Виконавча дирекція АППАУ

14 грудня ми знову побачимо кращі приклади в області 4.0 – і цього разу, на відміну від липневої конференції ми будемо фокусуватись на «4.0 – зроблено в Україні і для України». Отже, будуть представлені кейси АМКР / Process Engineering, Infocom, uMuni, PassivDom, IT-Enterpise – і очевидно, в коротких презентаціях – ще більше. В будь якому випадку це мета – представити повний ландшафт вже наявних розробок для промисловості, але також можливостей розвитку в області 4.0 – Smart Factory.

В цьому контексті цікаво порівняти наш стан – з сусідами. На днях, колеги з IDC-Ukraine підкинули дуже цікаву для цієї задачки публікацію – «Как Vibrobox учит искусственный интеллект работать в заводских цехах».

Кейс описаний просто чудово – як з точки зору контент-маркетингу, надання важливих деталей, так і для розуміння всього контексту справжніх інновацій в сфері 4.0. В певному сенсі, він кращий і більш відповідний 4.0, ніж все, що ми маємо в Україні. Щоб переконатись в цьому, давайте його розберемо по класичним складовим хорошого business case – тим більше, що всі вони тут напрочуд добре представлені. Певні речі про нашу відповідність ми будемо додавати від себе – для того щоб стимулювати дискусії які в нас будуть ось-ось,14 грудня

1. Проблема та потреби замовника

В фокусі кейсу – область predictive maintenance (предиктивне обслуговування), – та сама головна річ, що фігурує у всіх західних звітах, як найближчий пріоритет в дорожній карті 4.0. Але якщо на Заході це стосується всіх аспектів обслуговування в силу вартості робочої сили, то в статті мова більше за 1 вид обслуговування – вібродіагностику. Представлення фігури та цитати замовника (buyer persona) яскраво свідчить про реальну проблему саме в області вартості такого обслуговування.

Український контекст: поки що крім АМКР, – дуже мало замовників говорить публічно та відкритим текстом про зниження вартості обслуговування і тим більше в області predictive. Хоча собівартість «взагалі» – це є бізнес-драйвер №1, на якому фокусуються всі наші СЕО. Але на даний момент, знову ж – крім АМКР, ми не знаємо будь яких нових розробок в цій області для промисловості. А посилання на неефективність західних практик в статті 1:1 релевантне й для України.

Ідеї для інноваторів: потрібен більший та цілеспрямований фокус на області maintenance. Вона дійсно багатогранна і тут є великий простір для розвитку в 4.0. 

2. Масштаби проблеми – ринок

Детально ці речі не прописані, але окремі деталі є. Зрозуміло, що є проблема сьогодні для великих підприємств в силу нестачі спеціалістів по вібродіагностиці та вартості відповідного обладнання, але тим більше це проблема для невеликих підприємств де є всього декілька КІП-вців на весь цех чи завод. Отже, це – суттєва проблема для всього ринку, де її вирішення веде до економії десятків – сотень мільйонів доларів (з урахування наслідків несправностей та простою).

Український контекст: ситуація аналогічна. Однак в Україні ситуація розвивається більш драматично. Недавно ми писали про кадрову катастрофу, яка вже на порозі. Це в 1:1 стосується і цехових команд обслуговування АСУ ТП та обладнання. Як свідчить наш замовник з великого підприємства «…вони звільняються цілими бригадами. Й далі – на Польщу».

Ідеї для інноваторів:

1. Наскільки ви фокусуєтесь на аналітиці в ваших бізнес-кейсах? На сьогодні є маса “ввідних даних” – як аналітичних звітів, так і готових історій успіху в 4.0 по самим різним областям. Бізнес-кейс – це початок бізнес-плану, початок розробки будь-чого. І саме там має бути аргументована необхідність нового продукту і на основі ринкової аналітики. А в ній, нескінченне джерело ідей – це наші замовники. Знаючи деяких з них, можемо запевнити, – ідей розвитку та масштабування інновацій там дуже багато. Максим Романов з АМКР розкаже про свій проект 14 грудня.
2. Безумовно, згадана кадрова проблема має пряме відношення до maintenance (ТОіР, – Технічне Обслуговування і Ремонт). АППАУ готова кооперуватись з замовниками та нашими інноваторами, хто візьметься детально проаналізувати  загальний стан та сценарії розвитку в цій області по Україні.

3. Рішення 4.0

Рішення кейсу – класичне для 4.0 – воно лежить в області обробки даних. Дуже яскраво виділена та показна складова науки, – власне як і походження стартапу – саме зі сфери науково-прикладних розробок. Це те, що ми неодноразово так само підкреслювали в своїй аналітиці – саме в області обробки даних (data science) лежить область проривних інновацій. Vibrobox – класичне рішення для 4.0 – smart датчик, обробка сигналів, хмарний сервіс. Ніяких додаткових контролерів чи приборів, ніяких суперкваліфікованих спеціалістів. Все – Simple. Easy. Fast. – і що важливо, значно дешевше, ніж аналогічні рішення 3.0.

Український контекст: в даному кейсі важливо зазначити, що стартап походить з комбінації {ВНЗ (Наука) + інвестори ІТ}. В Україні на цей момент ми не знаємо жодного успішного стартапу, який би використовував досягнення української науки в області data science та штучного інтелекту для української промисловості. Можливо, щось робить науковий парк «Київська політехніка», однак інформації від них жодної не поступає. Підхід «від науки» також контрастує з практиками інтеграторів, які як правило, щось роблять під наступний проект – але це навряд чи можна вважати повноцінним R&D, – таких відділів просто немає в більшості українських інтеграторів. Що стосується ВНЗ – то ситуація справді сумна, – деградація та відірваність від ринку більшості з них, як і недовіра до них інтеграторів була для нас очевидною у Львові.

Ідеї для інноваторів:

1. Наука та освіта – це безумовно, болюче місце для всіх нас – перших інноваторів 4.0. Що сьогодні представляє українська наука, де перші інноватори 4.0 від них, хто готовий інтегруватись в 4.0 та якому статусі? – деякі відповіді будуть в доповіді Академії наук,14 грудня. Чекаємо з нетерпінням.
2. Інший наш посил до всіх інвесторів. До цього часу ми майже не бачимо проектів, направлених на підтримку української промисловості. 90% проектів націлені на розвиток ІТ, як самодостатню галузь. В останні роки деякі зміни можна бачити у напрямку Smart City та Smart Agro. Але нічого не бачимо по Smart Factory. Між тим, за нашими оцінками потенціал Smart Factory в рази більший, ніж всіх інших областей разом взятих. Вітчизняне машинобудування в 2012 мало оборот 12 млрд доларів, ІТ – тоді було на рівні 1 млрд. Зараз про це якось замовчують, – адже прийдеться пояснювати чому ми впали до 3-4 млрд, та що зробив уряд щоб допомогти своїм виробникам переорієнтуватись з СНД на інші ринки. Але можливо, пора щось змінювати в оцінках та пріоритетах розвитку економіки?

4. Альтернативи – новизна ідеї

Рішення Vibrobox класичне для 4.0 – і хоча область predictive maintenance & data science є №1 у всіх звітах про 4.0 для промисловості, очевидно, що даний стартап добре вивчив конкурентну ситуацію (принаймні в області 3.0) та претендує на новизну в цій сфері.

Український контекст: знання ринку та конкурентної ситуації – біда більшості українських стартапів, – особливо тих, хто намагається зайти в область промислових applications. Часто вони взагалі не цікавляться тим, що вже є на ринку й погано розуміють промислових замовників. Між тим – промислові ринки набагато більш консервативні та мають більші бар’єри входу. Зокрема, на круглому столі в HUB 4.0, 5 грудня, наші великі підприємства ясно сказали: щоб стартапи змогли зайти на їх територію – і на противагу великим брендам (в області hardware), які вже там є – шанси дуже малі. Причина – високі ризики та вже прийнята політика уніфікації ПТК. Зрозуміло, що можливим шансом може бути тільки проривна технологія – і такі, як АМКР, вже 100% на це налаштовані.

Звісно, ми не маємо всієї картини нашого ринку та наших стартапів. Але зі всіх відвіданих конференцій, ми єдиний раз чули ясний фокус на конкурентному аналізі – Максим Гербут в Дніпрі на TechFest сказав: «Ми відслідковуємо – моніторимо понад 30 конкурентів у своїй області на світовому ринку».

Ідеї для інноваторів:

1. Ми не зовсім поділяємо думку про «неможливість» входження – і Vibrobox, також згаданий PassivDom є яскравими прикладами, що так і є – коли це справжня та потужна пропозиція цінності, – всі двері відчиняються. В АППАУ та русі 4.0 ми готові максимально кооперуватись з інноваторами 4.0, щоб краще адаптувати їх пропозицію цінності для Smart Factory ще на ранньому етапі розробки бізнес-кейсу.
2. Якщо вже про конкуренцію, – то неможливо не згадати тут за регіональний, конкурентний контекст. Наші ІТ настільки позиціювали себе в мас-медіа як «топ-топ», що загальні рейтинги в порівнянні з сусідами якось вже ніхто й не розглядає. Насправді і в ІТ, і особливо коли беремо інші хай-тек Україна значно в чому поступається і білорусам, і росіянам. Наприклад, росіяни давно створили центр прототипування, що є одним з головних напрямків 4.0 для машинобудівників. В нас, ми зараз гарячково шукаємо бодай одного експерта, хто може достойно розказати про ці речі для промисловців – хоча 3D провайдерів в Україні вже, здавалось би, вистачає.

5. Справжній R&D

Кейс Vibrobox – про справжній R&D в області 4.0. Всі риси – від створення стартапу та залучення інвестицій, складову research, методи розробки і т.п. – дуже добре знайомі всім хто близький до ІТ. Напроти, те що його відрізняє від українських реалій – 100% орієнтація на промисловість.

Контекст та Ідеї для інноваторів: про контекст тут зайве говорити – він драматичний для українських підприємств зі всіх хай-тек. Тому ще раз і ще раз – саме ІТ-галузь показує, як потрібно відноситись до інновацій, тут наших власних прикладів, кейсів, та бізнес-практик – вже вистачить на всіх інших хай-тек з головою. Хотілось би лиш звернути увагу наших інтеграторів АСУ ТП на те, що їх позиція, з їх досвідом – найкраща для того, щоб пропонувати ринку інновації в 4.0. Але для цього, вони мають кардинально переглянути своє розуміння R&D – зараз, як окремий напрямок (=ресурси та інвестиції), це є можливо в 5-7 інтеграторів. Готуйте питання для Infocom на 14.12 – вони саме з таких.

