Виконавча дирекція АППАУ

Конференції (семінари – форуми – вебінари й т.п.), одним словом – events, – є ключовим інструментом в політиці АППАУ в просвіті, розповсюдженні кращих практик, обміну досвідом та консолідації учасників ринку. Публікуємо попередній графік подій на 1-е півріччя 2017 року, де АППАУ є учасником, партнером або організатором.

Подій багато, тому ми даємо деякі орієнтири щодо участі, а також примітку І4.0 що означає пряму відповідність тематиці руху «Індустрія 4.0 в Україні».

Лютий

• 3 лютого – вебінар «Як налагодити співпрацю ВНЗ з ринком».  З метою покращення обмінів по співпраці між учасниками ринку, ми регулярно представляємо кращі практики в цій сфері – як оффлайн, так і онлайн. Цього разу головним нашим гостем буде Віктор Єгоров, доцент кафедри автоматизації виробничих процесів Одеської академії харчових технологій (ОАХТ)
• 10 лютого – семінар: співпраця Індія – Україна в хай-тек, І4.0 (організатор АППАУ та індійське посольство). Захід планується в рамках програми EXPOREC, вхід – по запрошенням, доповіді англійською. Рекомендовано для  системних інтеграторів, інжинірингових компаній та розробників в хай-тек, хто планує розширювати експортні напрямки.
• 15-16 лютого, м. Покровськ – Східний освітній форум (організатор – ДонТУ). Одна з ключових подій для освітян початку року. Тематика – реформування системи освіти. Рекомендуємо для керівництва ВНЗ, членів АППАУ, а також всіх, хто шукає співпраці з ВНЗ.
• 16-17 лютого, м. Київ – виставка-конференція Smart Building, І4.0 (організатор – виставкова компанія MONET). Одна з небагатьох подій на тему Smart Building – для всіх спеціалістів в цій сфері.

Березень

• 10-11 березня, м. Київ – тренінг по маркетингу для членів АППАУ (ВНЗ та інтегратори) (організатор – АППАУ). Маркетинг та комунікації більшості наших ВНЗ та інтеграторів знаходиться на нульовій відмітці. Тому цей тренінг – саме для них. Безкоштовно для ВНЗ і за не велику оплату для інших.
• 16 березня, м. Київ – форум лідерів АППАУ, І4.0. Традиційний, щорічний форум для директорів членів АППАУ та інших учасників ринку АСУТП. Форум завжди розглядає ключові виклики ринку та шукає на них спільні відповіді – must be для відвідування тими, хто прагне розвитку.
• 23 березня, м. Київ – тренінг для експертів клубу i-Control (організатор – АППАУ). Ми запустили клуб в січні, – до кінця березня будемо мати вже встановлені формати кращих практик просвіти та освіти ринку. Тому тренінг – воркшоп для всіх експертів клубу i-Control призваний розділити ці практики між всіма учасниками.

Квітень

• 10-11 квітня – тренінг по ISA 88 (IEC 61512), І4.0 (організатори – АППАУ, НУХТ). Тема розробляється в деталях з минулого року – маса напрацювань від Олександра Пупени, доцента кафедри АКІТ НУХТ вже доступні публічно. Цей тренінг є логічним продовженням систематизації знань в області АСУ ТП рецептурних, та періодичних процесів. Must be для інтеграторів та кінцевих замовників з харчової, фармацевтичної та інших галузей, де потрібна часта зміна рецептури.
• 11-14 квітня – виставка EIA-2017, м. Київ (організатор Euroindex). Традиційна №1 українська виставка промислової автоматизації. Теми цього року, що плануються разом з АППАУ – технології 4.0 в енергетиці та питання кібер-безпеки.
• 24-28 квітня – Hannover Messe, Ганновер, Німеччина, І4.0. Традиційна №1 європейська та світова виставка промислової автоматизації та ІТ в Німеччині. Цього року АППАУ планує разом з членами детальне висвітлення виставки у всіх аспектах.
• 25-27 квітня – конференція «рішення ІТ-АСУ для інфраструктурних об’єктів», м. Славутич (організатори – ЧАЕС та Славутицька філія КПІ). Для тих, хто не їде в Ганновер – саме час в Славутич. Чудова атмосфера, участь всіх ланок місцевої влади, чимало енергетиків, відвідування ЧАЕС, ну а головне – тематика та хакатон хай-тек для завдань інфраструктурних об’єктів.

Травень

• 18-19 травня – тренінг по ISO 22400 (організатор – АППАУ). Тренінг по системі виробничих КРІ призначений для кінцевих замовників підприємств. Планується разом з російським центром MES систем.
• 31 травня – форум BIT-2017, І4.0 м. Дніпро (організатор CIS-Events). Традиційний травневий форум в Дніпрі промислових АСУ-ІТ, де АППАУ веде секцію по автоматизації. Велика кількість учасників, місцевих підприємств – гарантована.

Червень

• Захід на тему 4.0 (в роботі)
• 22-23 червня – конференція Product Management for Innovation: Manufacturing & Hi-tech (організатори – АППАУ та B2B Ukraine). Продуктовий менеджмент – від розробки до просування промислових та хай-тек продуктів – є ключова дисципліна для інновацій. Однак висококваліфікованих продакт менеджерів мало в промислових сегментах, керівництв приділяє цьому мало уваги й проф. стандарти не встановлені. Конференція покликана змінити ситуацію в цій області.

Щодо просвітніх та інформаційних вебінарів – їх графік в підготовці. Просимо членів АППАУ давати свої пропозиції щодо тематики та виступів – ми плануємо майже щотижневі вебінари по ключовим темам розвитку та співпрац. 3 лютого відбудеться вебінар на тему “Як налагодити співпрацю ВНЗ з ринком“, де ми покажемо як подібна співпраця організована в Одеській академії харчових технологій.

********

Графік попередній – можливі зміни, й ще будуть доповнення по іншим, новим заходам. Дійсно подій багато, тому наша рекомендація щодо критеріїв вибору наступна: орієнтуйтесь на відповідність вашим цілям та планам розвитку 2017 – це найголовніше. Звісно для цього їх потрібно мати. Далі – місце проведення, бюджет та тематику (для якого рівня аудиторії організатори щось планують). Щодо останнього – в деталізованих анонсах АППАУ, ми обов’язково це будемо вказувати та деталізувати. До скорих зустрічей!

На протязі всього існування АППАУ, ми бачимо низький рівень комунікацій та маркетингу від учасників ринку пром. автоматизації. На фоні падіння внутрішніх ринків, а також комодитизації («однаковості» в сприйнятті споживачів) продуктів різних постачальників послуг та товарів, маркетинг стає критичною функцією організацій, від якої залежить виживання.

Саме він формулює в очах споживача конкурентоздатність та дієвість ваших пропозицій. Це питання сьогодні важливе не тільки для комерційних організацій, а також для ВНЗ – на їхній контекст, крім комунікацій з ринком, впливає також відплив абітурієнтів закордон та в інші сфери.

Загалом ці причини формують нашу ініціативу – АППАУ разом з факультетом промислового маркетингу та менеджменту «КПІ» пропонують початковий курс для ВНЗ та інжинірингових компаній.

Цільова аудиторія: визначені відповідальні за маркетингові комунікації від кафедр – членів АППАУ, а також від системних інтеграторів.

Формат навчання: 2-деннний тренінг.

Цілі тренінгу:

• Дати учасникам основи знань про ведення маркетингових комунікацій для промислових ринків
• Розглянути практичні інструменти та методи ведення маркетингових кампаній на В2В ринках
• Передати готові шаблони та інструменти для організації маркетингу на початковому рівні

Дати тренінгу: 10-11 березня

Тренінг є безкоштовним – проводиться  для членів АППАУ .

Місце проведення: м. Київ, (визначається)

Програма

10 березня

Модуль 1. Основи В2В маркетингу

• Головні концепції та поняття В2В маркетингу: додана цінність, ланцюжок цінності, бізнес-модель, УТП та ключові повідомлення, маркетинг мікс vs маркетинг відносин, цикл (лійка) продажу vs цикл закупівлі, канали продажу в В2В, екосистема.
• Головні виклики та тенденції на промислових ринках Україні, роль маркетингу в організації
• Кращі та гірші приклади від клубу B2B Ukraine та АППАУ

Модуль 2. Аналітика та Планування

• Від продуктово-центрованої – до клієнто-центрованої організації
• Що значить розуміння споживача: культура, методи, процеси, технології
• Продуктова та клієнтська сегментація. Інструменти таргетингу.
• Структура маркетингового плану

11 березня

Модуль 3. Як організувати ефективну маркетингову кампанію

• Базові поняття кампанії: система повідомлень, контент-маркетинг, тактики комунікацій, лідогенерація, вирощування.
• Inbound vs outbound маркетинг: головні тактики для промислових АСУ
• Меппінг по циклу продажу – тактики, повідомлення, контент, інструменти.
• Види кампаній. Лояльність. Програми лояльності. Управління досвідом.
• Структура та план кампанії

Модуль 4. Розвиток екосистеми партнерів

• Категорії партнерів на ринках промислових хай-тек
• Головні проблеми в розвитку партнерств. Роль комунікацій.
• Системне залучення партнерів до питань розвитку
• Методи та інструменти для каналів продажу та партнерів.

В рамках тренінгу будуть використані чисельні приклади з ринків АСУ ТП, ІТ, машинобудування та інших хай-тек ринків. Учасники виконують індивідуальні завдання та групові вправи, по закінченню отримують сертифікат.

