Фінальна конференція проєкту ClusteRISE відбулась в гібридному форматі 25 листопада й зібрала близько 100 учасників, прихильників кластерного розвитку з багатьох регіонів України. Головна мета – підведення підсумків проєкту, що тривав 16 місяців. До цього моменту вже вийшов офіційний звіт проєкту й голові висновки цього звіту необхідно було обговорити та деталізувати. Обговорення дійсно вийшли цікавими та продуктивними, цим звітом ми надаємо всі деталі цього заходу.
Головні тези спікерів
Головними учасниками заходу були керівники проєкту CLusteRISE від Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH Niclas Rueffer та Сергій Пономарьов, керівники та члени правлінь кластерів з Харкова, Запоріжжя, Сум, Вінниці, Хмельницього, Миколаєва та Києва, представники мерії м. Запоріжжя. Програму з повним складом учасників можна переглянути за посиланням.
Запорізька ТПП організувала якісну медійну підтримку, весь перелік інтерв’ю можна переглянути тут.
Найбільш цікавими на конференції були дискусії, тому ми будемо посилатись на відео-запис заходу – й тут надається тільки короткий синтез головних промов та дискусій.
Ніклас Руфер (GIZ) зазначив на початку конференції (15:06) зазначив, що кластерний розвиток є важливим компонентом програми EU4Business, яка націлена на розвиток конкурентоспроможності малого та середнього бізнесу й підтримується урядом Німеччини та ЄС. В 2022 році GIZ підтримає в Україні 26 кластерів та кластерних ініціатив. Ця підтримка стосується виконання окремих проєктів та заходів кластерів, надання консультаційних та тренінгових послуг, створення нових інструментів розвитку.
Сергій Пономарьов (26:30) відмітив, що проєкт CLusteRISE був націлений на 2 регіони (Харків та Запоріжжя), але в результаті побачив зростання й підтримав також інші ініціативи ІАМ в регіонах Миколаєва, Сум та Києва. Це, безперечно, стало певним сигналом для формування широкої кластерної підтримки.
Фінальна презентація керівника проєкту Юрчака Олександра (36:00).
Андрій Карпенко, керівник Запорізького кластеру ІАМ (1:08:00) наголосив, що важливим результатом проєкту в Запоріжжі є об’єднання та новий, значно вищий рівень довіри між головними учасниками кластерної спільноти – бізнесом, освітою, владою та громадськістю.
Віталій Зайцев та Оксана Ситник, Харківський кластер ІАМ (1:26:00) відмітили, що одним з найважливіших результатів проєкту є зростання впливу представників МСП інжинірингових та машинобудівних секторів на регіональні політики та на формування іміджу в регіоні.
Перша дискусія стосувалась колективної оцінки результатів проєкту й підняла питання про чинники успіху кластерів, що сприяють «фазовому переходу» з зони ініціації до розвитку.
[caption id="attachment_17413" align="alignnone" width="1070"]
Рис. 1. Модель розвитку кластерної організації, прийнята в проєкті ClusteRISE[/caption]
Одним з ключових питань було спроможність кластерів утримувати кластерний менеджмент. Андрій Куц, віце-президент Запорізької ТПП говорить, що Запорізький кластер ІАМ ще не спроможний утримувати менеджмент на повний робочий день й за рахунок членських внесків. Але кластер вже пройшов цю точку фазового переходу, оскільки функції керування та активності підтримуються всіма членами правління і є широке залучення інших учасників кластеру. Оксана Ситник підтримує цю тезу й посилається на власний досвід в Харкові: «так, регулярний кластерний менеджмент дуже важливий й це питання ще вирішується в Харкові». Але це процес може тривати довго, й це не означає, що активності не ведуться – залучене все правління». Юрій Клименко (1:44:00), координатор Вінницького кластеру приладобудування та промислової автоматизації підтверджує, що утримання кластерного менеджменту дійсно є важливою ознакою «фазового переходу». Але не єдиною, й загальна картина виглядає в житті складніше, ніж показує модель.