6. Інші важливі для дискусії моменти, що показані в кейсі Vibrobox

Багато інших цікавих моментів в цьому кейсі, що наразі часто дискутуються в АППАУ та в русі 4.0:

• Склад команди R&D: при заданому ноу-хау та моделі (від науки), ключовим активом в реалізації стають спеціалісти в data science. Добре показана кадрова проблема в цьому плані.
• Універсальність рішення: майбутнє – за відкритими API
• Рівень зарплат vs перспективи та кваліфікація: в даному випадку все ж підігнано під ІТ-ринок. Цікавим є дискурс про важливість інших навичок – не тільки програмування.

Ідеї для інноваторів: кадрова політика гравців ринку часто обговорюється в АППАУ в останні роки і для цього ми робимо окремі конференції з ВНЗ та чимало круглих столів. Останні інсайти львівської конференції полягають в тому, що … цієї політики просто немає. Знову ж до цієї думки нас підвів досвід львівського (та інших) ІТ-кластеру. Львів’яни здатні планувати та прогнозувати щорічний вихід спеціалістів ІТ У свою галузь, просто тому, що львівські ІТ компанії давним давно створили відділи HR, де є системна, планомірна робота з підготовки кадрів. І створений львів’янами перший курс IoT на базі львівської політехніки є не чим іншим, як результатом цієї співпраці – і великої еко-системи, – яка тривала роками.

Більшість наших українських хай-тек в цьому відношенні – це типовий постсовок перш за все на рівні ментальності: готового спеціаліста хочуть «на завтра», а те хто його має готувати, де і як – «не моя справа». Зміни тут необхідні перш за все в головах керівників.

***********

Більше ідей ви, напевне, знайдете самі – буде цікаво їх почути як в оффлайн – на конференції Industry 4.0, 14 грудня, так і в он-лайн – в наших групах в соцмережах. Одне ясно з цього кейсу – Smart Factory (власне як будь яка інша Smart область) – має свій власний специфічний контекст і потребує фокусу та стратегії розвитку. Тому, будь ласка, – не плутайте та не розмивайте цю тему в широкому полі нових ІТ та інших технологій.

І насамкінець, – власне, а хто сказав, що з білорусами не можна робити щось разом – принаймні обмінюватись досвідом? Хто візьметься в нашому русі 4.0 за цю тему?

 

Как сообщалось ранее, GE активно участвует в наступающей промышленной революции, получившей название «Индустрия 4.0». Компания является инициатором концепции Industrial Internet в основе которой лежит инновационная технология использования индустриальной облачной платформой Predix и аппаратных решений по ее интеграции с нижним уровнем машинного управления – устройств Field Agent.

Именно благодаря этим передовым технологиям GE, в мире промышленной автоматизации стал развиваться новый тренд – IICS (Industrial Internet Control Systems), т.е. системы управления на базе промышленного интернета.

Условно, по способу организации, системы IICS можно разделить на 3 категории:

1. традиционные системы управления, дополненные устройствами Field Agent для интернет-интеграции;
2. системы, построенные на специализированных Predix-Ready контроллерах;
3. системы, имеющие в своем составе специализированные сервера, например, SCADA/HMI функционала, способные обмениваться данными с облачной промышленной платформой.

Сегодняшняя новость посвящена специализированным Predix-Ready контроллерам для организации интернет-ориентированных систем управления класса IICS.

Не так давно, компания GE объявила о выходе нового класса контроллеров семейства PAC SystemsRX3i CPE400, основной особенностью которых является встроенный функционал Field Agent. Фактически, CPE400 является первым промышленным оптимизируемым извне контроллером (outcome optimizing controller). Являясь Predix-Ready контроллером, CPE400 обеспечивает надежную, безопасную коммуникацию и аналитику с использованием оптимизационных приложений, функционирующих на базе облачной промышленной платформы или исполняемых локально в контроллере. С выходом CPE400 появляется реальная возможность программировать динамическое влияние бизнес-показателей на ход технологических процессов, что может создавать новые формы доходов и улучшать рентабельность систем управления.

Контроллер построен по СОМ-технологии, обеспечивающей работу в жестких промышленных условиях от -40 до 70 оС, в основе устройства лежит 4-х ядерный процессор 1,2 ГГц AMD, имеется 64 Мб ОЗУ, 5 портов Ethernet и 1 IICS порт для облака (EFA), 2 порта USB. Контроллер функционирует под управлением ОС VxWorks и предназначен для работы с внешним вводом/выводом по PROFINET с поддержкой MRP или по протоколу EGD. В качестве батарейной поддержки памяти используется хорошо себя зарекомендовавший механизм суперконденсаторов (так называемый, Energy Pack IC695ACC403).

CPE400 будет иметь расширенную индикацию конфигурации, режимов и ошибок с использованием OLED дисплея и множества индикаторов. Для обмена данными с внешними устройствами могут использоваться протоколы SRTP, Modbus TCP, EGD или встроенный сервер OPC-UA.

Источник: www.indusoft.com.ua

 

 

Компания Schneider Electric, мировой эксперт в управлении энергией и автоматизации, объявляет о выпуске AltivarTM Machine ATV320 – частотно-регулируемого привода, отвечающего запросам как простых, так и требовательных применений в диапазоне мощностей от 0,18 до 15 кВт (0.25 – 20 л.с.).

Разработанный для OEM-производителей привод ATV320, входящий в линейку продуктов Altivar Machine, позволяет повысить эффективность промышленных машин, а также снизить издержки на проектирование и разработку благодаря следующим преимуществам:

• «книжное» и компактное исполнения, разработанные для простой интеграции практически с любыми агрегатами и монтажа как внутри шкафов управления, так и внутри машин;
• развитые коммуникационные возможности позволяют интегрировать привод со всеми широко распространенными сетями от EtherNet IP до CANopen, тем самым обеспечивая интеграцию с решениями Schneider Electric MachineStruxure и способствуя соответствию PLCopen;
• надежное и точное управление как синхронными, так и асинхронными двигателями;
• надежная конструкция с покрытием печатных плат IEC 60721-3-3 Class 3C3 для использования машин в суровых климатических условиях, например, при температуре до 60°C, без необходимости дополнительного охлаждения;
• встроенные средства безопасности в дополнение к функции отключения момента «Safe Torque Off» предусматривают четыре функции для полного мониторинга безопасности, что упрощает сертификации машин и обеспечивает соответствие требованиям Machinery Directive 2006/42/EC.

О компании Schneider Electric

Компания Schneider Electric является мировым экспертом в управлении энергией и автоматизации. Более 160 000 сотрудников компании, оборот которой в 2015 финансовом году составил около 27 млрд. евро, работают в более чем 100 странах мира, помогая клиентам управлять энергией и технологическими процессами наиболее безопасным, надежным, эффективным и экологичным образом. Технологии, программы и услуги Schneider Electric позволяют ее клиентам улучшать управление и повышать степень автоматизации своей деятельности: идет ли речь о самых простых выключателях или о сложных промышленных системах. Подключенные технологии от Schneider Electric меняют отрасли промышленности, трансформируют города и делают жизни ярче.

В Schneider Electric называют это Life Is On.

ООО «Шнейдер Электрик Украина» имеет коммерческие представительства в 4 крупнейших городах Украины с головным офисом в Киеве, логистическую систему, склад оборудования, локальные центры применения и передачи технологий, отделы инжиниринга и сервиса, разветвленную сеть партнеров и авторизованных центров обучения при ВУЗах Украины.

www.schneider-electric.com/ua

Контакты:

Директор по связям с общественностью

Schneider Electric в России и СНГ

Иван Клинг

Телефон: +7 (495) 777-9990 ext. 1083

Email: ivan.kling@schneider-electric.com

 

Schneider Electric Ukraine

Дудник Мария

Телефон: +38 (044 538) 14 70 ext. 1601

Email: mariya.dudnyk@schneider-electric.com

В більшості випадків промислові підприємства поставлені сьогодні в умови виживання. Принципи піраміди Маслоу працюють чітко й на рівні організацій – частіше всього ми бачимо, що СЕО не до високих матерій розвитку, а – « хоча б пережити чергову кризу». Але відсутність розвитку, – причому з використанням сучасних технологіях, – означає в глобальному світі програмовану смерть.

Статус-кво української промисловості

В першій частині статті ми визначили, що розриви щодо конкурентоздатності зростають як в зовнішньому контексті (відставання від світових конкурентів), так і у внутрішньому (слабке проникнення та темпи інновацій всередині підприємств). Ми також визначили, що хай-тек технології не є в порядку денному СЕО на перших місцях, – найкраще тези напрямку конкурентоздатності України на форумі КМЕФ-2016 сформулював Олександр Громико (СЕО та власник виробничого об’єднання «Сатурн») – «головний фактор – це найдешевша робоча сила». Рівень очікувань при цьому не перевищує «базовий пакет» – спрощення оподаткування, дешеві кредити + в ряді випадків «спеціальні умови». А стратегії в основному зводяться до переоснащення основних виробничих фондів.

Зрозуміло, що подібний сценарій розвитку конкурентних переваг виключає навіть теоретичну можливість наближення до розвинутих країн, що стрімко нарощують темпи технічного переоснащення і реально вступають в 4-ту промислову революцію.

Тому виклик «як змінити порядок денний СЕО» – є спільним для всіх гравців ринків хай-тек. Якою має бути роль сучасних хай-тек технологій в розвитку тих чи інших галузей? Чи можливо та як змінити їх місце з вторинних до першочергових в стратегіях розвитку підприємств? І які пріоритетні позиції мають бути в аженді СЕО?

Без відповіді на ці питання, без зміни статус-кво СЕО підприємств, гравці ринків хай-тек не мають шансів прискорити розвитку промислових ринків всередині України.

Програма 7 кроків для зміни статус-кво

В АППАУ ми постійно спостерігаємо за ситуацією навколо прогресу наших вендорів та інтеграторів в області хай-тек. Як ми вже сказали – особливого прогресу не видно, більше того – особливо критичними виглядають сьогодні все більші розриви між постачальниками та керівництвом підприємств, що в умовах кризи шукає найдешевші шляхи для підтримки виробництв та виживання. А «найдешевше» апріорі виключає можливості залучення якісних пропозицій та справжнього розвитку.