Для участі в тренінгу заповніть б-ласка реєстраційну форму:

Ukraine and India seem to be well positioned for all of three foundations, each in its own geographical region. 

But what about our bilateral cooperation in those three fields? How similar is our view of common opportunities? How can we move better together, for example in such Industry 4.0 common areas as Smart Cities or Smart Factories?

Our seminar aims to answer these questions.

Program includes:

• Presentation of His Excellency, Ambassador of India to Ukraine, Mr. Manoj K. Bharti
• Presentations of Indian representatives from hi-tech sectors – Mr.Rajiv Puri (Investment advisor) 
• Presentation of best UA hi-tech practices in the field
• Smart City: Luxoft, PassivDom
• Smart Factory: IT-Enterprise, Techinservice 
• Discussions and open questions session

Proposed place for the venue: HUB4.0 business-incubator (please click here to see their Internet site for more information) at 1/3 Yaroslavsky Pereulok, Kyiv (please click here to see the location marked on the map).

Date of the venue: February 10, 2017, from 15:00 to 18:00.

Participation in the venue: free of charge, the invitation  required 

Languages of the venue: English and Ukranian

Organizers: Embassy of India in Ukraine, Association of Industrial Automation in Ukraine (APPAU), Innovative co-working center HUB 4.0

Registration at svitlana.gryntsevytch@gmail.com

For more details, please contact Igor Gavrylov at igor.gavrylov@appau.org.ua, +38 067 388 44 20 

В університеті навчається близько 16 тисяч осіб за різними формами навчання (освітньо-кваліфікаційні рівні та освітні ступені молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра) за 45 спеціальностями з 21 галузі знань (за переліком спеціальностей 2015 року). Здобувають освіту близько 1300 іноземних студентів із майже 50 країн світу.

• Сумський державний університет з 2015 року входить до авторитетного каталогу кращих університетів світу від рейтингу Times Higher Education (THE).
• За міжнародним рейтингом вищих навчальних закладів QS World University Rankings Сумський державний університет входить до TOП-групи (5%) провідних університетів світу та класифікується як університет з високою дослідницькою продуктивністю, за рейтингом QS EEСA (для країн Європи, що розвиваються, та Центральної Азії) – до ТОП-100 університетів цього регіону. За цими рейтингами СумДУ – в першій п’ятірці серед українських вишів.
• За даними всесвітніх Інтернет-рейтингів Webometrics та uniRank University Ranking СумДУ посідає 3 та 2 місце відповідно серед ВНЗ України, а також займає високі позиції у європейському рейтингу U-Multirank, який визначив більшість показників навчальної, позанавчальної, міжнародної та інших сторін діяльності СумДУ такими, що перевищують середньосвітові значення.
• Університет є першим з українських ВНЗ, що пройшов у 2014 році незалежний зовнішній аудит компанії QS та здобув найвищі оцінки (5 зірок) за кількісним та якісним складом викладачів, задоволеністю студентів якістю навчання, умовами та доступністю навчання, соціальною спрямованістю діяльності та E-learning.
• Згідно з результатами міжнародного рейтингу Round University Ranking, що складається за даними однієї з найбільших інформаційно-аналітичних компаній світу Thomson Reuters, Сумський державний університет на 629 позиції в світі увійшов у трійку кращих університетів України.
• Рейтинг URAP (University Ranking by Academic Performance), що оцінює якість науково-дослідної діяльності університетів світу, оцінив Сумський державний університет на 7-й позиції серед українських ВНЗ та у ТОП-10% ВНЗ у загальносвітовому заліку.
• Згідно з міжнародним рейтингом SCImago Institutions Rankings Сумський державний університет посідає 6 місце серед ВНЗ України та входить до ТОП-200 університетів Центральної та Східної Європи.
• За версією міжнародного екологічного рейтингу UI GreenMetric 2016 Сумський державний університет  на 65-й позиції серед університетів світу та посідає першу сходинку серед українських вишів. СумДУ став першим українським університетом, який увійшов до цього екологічного рейтингу.
• За даними наукометричної бази Scopusза кількістю цитувань світовою науковою спільнотою публікацій науковців університету та індексом Гірша – СумДУ серед лідерів науково-освітянського простору України.
• У загальнонаціональному рейтингу Міністерства освіти і науки України університет займає третю позицію у групі «Класичних університетів».
• Університет входить до 7% кращих університетів світу за результатами дослідження якості наукової діяльності університетів за цитованістю вчених в Google Scholar, що опублікував Webometrics.
• Сумський державний університет має високі позиції за результатами рейтингу вітчизняних університетів «Osvita.ua» (лідер освіти північного регіону, 8 місце серед всіх вітчизняних ВНЗ, 5 місце серед класичних університетів). Університет також входить в трійку кращих університетів України за показниками міжнародної діяльності згідно з рейтингом «ТОП-200 Україна».
• За кількістю призових місць у Всеукраїнських конкурсах студентських наукових робіт СумДУ має найвищий показник, а за кількістю призових місць у Всеукраїнських олімпіадах з навчальних дисциплін, напрямів підготовки, спеціальностей знаходиться у лідерах серед вишів України.
• Університет є підписантом Великої Болонської Хартії Університетів, членом Міжнародної асоціації університетів, Європейської асоціації університетів, Євразійської асоціації університетів, Асоціації економічних університетів Південної та Східної Європи та регіону Чорного моря, Міжнародної обсерваторії IREG з академічних рейтингів та кваліфікацій, Мережі інститутів міжнародної освіти та інших міжнародних організацій.
• Сумський державний університет співпрацює з більш ніж 200 партнерами зі США, Великобританії, Німеччини, Австрії, Франції, Бельгії, Швеції, Польщі, Литви, Болгарії, Чехії, Словаччини, Румунії, Японії, Південної Кореї, Китаю,  Російської Федерації та інших країн світу.
• CумДУ є постійним партнером у спільних проектах в рамках міжнародних грантових програм Європейського Союзу (Tempus, Erasmus Mundus, Jean Monett, Erasmus+, Horizon 2020), Програми розвитку ООН, Британської Ради, Світового банку, двосторонніх наукових і дослідницьких проектах, грантах приватних фондів. Університет реалізує більше 200 грантів щорічно. За останні 5 років обсяг дослідницької роботи в рамках міжнародних грантових проектів збільшився у 20 разів.
• Університет активно реалізує довгострокові та короткострокові програми міжнародної академічної мобільності, стажування та практики за кордоном для студентів, аспірантів, науково-педагогічного та адміністративного персоналу з перезарахуванням отриманих результатів.
• В університеті працюють члени-кореспонденти НАН України, близько 120 докторів наук, професорів, 650 кандидатів наук, доцентів, діють докторантура, аспірантура за 45 спеціальностями, спецради із захисту дисертацій.
• За показниками обсягу госпдоговорів та грантів, ефективності використання бюджетних коштів, СумДУ – має одні із найвищих показників серед університетів України.
• Розвинена високотехнологічна бібліотечно-інформаційна система, яка містить понад 3,1 мільйона примірників на паперових носіях, електронну бібліотеку, що має доступ до найвідоміших електронних інформаційних баз світового інформаційного простору. Бібліотека університету є дипломантом Всеукраїнського конкурсу «Бібліотека року». Репозитарій Сумського державного університету за результатами «Ranking Web of Repositories» від Webometrics займає першу позицію в Україні.
• Базою даних Web of Science Core Collection індексуються два наукових журнали Сумського державного університету – «Маркетинг і менеджмент інновацій» («Marketing and Management of Innovations») та «Журнал нано- та електронної фізики» («Journal of Nano- and Electronic Physics»). Останній також індексується базою даних Scopus.
• На базі університету діють філія кафедри ЮНЕСКО з інформаційних технологій, TOEFL-центр, ресурсні та навчальні центри Microsoft, Cisco, PortaOne, Delcam, NETCRACKER, 1C, Siemens, SAS, MindK та інші.

Сумський державний університетє підписантом Хартії «Індустрія 4.0 в Україні»

Детальніше про СумДУ читайте на сайті університету

Интервью с Вадимом Гаркушей, экспертом в области ERP консалтинга.

– Понятно, что в наше время все, что можно формализовать, можно и нужно автоматизировать. Как подойти к выбору системы и на что обратить внимание?

– Да, конечно же, система управления ресурсами предприятия является неотъемлемой частью процесса построения управленческого учета. Даже в компании из одного человека с простыми процессами невозможно качественно вести учет деятельности и последующий ее анализ без помощи программного обеспечения. Даже если это таблички Excel, в которых вы ведете свои записи о приеме/выдачи денег из кассы или взаиморасчеты с контрагентами. Вопрос лишь в том, что чем сложнее ваши процессы и чем проще ПО, которое вы используете, тем больше времени и сил понадобится, для отражения и анализа вашей деятельности. В какой-то момент компании сталкиваются с тем, что нагрузка на финансовый отдел растут, штат растет, а понимания о том, что происходит в компании все меньше и меньше. Тут и приходят на помощь ERP/CRM/BI/MRP и прочие специализированные системы, которых в мире великое множество.

– Чем они отличаются?

– Все приведенные выше аббревиатуры означают на какой функциональности сфокусирована система. При этом большинство современных систем содержат в себе и CRM (управление работы с контактами и процессом продаж) функциональность, и ERP (управление ресурсами предприятия) функциональность, и BI (бизнес-аналитика), и большое количество вертикальных решений для самых разных отраслей. Кроме того, сами бизнес-процессы не имеют уж очень большого разнообразия, а потому реализованы во многих системах.

– Если они в большинстве своем одинаковые, то как же выбрать?

– Нет, на самом деле отличий множество. Ключевыми являются технологические; степень проработки бизнес-логики, аналитики; наличие вертикальных решений для специфических отраслей. Далее уже следуют особенности интерфейса, языковой поддержки, поддержки налогового законодательства, возможностей адаптации системы под нестандартные требования, соответствие системы или учета в ней определенным стандартам, сложность поддержки и многое другое. И конечно же это Цена. Цены могут отличаться от нескольких десятков долларов для маленьких узкоспециализированных систем до десятков тысяч долларов за системы для средних компаний и даже миллионов долларов для крупных.

– Хмм… если так сильно отличаются цены, то зачем платить больше?

– Потому, что каждого продукта есть свой сегмент рынка. Вы можете купить маленькое решение за 100$ для небольшого магазина, но если вы захотите открыть второй, то обнаружите, что не можете вести учет обоих магазинов в одной базе. Вы можете захотеть вести более детально свои логистические процессы, учет склада и обнаружите, что система не имеет такой функциональности. Вы можете захотеть получать какой-то специфический отчет, который существенно облегчит вам жизнь, но обнаружите, что система не позволяет добавлять отчеты, кроме предоставленных в стандартной конфигурации. Вы можете иметь сложную организационную структуру своего бизнеса, сложную географию, большое разнообразие технологических платформ с которыми работают ваши сотрудники и тогда вам будет нужна система, которая может все это поддерживать. Вы можете расти и обнаружить, что система уже не может нормально, без зависаний работать со всеми вашими сотрудниками. Возможно вы захотите строить отчет по продажам за большой период имея миллионы документов и сложные выборки из десятков связанных справочников, а ваша система не сможет его посчитать в ближайшие пять лет. Или вдруг, вы решите выйти на IPO, но ваша система не соответствует требованиям SOX. И т.д. и т.п. Все зависит от масштабов, функциональных и технологических требований, требований к стандартам, требований к возможностям поддержки и многим другим. Согласно всех этих критериев вам и придется подбирать систему.

– Но систем ведь очень много и судя по проспектам все очень хороши. На какой остановиться?

– Действительно, даже когда вы определитесь с требованиями к системе и с бюджетом проекта, вы обнаружите, что продуктов, которые подходят под ваши параметры несколько. И вот тут станет ясно, что мало найти подходящую систему, нужно найти тех, кто сможет ее внедрить и гарантировать результат. Сразу отмечу, что попытки запустить систему самостоятельно или даже написать систему с нуля обойдется вам очень дорого. Не побоюсь аналогии с хирургом самоучкой, который по наитию или даже по книгам пытается провести операцию. Очень важно найти команду, которая имеет успешный опыт внедрения продукта в схожих проектах и чем больше этот опыт, тем лучше. В украинской реальности будет недостаточно найти хороший продукт и сертифицированную компанию, которая занимается его внедрением. В одной компании могут быть несколько проектных групп и нужно понимать, что вами занимается именно та, которая имеет достаточно опыта необходимого для вашей специфики, которая будет настроена на работуwin-win. Вам просто необходимо как можно лучше познакомиться с ними до начала проекта. Особенности внедрения сложного продукта таковы, что в любом случае вы подпишите и техническое задание и контракт такими, которые при проблемах с проектом всегда будут на стороне интегратора. Поэтому удачный выбор команды будет определяющим фактором успеха внедрения системы. Хороший интегратор, ценящий свою репутацию, еще до начала проекта, на фазе предварительного анализа сам скажет на сколько вам подходит выбранная система и если есть очевидные причины по которым стоит выбрать другую систему – обязательно об этом скажет. Никогда не покупайте систему до того, как определитесь с теми, кто вам ее будет внедрять.

– Хорошо, если с командой и продуктом решено, на чем нужно сосредоточить внимание ?

– Здесь есть несколько важных моментов:это понимание того, когда и что вы получите; сколько будет стоить каждый этап и какие гарантии; в каком виде будет осуществляться дальнейшая поддержка и сколько она стоит; какие перспективы системы в случае дальнейшего расширения как функциональной части так и увеличения нагрузок; сколько будет стоить обеспечение выполнения требований технического окружения системы. Нужно понимать, что расходы на первоначальный запуск системы это существенная, но не окончательная цена «владения» системой. Практика показывает, что в первые два-три года вы потратите на систему столько же, сколько стоило ее первоначальное внедрение. Часто на эти моменты не обращают должного внимания, что в последствии отражается на статистике «неудачных» внедрений. Таких в мировой практике до 60%. Это не значит, что системы небыли внедрены. Это значит, что в большинстве случаев были или сорваны сроки, или превышен бюджет, или внедрение системы не оправдало 100% ожиданий.

Очевидно, что в успешном внедрении значительная роль отведена квалифицированному интегратору. Но так как в этот процесс вовлечены минимум две стороны(а иногда их значительно больше), от вашего умения вовремя распознавать и устранять угрозы, от умения оценивать ваши возможности, от умения коммуницировать, от умения в процессе не упустить из виду цели, ради которых был инициализирован проект во многом будет зависеть попадете вы в эти злосчастные 60% или нет. Естественно в таком трудоемком процессе вам понадобится помощь и нужно будет большинство оперативных функций переложить на внутреннего администратора проекта. Но если вы хотите чтобы результат оправдал ожидания, вам как руководителю отстраняться от процесса нельзя.

Остается пожелать удачи всем, кто встал на путь систематизации, оптимизации и автоматизации своих бизнес-процессов. В этом плане нам еще очень долго нужно догонять цивилизованный мир. Но дорогу осилит идущий и у нас нет другого пути если мы не хотим оставаться страной с примитивными подходами во всех сферах и соответствующим положением в мировой«экосистеме».

Интервью по теме:  “Управленческий учет как инструмент  оптимизации и роста”

 

24-25 листопада у Львівській політехніці відбулась 2-га конференція ВНЗ, кафедр промислової автоматизації. Участь взяли представники технічних університетів з Покровська (ДонНТУ), Харкова, Вінниці, Кривого Рогу, Одеси, Києва, Івано-Франківська та Львова. Конференція продемонструвала високу мотивацію викладачів до змін в системі просвіти та підготовки кадрів, а також реальні здобутки.

Обміни та виступи 1-го дня

1-ий день був присвячений широким обмінам з питань розвитку в сфері просвіти та підготовки кадрів. Коротко прокоментуємо найбільш цікаві виступи

Зеновій Верес, керівник львівського ІТ-кластеру, менеджер SoftServe, представив проект по запуску 1-го в Україні курсу ІоТ на базі Львівської Політехніки. Запуск нового навчального курсу відбувся в тісній кооперації з представниками ІТ-кластеру, з залученням провідних ІТ-компаній, а також УКУ. Важливими рисами проекту є перенесення кращих ІТ-практик в навчальний курс – повна адаптація спеціальностей та профілю спеціаліста до ринкових запитів, формування soft skills від самого початку навчання, менторство під час навчання досвідчених експертів з ринку, формування світогляду та культури підприємництва, надання стипендій кращим студентам від бізнесу, гарантоване проходження практик у львівських ІТ-компаніях і т.п. Сам курс розроблений на методиках кращих технічних університетів США – як MIT, Standford, Berkley, в програму активно впроваджуються сучасні форми – як змішане навчання і т.п. Наповнення лабораторій ІоТ ще триває і ІТ-кластер теж приймає в цьому активну участь. Щодо менторства, залучення найбільших компаній Львова як SoftServe, DataArt, Epam, Matic Insurance Services Inc, Concensia, Zalando (Berlin), KindGeek, Luxoft та інших – й де кожен їх експерт веде студентів, витрачаючи до 2 годин на тиждень, – виглядає фантастичним на фоні розчарування інтеграторів АСУТП роботою з ВНЗ та їх де-факто відмовою працювати з ними. Повна їх відсутність на цій конференції – зрештою як і представників вендорів АСУТП (крім Phoenix Contact), – говорять самі за себе.

На думку АППАУ, цей приклад співпраці львівського ІТ-кластеру є показовим для розуміння того, наскільки ІТ сектор випереджає АСУ ТП – в останньому ми маємо дуже гарні лабораторії на деяких кафедрах, однак немає співпраці по подібним аспектам і в таких масштабах. Це ще один урок та бенчмарк, який надає ІТ всім іншим хай-секторам, включно з АСУ ТП.

Якщо ж ми шукаємо бенчмарк від окремо взятого вендора, то таким наразі є освітні програми Phoenix Contact. Їх представила Катерина Литвинко, маркетинг менеджер української філії компанії. Мова про програми як EduNet, TATU Tempus (міжнародна співпраця університетів) та xplore New Automation world. Наразі них вже залучено добрий десяток технічних університетів України. Найбільш цікавим та перспективним є зараз проект TATU по створенню справжніх тренінгових центрів з сучасних технологій промислової автоматизації, і продукти яких будуть доступні й для ринку, а не тільки для навчання студентів. Згідно з недавнім опитуванням АППАУ, ця співпраця Phoenix Contact не залишилась непоміченою – вони є лідером щодо ефективності співпраці з ВНЗ. Й до слова, саме Phoenix Contact став спонсором нашої конференції. Щодо необхідних змін в ВНЗ, цікавою є думка генерального директора Андрія Максимця (деталі – тут): ВНЗ мають демонструвати набагато швидші темпи орієнтації на бізнес, інтеграції з ринком, а також розвивати в студентах культуру критичного мислення, креативність та емоційний інтелект.

