4-ий день форуму Next Normality: Let’s Prepare був найбільш логічним та структурованим з точки зору розгляду причинно-наслідкових зв’язків в розумінні природи конкурентоздатності наших експортерів, – але не тільки. Надаємо огляд цієї події.
Фактори конкурентоздатності
Спочатку Антон Кротюк, директор з міжнародної діяльності Terrawatt Group майстерно обіграв 5 головних міфів стосовно наших факторів конкурентоздатності в експорті. Тут надамо 3 головні
- Українські рішення інжинірингу дешевші: насправді – й коли ви тільки виходите на західні ринки, – вони дорожчі, як мінімум з огляду 3-х причин
- Українські інженери, що звикли працювати по нормам внутрішнього ринку, продукують значно більший обсяг проектної документації, фактично не потрібної замовнику – й це відразу нівелює різницю в нормо-годинах
- Продуктивність наших інженерів є нижчою, оскільки базова підготовка колег з розвинутих країн (а сьогодні це також Польща, Прибалтика, Хорватія, Індія…які найбільше конкурують з нами за увагу великих європейських генпідрядників) включає масове й повсюдне використання САПР. З їх допомогою оптимізується все, що можна оптимізувати в проектуванні, та наступних етапах інженерних робіт.
- Юридичні та торгівельні бар’єри також не сприяють експорту – ввезення продукції в Україні на принципах «давальної сировини» й громіздкою та дорогою процедурою. Водночас чимало компонентів промислової автоматизації коштують в Німеччині дешевше, а терміни постачання вдвічі коротші.
- Наші інженери є кваліфікованими, високопродуктивними й готовими до експорту. Насправді, це не так. Кожна інженерна фірма, що виходить на експорт переживає болісний й тривалий період перенавчання та адаптації до нових, значно більш жорстких умов конкуренції.
- Наші інженери погано знають західні (міжнародні) стандарти й потрібно перенавчатись
- Продуктивність залежить від САПР – далеко не всі володіють такими, як Eplan (лідер САПР в області промислової автоматизації в ЄС) й вміють проектувати по міжнародним стандартам.
- Наші інженери мають інші – менш продуктивні підходи до організації та ведення робіт, ніж західні замовники та ген. підрядники. Наприклад, розгортання проектування зараз часто відбувається паралельно – в частині механічних, гідравлічних, електричних тощо частин проекту, – а не послідовно, як у нас. Це потребує значно швидшої реакції та інших навичок комунікацій та вирішення проблем в команді. Є також проблема мовного барьєру.
- Державна система (законодавчі та торгівельні норми) сприяє експорту інженерних послуг та зростанню конкурентоздатності українського виробника. Антон обіграв чимало прикладів про цей міф. Головним серед них є той, що навіть в Україні бути підрядником великих західних ген. підрядників – невигідно: ви попадаєте під подвійне оподаткування ПДВ. В результаті, такому німецькому чи французькому ген. Підряднику вигідніше брати на підряд польську чи прибалтійську фірму. Останні тим більше ще розмовляють російською.
В результаті ми вийшли на той самий класичний висновок, що й чисті ІТ-шники – так, [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]можна ще тримати персонал в Україні, але вигідніше фірму реєструвати в Німеччині, в Прибалтиці або ж в Польщі. [/perfectpullquote]
Власне, Terrawatt Group так і зробили. Чи вигідно це державі Україна – питання риторичне.
Резюмуючи та узагальнюючи цей виступ, відзначимо, що цей приклад показовий для демонстрації проблематики експорту. Раніше подібну інформацію ми мали від інших учасників ринку – як «КСК –Автоматизація», «С-інжиніринг», Інфоком Лтд, Група Техінсервіс та інших. Тобто, в Україні й тільки в наших рядах АППАУ та Індустрії 4.0 є добрий десяток потужних експортерів систем АСУТП та комплексного інжинірингу. Але кожен новий експортер проходить подібний шлях.
Фактори впливу
Які ж фактори можуть скорити цей важкий шлях до успішного експорту та скоротити його? Про говорили наступні спікери. Подаємо уже в вигляді певних висновків дискусії (= й наших спільних, стратегічних викликів) цієї сесії
- Замовник
Сильний та прогресивний замовник є фактором №1 який стимулює розвиток і підрядника, і всього ринку. Якщо Антон Кротюк показав на контрасті радше відставання українського замовника по відношенню до німецьких, то приклад Андрія Фіалковського, СЕО «Прогрестех-Україна» був аналогічним, але більш яскравим про роль замовника. Його компанія є 1-им з 4-х центрів експертизи компанії Boeing. Й саме завдяки цьому глобальному бренду відбувається перехід норм та стандартів на всі бізнес-процеси – аж до підготовки спеціалістів. Можна сказати, що завдяки Boeing «Прогрестех-Україна» працює по найпередовішим стандартам ринку. Ми дискутували на сесії, що подібних прикладів прогресивного впливу українського замовника на наших розробників чи інтеграторів – вкрай мало.