При цьому ми дуже далекі від того, щоб критикувати позиції СЕО, принаймі успішних. Те, що ми бачимо говорить про логічність їх підходів та про ефективність багатьох з них як кризових менеджерів, здатних утримувати великі колективи «на плаву» навіть в цих умовах – в ряді окремих галузей, одних з найгірших на світі. Проблема скоріше в іншому – в тотальному домінуванні короткострокових пріоритетів та в відсутності адекватних пропозицій від гравців хай-тек.

Також під «СЕО» ми будемо мати на увазі не тільки генеральних директорів, а в цілому топ-менеджмент промислових підприємств.

Отже, наша програма зводиться на наступних 7 кроків

Головна ідея полягає в тому, що самі гравці хай-тек ринків мають величезні gaps – розриви по кожному з цих кроків. Розглянемо їх детальніше.

1. Зрозуміти контекст: розуміння зовнішніх та внутрішніх викликів СЕО як must be перед тим як починати будь-який діалог. Й апріорі, потрібно підготуватись до того, що ніяких питань по хай-тек там не буде! Рівень дохідності та інші операційні показники, відносини з акціонерами, кадрові проблеми, вирішення важливих фінансових питань – очевидно, подібні питання і формують світ СЕО, всі інші – просто дотичне – в тій чи іншій мірі. Ці питання та цю «міру» потрібно дуже добре розуміти. Зокрема, важливе питання – яка роль та позиція CTO (технічного директора та його служб, включно з ІТ-АСУ) в стратегіях інвестицій. Які його пріоритети, та як на них реагує СЕО.

2. Діалог на одній мові: як справляється СЕО з поточними викликами – краще всього це видно по виконанню програм та планів, які вже прийняті. Тут вже можна шукати хай-тек технології й розбиратись в їх місці та ролі на підприємстві. Мова залишається управлінською – це мова KPI, – стратегічних та операційних. Дуже цікаво розбиратись саме з операційними. Улюблена тема АППАУ (=АСУ ТП) – чи є контроль та покращення ОЕЕ (показника ефективності встановленого обладнання) – одного з найбільш популярних на заході, який власне лежить в основі операційної досконалості (operational excellence). Включно з питаннями – яким чином ОЕЕ формується та моніториться. Більш загальне питання – близькість до стандарту ISO 22400, що визначає сукупність сучасних виробничих KPI. Якщо в розмові з топами виявляється, що ОЕЕ та інші подібні показники не відслідковуються або ж це робиться не так – наступні кроки можуть бути різко прискорені. Адже, по серйозному, не може бути й мови про покращення фінансових показників без контролю над ОЕЕ.

3. Включити програму просвіти: ми ще жодного разу не бачили в Україні випадків, де питання цілісного управлення виробничими KPI вирішується злагоджено як зі сторони замовника, – так і підрядників. Як приклад, – по нашім даним, в 90% випадків українські підприємства просто не використовують показники як ОЕЕ, – самі підрядники їх теж не знають. В тих випадках де він моніториться, дані щодо його складових – якості, продуктивності виробленої продукції та експлуатаційної готовності обладнання вносяться вручну і їх значення часто не відповідають дійсності. Великі виробники, вони ж найбільші інжинірингові компанії, – як Siemens, ABB, Emerson реально акумулюють кращий світовий досвід в цій сфері. Але їх місцеві філії дуже далекі від того, щоб передавати цей досвід та знання нашим підприємствам чи своїм партнерам. Як результат, кращі світові практики просто невідомі нашому ринку. Підприємства вкрай потребують просвіти в області цих кращих виробничих практик, балансу KPI, автоматизації бізнес-процесів щодо збору даних та їх візуалізації в готових панелях (дешбордах) на рівні управління всім виробництвом. Зі свого боку, ми бачимо величезний інтерес від топів та служб АСУТП великих підприємств до цих питань. Реакція з боку вендорів та підрядників поки що нульова. 

Питання пошуку «єдиної версії правди» – є ключовим в аженді західних конференцій по оптимізації управління виробництвом. Адже управлінці можуть легко заблукати в сотнях різноманітних метрик виробництва. Й це питання неможливо вирішити без послідовних та системних процесів – спочатку на рівні розробки збалансованої системи виробничих KPI, збору правдивих даних, що їх показують, та відповідних методів зображення – візуалізації, в тому числі в реальному часі (абревіатура RPM посередині рис. – Real time Performance Management).

 

4. Позиціюватися як ідейний лідер у своїй галузі. За визначенням, «ідейне лідерство – це здатність надавати значущі рішення та рекомендації по питаннях, що найбільше хвилюють сьогодні ваших клієнтів.» Ця здатність – організаційна та персональна, адже неможливо уявити собі лідерства без лідерів. На жаль, в АСУ ТП з цим є величезні проблеми. Рішень та рекомендацій дуже мало по масі важливих питань – крім вищезазначених, як визначення та моніторинг найбільш важливих KPI, вкажемо на питання оцінки якості пропозицій, безпеки, розрахунку ROI, енергоефективності, важливості прискорення на рівні MES-систем, розвитку – прискорення інновацій, підготовки кадрів по обслуговуванню тощо. Голосу наших вендорів чи інтеграторів та їх керівників не чути – особливо, коли ми дивимось на це в публічній площині та порівнюємо з іншими галузями, наприклад, з IT.

5. Підготувати сильні бізнес-кейси (strong business cases). Підготовка бізнес-кейсів – в розумінні не стільки ТЕО, скільки – аргументованого пояснення «що, чому та як …» (потрібно змінювати), – є одним з найвищих пріоритетів АППАУ в роботі з нашими членами. Ми бачимо масово кругом себе не вміння переводити дискурс з технічної в економічно-фінансову площину, де власне й знаходиться СЕО. Це одна з найголовніших причин слабкого проникнення хай-тек на наші ринки. Між тим, менеджерам, які мислять саме в економічній логіці, і мають сильний технічний бекграунд, маса gaps (розривів) в стратегіях промисловців просто кидається у вічі

• Чому СЕО настільки концентруються на вартості й собівартості (=ціні), – хіба продуктивність, якість, та інноваційність продукції не є конкурентними перевагами на глобальних ринках? Що робиться в цих напрямках?
• Навіть якщо говорити про собівартість та її складову – високу енергомісткість, – як можна говорити про досягнення в цій області без масового впровадження сучасних датчиків та автоматизованого обліку-диспетчеризації?
• Навіщо викидати мільйони на ERP системи, коли велику частину даних потім треба вводити вручну? Або ж, чому коли дані навіть є, – немає її належної обробки та приведення до стандартизованих, сучасних KPI й «правильних» дешбордів?

Наші інтегратори та вендори приводять масу прикладів подібних розривів – водночас, майже ніхто з них не доводить свою логіку до рівня закінченого бізнес-кейсу.

Важливий момент – неможливо розробити якісні бізнес-кейси без повного залучення на свою сторону «мобілізатора СЕО» (mobilizer) – тобто того локального агента змін з підприємства який потім в парі з вендорами та інтеграторами має проштовхувати цей (ці) бізнес-кейс на рівень СЕО. Як правило, це рівень керівників департаментів. Саме їм потрібно приділяти левовому частку уваги та зусиль.

6. Вивести зі статус-кво: будь-якого керівника неможливо вивести зі стану статус-кво – і тим більше в нинішніх умовах суцільних обмежень, – якщо ви не покажете негативні наслідки перебування в цьому стані. Адже теоретично кожному зрозуміло, що відсутність розвитку в напрямках впровадження високих технологій веде в перспективі до зниження конкурентоздатності. Однак ясно та просто пояснити на рівні СЕО, чому реакція підприємств на багато викликів є помилковою, або що «не так» роблять окремі служби та в чому негативні наслідки – на його мові, переконливо та аргументовано, – можуть лічені вендори чи інтегратори. Так само, як й швидко аргументувати – «а як правильно». Підготовлені раніше прикладні бізнеси-кейси є головним інструментом на цьому кроці.

7. Зафіксувати нову аженду: і ось ваш час настає – коли СЕО говорить «дайте свої пропозиції», вони мають бути вже готові або швидко підготовлені для інтеграції в заводські програми та плани дій. Знову ж, неможливо їх підготувати без тісної співпраці з керівниками служб.

Ініціативи АППАУ на 2017 для допомоги своїм членам

Зазначені питання є в фокусі роботи АППАУ й ми готуємо велику програму підтримки та розвитку для своїх членів по вказаних напрямках на 2017 рік.

• В цьому році ми вже комуні кували 2 огляди ринкових можливостей в напрямках «Стандарти» та «Індустрія 4.0». Вони наочно показують ринкові можливості,  за якими стоїть реальний попит та проблеми наших замовників і які гравці ринку сьогодні в більшості випадків ігнорують. Ми будемо продовжувати та деталізувати подібні документи. На черзі – енергоефективність.
• Загальна програма ініціатив в русі «Індустрія 4.0» вже сформована. Вона включає багато речей, що описані вище, детальніше – див тут. Окрема ініціатива, як напрямок розгортання просвітної роботи з ринком безумовно включатиме також роботу з керівництвом підприємств.
• В рамках першого навчання по розвитку бізнесу 5 перших компаній отримали в жовтні 2016 детальні методичні рекомендації та знання з підготовки практичних бізнес-кейсів. На 2017 рік ми будемо продовжувати розвивати цей напрямок та допомагати готувати детальні кейси по окремих напрямках
• Окремо, АППАУ пропонує послуги з модерації та проведення круглих столів, воркшопів та семінарів між вендорами та інтеграторами для кращої взаємодії з кінцевими замовниками. Нагадаємо, що такі речі теж необхідні та корисні, як перші кроки в усвідомленні та змінах власного статусу-кво – як показують, вже проведені в цьому році семінари, проблема ніколи не буває на одній стороні.
• З самими замовникам – керівниками служб, ми готуємо програму галузевих круглих столів, а з окремими інноваторами – підготовку Дорожніх карт підприємств
• З навчальними центрами – будуть розгорнуті освітні програми та курси щодо сучасних стандартів промислової автоматизації. Й в першу чергу ми фокусуємось на закритті прогалин в області KPI на рівні «між АСУ ТП та ERP».

Перелік цей неповний. Важливо, щоб самі гравці ринку теж планували подібні зміни в себе – тоді й наступить справжня взаємодія та синергія. Чим раніше, детальніше й до рівня бюджету ви почнете планувати в себе необхідні зміни, тим більше шансів на їх реалізацію в наступному році.

