо ефективності «розчиняють» Siemens серед багатьох інших брендів – явного лідера немає. Phoenix Contact має перевагу в декілька голосів. Одна з симптоматичних відповідей – «Колись – Siemens? а зараз нікого немає»

8 – для більш ефективної співпраці та покращення свої пропозицій для ВНЗ виробникам (вендорам) не вистачає багатьох речей – ось декілька типових та повних відповідей

• «Дієві програми підтримки навчальних закладів, зворотній зв’язок з профільними кафедрами, залучення студентів та науковців до вирішення проблем» – цього всього в більшості респондентів немає
• «Проведення викладачами платних курсів коштом виробників або слухачів; пропозиції взаємодії типу стаття від викладача з рекламою бренду – оплата статті в журналі; переклади викладачами білих книг за фінансуванням виробників; купівля книг з рекламою або популяризацією бренду»
• «Не вистачає заохочення викладачів до поглибленого вивчення обладнання та його подальшого застосування у навчально-демонстраційних цілях; стендових лабораторій для наочної демонстрації рішення задач АСУ на брендовому обладнанні; участі вендорів у підготовці методичного забезпечення»

9 – по всім просвітнім матеріалам (білі книги, гайди, книги, статті, навчальні матеріали, тощо) оцінки «зовсім мало» та «недостатньо» разом набирають більше ніж 70%. Тобто, тих яких «достатньо» – від 20 до 30%. Трохи краще виглядає ситуація по напрямку ПЛК («достатньо» – 33%), навпаки – по напрямках як інтеграція систем управління, кібер-безпека, Smart Factory та функціональна безпека рівень «достатньо» коливається від 0 до 5%.

10 – щодо перепідготовки кадрів найбільш поширеними є програми підготовки по напрямку «програмування»

11 – найбільш поширеною потребою ВНЗ в розвитку є «перепідготовка викладачів» (60%)

12 – головні очікування до роботодавців стосуються ясного зворотнього зв’язку «яких навичок-знань не вистачає» (60%), та «Ясно вказувати профіль компетенцій майбутнього спеціаліста» (51%)

13 – головною перешкодою в розробці нових навчальних модулів є брак мотивації викладачів (48%) та відсутність умов (як час) – 48%

14 – найбільше викладачів в роботі мотивує визнання самими студентами (50%), потім – збільшення оплати (41%)

15 – як головні форми співпраці з іншими ВНЗ респонденти бачать регулярні групові зустрічі-обміни та спільні проекти

16 – від АППАУ очікується в основному інформаційна підтримка та сприяння в покращенні взаємодії з іншими учасниками ринку.

*************

Попередні висновки від АППАУ:

• Найбільш цікавими та відносно новими, на нашу думку виглядають пп. 4,5,8 та 11. Викладачам не вистачає запитів з ринку щодо науково-прикладних, інженерних робіт, а також елементарного сприяння в тому, щоб студенти проходили практику. ВНЗ також могли б сприяти вендорам в маркетинговій та просвітницькій діяльності, де є очевидні для всього ринку проблеми –  але вони не отримують запитів щодо цього.
• В свою чергу (п.9) самі викладачі не бачать зусиль з боку вендорів щодо покращень в просвіті ринку – по більшості нових напрямків та технологій ситуацію навряд чи можна назвати задовільною. 
• Натомість, ріст вимог щодо підготовки молодих спеціалістів при відсутності покращень в співпрацю з ВНЗ може трактуватись як поглиблення кризи відносин між категоріями учасників ринку. Як можна очікувати більшого від ВНЗ, якщо в них не вкладати – якщо не гроші, то хоча б час та увагу?
• Відповідно зони покращення з боку вендорів та інтеграторів не змінились, вони ті самі, що ми діагностували 2-5 років тому. Натомість додаткові питання наводять на думку, що є чимало резервів в простих рішеннях. Вендори та інтегратори можуть значно та швидко покращувати ефективність взаємодії через

1. 1. Регулярне інформування – запити на майбутніх спеціалістів та давати зворотній зв’язок щодо якості молодих випускників.
   2. Регулярне залучення викладачів на перепідготовку (включення їх в склад учасників своїх тренінгів та навчань)
   3. Регулярне залучення викладачів та студентів до конференцій та семінарів
   4. Залучення на платній основі до перекладів та підготовки просвітницької інформації – білих книг, вебінарів, презентацій, статей, тощо
   5. Надання можливостей для регулярного проходження практики студентами

На нашу думку, виконання цих 5 пунктів не є обтяжливим для більшості компаній ні з точки зору бюджету, ні з точки зору за діяння власного ресурсу. Все так само як і всюди в нашій державі – «була б політична воля».

Але переносячи “гру на поле” партнерів, не треба забувати що є чимало запитань до самих ВНЗ. Яких? – взнаємо – через пару днів у Львові.