З точки зору тієї самої інтеграції для ВНЗ важливо розуміти вимоги замовників – і краще з перших вуст. Найбільш важливою в цьому контексті в 1-ий день була презентація представника ПАТ «АрселлорМіттал Кривий Ріг» Олександра Гавриша. АМКР сьогодні впевнено виходить на ще один приклад кращої практики (крім тих, що ми часто згадуємо в 4.0)– коли до формування освітнього стандарту долучається велике підприємство. Так ініціатива АМКР щодо спеціальності «мехатронік» результує в освітній стандарт, який сьогодні де-факто пройшов всі стадії затвердження в МОН (код FMUMET-029). Натомість, – проблемою є а) навчання (перепідготовка) спеціалістів за цією спеціальністю та отримання диплому, б) зміна форми навчання. Дорослі фахівці не можуть, як студенти, стільки часу витрачати на навчання в стінах ВНЗ. Але вони мають масу інших приводів демонструвати свою компетентність, розвиватись та навчатись на роботі. Мова про тести, екзамени та лабораторні роботи в хмарі, виконання реальних проектів, спостереження на робочому місці, моделювання, участь у змаганнях (Hackathon, Worldskills), інші докази професійної майстерності з місця роботи. Все це сьогодні є на АМКР, отже справа за ВНЗ яким чином ці речі можуть бути інтегрованими в процес валідації диплому. Також важливим є перезалік дисциплін – якщо фахівець вже проходив відповідний курс в минулому, навіщо це робити ще раз? АМКР повністю відкритий до розмови про майбутні форми та стандарти навчання і цей приклад має надихати наших ВНЗ, коли ми нарікаємо на «відсутність зворотнього зв’язку з ринком».

На тему освітніх стандартів була доповідь Володимира Дубового з Вінницького НТУ. Він порушив гострі питання щодо самого процесу розробки нових освітніх стандартів. Власне, комісія з 8 кращих викладачів різних університетів навряд чи може надто «схибити». Але, на думку пана Дубового, в новому стандарті 151 – АКІТ вже є ряд недоліків, що можуть суттєво впливати на престиж та перспективу цієї спеціальності. Зокрема, 4-річна форма навчання бакалавра орієнтована на випуск техніків, хоча подібні спеціальності в інших напрямках завжди мають на виході диплом інженера. Також немає суттєвої різниці у визначеннях магістра та PhD. Так чи інакше, що вносити корекції до стандарту (і який ще остаточно не затверджений) потрібна реакція інших ВНЗ та ринку – наразі її немає. Майже ніякої. Група викладачів з Вінниці розповсюдила на конференції анкету, щоб зібрати думки колег.

Презентація кафедри АТЕП з НТТУ «КПІ» від Павла Новикова ставить планку росту для багатьох інших кафедр АКІТ досить високо. По оснащенню лабораторій сучасними засобами АСУ ТП, кількістю брендів, новаціями в навчально-методичних практиках, згуртованістю та організацією колективу – це, безумовно, одна з кращих кафедр АКІТ. Але назва презентації «Нова кафедра – нові можливості» говорить про більше. АТЕП має головне чого не вистачає іншим кафедрам – вони реально намагаються адаптуватись до ринкових умов. Кафедра постійно відслідковує працевлаштування випускників, має зворотній зв’язок від роботодавців й намагається корегувати відповідно до цього навчальні курси. Сьогодні це, мабуть, єдина (одна з небагатьох) кафедра АКІТ, хто вже активно змінює навчальні плани в сторону 4.0 – кращої вертикальної інтеграції, включення сучасних предметів як MES-системи, BI, інтернету речей тощо. В презентації Павла ясно було видно стратегічний, системний підхід, що також вирізняє кафедру АТЕП – очевидно, що без планування майбутнього не може бути ніякої адаптації до ринку.

Павло Галкін з ХНУРЕ та Вікторія Воропаєва з ДонНТУ вже отримали назву «групи TATU» – за однойменною назвою проекту. Вони надали 2 різні, але дуже близькі презентації щодо цілей – результатів проекту, а також можливостей кращої інтеграції в міжнародний простір освітян. Павло Галкін значно розширив тематику обмінів оглядом можливостей співпраці embedded systems (спец. 172). А Вікторія Воропаєва представила в деталях розгортання проекту TATU в різних університетах країни. В проекті беруть участь також ВНЗ з Німеччини, Італії та Іспанії і наші учасники здійснюють обміни з колегами. Відповідаючи на запитання «в чому різниця західних університетів від наших» Вікторія зазначила 2 речі – це краще оснащення лабораторій, а також краща взаємодія з ринком.

Аркадій Шипко з Одеської національної академії харчових технологій (став «родзинкою» складу спікерів як за віком, так і за завзяттям пояснити аудиторії як потрібно працювати сьогодні зі студентами. ОНАХТ широко практикує сучасні формати залучення молоді до робототехніки. Й досить успішний в цьому. Мова про живе неформальне спілкування, повну відкритість (лабораторії як Coworking Space для молоді), а також включення на 100% можливостей комунікацій через Інтернет. Запорукою успіху є проактивніть керівника кафедри Віктора Єгорова, – він в цей день був на подібній конференції – олімпіаді в Києві.

Тези АППАУ в презентації Олександра Юрчака були вже в цілому знайомі більшості учасників – потрібно об’єднуватись, більш проактивно взаємодіяти та комунікувати між собою. Це є проблема №1 ВНЗ і за рік вона кардинально не вирішилась. Тому кажучи про soft & leadership skills як ключові gaps в навичках студентів та інженерів, для АППАУ очевидно, що самі викладачі їх мають демонструвати набагато яскравіше. Їх недостатнє проявлення – одна з причин, чому не запрацював комітет АППАУ «просвіта та підготовка кадрів». З іншого боку не можна не помічати успіхів та здобутків. Серед них – кейси «Pupena San», АМКР, АТЕП-КПІ, а також кейс організації тренінгу ISA 95 про все більш очевидний попит на нові навчальні послуги та продукти. І вже ясно, що після цієї конференції перелік кращих практик можна значно розширювати.

Круглий стіл 2-го дня – як прискорити вихід готових продуктів

Ця тема дискусії була вибрана як більш актуальна проти теми «взаємодія між ВНЗ». На круглий стіл підтягнулось 5 підприємств Львова на чолі з головою асоціації приладобудівних підприємств Львова паном Секеликом Ігорем.

Початок був символічним для розмови між різними категоріями гравців ринку. «Підготовка кадрів – це чия проблема?» – «Ваша, – ви ж не даєте запитів і навіть на практику не можете прийняти» – сказали ВНЗ. «Та ні – це ваша, оскільки ви взагалі не тих і не те готуєте» – парирували виробники. Ігор Дмитрович намагався бути переконливим й приводив приклад, коли років зо 5 тому асоціація взяла в роботу 130 тем з місцевих ВНЗ, названих науково-прикладними. З них в роботу реально пішло тільки 2 – отака, мовляв «ефективність». Модератор – Юрчак О.В. намагався спростити дискурс до простого питання – «чому виробники не беруть на практику студентів політехніки». Відповідь виробників – «тому що ми про вас нічого не знаємо – ви не робите ніяких пропозицій, не видно ніякого маркетингу». Тему підхопили вендори, – Андрій Максимець аргументував, що будь-який продукт треба вміти продавати, і якщо ВНЗ є в ринку, то їх «продукти» як спеціалісти чи навчальні програми теж потребують промоції. Зрештою прийшли до того, що кожна сторона досить мало знає про іншу. Й вважає при цьому, що перший крок має зробити та, – інша сторона.

Водночас, ВНЗ дружно заявили, що «на жаль, ринкові правила важко прийняти повністю оскільки вся система МОН-ВНЗ залишилась соціалістичною». Тобто, це не тільки бажання чи не бажання ВНЗ, – «система є такою». Далі кожна сторона, залишаючись при своїй думці, просто доповнювала та розширювала аргументи на свою користь. Ситуацію розрядив Зіновій Матчишин з львівської ІТ-компанії uMuni. Він привів приклади з львівського сектору ІТ, де роботодавці та ІТ школи не тільки мають розвинуті комунікації та аналітику попиту-пропозиції. Велика перевага ІТ-шників в тому, що вони говорять конкретніше за спеціалістів по досить вузьких спеціальностях. В такому випадку їх легше готувати освітнім закладами, і можна більш ефективно «продавати» на ринку, легше робити аналітику попиту та пропозиції. До цього залучаються рекрутери, інтернет-портали та цілий, досить великий ринок починає говорити про досить конкретних спеціалістів, а не взагалі «інженерів по автоматизації».

Зрештою, сторони зійшлись на тому, що необхідно покращувати комунікації, аналітику ринку та маркетинг з обох сторін. Програма «простих кроків» – як, наприклад, оголошення пропозицій вакансій на сайті, – не запущена з обох сторін і можливо цим пора займатись. АППАУ заявила про свою готовність провести тренінг з маркетингу та комунікацій для ВНЗ – членів АППАУ (мова про це вже йшла в Києві), а також зробити спеціальний розділ на своєму сайті щодо кадрових вакансій та пропозицій.