************

Що ви думаєте з приводу зазначених 7 кроків програми «як змінити аженду для СЕО»? З чим ви не згодні, або які кроки тут не враховані?

Будемо вдячні за коментарі, доповнення та розширення.

 

Подібні публікації

– Як сформувати аженду для СЕО, частина 1

– клуб “Технічний директор” – звіт по темі OEE-ROI-TCO

Voice of Customer в контексті вимог 4.0 – так називається круглий стіл 5 грудня, що спланований в русі «Індустрія 4.0». Аналогічний блок є в темі конференції розробників 14 грудня. Фокусування обох заходів на цьому є нічим іншим, як нашим намаганням почути справжній голос замовника. Який потрібен сьогодні як ніколи раніше.

Нинішній статус-кво українського СЕО з промисловості

Власне, великих промислових замовників в цьому році ми бачимо на різних заходах часто. Перш за все, знімаю капелюха перед організаторами КМЕФ, Юрієм Пивоваровим та Володимиром Панченко – їхній форум в жовтні був, на мою думку, наймасштабнішим, найпотужнішим і де голос СЕО з промисловості звучав потужно і зі всіма відтінками. Ген. директори підприємств «Біофарма», «Меритайм Груп», Інтерпайп, Гідросила, Сатурн та багатьох інших підприємств чітко сформулювали свої вимоги до змін в країні для уряду, депутатів, економістів та різного роду партнерів.

Окрема подяка Віталію Давію, організатору форуму SEF, який місяць тому зміг залучити керівництво ММК, а також директорів департаментів Астарти, ДТЕК та Метінвесту до розгляду важливих питань енергоефективності промислових підприємств.

Згадаємо також Володимира Позднякова з IDC-Ukraine, який відкрив для нас досягнення ФАРМАК. Ну і звичайно, згадаємо наші власні заходи та близьких партнерів як HUB 4.0, Interpipe, CIS-Events та Euroindex, де ми чули й бачили багато інших підприємств з різних галузей.

Водночас, всі озвучені теми та голоси разом взяті не достатні для того, щоб зрозуміти як українська промисловість збирається адаптуватись до нових вимог 4-ої промислової революції. Навіть більше, складається враження, що високі технології взагалі не є в аженді перших осіб більшості підприємств. Дешеві кредити, підтримка експорту та «спец. умови» – це максимум побажань від промисловців, в той час як мінімум – «хоча б не заважали». Головна стратегія важкої промисловості – прискорення оновлення виробничих фондів. Для інших – це прискорення адаптації до нових умов, але де конкурентна перевага все та ж – більш дешева робоча сила, – найдешевша де-факто в Європі. Іншими словами, як влучно сказав на форумі КМЕФ голова наглядової ради «Біофарма» Костянтин Єфименко: «Перший та останній пункт нашої аженди – це конспект Юрія Єханурова 1996 року». Які там високі технології…

Водночас, якщо ця цитата говорить про відставання держави від темпів розвитку більшості країн світу, то вона ж говорить й про тупиковість стратегії «догнати». Чи можна догнати Китай який оновив на 90% всі свої виробничі фонди ще 10-15 років тому? Чи можна догнати розвинуті країни, де 90% СЕО визнають високі технології ключовим фактором створення конкурентних переваг? Й де, відповідно, рівень інвестицій в них не йде в ніяке порівняння з нами. Чи можна взагалі говорити про якісь «прориви» в країні, де елементарні питання, як експортно-кредитне агентство наші «реформаторські» уряди не можуть вирішити вже 3-ій рік?

Що таке «контекст 4.0» – ключові питання

Власне, ми створили рух «Індустрія 4.0 в Україні» не для того, щоб «догнати й перегнати». І ми не знаємо сьогодні відповідей про «правильні стратегії». Сьогодні жодних промислових стратегій – ясних, достатньо конкретних та аргументованих, – просто немає. Принаймні в уряді.

Мова наразі про інше. Про те, що справді ефективні стратегії ми можемо виробляти тільки разом й тільки в експертному середовищі, поєднуючи досвід та знання кращих представників різних категорій – і з середовища замовників, і кращих наших розробників та постачальників, і урядовців. Подібний підхід передбачає налагодження постійного діалогу у форматі різноманітних заходів й де ми маємо розглядати повний контекст факторів, що формують виклики для промисловців в глобальному, конкурентному середовищі.

Контекст 4.0 має багато факторів – й багато з них, що мають відношення до інвестиційних, фіскальних, економічних чинників розвитку вже звучали на вищезгаданих форумах. Натомість, є чимало – специфічних для 4.0, які більше стосуються стратегій самих підприємств і відповіді на які ми не знаємо. Тобто, на відміну від колег з КМЕФ, де в фокусі є макроекономічний рівень, в русі «Індустрія 4.0» ми говоримо більше про мікрорівень – аспекти впровадження нових технологій на рівні галузей та окремих підприємств.

Одні з найбільш важливих подібних запитань в цій площині – це про розуміння ролі хай-тек керівниками та про їх пріоритети в інвестиціях в цю сферу.

1) Які фактори глобальних чи регіональних конкурентних переваг формують українські підприємства?

В концепції Smart Factory, що передує Industry 4.0 світ давно говорить про 4 категорії факторів – крім зниження Собівартості, сюди входить також Зменшення часу до виходу нових продуктів (Time-to-market), ріст продуктивності та кращу клієнто-орієнтацію. Риторика наших СЕО – на 90% це все про собівартість. Але як бути з іншими? Наприклад, яка стратегія інвестицій в розробки нових продуктів, в ріст продуктивності та якості? А як щодо утримання та росту талантів (кваліфікованих кадрів)? Чи є ці інвестиції співмірними, наприклад, з нашими сусідами, не кажучи вже про азійських тигрів?

2) Якщо ці фактори розглядаються, то як вони реалізуються на практиці? – або ж, – яке місце та роль хай-тек в стратегіях інвестицій?

Вартість робочої сили в Китаї давно перевищує українську, але Китай залишається чемпіоном світу по низькій собівартості. За рахунок чого? Ми всі знаємо відповідь – це масова автоматизація та роботизація виробництв. В 2015 Китай закупив роботів більше, ніж Японія та США разом взяті. Але в Україні хай-тек ніколи не був і не є драйвером розвитку. Парадигми «оновлення виробничих фондів» звелись зрештою до закупівель готового технологічного обладнання з Заходу. До копіювання китайських схем кінця минулого століття. Максимум – до автоматизації управлінського обліку. Зі всім іншим – «не на часі» або ж «якось буде».

3) Які драйвери росту споживацької цінності є пріоритетними?

Для тих, хто все ж серйозно відноситься до хай-тек, як ключового фактору розвитку (а таких все більше) неминуче стає питання про пріоритети в цих інвестиціях. Адже високих технологій сьогодні – просто море, а бюджети як були, так і залишились вкрай обмеженими.

Розвинені країни сьогодні масово переходять на технології 4.0, але які передбачають ясний зв’язок з так званими «драйверами цінності» – тобто, тими чинниками, які дають найбільший вклад в досягнення факторів конкурентоздатності. Наприклад, багато наших СЕО давно зрозуміли, що е-закупівлі – це технологія №1 не тільки до економії витрат на закупівлі, але й ефективний метод боротьби з внутрішньою корупцією. Водночас, в умовах наростальної кількості виробничих даних, наскільки серйозно вони розглядають технології біг дата, BI та предиктивних моделей або ж, скажімо, повноцінного управління виробничими активами (Asset management system)? Чи є розуміння першими особами, що без повноцінної інтеграції даних рівня виробничих технологій (ОТ) з рівнем ІТ, і в реальному часі – не може бути ніяких достовірних та релевантних KPI та управління ними? А як щодо кібер-безпеки? А як щодо швидкого та повноцінного зворотнього зв’язку зі споживачем?

Розвинутий світ давно говорить про десятки подібних драйверів, реалізація яких сьогодні будується на нових технологіях 4.0. Й передові CEO давно і серйозно розглядають рекомендації діджитал стратегій, що пропонують світові експерти як IDC, McKinsey, Forrester, Gartner та інші. А також інвестують в розробку цих стратегій на власних підприємствах. Без цього буде й далі хаос, ситуативні рішення або ж, як і раніше, – «по остаточному принципу». А значить – програмоване відставання.

4) Інвестиція у власні стратегії хай-тек та у власну технічну еліту

Якщо ви проходите цей «3-ій рівень» питання розвитку власної технічної еліти стає неминучим. Місце головного інженера чи технічного директора завжди було за столом СЕО. Але чи є там місце директора АСУ-ІТ? Тобто, тих людей, що реально мають відповідати не просто за обслуговування цих систем та гарантувати безперебійність роботи виробничих технологій, але й формувати технічні політики та стратегії в області хай-тек? Відповідати за трансформаційні зміни в області діджитал?

В АППАУ ми щороку в лютому проводимо наш Форум лідерів, участь в якому для підприємств безкоштовна. І дуже важко витягнути наших директорів АСУ-ІТ. Знаєте які 2 найбільш розповсюджені відповіді? 1 – «нас не пускають або ми дуже зайняті», 2 – «в нас немає грошей на відрядження». А ми тут про стратегії…

5) «Людський погляд» на людський капітал або чи шануємо ми українське?

Це питання пов’язано з декількома досить відомими в експертному середовищі фактами. Не секрет, що 90% славнозвісного українського виробництва ІТ – це експорт. Гранди ІТ як Luxoft, Eleks, SoftServe та інші – майже не працюють в Україні. Нема з ким – наші замовники не готові платити. Подібним шляхом вимушеній йти і великі інтегратори-розробники промислових АСУ – Група «Техінсервіс», Інфоком, КСК-Автоматизація та інші – мають набагато більші доходи на експорті, ніж в Україні. Причина та сама – не готові платити наші замовники ті ж ціни, як наприклад, росіяни чи європейці. Водночас, наші замовники відносно легко вирішують питання щодо закупівлі дорогого німецького чи данського технологічного обладнання, навіть коли подібні аналоги є в Україні. Вловивши цей тренд, чимало інтеграторів зараз шукають шляхи, як стати підрядниками великих західних контакторів – щоб разом з ними «повернутись» в Україну.

Отакий елемент культури 2.0 в нас теж є й багато гравців на ринку говорять про певну українську ментальність наших власників та СЕО.