Іван Мовчан (1:46:00), СЕО «Української вагової компанії», член правління Харківського кластеру ІАМ вважає довіру найбільш вагомим результатом проекту. Щодо зону росту, важливим є структурування та розподіл функцій між менеджментом та правлінням кластеру. Сергій Соколов, СІО ПАТ «ФЕД», Олександр Попов, СЕО «Сафарі» підтримують його в цих оцінках й кажуть, що відомість кластеру, його активності починають бути помітними на регіональному ландшафті й привертати увагу ключових стейкхолдерів від промисловців, науки та влади.
Члени правління Запорізького кластеру ІАМ відмітили (1:52:32) фіксують наступні здобутки:
- Андрій Куц: зростання рівня кластерного координатора та публічність членів правління, інтернаціоналізацію кластеру, зокрема встановленні відносин з Литвою, а також входження в програми розвитку міста.
- Кирило Красносельский, СЕО «Тріада Зварка»: зростання довіри та взаємодії в рамках кластеру.
- Андрій Карпенко: напрацювання кращих практик, й зокрема, довіри реалізувалось через регулярний нетворкинг, тому це є здобутком.
Юрій Клименко вважає здобутком проекту запуск механізмів об’єднання та розвитку кластерних спільнот ІАМ в кількох регіонах України. «Важливо, що ми зуміли звернути увагу на свої галузі та їх стан. Ми також створили в Вінниці власну модель реалізації спільних проектів серед учасників кластеру» – каже Юрій Миколайович про свій регіон, де колись було 8 приладобудівних заводів, а сьогодні кластер об’єднує близько 10 інжинірингових компаній та виробників.
Якими є чинники успіху та головні помилки молодих кластерів
Друга дискусія (2:20:00) стосувалась питань чинників успіху в запуску молодих кластерів та факапів в цьому процесі.
Владислав Бащеванжи, СЕО «РОЛЛ ГРАНД» каже – «Це був дуже цікавий рік. Від слів та перших заяв про співпрацю кількох ініціаторів, ми маємо сьогодні продуктивні обміни та взаємодію багатьох учасників спільноти за конкретними напрямами співпраці, як всередині регіону, так і між регіонами. В нас змінилось бачення багатьох речей й ми відкрили нові горизонти, нових партнерів в інших регіонах України. Значно покращилась взаємодія також в нашому Правлінні – коли потрібно, ми збираємось буквально за 1 день й спроможні швидко приймати спільні, узгоджені рішення. Така оперативність та взаємовиручка, цей рівень обмінів, ці нові партнери – це дуже нас надихає та мотивує». «Щодо факапів, – каже Влад, – в мене немає жодного негативу. Натомість, є процес «витверезіння». Наприклад, я не чекав, що запуск окремих спільних проєктів розвитку, типу Індустріальних парків, є настільки складним та затратним».
Іван Мовчан (2:40:00) до здобутків кластерів додає те, що вдалось суттєво змінити відносини з університетами та іншими освітніми заходами. Дуже цінним є також взаємний обмін – учасники кластеру швидко навчаються один в одного й переймають кращий досвід. До зон росту Іван додає фінансову спроможність – «поки ми не є самодостатніми, й залежність від зовнішнього фінансування є дуже високою». Іван також зробив сильну заяву про те, що «Індустрія 4.0 має відходити в минуле – потрібно ставити цілі по 5.0, тобто, виробництвам орієнтованим на значно більш кастемізовані продукти та сервіси».
Оксана Ситник (2:46:00) одним з факапів називає нерозуміння окремими членами кластерів суті та цілей кластерної взаємодії. З певних причин, дуже важко пояснити новим учасникам ринку «навіщо кластер». Окремі з них починають це розуміти тільки в процесі кластерних обмінів, але в перших зустрічах й на словах ці речі дійсно важко сформулювати.
Дуже цікавим та мотивуючим для учасників конференції було включення Олега Демчука, (2:51:00) координатор кількох кластерних ініціатив з Хмельницького. Олег має 20-річний досвід розвитку кластерів в різних сферах – туризму, легкої промисловості та аграрних секторів. Олег добре акцентував на важливих чинниках успіху кластерних об’єднань – якісної аналітики та бізнес-планування, піар та впізнаваність, вихід на нові ринки, економіку на масштабах, кадрові питання, обмін досвідом та інші.
Олександр Сафронкін, СЕО Green Systems (3:00:00) підхопив ці ідеї, з точки зору можливостей кластеру як акселератора промислових інновацій – адже тут попит та пропозиція йдуть нога в ногу, і звісно, це приваблює і фінанси.
Що стосується факапів кластерів, Олег Демчук (3:05:00) назвав і типові помилки українських кластерів, – це низька культура співпраці, неготовність оплачувати кластерний менеджмент, відсутність моделей та стратегій розвитку, відсутність колективної відповідальності за кінцевий продукт.
Чому ми позиціонуємо кластери як головні рушії інноваційного та цифрового розвитку в регіонах та галузях?
Третя дискусія «чому ми позиціонуємо кластери рушіями…» (3:23:11) виявилась найбільш складною, довгою, але тому й найбільш цікавою. Модератор заходу в контексті засадничих положень Smart Product привів факти, що сьогодні в кластерах ІАМ немає ще ніяких смарт продуктів. За рік роботи молоді кластери не видали ще ніяких, не те що продуктів, – немає навіть спільних, грунтовних проектів розвитку в будь-якій сфері? Тоді звідки ця теза про «рушіїв»?
Дискусія почалась з пояснень та рефлексій, де домінували 2 ключові теми: «чому цього зараз немає» та «це потрібно й можливо, це – наша мета».
Олександр Сафронкін висновував, що для ідеї спільних продуктів необхідні дослідження ринку, а їх немає. Олександр Попов, натомість, аргументував, що спільні проекти, яким був у свій час, наприклад, Євро-2012 об’єднали багато бізнес-спільнот міста. Отже, потрібно створювати такі проекти та продукти. Сергій Соколов приводить приклад нового продукту від кластеру «Мехатроніка» в сфері авіації – це стало можливо завдяки багатолітній співпраці учасників.
Оксана Ситник зауважила (3:34:00), що процес створення нових, спільних продуктів може тривати роками – тобто, це дійсно показник зрілості кластеру, й для кластерів ІАМ ще рано очікувати на 1-му році таких продуктів. Свою точку зору на це питання дали також інші спікери з інших регіонів. Валерій Алексеєнко (3:43:00), лідер Центральноукраїнського кластеру ІАМ також вважає, що спільні продукти будуть сильним магнітом для учасників кластеру. Й сенс об’єднання саме в тому, щоб консолідувати ресурси й краще використовувати колективні можливості.
Олександр Юрчак, модератор, і який весь час задавав питання «чому… чому рушії?» зрештою й сам відповідає на нього «тому, що кластер ІАМ є єдиним колективним актором в регіонах, хто реально змінює ландшафт промислових хайтек через формулювання спільного порядку денного (аженди). До появи кластерів ІАМ, в регіонах практично не було об’єднань, які б гостро ставили питання про пріоритети інноваційного та цифрового розвитку, про ландшафти інновацій 4.0, про ключові компетенції та експертизу тощо. Тому[perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””] поява кластерів ІАМ з подібними питаннями, але також і з першими відповідями відразу позиціонує їх в ролі рушіїв розвитку, – адже ці питання є ключовими для створення спільної аженди розвитку промислових хайтек».[/perfectpullquote]
Гринченко Олександр, «Електротехмаш» першим почав змінювати хід дискусії, зміщуючи акцент з продуктів на речі, які лежать в їх основі.
«Спільні продукти неможливо створити, тому що компанії всі різні. Це різні бізнес-процеси, різний рівень персонал, різні ніші та сегменти, куди продаються продукти. Натомість, що є спільним – технології та вимоги до них. Наприклад, якість – ми спільно можемо працювати на питанням покращення якості. Або зміцнювати ланцюги постачань. Візьміть контролери Siemens – раніше вони поставлялись за 3 місяці, зараз – за 6. Але ж це зриває терміни вводу в експлуатацію наших об’єктів, які є складними проектами, де є сотні компонентів. Тобто, один продукт є вузькою ланкою, яка унеможливлює весь комплекс. Або це можуть бути спільні питання експорту та виходу на зовнішні ринки. Й ми розуміємо, що без кваліфікованого менеджменту це неможливо зробити».
Важливий акцент додав Владислав Бащеванжи (3:59:00) «Я віддаю на виробничий аутсорс багато технологічних операцій не для того, щоб послабити себе, а навпаки – щоб посилити. В нашому регіоні є маса потужностей та виробництв, які недовикористовуються. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Якщо ми зможемо їх зв’язувати в ефективні ланцюги, значить ми зможемо створювати спільні технології, а звідси один крок до спільних продуктів. [/perfectpullquote]
І немає ніяких проблем брендувати ці продукти під маркою кластеру». Олександр Сафронкін додає, що спільними можуть бути не тільки продукти, але й послуги, а також активи – наприклад, кластерний фонд інновацій, з якого можна інвестувати нові розробки.
Іван Мовчан (4:02:00) зазначає, що вже зрозумілими спільними напрямами в Харкові є лазерні технології, роботизація та автоматизація виробництв. «Але аргументуючи ті чи інші пріоритети смарт-спеціалізації, треба зазначити, що виробництва у Харкові дуже різні» – каже Іван. – «[perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Тому я думаю, що спільним продуктом в Харкові може стати технологія виробництва певної групи продуктів.[/perfectpullquote]
Якщо ж ми знову повернемось до Індустрії 5.0, її принципів максимальної кастемізації, то як ідеал, ми можемо бачити виробництво, яке зранку виготовляє автомобільні ваги, в обід запчастини до авто, а вечером – умовно, граблі. Глобальний світовий контекст сьогодні такий, що попит значно перевищує пропозицію по цілому ряду ринків та сегментів. Отже цим потрібно cкористатись. Я маю надію, що нашим смарт-продуктом в Харкові буде унікальна експертиза та вміння у швидкому переналаштуванні будь-якого виробництва. Й роль кластеру та місцевих ланцюгів в тому, щоб швидко реагувати на зовнішні зміни – наприклад, на нестачу якогось компоненту, як в прикладі з контролерами Сіменс».
Олександр Юрчак підсумовує – «Чудово, отже ми говоримо, що неможливо в кластері створювати єдині, спільні продукти, однаково «спільні та єдині» для всіх учасників. Ми говоримо радше про різні групи продуктів, розподілені по тим чи іншим ланцюжкам, які є вже відлагодженими в кластері. Натомість, те що може бути спільним для всіх – це засади кластеру, його основи у вигляді інноваційної екосистеми, сервісних бізнес-моделей, відлагоджених ланцюжків виробничої кооперації, моделей виходу на зовнішні ринки тощо».
Юрій Клименко (4:06:56) додає: «дійсно – кластер спочатку виступає драйвером розвитку екосистеми, а вже потім – продуктів. Але я не зовсім погоджуюсь з вузьким визначенням цієї ролі кластеру як рушія, локомотиву – в сенсі «когось тягнути».
Насправді, роль кластерів може бути більш широкою. Мені є ближчою модель клітин в біології, які спроможні сприймати сигнали зовнішнього середовища й продукувати еталонну реакцію. Чому ця реакція еталонна, тобто, найбільш адекватна? Тому що ці клітини першими сприймають ці сигнали й першими адаптуються. Коли я рефлексую на цю тему в контексті труднощів наших кластерів, я прихожу до висновку, що чимало з них пов’язані з тим, що ми ігноруємо ці засади, тобто саму структуру середовища цих «клітин», яка дозволяє їм бути здоровими та швидко адаптуватись. Тому важливий фокус на зміні середовища – учасники кластеру мають розуміти, що не вдасться швидко «зняти вершки» й особисто для себе. Кластери – це інструмент зміни самого середовища в якому перебувають учасники кластеру, а саме в цьому потрібно шукати win-win. Й те що ми бачимо зараз, ми можемо швидше робити це середовище більш здоровим, якщо будемо розширювати горизонти й швидше переймати кращий досвід з інших регоінів, а також з Європи.»
Віктор Грешта з «Запорізької політехніки» додає, що до певної міри ці зібрання відображають історичний момент – адже спроб відновити виробничу кооперацію було чимало. «Через деструктивні процеси в економіці, промисловці втрачають кадри й зараз розпочали по-іншому будувати відносини з університетами. Й кластер ІАМ виступає, як ефективний інструмент розбудови цих відносин – ми це вже відчуваємо по собі».
Ніклас Руфер привітав на завершення учасників конференції з цим чудовим, продуктивним обговоренням. В 2022 підтримка GIZ буде значно розширена, зокрема, через персональну підтримку регіональною мережею GIZ, яка вже створена.
Програма підтримки українських кластерів буде включати вокршопи, вебінари, тури по обміну досвідом, підтримку регіональних заходів та проектів, стажування кластерних координаторів в європейських країнах тощо.
Після обіду запорізький кластер ІАМ організував для гостей відвідання кількох підприємств, а вечір завершився спільним нетворкингом.
Конференція – як фінальний акорд проекту ClusteRISE
Колективне підведення підсумків великих, значимих проєктів є хорошою практикою проектного менеджменту. Й тим більше, ця практика важлива для нових та складних проєктів, де кількість невідомих чинників впливу, змін по ходу проєкту та розмитих контурів середовища є великою від самого початку. ClusteRISE був саме таким проєктом, й чому колективна дискусія є не менш, а може й більш важливим моментом завершення, ніж фінальний звіт, який приводить радше суху аналітику фактів та висновків. В першу чергу, конференція яскраво показали те, що неможливо відобразити в звітах й те що є суттю кластерів – головних акторів проєкту, – людей, керівників, особистостей, які вболівають за спільну справу й роблять ідеї колективної співпраці живими та справжніми.
Бойовий, конструктивний настрій учасників конференції, їх зарядженість на успіх та віра в свої ідеї неможливо було не помітити й це настрій передавався учасникам в онлайн. Саме ці позитивні емоції, зарядженість на результат, віра в колективні спроможності доказують життєздатність молодих організацій набагато більше, ніж окремі цифри та факти, навіть упаковані в красиві моделі.
Ми настільки детально законспектували хід дискусій, оскільки на наш погляд, вони чудово передають нинішній рівень зрілості кластерів. Де інколи видно окремі протиріччя чи недостатнє розуміння тих чи інших моментів кластерного розвитку окремими учасниками. А з іншого боку – самі ці дискусії й показують наскільки спільнота в такому якісному складі може швидко доходити до правильних висновків та як ефективно вона може виробляти правильні рішення.[perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””] Зокрема, такими в третій дискусії були фінальні висновки про важливість інноваційної екосистеми, культури співпраці та якості виробничих ланцюгів, як засадничих речей в появі розумних продуктів. [/perfectpullquote]
Саме на них має бути першочерговий фокус в роботі кластерів.
Проєкт ClusteRISE завершився. Точніше, завершився його перший етап – конференція вже задала курс та орієнтири на продовження в 2022. Вже в грудні нас чекають нові спільні акції – слідкуйте за нашими повідомленнями.
Виконавча дирекція АППАУ щиро дякує всім учасникам заходу, нашим німецьким партнерам за чудову співпрацю в 2022 та за цей фінальний, мажорний акорд.
Виконавча дирекція АППАУ.