До речі, вендорів та інтеграторів які дійсно хочуть поставити запитання ВНЗ майже немає. То чи потрібні комусь інженерні кадри в цій державі?

 

Устройства призваны обеспечить более эффективное использование энергии и управление системами отопления, вентиляции и кондиционирования в современных коммерческих зданиях.

Специалисты компаний разработали новый беспроводной интерфейс стандарта ZigBee для прямых последовательных коммуникаций системы управления зданиями Schneider Electric с комнатными контроллерами и системами HVAC от Panasonic с регулируемым расходом хладагента (Variable Refrigerant Flow, VRF). Такая интеграция позволит владельцам зданий и управляющим компаниям контролировать все инженерные системы здания, включая отопление, вентиляцию и кондиционирование, а также системы безопасности, освещения, электропитания и распределения энергии, в любое время и в любом месте. Единый интерфейс позволит легко использовать данные для сокращения энергопотребления и экономии ресурсов.

«Благодаря партнерству с компанией Panasonic мы можем предложить комплексное решение по автоматизации – от уровня устройств до облаков, независимо от типа здания, его размера или срока эксплуатации. Новый интерфейс обеспечивает лучшую видимость и контроль оборудования. Подобные разработки позволяют использовать технологии Интернета вещей и повышать качество жизни благодаря подключенным устройствам, средствам управления, приложениям, сервисам и аналитике», – говорит Лорен Батай (Laurent Bataille), исполнительный вице-президент подразделения EcoBuilding компании Schneider Electric.

Совместное решение Schneider Electric и Panasonic доступно в проводном или беспроводном варианте. Последний сохраняет существующую инфраструктуру и идеально подходит для исторических зданий. Данное решение использует все преимущества инновационной технологии Plug-and-Play, что упрощает развертывание конфигураций масштабных систем VRF (Virtual Routing and Forwarding). Инсталляция становится простым и легким процессом и экономит средства и время системных интеграторов. Кроме того, обслуживающий персонал получает доступ к исчерпывающим отчетам по использованию энергии посредством информационных панелей.

«Партнерство Panasonic и Schneider Electric стало ответом на потребности заказчиков, которым мы рады предложить дополнительные возможности управления энергией в здании, – подчеркнул Тошиюки Такаги (Toshiyuki Takagi), исполнительный директор корпорации Panasonic и президент подразделения Panasonic Air-Conditioner. – Благодаря комбинации мощных функций управления зданием и передовой технологии VRF мы позволим им сократить капитальные и операционные расходы и выйти на новый уровень устойчивого развития». 

Решение Schneider Electric для управления зданием – SmartStruxure – максимально повышает эффективность эксплуатации здания и сокращает операционные расходы на всем его жизненном цикле благодаря интеграции специализированного оборудования, программного обеспечения и сервисных услуг. Это позволяет централизованно и в режиме реального времени принимать решения для оптимизации управления энергией. Кроме того, комнатные контроллеры Schneider Electric SE8000 Series, как часть системы SmartStruxure, объединяют в одном модуле термостат, температурный датчик и программируемый контроллер для оптимизации энергопотребления оборудованием HVAC и сокращения операционных затрат.

Системы HVAC на базе VRF становятся все более популярными в коммерческих зданиях: за счет инверторов вместо традиционного включения/выключения они могут работать с переменной скоростью, что способствует значительному сокращению энергопотребления. VRF-система Panasonic (ECOi/FSV) разработана для радикального увеличения энергоэффективности и обеспечивает высокую эффективность операций при неполной нагрузке вне зависимости от сферы применения. Данная система обладает высокой надежностью, а также значительной мощностью охлаждения и обогрева даже при работе в экстремальных температурных условиях окружающей среды – от -25°C до 52°C.

Более подробная информация доступна на сайтах www.schneider-electric.com и aircon.panasonic.com.

***

О компании Schneider Electric

Компания Schneider Electric является мировым экспертом в управлении энергией и автоматизации. 170 000 сотрудников компании, оборот которой в 2014 финансовом году составил 25 млрд. евро, работают в более чем 100 странах мира, помогая клиентам управлять энергией и технологическими процессами наиболее безопасным, надежным, эффективным и экологичным образом. Технологии, программы и услуги Schneider Electric позволяют ее клиентам улучшать управление и повышать степень автоматизации своей деятельности: идет ли речь о самых простых выключателях или о сложных промышленных системах. Подключенные технологии от Schneider Electric меняют отрасли промышленности, трансформируют города и делают жизни ярче.

В Schneider Electric, называют это Life Is On.

ООО «Шнейдер Электрик Украина» имеет коммерческие представительства в 4 крупнейших городах Украины с головным офисом в Киеве, логистическую  систему, склад оборудования, локальные центры применения и передачи технологий, отделы инжиниринга и сервиса,  разветвленную сеть партнеров и авторизованных центров обучения при ВУЗах Украины.

www.schneider-electric.com/ua