Тому і є питання, чого більше в частих розмовах про наш людський капітал – щирого визнання інженерів, як стратегічного активу країни чи просто чергової констатації «найдешевше, але (ще?) якісне». Втім, щодо «ще» – сумніви багатьох колег зникають, – кваліфікованих інженерних кадрів стає все менше. Можливо тому, що й самі СЕО «все ще не готові»? І якщо молодь тікає з України, то чи тільки це проблема уряду?

***********

 Отже, всі ці питання будуть в нас центрі уваги заходів 5 та 14 грудня. 14-го грудня ми покажемо кращі приклади що є в Україні. «АрселорМіттал Кривий Ріг», УкрТрансНафта, ФАРМАК – це «вершки» наших замовників-інноваторів в сфері 3.0-4.0. Принаймі ті, яких ми знаємо, чий голос добре чуємо.

Але для нас важливий діалог з широким, представницьким колом замовників з різних галузей. Тому й спланований окремий Круглий стіл, 5 грудня. Вищевказані питання будуть також в цій дискусії. Вони тим більш, актуальні що нам – спільноті руху 4.0 вже є що показувати та пропонувати. Декілька експертних груп працюють сьогодні у напрямку 4.0 в Digital Agenda Ukraine (ініціатива МЕРТ), в координаційному центрі руху «Індустрія 4.0 в Україні», в комітетах АППАУ, а також на локальному рівні по окремім групам інноваторів. Й питання «кому це потрібно» – нашим замовникам чи, знову, – більше закордонним, повністю відкрите.

Тому запрошуємо всіх небайдужих СЕО, СТО, керівників служб АСУ-ІТ на круглий стіл 5 грудня. Ваш голос є визначальним для того, щоб наші розробники та інтегратори зрозуміли зрештою – до чого насправді готові промислові підприємства? І як вони бачать і своє майбутнє, і співпрацю з ринком? Ваш голос потрібен, як ніколи раніше. Час просто такий зараз – якщо ви самі не запустите цю машину змін на власному підприємстві, у власній галузі – ніякий уряд за вас це не зробить.

Ген. директор АППАУ Юрчак О.В.

Подібні публікації:

  ·         Індустрія 4.0 – основні положення

·         5 питань до експертної спільноти

·         Аженда для СЕО – чи є готовність до змін

18 листопада 2016 року

Цікавий випадок стався на цьому тижні – його сміливо можна назвати прелюдією до конференції 24-25 листопада ВУЗ-ської конференції у Львові. Прецедентом стало наше просування одного навчального вебінару і яка спричинила деякий «шум» серед наших членів ВНЗ, виявила справжні емоції, але також і гарні пропозиції.

Disclaimer: хоча наш головний герой Pupena San добре впізнаваний в певних кругах АППАУ, з урахуванням відсутності дозволу на поширення особистої інформації, але натомість – і гостру необхідність «масштабувати» наших інноваторів та їх кращі практики, ми дозволимо собі узагальнений образ. Цим самим я хочу підкреслити, що наш герой не одинокий і в цей спільний образ я додаю позитивні риси наших інших інноваторів. Їх насправді в країні вже десятки (але ще не сотні) – і суттєва різниця тільки в їх власній публічності та (як наслідок) нашому знанні того, що вони роблять. Про це далі. Так само образ Кафедри – це узагальнений образ стану більшої частини кафедр, які мають відношення до АСУ ТП. “Більшої” – не означає, що винятків немає. Мова про тенденції та про зміни в Системі освіти – просвіти ринку. 

Запис вебінару про HMI – в чому цінність

Отже, мова про те, що Pupena San повторно запостив в своїй групі на Facebook запис вебінару про ефективність прийняття рішень операторами в залежності від якості HMI/SCADA – подивитись ви його можете тут і ми рекомендуємо для перегляду всім інженерам та керівникам служб, хто реально заглиблений в питання розробки чи просування АСУ ТП.

На мій суб’єктивний погляд, це ролик цінний 2-ма речами. По-перше, це типовий приклад професійного освітлення ринкової проблеми щодо ефективності використання технології (HMI) в конкретному прикладному аспекті та рекомендацій щодо покращення. Автор – провідний експерт компанії PAS з США, чіпляє проблематику (не) ефективності дій оператора в багатьох сучасних АСУТП, де HMI розроблений без врахування вимог щодо швидкості та якості реакції оператора на критичні ситуації. Проблеми йдуть перш за все від розробників, які роблять мнемосхеми HMI перевантаженими інформацією, не виділяють ключові елементи, необхідні для прийняття рішень або показують їх не в тому графічному зображенні і т.п. – не будемо повторювати весь вебінар. Але в сухому залишку, мова про те, що АППАУ називає ідейним лідерством – автор вебінару не «пушить» свої продукти, а висвітлює типові і серйозні проблеми в даній області, спирається на ґрунтовну аналітику, дає уявлення про тенденції і, насамкінець, рекомендації щодо змін.

По-друге, вартий уваги переклад – він зроблений професійно нашим Pupena San (командна робота зі студентами), як з урахуванням термінології та знання предмету, так і з точки зору використання української мови. Останнє особисто мене справді зачепило – як в плані стилю, так і використання лексики це справляє враження, не кажучи вже про рідкість української в таких речах. Але якщо повернутись до статистики, то варто знати що наш Pupena San має десятки власних вебінарів, записаних на відео курсів, статей та публікацій – викладених в мережі та які постійно просуваються в 3-5 групах соц мереж та форумів.

Реакція мереж

Реакція мереж на цей вебінар була швидкою.  Крім чисельних “дякую”, пост здобув найбільшу кількість репостів та переглядів на ютьюб, й став певним хітом для нашої (досить вузької) аудиторії.

Отже, ми діяли як зазвичай – коли АППАУ помічає класну річ, потрібну нашій аудиторії, тут же включається наш маркетинг. Ми миттєво розтиражували пост по 5 мережам, дали свої коментарі, а заодно почали виясняти реакцію публіки, – зокрема, й ставлячи незручні питання. Як наприклад – а де ще подібні речі є, чи хтось робить, а чи ви (інтегратори – вендори)  даєте запити в ВНЗ про них  і т.п. На наш погляд запити до ВНЗ помогли б орієнтувати викладачів, що ринку потрібно та в яких напрямках рухатись.

Реакція була і власне я побачив, що ми не дуже відійшли від стану 3-річної давності .  Колеги від інтеграторів чесно визнають,  що в них немає системних підходів до формування запитів, хоча й ВНЗ не вміють себе продавати . Вендори як і завжди в подібних випадках – промовчали.

Але дивною для нас була реакція одного з колег  ВНЗ, який звинуватив АППАУ в драматизації ситуації щодо освіти – просвіти. Мовляв, в них все чудово – і з підготовкою студентів, і з викладачами, і з новими курсами, що будуються на сучасних стандартах, і з співпрацею з вендорами і т.д. Є дрібні проблеми – як «нетоплені батареї».  Але й вони вирішаться. І тому не треба цих всіх “надривних промов про неіснуючі проблеми”. Роздратування було очевидним , а аргументація більше нагадувала позицію на захист «честі мундира».

 Визнання проблем  – як тест на прийняття викликів

Ця позиція, – дозволю собі узагальнити й назвати її позицією «Кафедра» (більшість ВНЗ мають подібні риси), – відрізняється від Pupena San – молодих інноваторів.  Аналізуючи стан в освіті- просвіті ринку 2 роки тому група викладачів виявила величезні розриви в просвітніх та освітніх матеріалах, доступних для широкого загалу – ми писали про це не раз,  повторимо висновки – тільки 4% наявних просвітніх матеріалів тоді самі ВНЗ оцінили на «задовільно».  Ці матеріали, а ширше – знання та готові навчальні модулі, – є свідченням не тільки низької адаптації ВНЗ, але й дуже слабкої орієнтації всіх інших ланок – вендорів, інтеграторів тощо на потреби розвитку ринку.  Pupena San тоді сприйняв це як керівництво до дії – виклик було прийнято й ці десятки просвітніх матеріалів,  доступні сьогодні в публічному доступі, не що інше, як проактивна реакція і свідчення цього. Прогрес за 3 роки – реально великий і це видно всім.

Наша ж Кафедра відкрито сьогодні заперечує наявність цих ринкових проблем, які разом з ними діагностовано 3 роки тому і ще раніше – в них «все чудово».

Між тим, молодь реагує інакше – молоді спеціалісти тікають в ІТ та відверто ставлять питання про вмирання старої системи освіти. Подальша полеміка в цьому форматі зайва, але різниця в поглядах на реалії ринку для мене більш ніж очевидна.

В чому переваги стилю Pupena San для розвитку ринку

Не хочу протиставляти, але все це справді важливо для розгляду у Львові. Питання полягає в тому чи змінюються наші Кафедри і якщо так, то куди? Реакція згаданої кафедри говорить мені радше про якусь консервацію в минулому.

Я думаю, що майбутнє освіти та просвіти ринку саме за змінами в стилі Pupena San. В чому власне різниця між Pupena San та нинішньою Кафедрою? На перший погляд, вони роблять близькі речі – популяризують, як можуть – тобто віддаються своїй справі, відслідковують тенденції, роблять нові курси, мають в партнерах багато вендорів і т.п. Залишаються вірними своєму фаху, не зважаючи на важкі умови…

 Але суттєва різниця саме в культурі. На Кафедрі ще дуже багато залишилось від “совка” – на поверхні це закритість та слабкі комунікації. А також вже згадана реакція на виклики. Пам’ятаєте це радянське «секса у нас нет» – так і Кафедра говорить, що проблемки є , але на загал – «все чудово». “Дайте тільки грошей”.  В результаті, кожна Кафедра будує власний Хутір, часто – з високими мурами.

Pupena San зрозумів, що [perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]потрібно орієнтуватись на ринок та на споживача, й комунікації (технології комунікацій) – грають при цьому ключову роль.[/perfectpullquote]

Тим більше, коли ми говоримо про поширення існуючих знань.  Він зрозумів як функціонує глобальний світ, як діють колеги з розвинутих країн, він бере приклад з українського ІТ-сектору. Він набагато ближче стоїть до слідування трендам, про які Кафедри більше говорять, ніж роблять – економіка знань (= масове поширення знань), дистанційне та он-лайн навчання, пожиттєве навчання тощо.