Головні підсумки конференції

В цілому та не зважаючи на певні організаційні труднощі, конференція пройшла дуже позитивно. Крім насичених дискусій, учасники мали змогу відпочити та спілкуватись в неформальній обстановці, а також відвідати Львів. В результаті, викладачі 12 ВНЗ, а також учасники ринку побачили досить повну картину здобутків в просвітній сфері по Україні, обмінялись досвідом, а також думками щодо проблемних питань розвитку.

На думку АППАУ, також досить чітко вимальовуються тренди розвитку в сфері просвіти та підготовки кадрів

• Навчальні продукти – готові або майже готові для пропозиції ринку є в багатьох кафедр АКІТ. Водночас, їх пропозицію в сучасному комерційному форматі тренінгів, курсів, сертифікації та відповідних дипломів здатні на сьогодні запропонувати одиниці.
• Кращі кафедри прогресують «не благодаря, а вопреки» – боротьба зі старою Системою відбувається по різнім напрямкам та в різній мірі, але в цілому ясно, що швидше розвиваються саме ті, хто а) діють проактивно та колективно, б) вміють добре взаємодіяти з ринковим середовищем
• Саме взаємодія з вендорами, інтеграторами та іншими гравцями ринку визначає – а надалі ще більше визначатиме успіх у створенні конкурентоздатних програм, тренінгових центрів, а також й сучасних, освітніх програм. Приклад створення нового курсу ІоТ при Львівській політехніці сильно контрастує з загальною ситуацією по кафедрах АКІТ, де криза довіри до ВНЗ тільки поглиблюється. Принаймні та за рідким винятком – про це говорять всі результати опитувань та дискусій, що проводить АППАУ.
• Важливо зазначити рух серед кінцевих замовників, – приклад АМКР (мехатроніка, нові стандарти…) є показовим для того, щоб зрозуміти, що потреба в підготовці – перепідготовці професійних кадрів на ринку завжди є.
• Перший крок до змін в кращій адаптації програм ВНЗ до ринкових умов полягає в тому, щоб включити «механізми простих кроків» й насамперед комунікаційних. Як добре показала дискусія 25.11 розкриття потенціалу кафедр лежить в площині налагодження елементарних комунікацій – і з обох сторін.
• Більш системний та стратегічний підхід – це планування розвитку на середньостроковий період, включно з визначенням своїх факторів успіху, своєю спеціалізацією та позиціюванням на ринку, тощо. Яскравим прикладом в цьому є кафедра АТЕП/КПІ.

Зі свого боку АППАУ готова сприяти кращій координації ВНЗ та комунікаціям з ринком, але не робити за них їх власну роботу. Як правильно відмічали виробники Львівщини, просвітній потенціал кожного ВНЗ не співвимірний з людськими ресурсами інших учасників ринку. Яким чином його оптимізувати, для того щоб вивільнити частину ресурсу (людського та часового) для роботи з ринком – це «домашнє завдання» самих кафедр. В тому числі мова йде за пошуки 1 координатора для всієї спільноти ВНЗ (робочий комітет «просвіта та підготовка кадрів») – пошуки його тривають 2-ий рік.

Насамкінець, висловлюємо глибоку подяку керівництву національного університету «Львівська політехніка» за сприяння в організації конференції, гостинність та чудові враження всіх учасників.

 

Форум лідерів 16 березня буде присвячений темі співпраці. Ми вже сказали про причини – зараз рівень низький, й особливо коли це стосується спільних середньострокових завдань по розвитку ринку. Як інновації, запуск нових продуктів – технологій, підготовка кадрів, розвиток клієнтів, вплив на С-рівень та на інші бізнес-спільноти тощо.

Й ми теж розуміємо, чому немає співпраці – спочатку як власна інтуїція та аналітика, а зараз вже й результати опитування говорять про те саме, що властиве всім бізнес-сегментам та зрештою і всьому українському соціуму – причина в низькій довірі та короткостроковому фокусі. Як сказав хтось з великих – «Нетерпіння та жадібність завжди ведуть до бідності». Ми бідні, тому що завжди хочемо щось мати багато-багато й буквально завтра.

Але якщо короткостроковий фокус має певне пояснення в нашій країні (нестабільність, невпевненість в завтрашньому дні тощо) й часто звучить як зовнішній бар’єр, то в чому причини низької довіри? Невже тільки в чиїйсь жадібності? Питання цікаве як з теоретичної точки зору про природу довіри, але ще більше з практичної. Адже мова не про олігархів чи депутатів з їх «схемами» – мова про нас з вами, – сотнях керівників різного рівня на ринках промислових систем управління, – замовників, інтеграторів, постачальників, проектувальників, тощо – і які щодня вирішують долю сотень проектів різного рівня і які разом мали б формувати потужну екосистему, спрямовану на розвиток хай-тек ринків країни. Отже розбираймося.

Що говорить теорія та світова практика

На тему довіри написано тисячі книг, є, мабуть, не менше дисертацій та наукових праць, про те як формується довіра та як її покращувати. Досить набрати пошукові запити в Гуглі, як ви отримаєте десятки досить непоганих оглядів на цю тему. Це джерело говорить про 2 види довіри – емоційну та логічну, й дає декілька трактувань довіри для різних контекстів –

№1 – про передбачуваність: довіра означає здатність передбачувати поведінку інших людей та наслідки для різних ситуацій. Якщо ми себе оточуємо людьми з передбачуваною поведінкою, тим самим ми створюємо безпечне та стабільне теперішнє і майбутнє.

№2 – про взаємовигідність: довіра означає обмін вигодами з кимось, кого ви можливо не до кінця знаєте, не знаєте всіх їхніх намірів, але ви готові запропонувати цей обмін.

№3 – про можливо віддалену віддачу в часі: довіра означає давати щось з ясним розумінням, що зворотня віддача може бути в невизначеному часі та невизначеним способом в майбутньому.

Інше джерело дає перелік чинників, що формують довіру – як порядність, компетентність, послідовність, відвертість, лояльність тощо.

Більшість цих речей ми знаємо – якщо не усвідомлено, то принаймні інтуїтивно. Якщо перед нами не спеціаліст, не компетентна людина, то навряд чи ми з нею будемо серйозно домовлятись про деталі угоди. Якщо партнер веде сьогодні так, а завтра по іншому, то про яку передбачуваність і довіру можна говорити.

Реалії наших промислових ринків

Насправді, реалії такі, що ми маємо масу зворотніх прикладів, як учасники ринку нищать довіру. Ось типові приклади, про які розповідають учасники нашого ринку

• Щомісяця проходять десятки тендерів, де Ціна перемагає або навіть нівелює Якість. Останній епізод розповідав мені керівник департаменту АСУ ТП великого підприємства, що провів тендер по послугах на навчання персоналу. Виграла фірма, яка декларувала наявність певних кваліфікацій, але насправді їх не виявилось – перший же тренінг це довів. Чи можна говорити далі про довіру між замовником та підрядником? Або між цим замовником та підрядником, який «пролетів», але був набагато якісніший?
• Минулого тижня інший колега розповів, що великий бренд відмовився підписувати на цей рік партнерський договір в категорії А (краща партнерська категорія), просто тому що в 2016 вони «недовиконали план». Тобто, замість 100% закупили продукції бренду Х тільки на 90% (при цьому загальна сума закупівель сягнула далеко за 1 млн євро). Наш партнер-інтегратор в шоці – в умовах нестабільності ринку, низької платоспроможності більшості замовників, вічних проблем з дебіторською заборгованістю подібна жорсткість, й на фоні того, що наш інтегратор є найсильнішим у своїй категорії, – просто виходить за рамки здорового глузду. Чи укріплює така поведінка довіру до нього? Чи розуміє бренд, що надалі цей партнер буде набагато менш лояльним, й цього року він не отримає навіть 1 млн?
• Ряд інших партнерів жалілись минулого року на іншого лідера ринку – вони очікували на звичайнісіньку техніко-комерційну пропозицію по клієнтах, якіх вони самі знаходили. Натомість не отримували нічого. Історії тягнулись тижнями, вендор обіцяв, але потім відмовлявся давати ціни. В інших випадках, цей вендор поставляє обладнання напряму в проекти, що знайшов чи ініціював інтегратор. Чи є тут хоч якась передбачуваність та ясні «правила гри»?. Не дивно, що прозорі правила гри – фігурують, як вимога №1 в спільному, відкритому листі інтеграторів у 2016. До речі, згідно з зібранням інтеграторів вже в цьому місяці, особливого прогресу в поведінці брендів-лідерів ринку поки що не видно.

Подібних прикладів дуже багато – і в кожній фірмі. В блозі B2B Ray «чому покидають партнери» я розповідаю про власний досвід роботи в інжиніринговій компанії періоду 2005-07 рр. Причини, чому тоді моя фірма різко знизила лояльність до відомого бренду ті самі – нав’язування правил, домінування права сильного, непослідовність, невміння слухати та чути, а також низька додана цінність місцевої філії майже у всьому, що стосується проф. розвитку інжинірингової компанії.

Резюмуючи – ми бачимо, що в реаліях всі заявлені вище дефініції довіри не працюють – гравці поводяться не передбачувано (= змінюють правила та принципи по ходу), не надають цінності й проявляють егоїстичне нетерпіння в ситуаціях, де потрібна навпаки – терпеливість, гнучкість та врахування обставин.

Змінити не правила – а принципи

Отже, чому така розбіжність між теорією – яку начебто всі розуміють – і реаліями, де ми бачимо зовсім іншу картину?

Насправді, це складне питання – повну картину, включно до встановлення працюючих моделей та кращих практик ми якраз і хочемо встановити на Форумі лідерів 16 березня. Простіше всього відповісти по-філософськи – «така культура» або «такий народ». Але подібні відповіді спонукають радше до бездіяльності, – нас же цікавить якраз те, як змінювати цю культуру.

Наразі, я хочу освітлити тільки один аспект – про принципи співпраці. На мою думку, це набагато важливіше, ніж всі комерційні політики чи правила разом взяті. Ось моє бачення змін разом з прикладами –

1. Цінності – особисті та в бізнесі: від особистого збагачення – до розвитку країни

Критика олігархів чи депутатів на тему про корупції не була б такою гіркою, якби це не стосувалось мільйонів співгромадян. «Марсові (бурштинові) поля» на Житомирщині – Рівенщині, чи «лисі Карпати» мають в основі одну й ту ж домінанту поведінки: коли постає вибір між майбутнім та теперішнім, шальки вагів багатьох співгромадян схиляються до «зараз». В цій країні ніколи не буде розвитку, допоки кожен з нас вибиратиме тільки «зараз» і «тільки для себе».

Кращі приклади та практики: масу чудових прикладів колективної співпраці, розвитку ринків та формування сильних екосистем демонструє ІТ-сектор Україні. Співпраця Львівського ІТ-кластеру з Львівською політехнікою в розвитку нового ІоТ курсу є класичним прикладом, коли велика бізнес-спільнота не тільки думає чи говорить про розвиток, а й реально робить для цього важливі кроки.

2. Спадковість: від світогляду «моя вотчина» – до поваги власних брендів та цінностей

Подібна аналогія з політикою є і в керівництві філій великих західних брендів – багато є випадків, коли кожний новий СЕО починає ніби з нуля й каже «а от зараз все буде по-іншому». Найбільш показовий приклад, це коли бренди різко змінюють політику знижок для інтеграторів, заявляючи – «а ось тепер ми будемо давати по дрібнісінькому шматочку й на таких умовах». Подібна історія відбулась з «Шнейдер Електрик» в кінці 2000-их – це було повне нехтування як здорового глузду, так і власних корпоративних правил, встановлених на початку 2000-их. І які говорять про те, що базова знижка партнеру визначається доданою цінністю партнера, а не тільки оборотом за минулий період. Подібна поведінка відштовхнула тоді масу партнерів та знизила їх лояльність.

Кращі приклади та практики: Phoenix Contact Україна – не зважаючи на зміну СЕО в 2015, дотримується тих самих принципів сталого розвитку та співпраці з різними партнерами – як інтеграторами, так і ВНЗ й іншими. АППАУ – теж партнер, й зі свого досвіду, ми не відчули жодної зміни курсу й наша співпраця тільки поглиблюється. В наших різних опитуваннях ринку Phoenix Contact традиційно займає перші місця по різних рейтингах, чому власне й отримав в 2016 приз «за сталий розвиток».

3. Споживацька цінність: від «продавців знижок» – до демонстрації ‘always add value’

Always add value – «завжди додавай цінність» – давно відомий в бізнесі принцип. Але який інколи дуже важко реалізувати продавцям компонентів, а інколи – й самим інтеграторам. Адже всі хочуть рішення своїх різноманітних проблем, – а не слухати які у вас правила. Важливо розуміти, що цих проблем в нашому складному світі все більш – отже й очікування зростають. Але в реаліях ми чуємо з усіх сторін нарікання, що комерційні представники, – в тому числі відповідальні за партнерські мережі, перетворились на таких собі «торговців знижками» – їхня додана цінність у вирішенні різних проблем партнерів чи замовників є вкрай низькою.

Кращі приклади та практики: компанія «Овен» значно покращила в останні роки показники лояльності своїх партнерів та збільшила їх кількість. Вони почали з простих речей – як дослідження факторів незадоволення (наприклад, терміни поставки) і послідовно почали працювати над їх зміною. А ось інший задокументований нами кейс з ІТ від компанії Terrasoft, що показує зовсім іншу цінність професійного продавця – саме як trusted advisor.

4. Послідовність: від декларацій – до реального взяття зобов’язань

Згідно з попередніми результатами опитування АППАУ (і яке ще триває – запрошуємо взяти участь), чинник «просто виконувати заявлені принципи та правила» – є головним напрямком зміцнення довіри. За цю опцію віддали свої голоси 55% респондентів і це більше, ніж наступний чинник – «змінити принципи та правила».

Кращі приклади та практики: в нас є чимало лідерів-ентузіастів в АППАУ які послідовно та системно рухають курсом, який вони декларують роками. Один з кращих – це Олександр Пупена з НУХТ – його історія минулого року описана в цьому кейсі, а зараз він готує курс по ISA88 – дуже потрібний для ринку АСУТП. Й цього не можна сказати про масу інших ВНЗ, які на конференціях декларують правильні речі, але потім десь щезають.

5. Ефективність: від наївно-депресивного «де результат» – до процесного забезпечення результату

Інша хвороба українського бізнесу – причому, на мій погляд, це виходить далеко за рамки нашого АСУТП ринку, – це знамените «де результат». Молоді й не дуже керівники різних рівнів просто зациклені на цьому. Відповідно й згаданий вище приклад «чому не 100%» – є типовим для наших реалій. Проблема полягає в тому, що результат неможливо досягнути, якщо не налагодити процеси по його досягненню. А в ланцюжку «Вендор-Інтегратор» і далі – Замовник, процесів взаємодії та спільного досягнення бізнес-результату – маса. Перш за все ці спільні дії мали б стосуватись того, як розвивати ринок та замовників спільно – через просвіту та освіту ринку, запуск нових продуктів, цільові, спільні дії по ключовим замовникам, спільну участь в програмах розвитку що пропонує АППАУ і т.п. Результат буде – якщо все це робити. І все це планується, координується та виконується партнерами разом. Всього цього надзвичайно мало й Хакатони минулих років є цьому найкращим доказом. В АППАУ також ми маємо чимало прикладів, коли наші члени, не поворухнувши навіть пальцем, чекають рік результату співпраці. Тому оце «де результат» говорить про низький управлінський рівень багатьох менеджерів. Й, зокрема, про інфантильність та короткозорість – ну не може ніякий партнер самотужки виконати великий обсяг робіт по розвитку цільових ніш чи напрямків. Невже це комусь не зрозуміло?

Кращі приклади та практики: наш рух «Індустрія 4.0 в Україні» – є гарним прикладом консолідації зусиль, коли спільну справу ми робимо разом, крок з кроком й налагоджуючи необхідні процеси на різних рівнях. Наша співпраця з МЕРТ та ініціативою Digtial Agenda Ukraine, з партнерами як HUB 4.0, IDC, CIS-Events, з великими ІТ-розробниками як Luxoft чи IT-Enterprise формує ті самі процеси інституційного росту великої ініціативи національного масштабу, без яких неможливий кінцевий результат – значне прискорення в дигіталізації промисловості та появі справжніх Smart Factory в Україні. Тільки разом – системно, процесно і послідовно. Тоді й буде результат.

Що ви думаєте про ці принципи та приклади? І що нам разом потрібно змінювати в домінуючій на ринку культурі 2.0 в першу чергу?

 

Юрчак Олександр

 

В листопаді АППАУ провела опитування ВНЗ, кафедр АКІТ та інших, що мають відношення до промислової автоматизації. В опитуванні взяли участь 28 викладачів ВНЗ Києва, Харкова, Одеси, Харкова та інших міст України.
Попередні та найбільш цікаві результати опитування:

1 – 44% респондентів розширюють програми у відповідності до запитів з ринку, а 30% регулярно переглядають навчальні програми на відповідність ринковим вимогам

2 – як головні механізми зворотнього зв’язку з ринком 78% відслідковують відгуки випускників; 60% веде статистику щодо їх працевлаштування

3 – в якості запитів від ринку найбільш розповсюдженими є «запити на випускників з конкретними параметрами щодо якості та кількості» – 74%; ще 30% респондентів отримують запити на виконання науково-прикладних чи інженерних робіт

4 – запити з ринку, які необхідні, але їх немає – «виконання інженерних та науково-прикладних робіт, а також щодо проходження практики студентами»

5 – ефективність взаємодії з роботодавцями 55% оцінює на «задовільно, але є багато зон росту»

6 – серед тенденцій серед роботодавців респонденти фіксують ріст вимог з підготовки спеціалістів. Найбільш повна відповідь «Зростають вимоги до готовності студентів працювати відразу після завершення ВУЗа, без буферного терміну адаптації. Студент повинен поєднувати знання електрика, технолога, інженера АСУ, ІТ-спеціаліста, монтажника і пусконалагоджувальника» (деякі респонденти додають – «і за невелику оплату»)

7 – 70% респондентів мають на кафедрах сучасне обладнання; попереду Siemens, з ним Schneider Electric. Водночас відповіді щодо ефективності «розчиняють» Siemens серед багатьох інших брендів – явного лідера немає. Phoenix Contact має перевагу в декілька голосів. Одна з симптоматичних відповідей – «Колись – Siemens? а зараз нікого немає»

8 – для більш ефективної співпраці та покращення свої пропозицій для ВНЗ виробникам (вендорам) не вистачає багатьох речей – ось декілька типових та повних відповідей

• «Дієві програми підтримки навчальних закладів, зворотній зв’язок з профільними кафедрами, залучення студентів та науковців до вирішення проблем» – цього всього в більшості респондентів немає
• «Проведення викладачами платних курсів коштом виробників або слухачів; пропозиції взаємодії типу стаття від викладача з рекламою бренду – оплата статті в журналі; переклади викладачами білих книг за фінансуванням виробників; купівля книг з рекламою або популяризацією бренду»
• «Не вистачає заохочення викладачів до поглибленого вивчення обладнання та його подальшого застосування у навчально-демонстраційних цілях; стендових лабораторій для наочної демонстрації рішення задач АСУ на брендовому обладнанні; участі вендорів у підготовці методичного забезпечення»

9 – по всім просвітнім матеріалам (білі книги, гайди, книги, статті, навчальні матеріали, тощо) оцінки «зовсім мало» та «недостатньо» разом набирають більше ніж 70%. Тобто, тих яких «достатньо» – від 20 до 30%. Трохи краще виглядає ситуація по напрямку ПЛК («достатньо» – 33%), навпаки – по напрямках як інтеграція систем управління, кібер-безпека, Smart Factory та функціональна безпека рівень «достатньо» коливається від 0 до 5%.

10 – щодо перепідготовки кадрів найбільш поширеними є програми підготовки по напрямку «програмування»

11 – найбільш поширеною потребою ВНЗ в розвитку є «перепідготовка викладачів» (60%)

12 – головні очікування до роботодавців стосуються ясного зворотнього зв’язку «яких навичок-знань не вистачає» (60%), та «Ясно вказувати профіль компетенцій майбутнього спеціаліста» (51%)

13 – головною перешкодою в розробці нових навчальних модулів є брак мотивації викладачів (48%) та відсутність умов (як час) – 48%

14 – найбільше викладачів в роботі мотивує визнання самими студентами (50%), потім – збільшення оплати (41%)

15 – як головні форми співпраці з іншими ВНЗ респонденти бачать регулярні групові зустрічі-обміни та спільні проекти

16 – від АППАУ очікується в основному інформаційна підтримка та сприяння в покращенні взаємодії з іншими учасниками ринку.

*************

Попередні висновки від АППАУ:

• Найбільш цікавими та відносно новими, на нашу думку виглядають пп. 4,5,8 та 11. Викладачам не вистачає запитів з ринку щодо науково-прикладних, інженерних робіт, а також елементарного сприяння в тому, щоб студенти проходили практику. ВНЗ також могли б сприяти вендорам в маркетинговій та просвітницькій діяльності, де є очевидні для всього ринку проблеми –  але вони не отримують запитів щодо цього.
• В свою чергу (п.9) самі викладачі не бачать зусиль з боку вендорів щодо покращень в просвіті ринку – по більшості нових напрямків та технологій ситуацію навряд чи можна назвати задовільною. 
• Натомість, ріст вимог щодо підготовки молодих спеціалістів при відсутності покращень в співпрацю з ВНЗ може трактуватись як поглиблення кризи відносин між категоріями учасників ринку. Як можна очікувати більшого від ВНЗ, якщо в них не вкладати – якщо не гроші, то хоча б час та увагу?
• Відповідно зони покращення з боку вендорів та інтеграторів не змінились, вони ті самі, що ми діагностували 2-5 років тому. Натомість додаткові питання наводять на думку, що є чимало резервів в простих рішеннях. Вендори та інтегратори можуть значно та швидко покращувати ефективність взаємодії через

1. 1. Регулярне інформування – запити на майбутніх спеціалістів та давати зворотній зв’язок щодо якості молодих випускників.
   2. Регулярне залучення викладачів на перепідготовку (включення їх в склад учасників своїх тренінгів та навчань)
   3. Регулярне залучення викладачів та студентів до конференцій та семінарів
   4. Залучення на платній основі до перекладів та підготовки просвітницької інформації – білих книг, вебінарів, презентацій, статей, тощо
   5. Надання можливостей для регулярного проходження практики студентами

На нашу думку, виконання цих 5 пунктів не є обтяжливим для більшості компаній ні з точки зору бюджету, ні з точки зору за діяння власного ресурсу. Все так само як і всюди в нашій державі – «була б політична воля».

Але переносячи “гру на поле” партнерів, не треба забувати що є чимало запитань до самих ВНЗ. Яких? – взнаємо – через пару днів у Львові.

До речі, вендорів та інтеграторів які дійсно хочуть поставити запитання ВНЗ майже немає. То чи потрібні комусь інженерні кадри в цій державі?

 

Приветствуем нового члена ассоциации – компанию Alpha Grissin Infotech Ukraine – официального дистрибьютора Vertiv и официального дилера Cummins Power Generation в Украине.

Компания имеет прямые договора с полным доступом к ресурсам  производителей и возможностью предлагать самые конкурентоспособные цены. Являясь проектным дистрибьютором, Alpha Grissin имеет штат сертифицированных инженеров (сертифкаты Uptime Institute), прошедших обучение на заводах производителей, и сеть авторизованных партнеров во всех регионах Украины. Совместно с партнерами  Alpha Grissin Infotech Ukraine предлагает своим клиентам максимально эффективные решения на базе оборудования Vertiv и Cummins Power Generation.

На оборудовании, поставляемом Alpha Grissin Infotech Ukraine, и при участии специалистов компании построено большинство датацентров в Украине. Суммарно за 6 лет уже десятки мегаватт систем кондиционирования и бесперебойного питания поддерживают непрерывное функционирование критичных к простоям приложений и сервисов.

Alpha Grissin – международная компания, имеющая представительства в Болгарии и Польше, реализованные проекты в Румынии, Албании, на Кипре и в других Балканских странах.

Подробнее об услугах Alpha Grissin Infotech Ukraine вы можете узнать на корпоративном сайте www.alphagrissin.com.ua

14 грудня ми знову побачимо кращі приклади в області 4.0 – і цього разу, на відміну від липневої конференції ми будемо фокусуватись на «4.0 – зроблено в Україні і для України». Отже, будуть представлені кейси АМКР / Process Engineering, Infocom, uMuni, PassivDom, IT-Enterpise – і очевидно, в коротких презентаціях – ще більше. В будь якому випадку це мета – представити повний ландшафт вже наявних розробок для промисловості, але також можливостей розвитку в області 4.0 – Smart Factory.

В цьому контексті цікаво порівняти наш стан – з сусідами. На днях, колеги з IDC-Ukraine підкинули дуже цікаву для цієї задачки публікацію – «Как Vibrobox учит искусственный интеллект работать в заводских цехах».

Кейс описаний просто чудово – як з точки зору контент-маркетингу, надання важливих деталей, так і для розуміння всього контексту справжніх інновацій в сфері 4.0. В певному сенсі, він кращий і більш відповідний 4.0, ніж все, що ми маємо в Україні. Щоб переконатись в цьому, давайте його розберемо по класичним складовим хорошого business case – тим більше, що всі вони тут напрочуд добре представлені. Певні речі про нашу відповідність ми будемо додавати від себе – для того щоб стимулювати дискусії які в нас будуть ось-ось,14 грудня

1. Проблема та потреби замовника

В фокусі кейсу – область predictive maintenance (предиктивне обслуговування), – та сама головна річ, що фігурує у всіх західних звітах, як найближчий пріоритет в дорожній карті 4.0. Але якщо на Заході це стосується всіх аспектів обслуговування в силу вартості робочої сили, то в статті мова більше за 1 вид обслуговування – вібродіагностику. Представлення фігури та цитати замовника (buyer persona) яскраво свідчить про реальну проблему саме в області вартості такого обслуговування.

Український контекст: поки що крім АМКР, – дуже мало замовників говорить публічно та відкритим текстом про зниження вартості обслуговування і тим більше в області predictive. Хоча собівартість «взагалі» – це є бізнес-драйвер №1, на якому фокусуються всі наші СЕО. Але на даний момент, знову ж – крім АМКР, ми не знаємо будь яких нових розробок в цій області для промисловості. А посилання на неефективність західних практик в статті 1:1 релевантне й для України.

Ідеї для інноваторів: потрібен більший та цілеспрямований фокус на області maintenance. Вона дійсно багатогранна і тут є великий простір для розвитку в 4.0. 

2. Масштаби проблеми – ринок

Детально ці речі не прописані, але окремі деталі є. Зрозуміло, що є проблема сьогодні для великих підприємств в силу нестачі спеціалістів по вібродіагностиці та вартості відповідного обладнання, але тим більше це проблема для невеликих підприємств де є всього декілька КІП-вців на весь цех чи завод. Отже, це – суттєва проблема для всього ринку, де її вирішення веде до економії десятків – сотень мільйонів доларів (з урахування наслідків несправностей та простою).

Український контекст: ситуація аналогічна. Однак в Україні ситуація розвивається більш драматично. Недавно ми писали про кадрову катастрофу, яка вже на порозі. Це в 1:1 стосується і цехових команд обслуговування АСУ ТП та обладнання. Як свідчить наш замовник з великого підприємства «…вони звільняються цілими бригадами. Й далі – на Польщу».

Ідеї для інноваторів:

1. Наскільки ви фокусуєтесь на аналітиці в ваших бізнес-кейсах? На сьогодні є маса “ввідних даних” – як аналітичних звітів, так і готових історій успіху в 4.0 по самим різним областям. Бізнес-кейс – це початок бізнес-плану, початок розробки будь-чого. І саме там має бути аргументована необхідність нового продукту і на основі ринкової аналітики. А в ній, нескінченне джерело ідей – це наші замовники. Знаючи деяких з них, можемо запевнити, – ідей розвитку та масштабування інновацій там дуже багато. Максим Романов з АМКР розкаже про свій проект 14 грудня.
2. Безумовно, згадана кадрова проблема має пряме відношення до maintenance (ТОіР, – Технічне Обслуговування і Ремонт). АППАУ готова кооперуватись з замовниками та нашими інноваторами, хто візьметься детально проаналізувати  загальний стан та сценарії розвитку в цій області по Україні.

3. Рішення 4.0

Рішення кейсу – класичне для 4.0 – воно лежить в області обробки даних. Дуже яскраво виділена та показна складова науки, – власне як і походження стартапу – саме зі сфери науково-прикладних розробок. Це те, що ми неодноразово так само підкреслювали в своїй аналітиці – саме в області обробки даних (data science) лежить область проривних інновацій. Vibrobox – класичне рішення для 4.0 – smart датчик, обробка сигналів, хмарний сервіс. Ніяких додаткових контролерів чи приборів, ніяких суперкваліфікованих спеціалістів. Все – Simple. Easy. Fast. – і що важливо, значно дешевше, ніж аналогічні рішення 3.0.

Український контекст: в даному кейсі важливо зазначити, що стартап походить з комбінації {ВНЗ (Наука) + інвестори ІТ}. В Україні на цей момент ми не знаємо жодного успішного стартапу, який би використовував досягнення української науки в області data science та штучного інтелекту для української промисловості. Можливо, щось робить науковий парк «Київська політехніка», однак інформації від них жодної не поступає. Підхід «від науки» також контрастує з практиками інтеграторів, які як правило, щось роблять під наступний проект – але це навряд чи можна вважати повноцінним R&D, – таких відділів просто немає в більшості українських інтеграторів. Що стосується ВНЗ – то ситуація справді сумна, – деградація та відірваність від ринку більшості з них, як і недовіра до них інтеграторів була для нас очевидною у Львові.

Ідеї для інноваторів:

1. Наука та освіта – це безумовно, болюче місце для всіх нас – перших інноваторів 4.0. Що сьогодні представляє українська наука, де перші інноватори 4.0 від них, хто готовий інтегруватись в 4.0 та якому статусі? – деякі відповіді будуть в доповіді Академії наук,14 грудня. Чекаємо з нетерпінням.
2. Інший наш посил до всіх інвесторів. До цього часу ми майже не бачимо проектів, направлених на підтримку української промисловості. 90% проектів націлені на розвиток ІТ, як самодостатню галузь. В останні роки деякі зміни можна бачити у напрямку Smart City та Smart Agro. Але нічого не бачимо по Smart Factory. Між тим, за нашими оцінками потенціал Smart Factory в рази більший, ніж всіх інших областей разом взятих. Вітчизняне машинобудування в 2012 мало оборот 12 млрд доларів, ІТ – тоді було на рівні 1 млрд. Зараз про це якось замовчують, – адже прийдеться пояснювати чому ми впали до 3-4 млрд, та що зробив уряд щоб допомогти своїм виробникам переорієнтуватись з СНД на інші ринки. Але можливо, пора щось змінювати в оцінках та пріоритетах розвитку економіки?

4. Альтернативи – новизна ідеї

Рішення Vibrobox класичне для 4.0 – і хоча область predictive maintenance & data science є №1 у всіх звітах про 4.0 для промисловості, очевидно, що даний стартап добре вивчив конкурентну ситуацію (принаймні в області 3.0) та претендує на новизну в цій сфері.

Український контекст: знання ринку та конкурентної ситуації – біда більшості українських стартапів, – особливо тих, хто намагається зайти в область промислових applications. Часто вони взагалі не цікавляться тим, що вже є на ринку й погано розуміють промислових замовників. Між тим – промислові ринки набагато більш консервативні та мають більші бар’єри входу. Зокрема, на круглому столі в HUB 4.0, 5 грудня, наші великі підприємства ясно сказали: щоб стартапи змогли зайти на їх територію – і на противагу великим брендам (в області hardware), які вже там є – шанси дуже малі. Причина – високі ризики та вже прийнята політика уніфікації ПТК. Зрозуміло, що можливим шансом може бути тільки проривна технологія – і такі, як АМКР, вже 100% на це налаштовані.

Звісно, ми не маємо всієї картини нашого ринку та наших стартапів. Але зі всіх відвіданих конференцій, ми єдиний раз чули ясний фокус на конкурентному аналізі – Максим Гербут в Дніпрі на TechFest сказав: «Ми відслідковуємо – моніторимо понад 30 конкурентів у своїй області на світовому ринку».

Ідеї для інноваторів:

1. Ми не зовсім поділяємо думку про «неможливість» входження – і Vibrobox, також згаданий PassivDom є яскравими прикладами, що так і є – коли це справжня та потужна пропозиція цінності, – всі двері відчиняються. В АППАУ та русі 4.0 ми готові максимально кооперуватись з інноваторами 4.0, щоб краще адаптувати їх пропозицію цінності для Smart Factory ще на ранньому етапі розробки бізнес-кейсу.
2. Якщо вже про конкуренцію, – то неможливо не згадати тут за регіональний, конкурентний контекст. Наші ІТ настільки позиціювали себе в мас-медіа як «топ-топ», що загальні рейтинги в порівнянні з сусідами якось вже ніхто й не розглядає. Насправді і в ІТ, і особливо коли беремо інші хай-тек Україна значно в чому поступається і білорусам, і росіянам. Наприклад, росіяни давно створили центр прототипування, що є одним з головних напрямків 4.0 для машинобудівників. В нас, ми зараз гарячково шукаємо бодай одного експерта, хто може достойно розказати про ці речі для промисловців – хоча 3D провайдерів в Україні вже, здавалось би, вистачає.

5. Справжній R&D

Кейс Vibrobox – про справжній R&D в області 4.0. Всі риси – від створення стартапу та залучення інвестицій, складову research, методи розробки і т.п. – дуже добре знайомі всім хто близький до ІТ. Напроти, те що його відрізняє від українських реалій – 100% орієнтація на промисловість.

Контекст та Ідеї для інноваторів: про контекст тут зайве говорити – він драматичний для українських підприємств зі всіх хай-тек. Тому ще раз і ще раз – саме ІТ-галузь показує, як потрібно відноситись до інновацій, тут наших власних прикладів, кейсів, та бізнес-практик – вже вистачить на всіх інших хай-тек з головою. Хотілось би лиш звернути увагу наших інтеграторів АСУ ТП на те, що їх позиція, з їх досвідом – найкраща для того, щоб пропонувати ринку інновації в 4.0. Але для цього, вони мають кардинально переглянути своє розуміння R&D – зараз, як окремий напрямок (=ресурси та інвестиції), це є можливо в 5-7 інтеграторів. Готуйте питання для Infocom на 14.12 – вони саме з таких.

6. Інші важливі для дискусії моменти, що показані в кейсі Vibrobox

Багато інших цікавих моментів в цьому кейсі, що наразі часто дискутуються в АППАУ та в русі 4.0:

• Склад команди R&D: при заданому ноу-хау та моделі (від науки), ключовим активом в реалізації стають спеціалісти в data science. Добре показана кадрова проблема в цьому плані.
• Універсальність рішення: майбутнє – за відкритими API
• Рівень зарплат vs перспективи та кваліфікація: в даному випадку все ж підігнано під ІТ-ринок. Цікавим є дискурс про важливість інших навичок – не тільки програмування.

Ідеї для інноваторів: кадрова політика гравців ринку часто обговорюється в АППАУ в останні роки і для цього ми робимо окремі конференції з ВНЗ та чимало круглих столів. Останні інсайти львівської конференції полягають в тому, що … цієї політики просто немає. Знову ж до цієї думки нас підвів досвід львівського (та інших) ІТ-кластеру. Львів’яни здатні планувати та прогнозувати щорічний вихід спеціалістів ІТ У свою галузь, просто тому, що львівські ІТ компанії давним давно створили відділи HR, де є системна, планомірна робота з підготовки кадрів. І створений львів’янами перший курс IoT на базі львівської політехніки є не чим іншим, як результатом цієї співпраці – і великої еко-системи, – яка тривала роками.

Більшість наших українських хай-тек в цьому відношенні – це типовий постсовок перш за все на рівні ментальності: готового спеціаліста хочуть «на завтра», а те хто його має готувати, де і як – «не моя справа». Зміни тут необхідні перш за все в головах керівників.

***********

Більше ідей ви, напевне, знайдете самі – буде цікаво їх почути як в оффлайн – на конференції Industry 4.0, 14 грудня, так і в он-лайн – в наших групах в соцмережах. Одне ясно з цього кейсу – Smart Factory (власне як будь яка інша Smart область) – має свій власний специфічний контекст і потребує фокусу та стратегії розвитку. Тому, будь ласка, – не плутайте та не розмивайте цю тему в широкому полі нових ІТ та інших технологій.

І насамкінець, – власне, а хто сказав, що з білорусами не можна робити щось разом – принаймні обмінюватись досвідом? Хто візьметься в нашому русі 4.0 за цю тему?