- Система підготовки кадрів
Якщо «кадри вирішують все», то приклад «Прогрестех-Україна» найбільш яскравий серед всіх інженерних компаній України в сенсі підготовки кадрів. Тоді як більшість наших інтеграторів чи розробників АСУТП-ІТ, що працюють на внутрішньому ринку, мають несистемні та мозаїчні підходи то роботи з ЗВО, «Прогрестех-Україна» пішов по шляху великих та системних інвестицій в створення мережі власних навчальних центрів на базі кращих університетів країни. Так – це та сама модель, що сповідують й найбільші глобальні аутсоурсери з ІТ в Україні. З тією різницею, що
А) «Прогрестех-України» не забирає кадри з інженерних спеціальностей, як це роблять чисті аутсоурсери ІТ, а навпаки – вкладає, утримує та виводить на зовсім інший рівень багато важливих інженерних дисциплін.
В) мова про високий прикладний рівень готових інженерних рішень в проектуванні та інжинірингу. Знову ж, – важко переоцінити в цьому статус компанії, як Центру експертизи Boeing.
С) «Прогрестех-Україна» активно співпрацює з АППАУ та рухом 4.0 по розвитку внутрішнього ринку.
Переглянути більш детально про підходи «Прогрестех-Україна» – дивіться звіт конференції в КПІ від грудня 2019.
- Загальна екосистема на внутрішньому ринку
Наступний фактор впливу – про екосистему – розвинув Леонід Хацкевич з 482.Solutions. Блокчейн – як головна експертиза та область спеціалізації в Україні, – є зовсім молодим сегментом, й де внутрішній ринок знаходиться в самій початковій фазі розвитку. Всі замовники компанії знаходяться закордоном. Компанія могла б «забити» на внутрішній ринок та екосистему, й використовувати Україну виключно як джерело кадрів або ж повністю перебазуватись закордон. Власне, як це робить багато ІТ-стартапів та «кластерів», для яких Україна – просто джерело ресурсів. Але стратегічно, 482.Solutions діє по-іншому й в інтересах нашої держави та всього ринку. Вони розуміють, що[perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””] без розвинутої екосистеми, без внутрішнього ринку – неможливий й успішний експорт та міжнародна співпраця. [/perfectpullquote]
Компанія потужно інвестує в популяризацію знань та експертизи про блокчейн черед ряд університетів, є активним учасником АППАУ та інших асоціацій, й вже співпрацює з великими українськими холдингами по створенню перших українських use-case.
- Інтеграція в структурні фонди ЄС
Інший чудовий приклад входження на ринок ЄС подав Ігор Коцюба з молодого стартапу iSolutions. Отримавши серйозний грант від Horizon 2020, компанія швидко розгортає діяльність та співпрацю в області кібербезпеки електричних мереж по кільком партнерам з ЄС, включно з світовими брендами як Schneider Electric.
Не дискутували це момент, але варто знати, що новий стартап пана Ігора є представником наукової школи та НДІ НАН. Повертаючись до дискусій 3-ої сесії про можливості генерації продуктів та рішень від наших науковців, це гарний приклад того, як можно й потрібно доводити свої рішення до готових технологій. Й з обмовкою також, що на відміну від чисельних НДІ, Ігор та його компанія є активним учасником нашої української Індустрії 4.0.
- Державна підтримка
І нарешті найболючіша тема. Тільки Леонід Хацкевич згадав позитивно про підтримку МЗС й дуже делікатно та нейтрально – про ЕРО (Офіс з просування експорту). Але головний його меседж, який очевидно й стосується всіх наших експортерів – [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]«все – самотужки». [/perfectpullquote]
Прикро, але факт – жоден з учасників вчорашньої сесії не пригадав бодай одного прикладу системної державної підтримки, використання хоч якогось інструменту, що допомагає в експорті інженерних компаній. Натомість, окремі учасники в чаті настоювали – «тільки не з державою».
Виконавча дирекція АППАУ болісно сприймає цю ситуацію. Не дивлячись на власну критику окремих державних інституцій та політики КМУ в сфері промисловості та хайтек, ми вважаємо себе партнером українського уряду (не дивлячись на постійні зміни) й закликаємо наших учасників активніше разом будувати міцні державні інституції, політики та інструменти.
На захист ЕРО, модератор сесії Юрчак Олександр наголосив, що очевидно, справа також в інформування та комунікаціях – за попередні роки в сфері підтримки експорту є ряд серйозних зрушень. Так мова ще не йде про підтримку інжинірингу (бо в цілому немає фокусу на цьому в державі), але невірно говорити, що в цій сфері немає прогресу. Див сайт ЕРО.
Про стратегію
Наша аудиторія не дуже активно проявила себе в дискусії про експортну стратегію Індустрії 4.0. Між тим, для виконавчої дирекції АППАУ – і в зв’язку з просуванням сайту Land4Developers – це питання стоїть дуже гостро.
Модератор, Юрчак Олександр акцентував на цьому – «навіть в наступній дискусії з європейськими колегами, – [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]як представляти наше позиціонування та пропозицію цінності від українського руху 4.0? як? Це ніде не зафіксовано, немає ніякої конкретики в цих положеннях. [/perfectpullquote]
Навіть якщо взяти окремих учасників ринку, тих же учасників гановерської делегації, ясні положення про позиціонування та УТП – і які відповідають сучасним вимогам експортного маркетингу, ми знайшли буквально в кількох фірм».
На думку виконавчої дирекції, формалізована та загальноприйнята стратегія має бути в учасників руху 4.0. Й хіба вищезазначені виклики не про те саме? Хіба можна вирішувати чисельні проблеми наших експортерів в сфері екосистем, кластерів, підготоки кадрів, митних та інших бар’єрів без спільної стратегії? Чи ж кожна фірма й далі збирається вирішувати все це «самотужки»?
Більше на тему стратегії – читайте “Позиціонування – як головний елемент стратегії Індустрії 4.0″
Гра в ланцюжки
Повторимось, що з точки зору інсайтів, яскравих прикладів, демонстрації причинно-наслідкових зв’яків в конкретній сфері – це була, мабуть, краща сесія нашого онлайн форуму.
Вона також провокує нашу аудиторію й, особливо, відповідних менеджерів та керівників до стратегічної рефлексії про наступний розвиток, де важливе значення мають відповіді на питання
- Чи добре ми розуміємо, що «ланцюжки» діють (приклад «Прогрестех-Україна»)? – від «правильного замовника» – й до «правильної системи підготовки кадрів», – все це в результаті дає успішний результат для експорту
- Але якщо ми розуміє вищезазначене, то чи добре ми розуміємо, що в розвиток «правильного замовника» потрібно інвестувати. Ринок потрібно розвивати та «виховувати», – й саме через освіту та просвіту. АППАУ постійно закликає вендорів, ЗВО та інших учасників ринку збільшувати обсяги активностей в освіті-просвіті українських замовників.
- Terrawatt Group (вони ж «Азов-контролз») прекрасно розкрила фактори конкурентоздатності в експорті. Знову ж, якщо підходити до питання системно, чи всі наші експортери розуміють що ці фактори є питання не тільки їх власних стратегій, а спільних – й аж до державного рівня? [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Адже одна справа самотужки боротись з митницею, чи подвійним оподаткуванням ПДВ (якщо це можливо взагалі), й зовсім інша коли учасники ринку – об’єднані в асоціаціях та кластерах, знаходять ресурси для вироблення нових законодавчих постанов та рішень для КМУ та Верховної Ради [/perfectpullquote]Сьогодні, АППАУ разом з партнерами Industry4Ukraine можуть впливати на самий високий рівень прийняття рішень в державі. Але з чим йти у високі кабінети?
Зрештою, чи добре всі ми – й включно з представникам Мінекономіки, ОДА та агенцій з розвитку, яких чимало було в нашій аудиторії – розуміємо, що всі ці питання мають пряме-прямісіньке відношення до тих самих кластерів, екосистем промислових хайтек, яких в Україні катма. Саме ці інструменти покликані з’єднувати та посилювати ці інфраструктурні ланцюжки та зв’язки в цілісних економічних системах – й на користь і учасників бізнесу, і нашому експорту й відповідно, нашій державі.
Очевидно, ми маємо продовжити цю «гру в ланцюжки» (узагальнюючу стратегічну рефлексію) в наших наступних, й більш вужчих стратегічних сесіях та прийнятті рішень надалі. Завдяки форуму – нашим експертам та аудиторії, новий порядок денний української Індустрії 4.0 виробляється досить швидко.
29 травня – завершення форуму з міжнародними спікерами – залучаємось.
Виконавча дирекція АППАУ.