Мій перелік переваг для ринку, а заодно й відмінностей цієї нової культури наступні

1. Легкий просвітній контент: вебінари, білі книги (white papers), рекомендації  у вигляді методичних керівництв (гайдів), відео-ролики –й для різних категорій спеціалістів, – є  запитом №1 на ринку. Цей попит ще не до кінця навіть усвідомлений замовниками, хоча він вже давно домінує на заході. Pupena San називає такі матеріали «трошки попсовим та легким контентом, але який дуже потрібен» – оскільки він визнає, що все починається з азів, з усвідомлення реальних ринкових проблем (а не старих кліше чи з теорії), з огляду існуючих кращих рішень. Згаданий вище вебінар – саме такий. На все це існує справжній інформаційний голод – Pupena San це бачить, й щомісяця продукує щось нове.
2. Первинність стандартів: цей контент – не просто будь-який. В основі мають бути кращі практики, в ідеалі доведені до міжнародних стандартів. Згаданий вебінар розкриває основи ISA 101 – нового стандарту HMI. Кафедри ж часто «засліплені» продуктами своїх вендорів і не хочуть навіть розбиратись звідки йдуть витоки їх кращих практик. Але уявіть, що один інтегратор працює на SCADA від Siemens, другий від Schneider, третій від ще когось. Як їм дійти згоди щодо принципів побудови HMI, якщо йде жорстка прив’язка до «свого» функціоналу? Це важко, якщо не неможливо.  Pupena San, хоча й любить свій бренд, все частіше фокусується на стандартах (= принципах, кращих практиках та концептах), оскільки для цілей освіти та просвіти вони первинні – платформи окремих брендів вторинні.
3. Відповідність сучасній аудиторії: кафедри визнають, що сучасна молодь інша, але чомусь бояться інтернету. Їх немає в мережах, а навіть коли є – вони мовчать. Їхні сайти – це сайти-візитки, – вони пусті й ніякого цікавого матеріалу там немає. Pupena San активний на багатьох форумах, створює власні (3 групи на Facebook), які з роками стають дедалі активніші. Всі презентації він викладає на slideshare, відео – в youtube. Він розуміє важливість хмарних сервісів й зберігає інформацію у відкритому доступі.
4. Легке залучення та швидка реакція аудиторії : технології інтернету та соц. мереж дозволяють легко залучати цільову аудиторію. Достатньо затегувати бажану особу, вона миттєво це бачить, і публічність діалогу спонукає її відповісти – особливо, коли ви запитуєте, наприклад, інтегратора про його думку. А швидка реакція всієї спільноти моментально розставляє «крапки над і» (див. вище мої приклади). Прикметно, що з Кафедрою такий прийом не пройшов – не готові вони щось дискутувати публічно – вони «вище цього». Тобто, генеральний директор «Запоріжсталі» чи «Майкрософт-Україна» знаходять час, щоб анонсувати свої новини та дискутувати в мережі будь з ким. А от нашим викладачам – зась. Гордість не дозволяє?
5. Креативність:  Pupena San не боїться експериментів, культура agile вже глибоко в ньому самому. Він створює нові види взаємодії та просвіти (як технічні дні), або  ж дозволяє в навчальних матеріалах зовсім не академічний стиль. Я б не додумався перекладати чужий вебінар – він це зробив! Але ж можливо, це і є вихід коли власних експертів катастрофічно не вистачає, або коли вони «ховаються» по Кафедрах. Все це справді диференціює та приваблює – особливо молодь.
6. Доступність самого автора: так саме мені легко бачити, слідкувати та, відповідно, реагувати на дії Pupena San. Що не скажеш про Кафедри – я поняття не маю, чим вони займаються – хоча по ідеї ми партнери і АППАУ завжди готова просувати їх досягнення. Але ж як про них взнати?
7. Коллаборейшн (партнерство, співпраця та взаємодія): п.6 означає також що ми можемо легко взаємодіяти – не потрібно надто формалізувати планування, чи розписувати механізми взаємодії – комунікацій. Ну, принаймі, для легкого формату співпраці. Адже якщо ви працюєте над темою Х,  і ваш колега теж, – синхронізація відбувається дуже швидко, – адже ви обоє один в одного на виду.
8. Позиціонування, ідейне лідерство: якщо ми вже говоримо про ринок, то маємо розуміти що ринок хай-тек завжди шукає експертів, та дивиться хто лідери в яких напрямках. Pupena San має сьогодні величезну перевагу над невідомими авторами кафедр, завдяки вищевказаним методам роботи. І АППАУ відповідно робить ставку на них – для нових освітніх модулів, що ми плануємо вже в своєму форматі на 2017 ми знаємо до кого звертатись.

[perfectpullquote align=”full” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Швидке та легке масштабування знань – головний наслідок та результат цих методів для всього ринку. [/perfectpullquote]

Подивіться на програму Prometeus, в яку вже залучено більше 50 тис людей. Хіба там використані не ті самі методи? Зрештою, хіба мені самому – й кожному з вас не легше розповсюджувати знання, коли вони доступні в мережі, легкі для освоєння та зроблені в сучасному вигляді?

Чи йде мова тільки про «Кафедри», як кафедри ВНЗ? Думаю що ні. Подібну пост-совкову культуру демонструють й 90% наших вендорів та інтеграторів. Вони так само закриті й бояться, або скоріше не вміють ділитись знаннями – які так потрібні нашим замовникам. Проблема white papers не вирішена в наших вендорів, хоча по великому рахунку – це їх робота, їх вже десятки й сотні на їх материнських сайтах і близько нуля в Україні. Але тим більше на цьому фоні зростає цінність викладачів, як Pupena San – це ваші найближчі партнери, ваш золотий фонд.

Тому коли ми кажемо, що в замовників домінує культура 2.0 і це є головним бар’єром в русі 4.0 – то хіба в цьому вина замовників? Я глибоко переконаний, що саме пропозиція в хай-тек може формувати й відповідний попит та змінювати культуру ринку. Подивіться на ринки ІТ – десятки тисяч молодих людей йдуть навчатись на ІТ не тільки тому, що стимули вищі. Вони не змогли б навчатись, якби не було цілої нової інфраструктури знань, яку ІТ збудували за останні 10 років.

**********

Закінчити хочу на позитиві. Я сказав, що ми 3-ій рік ходимо кругами – насправді, це не зовсім так.  Кафедри так чи інакше потрібні ринку й чимало з них розвиваються. І багато нових ініціатив – від WorldSkills до створення Технічного комітету при Держстандарті, і т.п. ми всі починали разом. І АМКР провів таки спеціальність «мехатроніків» через Міносвіти й не без співпраці з Кафедрами. І вендори розуміють ситуацію – згадаємо тут тільки 2 наших кращих партнерів з  Phoenix Contact та Festo. Про це ми ще напишемо.

Але якщо говорити про точки росту, про ті драйвери, які визначають чи піде крива освіти вверх, чи дійсно пора хоронити Систему зі всіма її Кафедрами – то мій висновок однозначний, – майбутнє за Pupena San. Ніяке Міносвіти ні при яких урядах не створить конкурентоздатні та потрібні ринку освітні та просвітні продукти. Потрібні багатьом замовникам вже «на вчора». Pupena San – створять, точніше – вже створюють.

P.S. образ Pupena San навіяний колегами, яких я щодня бачу в мережі та їх діями щодо популяризації знань  – як Олександр Пупена, Павло Галкін, Вікторія Воропаєва, Максим Савельєв,  та інші. Трансформувати свою Кафедру до умов 21-го століття чи залишати її в минулому – це ваш власний вибір.  Але я точно знаю,  що ви сьогодні потрібні один одному і  разом ви сильніші.  Починайте саме з цього. Щодо кращих прикладів кафедр – вже або на шляху трансформації до нового стану, – дякую Сергію Батюку та кафедрі АТЕП КПІ за конструктивну критику наданого тексту та надання можливості побачити дійсно кращі зразки навчального процесу, який і має бути в новій системі освіти. 

Update 2018: новий “шлягер” випущений кафедрою ІАСУ-НУХТ – про кіповця микиту та devops

Юрчак Олександр

Жовтень приніс 3 важливі зміни в рух 4.0 – це створення координаційного центру руху, входження в робочу групу при МЕРТ, Digital Agenda Ukraine та 1-а версія ключових ініціатив руху на 2017. Отже, давайте послідовно.

Створення координаційного центру «Індустрія 4.0 в Україні»

18 жовтня в офісі компанії Luxoft відбулась установча зустріч, на якій було прийнято рішення про створення координаційного центру. В нього – за попередньою згодою ввійшли 12 компаній:

Microsoft Ukraine, HPE Ukraine, Luxoft, IT-Enterprise, Bosch Ukraine, Trade Hub, Saturn Data Int, AMKP, IDC, Phoenix Contact Ukraine, HUB 4.0, ВГ “Техінсервіс”.

Завданнями центру наразі є координація щодо подальших кроків – як узгодження ключових ініціатив планів на 2017 рік та співпраця в спільному просуванні в перших та найбільш очевидних заходах. Щодо останніх, на нараді було прийнято рішення про проведення в грудні 1-ої конференції руху – для розробників ІТ та інших секторів хай-тек. Конференція відбудеться в центрі HUB 4.0. Деталі та програма будуть анонсовані в найближчі дні.

Входження в робочу групу при МЕРТ, Digital Agenda Ukraine

Digital Agenda Ukraine – це ініціатива hi-tech office, – структури що була створена в липні з подачі Міністерства економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ) й має на меті запуск проектів по дигіталізації головних напрямків економіки, соціальної сфери, освіти та інфраструктури.

На сьогодні в робочу групу входить близько 20 осіб з різних секторів ІТ, консалтингових компаній та інших гравців ринку ІКТ, наукових установ, тощо. АППАУ відповідає за напрямок Smart Factory / Industry 4.0.

Метою групи є вироблення кінцевих пропозицій-проектів щодо дигіталізації вказаних напрямків для затвердження на державному рівні та подальшої синхронізації з ЄС.

Ключові ініціативи АППАУ в русі 4.0

В АППАУ розроблений перший документ, що пропонує 5 напрямків розвитку в русі 4.0. Робоча назва документу Smart Factory Ukraine, він форматує 5 ініціатив – проектів, кожен з них має відповідне обґрунтування:

1. Кращий таргетинг – це короткостроковий (6-8 місяців) дослідницький проект, що ставить метою повний аудит промислових секторів на предмет їх конкурентоспроможності. Ідея проекту виходить з високих ризиків інвестування в сектори, яких ще дуже багато в промисловості, але які на очах (та в глобальному масштабі розподілу праці) не мають шансів вижити. Потрібно концентруватись саме на тих, де ще є потенціал розвитку.
2. «ІТ-фікація» – це проект широкої просвітної програми, націленої на передачу знань та кращих практик з ІТ-ринку до інших хай-тек секторів. Мова як за нові технології за якими майбутнє (ІІоТ, М2М, аналітика великих даних, тощо), так і про кращі бізнес-практики – як методи agile в R&D, залучення інвестицій, вихід на глобальні ринки тощо.
3. Технопарки – ініціатива передбачає створення 2-х технопарків (попередньо в області харчової та переробної промисловості, та металургійного машинобудування).
4. Розробка дорожніх карт – цей проект має на меті прискорення розвитку перших інноваторів 4.0 та створення дорожніх галузевих карт.
5. Smart energy consumption – проект передбачає прискорення щодо інтеграції та використання хай-тек технологій в промислових програмах енергоефективності.

Детальніше про ці ініціативи ми проінформуємо наших учасників руху окремим листом.

АППАУ запрошує всіх учасників руху 4.0 долучатись в вказаних ініціатив. Нам потрібний критичний зворотній зв’язок, консультаційно-аналітична допомога, але найбільше – залучення кінцевих замовників серед промисловців та машинобудівників до нашого руху та початку роботи по вказаним напрямкам.

 

MagneticOne Municipal Technologies – це команда високого рівня спеціалістів, головна мета діяльності яких зробити життя в місті приємним та радісним для кожного мешканця шляхом впровадження сучасних інформаційних технологій.

Компанія MagneticOne Municipal Technologies має базу договорів з вендорами, які створюють програмне або апаратне забезпечення для використання в муніципальних масштабах.

Маючи базу програмного та технічного забезпечення, на яке компанія має права інтелектуальної власності або право розповсюдження, компанія пропонує його представникам зацікавлених структур міста.

Детальніше про компанію MagneticOne Municipal Technologies див на сайті: http://m1mt.tilda.ws/

Підписання Хартії ініціювали дві громадські організації – Асоціація «Інноваційний розвиток України» (UAID) і «Асоціація підприємств промислової автоматизації України» (АППАУ). Компанія MagneticOne Municipal Technologies стала вже 40-м підписантом Хартії.

Мета руху «Індустрія 4.0» – об’єднати бізнес-асоціації, співтовариства і учасників ринків ІТ-технологій, промислових систем управління, інжинірингу та машиноприладобудування, вчених і педагогів з метою прискореного розвитку українських виробництв з високою доданою вартістю.

Учасники домовилися про взаємодію в просвіті ринку, його інформуванні щодо технології 4.0, комунікації з європейськими та світовими об’єднаннями в області четвертої промислової революції, розробці галузевих дорожніх карт, створенні та розвитку інноваційних і хай-тек-кластерів та ін.

За що я люблю конференції – це за можливість розібратись в суті питання по заданій темі. І в самому процесі підготовки та проведення, інколи підготовка не менш цікава та корисна ніж сам захід. Подібне було й з конференцією наших технічних університетів у Львові 24-25. Також подібні заходи в АППАУ по категоріях учасників ринку АСУ ТП ми розглядаємо як певні «стратегічні сесії» – оскільки саме стратегічні питання розвитку є головними на них.

Для цього зібрання питання стояло просто – якщо загальна картина та занепад нашої ВУЗ-ської системи не є сьогодні «відкриттям» ні для кого, то питання справжніх змін – їх темпів, масштабів та ключових факторів успіху, – є чи, принаймі, має бути в фокусі уваги всіх «агентів змін».

Цей пост – саме про це.

«Стратегічні підходи» наших ВНЗ

Отже, подивімось як наші ВНЗ сприймають сьогодні формат стратегічних дискусій.

НУХТ – як один з флагманів АППАУ разом з КПІ, – записалось 4 викладачів на початку, не поїхав жоден. Причини – міністерська перевірка, але також відповідь керівництва ВНЗ: «Їдьте своїм коштом». Подібних відмов було ще з 3-5 від інших ВНЗ – грошей на відрядження викладачів на конференції немає. Цікаво – а на всілякі урочистості вистачає? НТТУ «КПІ» – з 3 факультетів, які активно раніше брали участь в роботі АППАУ – приїхав один. Чимало інших кафедр прислали молодих аспірантів, які гідно їх представили, але навряд чи були готові розглядати складні питання стратегічного розвитку. Навіть з господарями, – Львівською політехнікою ми мали проблеми – «хто буде чи не буде й звідки», – питання вирішувалось до останньої години. Також не можна назвати представницьким опитування АППАУ щодо актуального стану ВНЗ та їх співпраці з ринком – відгукнулись аж 30 викладачів – з декількох сотень, які потенційно залучені в навчанні спеціалістів промислових систем управління.

Тому скажу відверто, склалось враження, що стратегічні питання розвитку ВНЗ – як якість молодих спеціалістів, чи краща співпраця з роботодавцями, чи проекти розвитку – не є актуальними для керівництва більшості ВНЗ. В іншому разі, відношення до конференції яку проводить профільна та єдина в цій області асоціація було б іншим.

Й можливо, визнання: «Ми ще є в соціалістичній моделі – нами керує Система» – є частковим поясненням чому так відбувається. Але це зовсім не є виправданням чи причиною, щоб посилатись в черговий раз на «Систему» – адже інші приїхали (включно з одним проректором), – і знайшли і гроші, і час. Наївно думати, що розділення кращих практик розвитку може бути «десь колись потім» чи дистанційно. Кейси як «новий курс ІоТ» – на мою думку, ключовий та справді проривний не тільки для цієї конференції, а й для всього ринку просвіти – треба слухати, в це треба заглиблюватися, представника треба бачити та знати, як знати й деталі того, як це все впроваджувалось. Тільки так можна зрозуміти, як можна щось змінювати в цій Системі чи саму Систему, на яку йде стільки нарікань.

І наші конференції – це саме про те, ЯК щось змінювати. Адже відповіді на питання «ЩО» давно відомі більшості. З іншого боку, пошуки відповідей на ЯК – апелюють до набагато більш широкої картини світу. Простих відповідей тут немає і бути не може.

Загальноукраїнський та світовий дискурс

В вищезгаданому процесі підготовки цікаво було переглядати статті на тему освіти та боротьби за таланти – більшість з них я викладав в Фейсбук й цікаво також було дивитись на коментарі. Надам тут найбільш цікаві та які найкраще ілюструють задану нами тему «масштабів та темпів змін».

• Боротьба за таланти – фактор успіху №1 в конкурентоздатності країн на світовій арені, говорить новий звіт новий звіт Delloite по опитуванню ген. директорів з промисловості. Він залишається незмінно на першій позиції вже багато років і навіть техно 4.0 не може його зсунути.
• Юлія Мостова, гол. редактор «Дзеркала тижня» на зустрічі з молодими журналістами в листопаді знову повторила ключові тези, які можна в неї часто зустріти «Об образовании и о науке. Это трагедия. … (главный вызов), который стоит перед нашей страной – это профессиональная деградация. Коррупция – это неотъемлемая часть этой трагедии… Мы должны спасти хотя бы что-то для того, чтобы через несколько лет, я не преувеличиваю, у нас не остались «мафостроительные университеты» или «джондирзаправляющие»…. наши главные конструкторы, атомщики уезжают в Казахстан, в Россию, в Индию, а сейчас поедут в Турцию…люди с Турбоатома едут в Ирак. Лучшие. И не возвращаются… Моторсич ведет переговоры, чтобы перевести производство в Китай. С чем мы здесь останемся? С наукой, которая финансируется на 0,71%? Это не будущее.»
• Інша публікація від ДТ «Постіндустріальна освіта – куди йдемо» надає інформацію про тенденції у світі, а також частково вказує на те, як далеко ми від цих тенденцій. Базуючись на дослідженнях, автор резюмує, що «фокус має бути не на знаннях і вміннях, а на особистих якостях, таких як розвинений інтелект, внутрішня свобода, культурно-психологічна чутливість та лідерські риси». Цікавим тут є порівняння в опитуванні українських та канадських студентів – різниця є і суттєва. Пасаж до soft skills про які багато розмов в АППАУ з ВНЗ вже 2-ий рік – тут більш ніж очевидний.
• Юрій Романенко, гол. редактор популярного порталу «Хвиля», – описує дилему та 2 головні сценарія від втрати кадрів та спеціалістів в своїй статі «дилема 1348» (назва походить від аналогії з чумою 1348 році). Суть «чумної політики» полягає в тому, що раніше надлишок кадрів поглинали закордонні ринки. Але вже років з 10 ми говоримо про те, що ця політика держави веде до того, що в Україні немає кому працювати й у власному виробництві – будь-чого. Сценарій розвитку №1 – продовження кадрового зубожіння, аж поки місцеві ринку не схаменуться та не почнуть підіймати зарплати. Сценарій №2 – штучні обмеження на експорт кадрів та роб. сили. Останній малоймовірний, тому, очевидно, будемо чекати «дна» кадрової катастрофи – ми все ще падаємо.
• Валерій Пекар, відомий громадський діяч та бізнесмен в статті «Епідемія футуршоку» наводить цілий ряд сучасних бурхливих технологічних змін в глобальному масштабі й резюмує – «Присутність при таких масштабних подіях не робить людей щасливішими. Навпаки, когнітивний дисонанс, помножений на девальвацію всіх знань і навичок, втрату роботи, певності, заощаджень, ідентичності та інших важливих речей, створює неймовірний тиск, що призводить до адаптаційного зриву. Елвін Тоффлер назвав це явище футурошок. Природною і передбачуваною реакцією на футурошок є бажання, аби «майбутнє не наставало так швидко». Далі Валерій описує майбутнє світу як розподіл на Окуймену (багатих та розвинених) та Околицю (бідних та знедолених). Далі цитуємо – «Питання не в тому, як запобігти поділу світу на Ойкумену та Околицю. Питання в тому, по який бік цього поділу буде знаходитися кожна конкретна країна. На це питання є лише дві відповіді: освіта та інституції. Приналежність до Ойкумени визначається освітою (причому першочергове значення мають не знання, а критичне мислення, креативність, навички комунікації тощо), а інституції визначають можливість перетворювати освіту на інновації.»

Якщо резюмувати, то ми бачимо, що думки наших лідерів думок багато в чому збігаються:

1. Стан вимивання кадрів в Україні, а також професійну деградацію вони вважають найбільшою катастрофою нації, трагедією, яка вже наблизилась впритул.
2. Фокус освіти в світі кардинально змінюється – мова за формування особистостей, справжніх лідерів, здатних швидко реагувати на глобальні зміни. Тобто, це саме те, за що роками ми говоримо в своїй асоціації – «де ці лідери по напрямках змін?» і «хто їх вирощує?»
3. Зміни відбуваються значно швидше, ніж реагують сьогодні нинішні державні та будь-які суспільні (громадські, професійні) інституції. А нові – здатні реагувати швидше та адекватніше, – ще не виросли.

Внутрішні зміни – як аксіома елементарного виживання

Кращі практики управління змінами говорять, що зміни завжди починаються згори, але можливі вони тільки через зміни всередині – кожної людини, кожної організації. Якщо їх немає, ми не здатні адаптуватись до змін навколишнього середовища. І деградуємо.

Отже, що необхідно усвідомити кожному з нас – керівникам та всім агентам змін – до кінця та безповоротно:

1. Виклик професійної деградації по цілому ряду галузей – це не далеке майбутнє. Це вже зараз, це – наступило. Або ми його приймаємо, або ж через 5-10 років зникнуть цілі категорії гравців хай-тек. Остаточно щезнуть чимало проектних інститутів, розробників та технологів, інжинірингових компаній та інтеграторів. Одні підуть на пенсії, інші виїдуть. А замінювати ніким – молодь тікає вже і масово. Тікають і зрілі спеціалісти.
2. Причина цього стану не одна, але й не тільки в державних політиках. Держава нічого не зробила для росту економіки та виробництв за останні 20 років, щоб створити попит на кадри. Як і для справжніх реформ в ВНЗ – щоб готувати спеціалістів кращої якості. Але й більшість комерційних організацій роками ігнорували проблеми підготовки професійних кадрів. І зараз вони не мають ні бажання, ні навіть уявлення про те, що та як треба робити негайно. Львівська конференція це дуже добре показала. Інституційна здатність – завжди колективна, – мова не про героїв одинаків. Досвід АППАУ показує, що свідомість в колективних діях з метою подолання спільних проблем є в нашій спільноті все ще на низькому рівні. Навіть коли керівники на словах підтримують якісь ініціативи, все вмирає коли доходить до діла. Інша системна проблема більшості гравців ринку АСУ ТП – це повна відсутність кадрових політик. На відміну від ІТ, в учасників ринку АСУ ТП немає ні будь-якої аналітики ринку праці, ні прогнозу по кадрах, ні більш вузького (=точного) визначення спеціальностей, ні розуміння що робити з рівнем зарплат. Тому пора починати ці політики створювати. АППАУ зі свого боку давно до цього готова.
3. Як кращі практики швидких змін у сфері ВНЗ – і в себе, і особливо в галузі ІТ, – ми бачимо дуже подібні речі. Всі наші інноватори в просвітній – освітній сфері грають за такими правилами

a. Головне не МОН, не керівництво ВНЗ – а «його величність РИНОК». Ринок сьогодні жорсткий, навіть безжальний. Але чим швидше ви взнаєте його потреби, його механізми дії та пропонуєте щось цінне, тим швидше наступає його позитивна реакція.

b. Взаємодія з бізнесом для створення нових продуктів є ключовим фактором успіху. Повна інтеграція в ланцюжок «Підприємство – Інтегратор – Вендор» або ж хоча б в його окремі 1- 2 елементи швидко форматує і параметри якості чинних освітніх-просвітніх продуктів, і напрямки розвитку майбутніх.

c. Важлива стратегія розвитку – лічені колективи сьогодні думають про те куди вони йдуть в перспективі 3-5 років, не кажучи вже по більш тривалий відрізок. Разом з тим, серйозні зміні в освітній сфері неможливо реалізувати за 1-2 роки.

d. Важливі комунікації та маркетинг – ІТ давно це зрозуміли й тому вони дають сьогодні фору всім. Аж до шкідливого – на фоні мовчання в ЗМІ інформації про інші галузі, створюється враження, що весь український хай-тек – це виключно ІТ. З іншого боку, саме так і треба себе просувати – як всередині країни, так і особливо назовні. Ринок завжди чутливий до повідомлень – якщо ви мовчите, значить вас не існує.

Отже, Change or Die – Змінюйся або помри. Ніхто ще не скасовував закони Дарвіна. Й це однаково як щодо динозаврів мезозойської ери, але й так само до пострадянської.

Змінюйтесь, панове. Вже сьогодні. Завтра буде пізно.

 

 

Запрошуємо відвідати 2-гу конференцію ВНЗ “Промислова автоматизація в Україні. Просвіта ринку та підготовка кадрів”. Головна мета цієї науково-практичної конференції – прискорити консолідацію ВНЗ навколо ключових пріоритетних завдань в області просвіти та підготовки кадрів для ринку промислових систем керування.

Головні завдання конференції:

1.       Актуальні питання розвитку промислової автоматизації.

2.     Розглянути здобутки та зони росту за минулий період.

3.       Переглянути пріоритети, створити більш дієві механізми для спільної роботи по пріоритетних напрямках

4.       Запропонувати (оновити) спільний пакет послуг з навчання та перепідготовки спеціалістів

5.       Розглянути нові виклики – в області 4-ої промислової революції.

Програма заходу

24 листопада

8:30 Реєстрація учасників

9:00 Вітальне слово. Проректор з наукової роботи НУЛП проф. Чухраай Н.І.

9:15 Тенденції в вищій освіті / напрямки розвитку в Україні (З. Верес, львівський IT-кластер)

9:40 “Його величність Ринок” або як швидше адаптовуватись до ринкових змін (Phoenix Contact  А. Максимець, К. Литвинко ) 

10:10 Комп’ютеризовані системи автоматики та інтернет речей (Наконечний А.Й. зав. кафедри Комп’ютеризованих систем автоматики НУЛП)

10:30 Результати опитування ВНЗ. Програми АППАУ на 2017. Звіт Робочого комітету АППАУ «Просвіта та підготовка кадрів» (Юрчак О.В.,  АППАУ)

11:00 Кава-брейк, нетворкинг

11:30  Співпрація в міжнародних проектах – огляд можливостей для розвитку на прикладі проекту TATU (П. Галкін,  ХНУРЕ)

11:50  Стан і основні проблемні питання розробки стандартів підготовки фахівців по спеціальності 151 – АКІТ  (Дубовой В.М., Вінницький НТУ)

12:10 Новий формат науково-дослідної лабораторії у ВНЗ: CoWorking Space, Одеська національна академія харчових технологій, (Шипко А.І., Одеська академія ХТ).

12:30 Актуальні питання метрологічного забезпечення АСУ ТП (Кричевець О.М., Паракуда В.В. НУЛП)

13:00 Обід

14:00 Актуальні питання підготовки спеціалістів з технічного обслуговування АСУТП  (Гавриш, О., АрселорМіттал Кривий Ріг)

14:30 Досвід розробки та апробації нових курсів з промислової автоматизації в рамках проекту TEMPUS TATU (Воропаєва В. ДонНТУ)

15:00 Запити інтеграторів: в чому проблема знайти якісні кадри (спільна дискусія)

15:20 Перспективи розвитку кібер-фізичних систем (Яцишин С.П., Стадник Б.І., Микийчук М.М., Яцук В.О.)

15:40 Вища школа – IT-benchmark, досвід Львівського ІТ-кластеру 

16:00 Кава-брейк, нетворкинг

16:20 Доповідь НТТУ КПІ, кафедра АТЕП (В. Новиков)

16:45 Панельна дискусія «головні виклики підготовки кадрів»

17:15 Закінчення 1-го дня конференції

17:30 Спільна вечеря

***************

25 листопада

9:00 – 12:00  Робота по секціях.

Секція «Механізми ефективної співпраці кафедр АСУ ТП», Модератор: Юрчак О. В.

Контекст дискусії: «Спільнота» – це 1-ий етап в дорожній карті АППАУ щодо спільного розвитку ринку АСУ ТП. На протязі 2015-16 значні зміни відбулись в середовищі інтеграторів та вендорів – все частіше ці групи виступають зі спільною позицією, цілями та демонструють відповідальність по прийнятім спільним рішенням. ВНЗ ще не досягли цього стану – чи вдасться це цього разу?

Питання дискусії:

• Чому не працює РК ППК – які зміни потрібні
• Які головні бар’єри у взаємодії та комунікаціях кафедр, як їх долати
• Як змінювати культуру середовища ВНЗ в напрямку до ринкової орієнтації
• Як має виглядати New Education Island – нова модель ВНЗ в епоху 21-го століття

Секція «Як прискорити вихід готових продуктів для підготовки – перепідготовки спеціалістів». Модератор: (визначається)

Питання дискусії:

• Чи є в нас огляд всіх наявних продуктів, що потрібні ринку? Як його зробити?
• Які зміни очікують вищу школу в епоху 4-ої промислової революції?
• Які вимоги українського ринку? Які потреби задовольняються сьогодні, які – ні?
• Як краще розподілити ролі в просвіті ринку з іншими гравцями?
• В яких напрямках створювати нові навчальні продукти та як прискорити їх вихід

14:00 Культурна програма – відвідання Львова. 

Учасники конференції – ВНЗ-и, кафедри АСУ, а також інші категорії – виробники обладнання, системні інтегратори, проектні організації, кінцеві замовники – підприємства.

·        Очікувана кількість учасників – 100-120  чол (в 2015 було 70 чол)

·        Участь в конференції – безкоштовна

·        До участі в заході запрошуються спонсори та медіа-партнери. 

      Місце проведення: м. Львів, вул. Степана Бандери, 12, головний корпус НУ Львівська політехніка. аудиторія 204

Щодо проживання, прохання самостійно резервувати  – перелік готелів надається нижче. 

1. Готель  «Дністер» https://dnister-hotel.phnr.com/ua
2. Готель «Львів» http://www.hotel-lviv.com.ua/ua/8/kontakty.html
3. Готель «Едем» http://hotel-edem.lviv.ua/ua/about/
4. Готель «Рейкарц» http://www.reikartz.com/uk/hotels/dworzec
5. Гостьові кімнати . Ресторан «Салі Бальова», http://biblios.com.ua/
6. Гостьові кімнати «Львівський цимус» 067-396-90-69

Реєстрація продовжується. Для участі, заповніть, будь ласка форму: