Skip links

Аналітика ринку

Опитування survey

Опитування АППАУ щодо підвищення кваліфікації спеціалістів з промислової автоматизації

В рамках підготовки нових освітніх проєктів, Асоціація підприємств промислової автоматизації України (АППАУ) проводить опитування серед учасників ринку промислової автоматизації та

ТОП-4 компанії в Україні з кейсами по RFID

Постійна модернізація – одна з базових складових конкурентності у бізнесі. Особливо це актуально для України, де реальний сектор економіки майже постійно перебуває в екстремальних умовах. Але провідні компанії шукають і знаходять шляхи розвитку.

Підготовка аналітичного звіту по реалізації стратегії Індустрії 4.0

Асоціація АППАУ готує повний звіт по виконанню Національної стратегії Індустрії 4.0 на 2019 – 21 рр. Формування та розповсюдження цього звіту має стати важливою частиною адвокаційної кампанії платформи Industry4Ukraine із просування положень і проектів Стратегії Індустрії 4.0 на державний рівень, а також до широких кіл промисловців. Виконавча дирекція АППАУ закликає промислові групи та членів Асоціації приєднатися до розробки цього документу й шукає спонсорів для підготовки повного звіту.



Історія розвиту стратегії Індустрії 4.0

Проект Національної стратегії Індустрії 4.0 був розроблений фахівцями АППАУ в 2018 р. на замовлення Державного агентства е-урядування в рамках програми Digital Agenda Ukraine, концепція якої була затверджена відповідною постановою уряду 2017-го року. Розробка фінансувалася ОБСЄ. Розроблений проект не знайшов підтримки в уряді В. Гройсмана в першій половині 2019-го, й у серпні того ж року був презентований новим чільникам Міністерства цифрової трансформації та відповідному комітету ВРУ. 2019-го року стратегія презентувалася також у Мінекономіки, Мінстратпромі, вона відома також у МОН, й ті чи інші завдання з імплементації фігурують у різних документах названих міністерств. Але ці завдання, зазвичай, не виконуються через брак бюджету та відповідальних осіб. У сухому залишку за 3 роки тільки Мінекономіки вдалося випустити діючу постанову №750 про Центри Індустрії 4.0 у липні 2021-го. Варто зазначити при цьому, що обміни з Мінстратпромом розпочалися тільки навесні 2021-го.

Від дати виходу стратегії в грудні 2018-го АППАУ не очікувала на її негайне ухвалення урядом. Тому загальними зборами Асоціації від січня 2019-го року було прийнято рішення про поступове виконання окремих проектів силами Асоціації та партнерів, й відповідно до наявних ресурсів.

У 2019 – 2020 рр. поступово розгортаються роботи по створенню в Україні Центрів експертизи 4.0, гармонізації технічних стандартів, створена платформа Industry4Ukraine, розпочинаються обміни на міжнародному рівні, розроблені перші програмні документи щодо цифрової трансформації окремих галузей тощо (рис. 1).

Рис. 1. Портфель проектів Індустрії 4.0 на кінець 2019-го

2021-й можна назвати роком справжнього розгортання цілої низки стратегічних ініціатив, які в результаті закріплюють лідерство АППАУ та наших членів у цій сфері.

Цей портфель (рис. 2) був адаптований під ресурси АППАУ, тобто з нього виключені державні стратегії (рис. 1 зліва), які мало залежать від наших зусиль, і які, нажаль, так і не з’явилися в державі. Мова про національні, державні стратегії диджиталізації, промислового та кластерного розвитку, експортну та інноваційну стратегії, які й досі відсутні або не діють для секторів промислового хайтеку.

У нас також не склалася співпраця з чільниками ОПК, тому цей напрям повністю виключений із оновленого портфелю на рис. 2. Відповідно, тут представлені наші розробки та реалізовані ініціативи у трьох статусах: 1) політики та програми; 2) частково реалізовані ініціативи (проекти), 3) повністю реалізовані та запущені в дію проекти.

Рис. 2. Стан проектів Індустрії 4.0 на кінець грудня 2021-го.

Найбільш значимі проекти частково згадуються в цій публікації від грудня 2021-го. З огляду на весь портфель 2019 – 21 рр. відзначимо загальні, підсумкові показники:

  • АППАУ є одним із малочисленних бізнес-об’єднань у сфері промислового хайтеку, яке взяло на себе відповідальність за повний цикл національної стратегії – від розробки й до реалізації.
  • Рис. 2 показує, що ми повністю запустили в дію 8 стратегічних ініціатив вітчизняної Індустрії 4.0, і ще 5 знаходяться у фазі часткового виконання. Головною причиною неповного виконання є брак фінансів і ресурсів.
  • Ми здійснювали цю реалізацію впродовж 3-х років без будь-якої суттєвої державної підтримки. Бюджет АППАУ 2021-го у 2 млн гривень абсолютно не співмірний зі статтями державного бюджету на подібні програми. Наприклад, Мінцифри 2021-го мало на реалізацію програми «Інтернет в селах» більше 200 млн грн, а на утримання свого апарату – більше 400 млн грн. Між тим, на наш погляд, ніякого видимого впливу на розвиток ключових економічних секторів країни подібні інвестиції не дають. 

Необхідність потужної державної підтримки неодноразово підкреслювалась АППАУ в різних публікаціях та виступах. Аргументація цієї підтримки є також у самій Стратегії 2018–21, зокрема, в розділі бенчмаркінгового аналізу. Сьогодні в світі практично немає прикладів того, як подібні стратегії можуть реалізовуватись силами самого бізнесу за відсутності державної підтримки.

На думку виконавчої дирекції АППАУ, нехтування цим світовим досвідом нарощує розрив між Україною та розвинутими країнами світу й тільки посилює ефект деіндустріалізації економіки країни.

Чому потрібен окремий звіт про виконання Стратегії Індустрії 4.0

Є кілька причин, чому всім стейкхолдерам Індустрії 4.0 потрібен окремий, детальний звіт по виконанню проектів 2019–21 рр:

  1. Зростання обізнаності широких аудиторій.
    Сфера Індустрії 4.0 залишається однією з найскладніших та найменш відомих для широкого загалу, тому якісний, детальний звіт буде слугувати інструментом обізнаності не тільки про концепцію «взагалі», але й про реальний стан реалізації та здобутки в Україні.
  2. Консолідація широких кіл промислових стейкхолдерів із метою лобіювання (адвокації) Індустрії 4.0 на державному рівні.
    Україна залишається мало не єдиною країною Східної Європи, де Індустрія 4.0 не підтримується на державному рівні (рис. 3). При цьому ця пробленма рідко піднімається провідними промисловими об’єднаннями чи групами.

Рис. 3

  1. Підготовка наступного циклу стратегії – деталізація підсумків попереднього циклу.

    Кампанія з адвокації має на меті також прийняття урядом ініціативи по розробці нової стратегії до 2030-го. Адже формально термін проекту стратегії, про який ідеться вище, завершився 2021-го. Отже, накопичений досвід необхідно детально зафіксувати в численних аспектах, це є основою успішного планування нової стратегії, а також – забезпечення спадковості при її реалізації. Зокрема, важливо детально прояснити та закріпити здобутий досвід по створенню основи інноваційної екосистеми (Центри 4.0 та кластери ІАМ), створенню інструментів інноваційного брокериджу (технологічно-інноваційні дні), напрацюваннях галузевих дорожніх карт цифрової трансформації, досвіду та перспективам інтернаціоналізації тощо.

  2. Просування кращих кейсів та інноваторів Індустрії 4.0.

    За три попередні роки в АППАУ був проведений досить повний облік по національному ландшафту Індустрії 4.0, також розпочаті роботи по подібним інструментам на регіональному рівні. У результаті в нас діє маркетплейс-каталог, у якому є понад 100 інноваційних фірм. Відображення цього інструменту в звіті, а також аналітика стану інновацій та інноваторів є важливими для всіх стейкхолдерів Індустрії 4.0.

  3. Залучення зарубіжних партнерів і міжнародних донорів.

    Для того щоб залучити нове фінансування для нової Стратегії Індустрії 4.0, необхідно добре презентувати попередню роботу й пояснити всі переваги наступної розробки. Можлива участь міжнародних партнерів, тому цю роботу необхідно буде перекласти також англійською мовою.

До роботи над документом планується залучити провідних фахівців виконавчої дирекції, членів правління АППАУ, провідних експертів від інноваторів 4.0 та платформи Industry4Ukraine, незалежних експертів, загалом до 12 осіб. У рамках роботи планується опитати більш як 20 інших експертів. Обсяги звіту – до 100 сторінок, професійна верстка, дві мови – українська та англійська. Терміни роботи – 5 місяців. Орієнтовну структуру повного звіту можна переглянути за посиланням.

Для виконання цього міні-проекту виконавча дирекція АППАУ запрошує до співпраці спонсорів, донорів і міжнародних партнерів.

10 здобутків спільноти АППАУ та партнерів в 2021

2021 завершується й пора підводити підсумки. Цим звітом виконавча дирекція АППАУ фокусує на 10 найбільш значимих проектах чи подіях, якими ми, як спільнота, можемо пишатись.

1. Розвиток та консолідація кластерів ІАМ в регіонах України

Розвиток інноваційних кластерів Індустрії 4.0 та політик в цій сфері – один з ключових напрямів стратегії Індустрії 4.0. В 2019 була випущена концепція кластерів «Інжиніринг – Автоматизація – Машинобудування» (ІАМ) й перші об’єднавчі конференції пройшли в Сумах, Запоріжжі, Харкові та Миколаєві. Завдяки грантовій допомозі німецького уряду через GIZ, перший пілотний проект по системному розвитку кластерів під назвою ClusteRISE був запущений в 2020 в регіонах Запоріжжя та Харкова. Тут підтримка членів та партнерів АППАУ, а також готовність до об’єднання оцінювались, як кращі. Впродовж 2021 обидва кластери в цілому досягли постановлених цілей. Але що більш важливо, цей пілот стимулював розвиток подібних кластерів в інших регіонах – в Миколаєві створений Морський кластер України, в Києві – Центральноукраїнський кластер ІАМ, в Вінниці – кластер приладобудування та промислової автоматизації, в Сумах – кластер енергетичного машинобудування.

Таким чином,[perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””] на кінець 2021 ми маємо 6 регіональних кластерів типу ІАМ – і це, безперечно, наші найближчі партнери в розвитку української Індустрії 4.0. [/perfectpullquote]

Разом з цим АППАУ стає одним з ключових стейкхолдерів всього кластерного руху України. Серед ключових ініціаторів й активістів цього руху в регіонах – керівники наших членів MDEM (Миколаїв), Тріада – Зварка (Запоріжжя), Центри 4.0 з Харкова, Києва та Запоріжжя.

[caption id="attachment_17492" align="alignnone" width="1473"] На 1-му міжкластерному форумі ІАМ в Миколаєві, липень 2021[/caption]

2. Розвиток Центрів 4.0 – перехід на модель DIHs

Перехід на європейську модель Digital Innovation Hubs (DIH) можна назвати найбільш кардинальною зміною АППАУ в роботі з ЗВО від початку системної роботи асоціації в 2012. Й мова не про відмову від концепції Центрів Індустрії 4.0, що датується 2018-им. Навпаки, концепція Центрів 4.0 є на 80% тотожною до DIH і в 2021 була законодавчо закріплена постановою №750 Кабміну, що надає нормативно-правові підстави для створення Центрів 4.0. Й в 2021 їх кількість зросла – новий Центр 4.0 відкрився при Полтавському аграрному університеті.

Тоді чому ця тотальна орієнтація на DIH? Дві головні причини:

  • DIH-и є значно більше орієнтованими на роботу з МСП, на їх обслуговування та діджиталізацію, а це є головним викликом не тільки європейської, але й української Індустрії 4.0.
  • Слідування цій моделі відкриває нові грантові можливості – і які на порядки кращі, ніж «просто Центри 4.0». Адже за останні 3 роки наші Центри 4.0 все ще залишаються волонтерськими структурами при тех. університетах.

Першим на шлях DIH весною 2021 ступив Центр 4.0 «КПІ», а восени новий DIH був зареєстрований при Київському академічному університеті (КАУ). Ще кілька університетів подаються на цей статус й в 2022 ми очікуємо значний ріст DIH-ів по Україні.

Центри 4.0 – DIHs спільно з кластерами ІАМ є основою регіональних інноваційних екосистем Індустрії. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]В році що минає, співпраця між бізнесом, наукою та освітою в розвитку Індустрії 4.0 значно покращилась – фактично, тільки зараз ми розпочали вихід на конкретні обриси регіональних стратегій І4.0.[/perfectpullquote]

[caption id="attachment_17493" align="alignnone" width="889"] Мапа кластерів Індустрії 4.0 та Центрів 4.0 / DIHs на кінець 2021[/caption]

3. Запуск програми EIF. Перший проєкт для інноваторів 4.0, – BOWI

Забезпечення інновацій 4.0 фондами та грантами є одним з ключових напрямів розвитку інноваційних екосистем в нашій стратегії. Не маючи ніякої державної підтримки, АППАУ ще в 2016 році взяла курс на співпрацю з міжнародними донорами. Шлях виявився довгим – тільки з 2018 ми виходимо на щорічні гранти по різним проектам розвитку І4.0 і їх кількість зростає. Але одна справа, гранти для загального розвитку, інша – для інноваторів 4.0. В цій сфері прогресу не було аж до 2021. Весною АППАУ інвестує в створення власного проектного офісу, який бере зобов’язання по регулярному інформуванню спільноти про найбільш релевантні відкриті заявки по інноваціям 4.0. Ми створюємо групу EIF, де проводимо регулярні зустрічі. АППАУ також отримує статус контактної точки I4MS й залучається до низки заходів в програмах  I4MS /Horizone Europe, EU4Digital, EU4Business. І ось перша перемога – спільно з Центром 4.0 «КПІ» ми стаємо учасниками проєкту BOWI. Він передбачає відбір 20 МСП, й де 4 переможці отримають до 60 тис євро кожен для проведення експериментів по І4.0.

[perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Важко переоцінити цей перший проект та його механізм – ми вперше отримуємо реальну підтримку як по запуску системних інновацій 4.0, так і по створенню постійно діючої групи експертів з фандрейзингу.[/perfectpullquote]

Тобто, потенційно мова йде про справжній прорив в цій сфері і як кажуть, тепер «тримаємо кулаки». Чи дійсно він буде – ми побачимо вже в лютому 2022, саме тоді 20 МСП мають податись на євроконкурс BOWI. Але й тут не обійдеться без переваг програми EIF – навіть ті, заявки, які не пройдуть в BOWI, можуть легко інтегруватись в EIF, адже кількість грантів тут вимірюється десятками щомісяця.

4. Розвиток платформи Industry4Ukraine

Зміни в 2021 стосуютьcя також і нашої спільної з іншими бізнес-об’єднаннями платформи лобіювання Індустрії 4.0, мова про Industry4Ukraine. Створена в червні 2019 з метою об’єднання промисловців та хайтек навколо новітнього промислового розвитку України, платформа зарекомендувала себе як професійний майданчик діалогу бізнесу, влади, науки та освіти, експертного середовища. Платформа виробила за 2 роки низку рекомендацій для державних структура, але суттєвого впливу на формування державних політик вони не мали.

В 2021 АППАУ була підтримана проектом ПРООН «Зміцнення бізнес-об’єднань малих та середніх підприємств» й в жовтні ми провели стратегічну сесію активістів платформи.

[caption id="attachment_17495" align="alignnone" width="1440"] Учасники стратегічної сесії 6 жовтня[/caption]

На ній було прийнято рішення про більш ясну структуру та принципи керування. Створено 4 комітети – смарт-спеціалізації та інновацій, цифрової трансформації промисловості (ЦТП), сталого та кластерного розвитку. В рамках комітету ЦТП створені робочі групи по різним технологічним напрямам Індустрії 4.0 – керування активами, робототехніки, штучного інтелекту, CAD/CAM/CAE,  ІІоТ, цифрових двійників. Члени АППАУ очолили більшість цих груп й розпочали роботу по формуванню дорожніх карт. Серед них: Роман Кравченко (482.Solutions), Михайло Сорокін (Восток Инжиниринг), Кирило Красносельський (Тріада-Зварка), Кирило Костанецький (IT-Enterprise), Ярослав Недашковський (a-Gnostics).

5. Проєкт Інтеграція 4.0 – створення моделі співпраці стейкхолдерів

Курс на регіональну співпрацю та розвиток АППАУ тримає з 2016 року, а з 2019 він значно посилився завдяки платформі Industry4Ukraine. Восени 2020 АППАУ ввійшла в ще 1 партнерський проект, який належить Інституту Економіки та Прогнозування НАН України (ІЕП НАНУ). Проект стосувався розвитку смарт-спеціалізації в 4-х регіонах України й був чудовим та синергетичним доповненням до проекту ClusteRISE. Завдяки йому була вироблена модель співпраці регіональних стейкхолдерів смарт-спеціалізації, відображена у звіті проекту. Цей звіт фіксує зростання деіндустріалізації в багатьох регіонах України, й пропонує зміни у співпраці бізнесу, влади та науки в трьох ключових напрямах діяльності:

  1. всім індустріальним регіонам потрібно пріоритезувати проекти розвитку середньо- та високотехнологічних секторів промисловості;
  2. необхідно позиціонувати місцеві інноваційні кластери, як інструмент №1 інноваційного та галузевого розвитку, з відповідним наданням підтримки;
  3. разом, ми маємо запустити масштабні цільові програми по переходу підприємств на технології Індустрії 4.0.

Миколаїв також першим задає важливий вектор на вирівнювання місцевих промислових секторів з глобальними трендами світової економіки. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Яке місце та позиція кожного регіону України на економічній мапі глобальних ланцюгів доданої вартості? Як для цього потрібно перебудувати внутрішні ланцюги? [/perfectpullquote]

Жоден регіон з тих, що були в програмі «Інтеграція 4.0» не спроможний сьогодні відповісти на ці питання. Але ми розпочали цей діалог й рух, спільно з кластерами ми задали вектор.

Звіт вийшов в березні 2021, й в кінці року ми фіксуємо невеликі, а все ж, конкретні покращення у співпраці практично по всім регіонам, де створені кластери. Харків, Полтава, Запоріжжя, Миколаїв, Вінниця вже підписали угоди про співпрацю з місцевими меріями та ОДА, Київ та область наближаються до цього. Особливо варто відмітити Суми – тут місцевий кластер енергетичного машинобудування був створений саме з подачі губернатора місцевої ОДА Дмитра Живицького.

6.Проведення 1-ої конференції системних інтеграторів АСУ ТП – ІТ

Ще 1 знакова та нова конференція в липні 2021 об’єднала українських системних інтеграторів та замовників з колегами інших країн, – найбільш активними були партнери з Білорусії та РФ. Свої кращі практики на форумі представили провідні українські інтегратори та пром. підприємства, більшість яких є членами АППАУ. Це Інтерпайп, Метінвест Діджитал, Нафтогаз України, ВГ «Техінсервіс», Indusoft, С-інжиніринг, САС, Азов-контролз, Нафтогазхім Сервіс, Восток-інжиніринг, Тріада-Зварка, Укрдіпроважмашa-Gnostics, а також члени кластерів ІАМ. Детальний звіт про цю подію – див. за посиланням. Конференція була важливою як з точки зору формування спільних викликів, розуміння ринкових тенденцій, так і обміну інформацією про кращі практики.

Серед них учасники обговорювали перехід на сервісні бізнес-моделі, й далі в листопаді 2021 відбулось продовження цієї теми на прикладі західноєвропейських фірм. Власне, тут вперше за всі роки відбулась чітка фіксацій ключових трендів та викликів в форматі аженди – нового порядку денного, спільного для всіх категорій трійки «Вендори – Інтегратори – Замовники».

7. Запуск Технологічно-інноваційних днів та мітапів.

Разові події, які проводяться бізнесом або державними установами, є рідко ефективними. Бізнес, зазвичай, надто поспішає «продавати себе», тоді як державні установи часто проводять події «для галочки». В 2021 АППАУ запропонувала інший формат подій – у вигляді регіонально-галузевих Технологічно Інноваційних Днів (ТІД) та технологічних мітапів. Обидві події розглядаються в значно ширшому періоді часу, мають фокус на ролях ефективного нетворкингу та метчмейкингу  й виконуються в форматі міні-кампаній. ТІД пройшли в гібридному форматі в Харкові та Запоріжжі й стали першими брокеридж-івентами, які сполучили бізнес-кейси замовників з пропозиціями інноваторів 4.0. Натомість, ці події не змогли створити розвинуті ландшафти І4.0, що також ставилось як завдання. Аналіз показав, що однією з причин є низький рівень інноваційного менеджменту та маркетингу в місцевих університетах, й ширше – в регіонах загалом. Відповідно, виникла ідеї фокусувати першочергово на кращих технологічних компетенціях регіонів. Харків першим запустив серію технологічних онлайн мітапів – вони пройшли в 3 ітерації й залучили більшість ключових вендорів, інтеграторів та замовників.

[caption id="attachment_17498" align="alignnone" width="960"] Учасники наради University4Industry в Харкові, жовтень 2021[/caption]

Результатом стало вироблення 1-ої аженди «САПР в машинобудуванні» та узагальнений фреймворк співпраці експертів  для вироблення дорожніх карт цифрової трансформації.

8.  Запуск платформи метчмейкингу

Прототип повнофункціональної платформи онлайн метчмейкингу (від англ. matchmaking) був розроблений в АППАУ в квітні 2021 для «Українського кластерного тижня», в якому приймали участь 12 країн та 10 українських кластерів. Оскільки подія проходила в онлайн, тоді й виникла ідея наслідувати європейські платформи, які з 2020 обов’язково включають функціонал метчмейкингу. Тобто, учасники не просто реєструються на черговий онлайн івент, а мають змогу бачити профілі учасників, виявляти потенційних партнерів з сферою спільних інтересів, організовувати окремі робочі групи, обмінюватись інформацією в закритих чатах тощо. Платформа була повторно використана в липневій онлайн конференції для системних інтеграторів й на кінець року стає головною для проведення івентів та обмінів в 2022.

Зокрема, платформа є обов’язковою для реєстрації для учасників проєкту BOWI – як МСП, так і експертів.

9.  Інтернаціоналізація – розширення каналів та мережі міжнародних партнерів

В 2021 АППАУ значно розширила кількість партнерів закордоном. Ми стали активними учасниками європейських проєктів як EU4Digital, EU4business, отримали статус контактної точки I4MS, й підписали меморандум про співпрацю з китайським інкубатором Keqiao, що біля Шанхаю. Контакти в рамках проєктів EU4Digital, а також ClusteRISE дозволили виробити наше початкове позиціонування серед країн СхП (Білорусь, Молдова, Вірменія, Грузія та Азербайджан), а також розпочати діалог з провідною державною агенцією Індустрії 4.0 з Казахстану, TechGarden. Спільно з запорізьким кластером ІАМ ми розпочали співпрацю з чеським кластером Індустрії 4.0 з Брно, а також зміцнили відносини з низкою колег з Литви, включно з кластерами та DIHs.

Фото нижче, до певної міри символічне з огляду на наших країн, ключових партнерів, – не вистачає хіба що Польщі та Німеччини.

[caption id="attachment_17500" align="alignnone" width="1473"] На конференції в Запоріжжі, що організована Запорізькою ТПП – спільно за місцевим кластером ІАМ, кластером Індустрії 4.0 з Брно (Чехія), турецьким об’єднанням індустріальних парків та литовським DIH.[/caption]

АППАУ є активним учасником європейських платформ як ECCP, I4MS /Funding.box, EEN, тендерів на платформі єврокомісії тощо. Ми також розвинули відносини з окремими партнерами як CodeEUrope (Франція), BEMAS (Бельгія), Teclinkeurope (Австрія), Malik-management (Швейцарія). Вперше в 2021 ми випробували себе в якості сервіс-провайдера для німецького партнера DREBERIS й сприяли метчмейкингу 12 німецькими підприємствами партнерів в Україні.

Проект BOWI також сполучає нас з новим польським партнером, – ним є варшавський Інститут автоматики, він же DIH PIAP.

Через широку партнерську та експертну мережу, наша екосистема також розвиває відносини з низкою інших країн та міжнародних організацій. Як резюме, АППАУ стає все більш відомою на теренах ЄС та Східної Європи, й поступово створює імідж лідерської, проактивної та сучасної бізнес-спільноти, відповідальної за рух Індустрії 4.0 в Україні.

10. Проведення 1-ої кампанії по технологічному сегменту АРМ

Участь 2-ий рік поспіль в бельгійській конференції Asset Performance 4.0 навела нас на думку – чи можемо ми робити подібні конференції в Україні? Адже тема керування виробничими активами, їх ефективністю та безпекою – є №1 в світі Індустрії 4.0. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Це – найбільш інтегруюча та консолідуюча тема як з точки зору спільних, національних викликів, так і їх прийняття всіма категоріями учасників руху 4.0. [/perfectpullquote]

В результаті, ми організували 2-місячну просвітню кампанію, яка включила в себе 3 онлайн заходи, 1 офлайн семінар та чимало експертних обмінів. Результатами кампанії є наступні показники:

  • До презентацій, перекладів та дискусій залучено більше 30 експертів ринку.
  • Ми перевели більше 10 західноєвропейських прикладних кейсів, а також переклали гайд Handbook Maintenance 4.0.
  • Значно покращена аналітика нашого лендскейпу АРМ 4.0 – зараз на ньому 12 українських компаній розробників та інтеграторів.
  • Вироблена 1-а аженда (порядок денний) розвитку в рамках відповідної Робочої групи (РГ АРМ).
  • Всього до заходів компанії було залучено близько 300 осіб, а веб-ресурс кампанії відвідало більше 1500 учасників ринку.

В 2022 ми плануємо продовження подібних заходів по іншим напрямам Індустрії 4.0, й також посилимо обміни з бельгійською асоціацією BEMAS, перші колективні узгодження щодо плану дій відбудуться вже в січні 2022.

*******

Резюмуючи, зазначимо, що 2021 став черговим роком розвитку та зростання для наших членів та партнерів. Не дивлячись на майже повну відсутність будь-якої значимої державної підтримки, спільнота АППАУ стійко тримала курс на реалізацію цілей виробленої в 2018 національної стратегії Індустрії 4.0. Ми були першими в системному запуску регіональних кластерів ІАМ, розширенні та переходу Центрів 4.0 на модель DIHs, створенні нових інструментів взаємодії в спільній екосистемі І4.0, значному розширенню напрямів інтернаціоналізації та експорту для промислових хайтек. Чимало наших членів вже почали відчувати наслідки цього зростання в своєму бізнесу й на початок 2022 ми виходимо з новим проектом, де в розгляді будуть нові, спільні виклики підготовки та залучення кваліфікованих кадрів. Кампанія «Молодь та Індустрія 4.0», і яка пройде в рамках вже традиційних EU Industry days, об’єднає наші зусилля з 5 регіональними кластерами ІАМ та партнерами Industry4Ukraine. Більш детально про це та інші плани на 2022 ми розповімо вже в Новому році.

Виконавча дирекція АППАУ щиро дякує всім нашим членам асоціації та всім партнерам за підтримку, наснагу та співпрацю, яку ми постійно відчували впродовж року. Не дивлячись на складне зовнішнє середовище та хронічний брак ресурсів, ми разом розвивали українську промисловість та хайтек, й сприяли зростанню нашої економіки, покращенню її конкурентоспроможності.

Бажаємо всім нашим членам та партнерам в 2022 такої ж плідної співпраці, зростання бізнесу та успіхів в інноваціях.

Як долати долину смерті в Індустрії 4.0: ч2 – про функціонал DIH+ і як їх запустити

В 1-ій публікації про кейси АППАУ ми побачили, що «самі по собі» інноваційні розробки від МСП не спроможні перейти долину смерті. Вони потребують суттєвої підтримки, й в першу чергу інвестиційно-фінансової. Ми також побачили, що насправді фонди для інновацій в Індустрії 4.0 є. Більше того, їх обсяги вражають – до 1 млн євро на місяць, – але проблема МСП в тому, що за ці кошти потрібно боротись, конкурувати й доказувати переваги своїх інновацій. Й тому їх важко здобути. Для цього потрібно інвестувати в спеціалізовані ресурси та підтримку процесів фандрейзингу, інноваційного та технологічного брокериджу. Ідея створення Digital Innovation Hubs (DIH) базувалась саме на тому факті, що переважна більшість МСП не спроможні створити ці функції в себе. Цю підтримку та допомогу краще створити на стороні, в спеціальних центрах експертизи, які спроможні покривати при цьому сотні МСП

Головні процеси та функції Digital Innovation Hubs

На сторінках АППАУ та в попередніх комунікаціях про DIH ми вже достатньо описали їх суть, переваги та відмінності від нашої концепції Центрів 4.0. Якщо коротко, головна відмінність – в більшому фокусі на обслуговуванні МСП в їх цифровій трансформації. Отже, як це обслуговування виконують європейські DIH?

Детальний функціонал DIH представлений на рис. 1. Як видно, він містить 4 групи функцій – розвиток екосистеми, тестування прототипів, пошуку інвестицій та навчання – тренінгів.

[caption id="attachment_17308" align="alignnone" width="1280"] Рис. 1. Функціонал DIH-ів.[/caption]

Відкоментуємо доцільність цих зон та окремі функції, вказуючи при цьому нинішній рівень готовності наших Центрів 4.0.

Екосистемний розвиток

Ця область початкова й must have для інноваційного менеджменту. Залучення МСП, інвесторів, фонді та донорів, владних структур, бізнес-асоціацій, кластерів, тощо апріорі вимагає розвинутих навичок комунікацій, формування та розвитку відносин з найбільш зрілими чи впливовими для розвитку інновацій стейкхолдерами.

Але як зазначено на рис. 1 мова не тільки про власний піар, чи формування спільноти, – тут також широко представлені функції інноваційного стратегування. Дивлячись на існуючі в Україні інкубатори та акселератори, пригадується Аліса з її знаменитим «Тоді все одно, куди і йти, –nільки б потрапити кудинебудь». Проблема стратегування гостро стоїть перед всіма хайтек секторами в Україні й проявляться в тому, що в нас немає чітко визначених, стратегічних сегментів – напрямів розвитку, й це в повній мірі стосується технічних університетів.

Це стратегування є вхідною точкою для прийняття рішень. Наприклад, якби в Сумському університеті (кейс «Еліус-М») або в КПІ (кейс «Артезія») дійсно були закладені напрями A.I./ML чи IIoT, як стратегічні й в рамках університетів, а не окремих кафедр, підтримка цих інновацій могла б бути куди більш суттєвою. Й в першу чергу, з точки зору долучення інших наявних ресурсів.

Готовність наших Центрів 4.0: як ми вже не раз зазначали, готовність наших університетів, включно з окремими Центрами 4.0 є дуже низькою в цій площині. Завдання створення екосистем (технологічних, регіональних, секторальних…) стояли перед Центрами 4.0 в Одесі, Києві та Харкові ще в 2018-19 рр. Але по результатам ми бачимо, що сильні розвинуті спільноти, з ясним курсом розвитку не виникли не тільки в містах – їх немає навіть в самих університетах, які були вибрані як Центри Індустрії 4.0. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Три причини на поверхні – це відсутність розвинутих комунікацій, слабка підтримка ректорату, загальний дух конкуренції «всіх зі всіма». [/perfectpullquote]

Відповідно, зайве коментувати спроможність університетів залучати зовнішніх акторів, як МСП. В рамках проекту BOWI ця функція сьогодні делегована АППАУ, а в регіонах – кластерам ІАМ. Натомість, що стосується внутрішніх комунікацій, ніякі зовнішні партнери не зможуть її налагодити – це питання залишаються за виділеними структурами, які мають бути створені в  Центрах 4.0. Так само визначення власних стратегічних напрямів розвитку – справа самих університетів, партнери можуть тільки допомагати їм визначитись.

Тестування прототипів

Ця зона є очевидною для вирішення проблеми «перехід через долину смерті». Й відповідно, впирається в розвинуту інфраструктуру. Залежність від сучасної інфраструктури – розвинутих лабораторій, випробувальних стендів, тестувальних ліній є дуже великою в Індустрії 4.0, особливо, коли мова йде про хардверні, машинобудівні та інжинірингові інновації. Відповідно, європейські DIH-и, особливо, орієнтовані на промисловість (mDIH, manufacturing DIH) приділяють цьому дуже велику увагу й мають підтримку не тільки пан-європейських, але також муніципальних та національних фондів. Володіючи такою інфраструктурою, DIH надають їх МСП та інноваційним підприємцям та стартапам для тестування прототипів.

Готовність наших Центрів 4.0: на перший погляд, готовність наших Центрів 4.0 є низькою. Дійсно, ми не знаємо про будь-які системні вливання в інноваційну інфраструктуру університетів з боку держави чи якихось цільових фондів. Загальноприйнятою практикою в Україні є безкоштовна передача обладнання чи ПЗ від вендорів та виробників, й радше для навчальних цілей, ніж розвитку інновацій. Тим не менше, й з точки зору підтримки МСП, ця інфраструктура є місцями розвинутою. Окремі університети мають верстати з ЧПУ, повноцінні випробувальні стенди, роботи, ліцензійні пакети найсучаснішого програмного забезпечення тощо. Проблема полягає радше в тому, як зробити ці речі – а) облікованими, б) доступними для МСП та інноваторів. Тобто, повної картини «що ми маємо» не існує, принаймні, вона не є публічною.

Пошук інвестицій

Ця зона також очевидна для роботи з МСП – кейси та перший досвід в програмі EIF, наведені в частині 1, дуже добре свідчать, що без фінансування інновації вмирають. Європейські DIH-и вирішують це питання «просто» – виділяють спеціальний ресурс. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Мова про тих самих інноваційних менеджерів чи брокерів, для яких розвиток екосистеми, пошук та залучення фондів та інвесторів, написання грантів, залучення до них МСП є щоденною роботою. [/perfectpullquote]

Але як видно з рис. 1 мова не тільки про залучення фінансування. Мова також про програми інкубації та акселерації, де МСП набувають необхідний досвід та навички для виводу своїх інновацій на ринок, про регулярне проведення експериментів, про створення консорціумів тощо.

Готовність наших Центрів 4.0: є радше низькою. Ми маємо окремі успіхи в Центрі 4.0 «ХАІ» й ХАІ в цілому є чемпіоном серед університетів за обсягами отриманих грантів. Але це радше виняток з правила, ніж правило. Дуже гарний приклад у Львові демонструє Назар Подольчак – буквально за 1 рік він зумів залучити до розвитку інноваційної інфраструктури міста та «Львівської політехніки» кілька потужних фондів з обсягами більше 1 млн доларів. Такі приклади є рідкісними в Україні, але ще раз доказують, що фонди є. Натомість, досвід програми EIF у формуванні мережі експертів є дуже показовим – ми не виявили жодної групи з університетів, спроможних швидко включатись в написання грантових заявок по Індустрії 4.0. Це означає, що виділеного ресурсу на ці функції університети просто не мають. Зазначимо при цьому, що всі наші експерти в один голос кажуть, що відділи міжнародної співпраці при університетах є й саме в їх обов’язки входить написання грантових заявок. Причини цих протиріч також відомі – в цих відділах сидять спеціалісти, далекі від розуміння тем Індустрії 4.0 і є також велика проблема внутрішніх комунікацій. Що стосуються інших функцій, як акселераційні програми, системно їх практикує тільки КПІ ім. Сікорського й це добра новина для проекту BOWI.

Навчання та тренінги

Ця категорія також дуже важлива для діджиталізації МСП. Ми бачимо тут пропозицію навчань та тренінгів не тільки в технологіях, але також в розвитку бізнесу, інновацій, пошуку інвестицій, фандрейзингу тощо. Тобто, європейські DIH-и беруть на себе цілий комплекс завдань по підготовці персоналу МСП в сфері цифрових інновацій.

Готовність наших Центрів 4.0: за оцінкою АППАУ, наші провідні університети мають добрий рівень підготовки молодих спеціалістів за навчальними програмами для студентів. Але коли мова йде про тренінги для ринку, пропозиція падає до нуля. В сфері Індустрії 4.0 нам відомо тільки про регулярні курси від команди Олександра Пупени з Національного університету харчових технологій. Також відомо, що спроби створити тренінги для ринку в проекті TATU (грант 2013-17 рр на 800 тис) не завершились успіхом – тобто, самі курси були створені, але попитом вони не користуються. Про наявність інших курсів для МСП – з розвитку інновацій в Індустрії 4.0, фандрейзингу тощо і які орієнтовані на МСП, інформації в нас немає.

Отже, як бачимо, нинішня готовність університетів виконувати функції DIH є низькою. Власне, в підсумках функціонування Центрів 4.0 в травні, ми вже розбирали наш досвід 2018-20 рр й перехід на модель DIH був названий як «каталізатор» саме з причини низьких темпів розвитку. Надто мало в попередні роки було принад в концепції Центрів 4.0, щоб змушувати університети змінюватись. Й це, очевидно, ключова причина – не дивлячись на все ще високий потенціал та можливості, університети демонструють низьку готовність до змін.

Як BOWI має допомогти вибудувати функціонал DIH в КПІ

Проект BOWI є першим, який має на меті системну розбудову функцій DIH в рамках технічного університету. У вище приведеному контексті його унікальність та роль полягає в також в проведенні необхідних змін. Разом з тим, перелік чинників успіху, що приводиться ниже, є досить універсальним для будь-якого університету, який планує зміни на шляху до Центрів 4.0 чи DIH.

  1. «Політична воля». Ніякі пропозиції змін «знизу» неможливі без підтримки «зверху». Тому всі меморандуми про створення Центрів 4.0 ми скріплюємо підписами перших осіб. Але мало одних підписів чи слів – в процесі розвитку нових структур при університетах виникає чимало проблем, де потрібна суттєва підтримка ректорату. В рамках BOWI, куратором проекту є Пасічник В.А., проректор по науці КПІ й будь-які питання впливу чи підтримки будуть вирішуватись разом з ним. Подібну історію наразі переживає Центр 4.0 в «ХАІ» – ескалація низки проблемних питань розвитку вийшла на ректора університету Нечипорука М.В., й ми бачимо його позитивну реакцію на запити АППАУ.
  2. Створення команди змін. Проект BOWI відразу передбачав створення такої команди – це була умова проекту. Зараз в ядро команди входять 4 осіб з КПІ + 2 менеджерів від АППАУ. Роль АППАУ як ключового партнера визначена в розвитку екосистеми, залученні МСП та налагодженні функцій фандрейзингу всередині КПІ. Натомість, всі питання щодо тестування прототипів, трансферу технологій та навчання МСП (тобто, функції DIH описані вище) – за фахівцями КПІ. Тут передбачається значне розширення команди проекту профільними фахівцями.
    Для інших університетів та Центрів 4.0 зазначимо, що ця команда – не що інше, як виділена структура, яка має бути створена при університетах відповідним розпорядженням ректора й згідно Постанови №750 Кабміну про Центри Індустрії 4.0.
    Усвідомлення простої істини, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]без інвестицій у виділений ресурс в окремій структурі й на рівні всього університету ніякий інноваційний розвиток в І4.0 неможливий – є в реаліях суттєвою зміною парадигм багатьох керівників.[/perfectpullquote]Й це ігнорування було ключовою помилкою кількох університетів в 2018-20 рр. при заснуванні Центрів 4.0.
  1. Побудова консенсусу щодо пріоритетів розвитку – зокрема, сфер спеціалізації в Індустрії 4.0 та векторів дій в їх розвитку. Проект BOWI вже запропонував «теплову карту» – перелік ключових областей компетенції DIH й які пропонується розвивати надалі в рамках проекту BOWI. А стратегічна сесія 23 листопада має його затвердити.
    Аналогічно, подібні пріоритети має встановлювати кожен технічний університет, адже бігти «всюди й одночасно» далеко не кращий метод управління в будь-які сфері. Добрі новини йдуть з Харкова, де після заяви університетів та проведення інноваційного форуму з кластерами подібні роботи розгортаються в ХПІ.
  1. Консолідація з партнерами та план швидких перемог (quick wins) – має включати дії та пропозиції, які створюють, а в ряді випадків – повертають довіру шляхом досягнення швидких результатів. Й це найскладніший пункт в проекті BOWI на початковому етапі. Тут кільки важливих тактик.
    1. Формування альянсів та консолідація – BOWI, першочергово робить ставку на АППАУ, яка вже консолідує національних чемпіонів Індустрії 4.0 й має доступ до десятків МСП, яким потрібні інновації. Таким чином, саме АППАУ бере на себе комплекс функцій в категорії «Екосистема» на рис. 1. Спільно ми зможемо швидко залучити до проекту BOWI 20 найбільш перспективних МСП, відібрати кращі інновації й побудувати програму їх акселерації та тестування.
    2. Підготовка команди експертів – є іншими важливим пунктом плану дій BOWI, направлений на експертів КПІ, які готові інтегруватись в проект. BOWI дійсно потрібні кваліфіковані та вмотивовані експерти, які спроможні виконувати комплекс функцій в супроводі МСП. В першу чергу, мова йтиме якісне виконання наступних функцій
      1. комплексна оцінка готовності підприємства до впровадження інновації
      2. підготовка бізнес-кейсу (-ів) самого замовника до конкурсу, який запланований на квітень 2022
      3. супровід в отриманні фінансування шляхом допомоги в написанні грантової заявки
      4. у випадку виграшу гранту на 60 тис євро, – супровід у подальшому тестуванні інновації.
      5. аналіз отриманих результатів – формування звітності та перспективи масштабування по іншим МСП та секторам економікиДля цього відібрані експерти мають пройдуть підготовку в рамках проекту BOWI.  Зайве говорити про те, що ці функції є супер-актуальним і в програмі EIF. Адже щомісяця ми втрачаємо мінімум 10-15 грантових заявок в Індустрії 4.0 – їх просто немає кому детально розглядати.
    3.  Включення системи мотивації. В проекті включається розвинута система стимулювання, яка включає 5 напрямів
      1. Професійний розвиток та навчання
      2. Визнання експертності
      3. Просування через майданчики проекту та АППАУ
      4. Включення експертів для консультацій учасників проектів з МСП, включно з їх фінансовим стимулюванням.
      5. Включення в наступні грантові та комерційні проекти

Яскравим прикладом більшості цих пп є співпраця АППАУ з кафедрою АТЕП-ТЕФ. АППАУ вкладає в експертів кафедри, пропонуючи їм доступ до напрацювань інноваторів 4.0 як в Україні, так і в світі, технічних стандартів та кращих практик Індустрії 4.0, періодично забезпечує фінансуванням (найбільш показовим є проект aCampus 2019-20 рр) й просуває як експертів свої екосистемі Індустрії 4.0. Натомість експерти кафедри вносять суттєвий вклад в цілі АППАУ по освіті та просвіті ринку. Сьогодні мова йде про значне розширення цього досвіду на інші кафедри КПІ.

  1. Інтеграція в регіональні та національні програми розвитку. Цей етап також передбачений в проекті. Власне, залучення МСП буде відбуватись спільно не тільки з АППАУ, але й з кластерними ініціативами промислових хайтек, які вже створені в Київському регіоні. Команда проекту також планує провести серію зустрічей з представниками мерії та Київської ОДА з метою пропозиції свої проектів та програм розвитку Індустрії 4.0 в регіоні.

********

Резюмуємо все вищесказане. Сьогодні Центри 4.0 та новостворені DIH-и мають показники ефективності, дуже далекі від європейських DIHs. Головні помилки українських підходів полягають у відсутності виділених структур та підготовці необхідних фахівців, а також в слабких комунікаціях та інноваційному маркетингу. Проект BOWI передбачає суттєві зміни в цих напрямах, й значно наближає Центр 4.0 «КПІ» до європейської моделі DIH.

Зацікавлених експертів з КПІ ми запрошуємо на стратегічну сесію 23 листопада. А наступна, завершальна публікація циклу «як долати долину смерті» вийде про кращі практики DIH-ів в ЄС.

 

Виконавча дирекція АППАУ

Звіт за підсумками конференції Asset Performance Management 9 листопада

9 листопада пройшла східноєвропейська конференції по управлінню ефективністю виробничими активами (АРМ). Організатор конференції – АППАУ, за підтримки проекту EU4Digital, бельгійської асоціації BEMAS й низки наших провідних холдингів та розробників. На конференцію зареєструвалось більше 200 осіб, включно з представниками країн Східного партнерства з Молдови, Білорусії, Грузії та Азербайджану.

Контекст конференції

Конференція пройшла під слоганом вирівнювання (alignment) в кращих практиках ЄС та країн СхП в темі АРМ. Для більш глибокого розуміння кращих європейських практик, всі українські спікери мали змогу ознайомитись до цього з матеріалами європейської конференції Asset Performance 26-28 жовтня, організатором якої є бельгійська BEMAS. Відповідно, перші спроби осмислення та перші обговорення в нас вже відбулись напередодні. Для підготовки конференції 9 листопада експерти АППАУ також переклали цілу низку кращих кейсів, які ми отримали з Бельгії.

Отже, головним завданням конференції 9.11 було наочно побачити та зрозуміти якою є відстань між практиками в ЄС та українськими, а також визначити напрями розвитку в переході до АРМ 4.0.

Головні тези виступів

Переглянути всі матеріали можна за посиланням й доступні для всіх зареєстрованих на ресурсі користувачів. Тут ми коротко пройдемось по ключовим тезам спікерів.

Захід відкрила заступниця директора програми EU4Digital Рута Шальвіте-Тамосюнієне. Вона окреслила головні напрями розвитку програми, її переваги для країн СхП й закликала українських учасників активніше використовувати спільні активи. Зокрема, майданчик для обміну країни СхП, що створений на платформі I4MS.

Директор BEMAS Вім Ванкаувенберге представив світові та європейські тренди в АРМ 4.0. Він підкреслив домінування тренду Предиктивного обслуговування (PdM), й що базується на технологіях обробки біг дата, як мейнстриму. Юз-кейси PdM 4.0 є лідерами серед застосувань штучного інтелекту в Індустрії 4.0, залишаючи позаду себе застосування з контролю якості, оптимізації виробничих процесів та інших.

Вім запросив українських учасників знову приєднуватись наступного року до конференції Asset Performance 4.0, яка збирає сотні кращих підприємств зі десятків країні ЄС, США та інших континентів.

Олександр Степанець з Центру 4.0 «КПІ», керівник проект BOWI зробив лікнеп про АРМ 4.0, одночасно презентуючи європейську методику по переходу з рівнів АРМ 1.0–2.0 на рівні вище. Важливим в цій методиці є цілісність підходів – від аудиту та стратегії АРМ, й до планування – розгортання конкретних проектів.

Ген. директор АППАУ Юрчак Олександр розповів про цілі та завдання кампанії АРМ, які стосуються не тільки просвіти українських підприємств, їх залучення до кращих технологій та рішень 4.0, вироблення дорожніх карт переходу з АРМ 1.0 на вищі рівні, але й інтернаціоналізацію – вирівнювання українських розробників з кращими світовими практиками в сфері АРМ. Кампанія триватиме до кінця грудня, вона є найтривалішою серед заходів АППАУ в 2021 й до неї вже залучено близько 15 кращих експертів з різних категорій учасників ринку.

Трійка провідних промислових холдингів України – ДТЕК, Інтерпайп та Метінвест Діджитал представили напрацювання своїх команд по цифровій трансформації в контексті питань АРМ. Якщо коротко – цей рівень цілком АРМ 4.0 та європейський. Команди вже мають сильні напрацювання по предиктивній діагностиці та аналітиці активів, включно з використання машинного навчання, цифрових двійників та інших технологій 4.0.

Довгострокова програма цифрової трансформації Modus, яка виконується з 2019 поступово проходить етап за етапом й має на меті створення повністю цифрового підприємства до 2025.

Можливо, в менш формалізованому вигляді, але подібні стратегії існують в Інтерпайп та Метінвесті. Подібними є вектори холдингів на створення розвинутих технологічних екосистем – як зовнішніх, так і внутрішніх. Вони вже включають десятки провайдерів інноваційних рішень, світових вендорів та інших підрядників. Холдинги інвестували в окремі підрозділи, які займаються технологіями 4.0, головним чином тут представлені data scientists. Дуже цікавими є конкретні кейси підприємств, детальніше – див в їх виступах та презентаціях.

СТО GEO Engineering Максим Тютюнник та директор OxE «Астарта» Євген Ковнір разом висвітлювали виклики та рішення АРМ в харчовій промисловості України. Апроіорі, цей сегмент представлений більше Малими та Середніми Підприємствами (МСП), тому цікаво було зрозуміти їх рівень готовності до АРМ 4.0. Максим наголосив, що краще управління активами харчових підприємств в умовах жорсткої конкуренції та постійних змін є одним з ключових чинників конкурентоспроможності. На його думку, передові українські підприємства вже готові до використання технологій як робототехніка, дрони, 3D друк, системи вібродіагностики для предиктивного обслуговування тощо. Натомість, рівень готовності для застосувань предиктивного обслуговування на Ш.І. та біг дата ще недостатній – підприємства потребують кращої співпраці з передовими розробниками та інтеграторами. Євген Ковнір представив чудовий  бізнес-кейс одного з цукрових заводів Астрати, де стояло питання про пошук критичних активів, відповідальних за простої, й покращити загальну продуктивність заводу. Команда виробила якісну аналітику з даних АСУТП (скріншот нижче)  й зуміла в короткі терміни покращити продуктивність з економ ефектом більше 1 млн гривень.

Рішення та продукти в АРМ представляли лідери нашого ринку – ITEnterprise, aGnostics, Waites, а також «Клінкманн-Україна» з рішеннями від світового бренду AVEVA. Якщо коротко – тут також домінувала аженда повністю синхронна з європейськими тенденціями. Наші розробники та інтегратори мають вже рішення предиктивного обслуговування на Ш.І., пропонують цифрові двійники та платформи ІІоТ.

Цікавою була завершальна дискусія в якій прийняли участь представники всіх категорій учасників ринку. Тема дискусії стосувалась 2-м великих тем:

  • сервітизації технічного обслуговування – тобто, коли й за яких умов наші замовники почнуть переходити на аутсорс послуг в ТОіР та сервісні бізнес-моделі. Адже подібні пропозиції вже є, але особливого попиту на них не видно;
  • й як прискорити перехід з АРМ 1.0–2.0 де перебуває більшість замовників на вищі рівні.

Щодо першого питання відповіді експертів дещо розрізняються, але загальна думка є такою, що питання передачі на зовнішнє обслуговання активів це питання часу – й латентний попит зростає. Адже вже сьогодні на багатьох підприємствах нестача власного, кваліфікованого ресурсу є критичною, а питання щодо ефективності активів (вкл з енергоефективністю) стають все більш гострими.

Водночас, це питання сервітизації є дуже пов’язаним й навіть подхідним від відповіді на друге питання дискусії про перехід на вищі рівні в АРМ. Учасники дискусій згідні в оцінці щодо низької загальної культури власників та СЕО МСП – замість того, щоб інвестувати сьогодні в нові технології в управлінні активами, переважна більшість намагається економити на них. І тим, самим не покращує рівень керування власними активами, а заморожує їх на тому ж, часто дуже відсталому рівні. Експерти погоджуються, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]головним рішенням цієї ситуації залишається широка просвітна кампанія, з демонстрацією розрахунків втрат, кращих бізнес- та юз-кейсів, розрахованими на С-рівень та власників.[/perfectpullquote]

Підсумки вирівнювання

В цілому, цілі 1-го етапу кампанії АРМ організатори вважають досягнутими.

  1. Ми отримали підтримку впливових європейських партнерів й позиціонували АППАУ, й ширше – нашу спільноту Індустрії 4.0, як лідерську в темі АРМ серед країн СхП
  2. Ми залучили більше 200 осіб до обговорення кращих євро- та українських тенденцій в цій темі. Серед них 15 сильних експертів та волонтерів в темі популяризації АРМ.
  3. Вийшла ціла серія експертних публікацій: 8 західних юз-кейсів з коментарями наших експертів, 2 аналітичні огляди, перекладений Handbook Maintenance 4.0 (150 стор! от-от в публічному вигляді)
  4. Ми виставили планку кращих українських реалізацій й побачили, що в цілому наші передові підприємства не поступаються західних. Водночас є різниця в масштабах та рівні проникнення. Тоді як в ЄС, тренди АРМ3.0-4.0 стають масовими, в Україні це стосується лічених підприємств
  5. Відтак, маємо надію, що більш зрозумілими для широкого загалу промисловців стали цілі нашої кампанії – [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]мова не про те, щоб показати окремі передові підприємства, а про те, як зрушити з місця головну масу промислових МСП, які становлять за кількістю підприємств 90% нашої економіки.[/perfectpullquote]

Все-ж, потрібно визнавати, що лідерами та нашими головними спонсорами кампанії наразі є великі холдинги. Саме завдяки фінансовій підтримці ДТЕК, Метінвест Діджитал та Інтерпайп ми зробили перший поштовх – змогли залучити велику групу експертів до бельгійської конференції. Й саме матеріали та участь в цій конференції надихнули наших експертів на розгортання серії публікації, обговорення та порівняння «де ми». Отже, ці методи бенчмаркингу на першому етапі кампанії, можна вважати цілком ефективними.

Натомість, залучення керівників промислових МСП є поки що відверто слабким. В якості сторонніх спостерігачів ведуть себе наші кластери ІАМ, не було залучення партнерських бізнес-асоціацій (крім ФРА), недостатньою є участь провідних технічних університетів й в кампанії залучені далеко не всі наші передові розробники та інтегратори. Хочеться ще раз їм всім нагадати, що немає в Індустрії 4.0 більш інтегруючої теми, ніж АРМ, більш консолідуючої – замовників з провайдерами рішень, як немає в Україні більш актуальної теми з точки зору наших низьких показників продуктивності та енерго-ресурсоефективності. Все це має пряме відношення до тем обговорення та заходів нашої кампанії.

Ці зону росту залишаються для покращення на наступний період.

Наступні події й питання подальшого фінансування кампанії

Подальше фінансування кампанії є відкритим питанням. Адже з кінця жовтня робота великої групи експертів є волонтерською. Команда АППАУ та нашого головного партнера Digital Engineering Expo 2022 запрошують учасників ринку та міжнародних партнерів підтримати нашу кампанію, для цього є кілька можливих опцій:

  • Приєднатись до членства АППАУ: при цьому 10% від членського внеску в 20 тис гривень ми переводимо в фінансування цієї кампанії, а провайдери рішень автоматично включаються в план промоції.
  • Стати учасником експозиції зі своїм віртуальним стендом (вартість 160 євро в гривневому еквіваленті) – організатори гарантують при цьому потужну промоцію до кінця кампанії.

  • Приймаються цільові спонсорські чи донорські внески – вони підуть на покриття витрат волонтерів та експертів, а також на рекламні акції в більш широкому залученні МСП.

Останнє важливо, з огляду на наступні події які плануються в кампанії:

  • 29 листопада відбудеться онлайн мітап – обговорення викликів безпеки в АРМ критичної інфраструктури. Ми обговоримо питання як функційної безпеки, так і кібер-безпеки.
  • 16 грудня ми плануємо іншу онлайн подію – обговорення дорожньої карти переходу АРМ2.0 -> АРМ 3.0 для українських МСП.

Між тим, продовжуються точкові заходи в інтернаціоналізації (контакти з міжнародними партнерами в ЄС та СхП) та метчмейкингу – зокрема, інтегратори та розробники запрошуються до включення в програму IntegrateIT. Детальніше про опції цієї програми згодом.

Виконавча дирекція АППАУ щиро дякує всі залученим експертам, нашим членам асоціації та партнерам за підтримку цієї просвітньої кампанії.

Виконавча дирекція АППАУ

Чому провайдери продуктів та рішень мають бути уважнішими до питань розвитку екосистем

Проста відповідь на поставлене питання – «тому, що вони втрачають нові бізнес-можливості». Розглянемо це на прикладі  недавніх обмінів на тему «САПР в машинобудуванні», яке охопило досить велику експертну спільноту, а головне – всі категорії екосистеми, від вендорів та розробників – до кінцевих споживачів. Звіт по цій міні-кампанії досить детально висвітлює її хід та підсумки.

Впродовж цього періоду ми бачили дуже різні реакції провайдерів – від повного ігнорування наших пропозицій та запрошень, й до проактивного спілкування, коли ми навіть не залучали когось з провайдерів, а навпаки – вони самі виходили на контакт й проясняли для себе всю ситуацію та перспективи.

Так от, вже можна стверджувати, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]проактивні компанії, які використовують ці «технологічно-галузеві», екосистемні заходи кластерів чи бізнес-асоціацій мають набагато кращі шанси в продажах та розвитку бізнесу.[/perfectpullquote]

Аргументую цю тезу на цьому ж прикладі  мітапів по САПР, які пройшли. Для провайдерів які реально включились я бачу мінімум 7 переваг

  1. Ідейне лідерство: наші мітапи та звіт «засвітили» для широкої аудиторії ряд імен та експертів, чимало з яких були невідомими для важливих учасників ринку. Звіт висвітлює їх позиції, які дають важливі відповіді на проблеми учасників ринку – це і називається ідейним лідерством. Позиція «перехід на SaaS буде генерувати нові проблеми» є позицією стороннього аналітика, а позиція «Я знаю, що це буде проблемою, але ми готуємось до цього й вже маємо пропозиції для наших клієнтів» є позицією відповідального менеджера та лідера. Ми добре бачили цю різницю, й очевидно, це бачать учасники ринку.
  2. Лідерство в проектах розвитку. Окремі опції цих дискусій про стратегічний розвиток, на кшталт «оптові знижки – але з захопленням відразу значної долі ринку» для когось звучать повною абстракцією та нісенітницею. Але є також інші гравці, які до цього ставляться серйозно – перемовини між одним великим дистрибутором та відповідальним міністерствам вже розпочались. І я вірю, що такі спроби дійсно ведуть до успіху на ринку.
  3. Лідерство в інноваційних та освітніх програмах. В регіонах, як Харків, питання потужних центрів експертизи та навчально-освітніх послуг в окремих секторах промислових хайтек стоїть дуже гостро. Власне, не менш гостро це стоїть у всіх великих центрах країни. Наш звіт висвітлює позиції одного явного претендента на роль лідера – це НТУ «ХПІ». Кафедра ТММ – САПР була активною на всьому циклу кампанії й прийме участь в завершальних днях 16-17 вересня. Отже, очевидно, що їх голос, їх позиція буде найбільш почутою. Це означає, що давно відкрите питання «На кого ставити?» у виборі освітніх партнерів для кластеру ІАМ вже отримує велику дозу своїх аргументів.
  4. Лідогенерація та вирощування. Не вдаємось в деталі цього делікатного питання, але зрозуміло в рамках кампаній, для партнерів – провайдерів є достатньо можливостей в цій категорій. Й ті, хто дуже хотів, вже їх отримали.
  5. Генерація нових кейс-стаді. Візити на передові підприємства й тим більше, де встановлені конкретні системи чи продукти провайдера Х – чудова можливість для всестороннього розкриття переваг вашої системи, вирощування та конверсій. Ми стабільно практикували це на Інтерпайпі по відношенню до IT-Enterprise, й тепер бачимо, хто й чому є лідером в Україні в області предиктивного обслуговування, MES чи ERP та інших систем. Аналогічні приклади є в інших сегментах. Фактично, як професійна асоціація ми робимо незалежну аналітику й розкриваємо переваги також устами самого замовника. Й це звучить куди переконливіше, ніж провайдер піарить сам себе. А звідси – тільки 1 крок до повноцінних кейс-стаді, ефективність яких доказана в нашій практиці багато разів. В сфері САПР ми повторимо цю вправу зараз на 2-х підприємствах, членах Харківського кластеру ІАМ.
  6. Краще розуміння ринків та клієнтів. Впродовж подібних міні-кампаній – й особливо, під час візитів чи кластерних зустрічей, ви отримуєте чимало інсайтів як про ринок, так і позиції окремих вендорів, інтеграторів, замовників та екосистемних партнерів. Разом, це дозволяє сформулювати чи адаптувати ваші стратегічні позиції буквально за лічені тижні – дні. Наприклад, в згаданому звіті по САПР фігурують 2 лідери (бенчмарки) – МДЕМ та ФЕД. Більш глибокий аналіз, що і як роблять ці компанії в порівнянні з тим, чого не роблять інші (які відстають), відразу дає додаткові аргументи та опції розвитку вашим продавцям та маркетологам.
  7. Інтеграція в аженду кластерів ІАМ. Учасники кластерів ІАМ – це кращі, найбільш динамічні та інноваційні представники малого та середнього бізнесу з секторів інжинірингу, проектування, машинобудування та промислової автоматизації. Всі ІАМ кластери є молодими та повними нових ідей та проектів. Очевидно, що інтеграції в їх регіональні плани та аженду дає швидкі переваги вендорам – як все вищеперелічне, але в рамках та в контексті конкретної регіональної спільноти.

Зайве говорити, що всі ці переваги ми будемо розвивати й надалі в подібних мітапах й, в першу чергу, з нашими членами АППАУ та кластерів ІАМ. Попереду нас чекають такі зустрічі в сферах робототехніки та предиктивного обслуговування.

Отже, лідерство та проактивність провайдерів вітається, переваги та підтримку ми забезпечуємо, аналітику та інсайт формулюємо на рівні кращих аналітичних агенцій ) Ну а тих експертів, хто «не ведеться» ніяк на наші запрошення, що ж, – ніхто нікого насильно до співпраці тягнути не буде, – вибір сильних акторів на нашому ринку дійсно є.

Впродовж чималого часу, ми намагаємось доказати й собі, й вітчизняним ринкам, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]майбутнє не «за великими чи малими брендами». Майбутнє за тими провайдерами, хто створює чи приймає участь в створенні сильних екосистем  – регіональних, галузевих, технологічних.[/perfectpullquote]

Це вже доказує світовий досвід. Відкритість та готовність до співпраці – запорука успіху в таких екосистемних підходах.

Всім гарних партнерів та ефективної співпраці, й наш проект ClusteRISE продовжує свій хід регіонами та технологічними сегментами.

Юрчак Олександр

Ген. директор АППАУ, керівник проекту ClusteRISE

1-ша хвиля: САПР в машинобудуванні – звіт

Після 1-го технологічного мітапу кластерів ІАМ по ВІМ-технологіям в липні, тема «САПР в машинобудуванні» звучала відразу на кількох заходах спільноти АППАУ та кластерів ІАМ в серпні та вересні. Цим звітом ми підводимо підсумки онлайн вебінару 26 серпня, круглого столу в Одесі 1 вересня, а також кількох експертних обмінів з вендорами. Загалом, в обмінах прийняли участь представники Міністерства стратегічних галузей промисловості, компаній ПАТ «ФЕД», Electron, Softprom, CADFEM, MDEM, Soft engineering, ІТ САПР, НТУ «Київський політехнічний Інститут», НТУ «Харківський політехнічний інститут», ІК «Восток инжиниринг», керівники та учасники кластерів ІАМ з Запоріжжя та Харкова, й ці обміни вже охопили більше 100 фахівців. Свідчень керівників та експертів достатньо, щоб зробити певні аналітичні висновки. Й оскільки в АППАУ ми вперше настільки близько наближаємось до цієї теми спільно з кластерами ІАМ – назвемо це «1-ою хвилею», – по аналогії з маркетинговими опитуваннями.

Ключові питання обмінів

Аженда вебінару 26 серпня задала напрями та теми обговорення, й вона апелює до питань доступності сучасного програмного забезпечення для широких кіл машинобудівників, наявності розвинутих технічних політик підприємств, системи підготовки кадрів, актуальності центрів прототипування й ширше, – інфраструктури спільного користування. Звісно, про круті кейси КБ «Південне» чи «Мотор-Січ» ми знали й раніше – подібні обміни, тільки в менших масштабах, були в 2019 з учасниками руху 4.0 «Аркада» та «ІМАТЕК», КБ «Південне» та іншими учасниками ринку в нашому клубі Discovery 4.0.  Цього разу ми намагались зрозуміти поставлені питання в більш широких рамках, й з залученням безпосередніх учасників кластерів ІАМ з Запоріжжя, Харкова та Миколаєва – адже кому як не їм підіймати питання розвитку машинобудування та інжинірингу. Й питання кластерів звучить зараз дещо по іншому – мова про вищезгадані елементи не в окремих, елітних КБ чи підприємствах – [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]а про доступність та ефективність всієї цифрової та інноваційної інфраструктури розвитку для малих та середніх підприємств в машинобудуванні.[/perfectpullquote]

Поширення та стан сучасних САПР в Україні

Отже, якщо порівнювати з темою ВІМ, проникнення технологій CAD/CAM/CAЕ / PDM є значно кращим у вітчизняному машинобудуванні. Продукти САПР в машинобудуванні відомі з кінця минулого століття й сьогодні сотні українських підприємств в машинобудуванні та інжинірингу використовують різні програмні продукти для проектування, розрахунків, симуляції та тестів, а далі й виготовлення машинобудівної продукції. Водночас цей ринок має недоліки типові для будь-якого програмного забезпечення всіх наших промислових хайтек сегментів, а саме

  • На ринку існує маса нелегальних копій САПР відомих виробників.
  • Чим дорожчий, складніший та-або більш інноваційний продукт – тим менше його поширення.

Експерти коментували обидва явища та нові тренди. Зокрема, Михайло Сорокін, СЕО «Восток инжиниринг» каже, що «нелегальним ліцензіям приходить кінець. Політика вендорів спільно з Microsoft дозволяє швидко виявляти нелегальні копії й накладати санкції на компанії, які ними користуються». Наприклад, під санкції РТС за останній рік попали кілька десятків компаній в Україні, які нелегально використовували продукти цього виробника.

Щодо поширення більш складних та нових продуктів, представники електротехнічних САПР (Eplan) та машинобудівних (Softprom) в один голос кажуть про відставання українських підприємств. Бороденко Микола (ТОВ «Електрон», провідний дистрибутор Eplan в Україні) розповідав також про внутрішні перешкоди пов’язані з рівнем знань інженерів – навіть досвідченим інженерам важко переходити з САD на СAE, мова про інші парадигми та мислення, про навички роботи з даними та об’єктами, а не тільки з графікою. Микола, а потім й колеги з «Софтпром» кажуть, що в нас ще є маса підприємств, які ще не перейшли навіть на найпростіші CAD-системи, – багато проектних робіт, як і раніше, виконується в аналоговому (паперовому) вигляді на кульманах! Також сумнівно виглядає використання простих програм САПР типу Аutocad, їх функціонал вже не відповідає сучасним вимогам проектування.

Між тим, функціонал сучасних, спеціалізованих систем дійсно вражає, – найбільш яскравим в цьому сенсі була презентація Вадима Гаріна з CadFem про можливості продуктів як Ansys.

[caption id="attachment_16923" align="alignnone" width="1213"] Рис. 1 Системи CAE як ANSYS сьогодні є обов’язковими для виробників складних виробів – більшість розрахунків щодо поведінки виробу в різних ситуаціях відбувається в цифровому двійнику й ще до задовго до того, як продукт запускається у виробництво.[/caption]

Втішає те, що вендори та дистрибутори САПР, все ж, прикладають масу зусиль для розвитку ринку. Наприклад, ТОВ «Електрон» в 2019 році забезпечило безкоштовними ліцензіями 3 Центри Індустрії 4.0. Тарас Баган з центру 4.0 «КПІ» розповідав про досвід навчання студентів, й констатував, що багато випускників їхньої кафедри (АТЕП / ТЕФ) намагаються принести отримані знання та практики в фірми, де вони працевлаштовуються.

Водночас, точної інформації про поширення тих чи інших видів САПР в Україні, очевидно, немає – принаймні, ніхто з експертів про це не згадував, а окремі з них стверджують, що такі дослідження ніколи не проводились.

Переглянути повне відео вебінару 26 серпня:

Бенчмаркингові приклади

Серед найбільших яскравих прикладів фірм, які працюють на сучасному європейську рівні виділимо 2 компанії, учасників наших заходів.

МДЕМ, філія нідерландського суднобудівного концерну DAMEN з Миколаєва є членом АППАУ та спів-засновником Морського кластеру України, й тому вже добре відома нашій спільноти. Станіслав Селезньов, СТО МДЕМ дуже добре представив новітні розробки компанії, які ведуться спільно з іншими підрозділами DAMEN й з використанням систем 3D Experience від Dassault Systemes. МДЕМ є практично, єдиними в Україні, хто використовує такі продукти в суднобудуванні. Це продукти класу PLM, що дозволяють автоматизувати й перевести в цифровий простір практично всі процеси життєвого циклу продукту – розробки, проектування, виготовлення, експлуатації. Про детальний досвід подібних use-cases в машинобудуванні є наш детальний опис з Ганновера ще від 2017 року. Але, як каже Станіслав, подолання крос-функційних бар’єрів й новизна підходів є дійсно складними змінами для організацій й розповсюдження 3D experience навіть в ЄС не таке вже й значне. Саме тому MDEM масу уваги та часу приділяє перенавчанню персоналу.

[caption id="attachment_16924" align="alignnone" width="1256"] Рис. 3 в переході на PLM МДЕМ запроваджує детальну й велику програму навчання співробітників. Це показує наскільки уважно керівництво компанії відноситься до нових викликів Індустрії 4.0, як головного пріоритету розвитку компанії.[/caption]

Інший приклад з машинобудування – ПАТ ФЕД. Кейс про впровадження елементів Індустрії 4.0  на цьому підприємстві вийшов в нас ще в 2018 році, але тоді ми не згадували про системи CAD/CAM. Між тим, саме ці системи – разом з верстатами ЧПУ є головними засобами автоматизації виробництва на рівні ОТ. Конструктори та оператори ФЕД користуються легальними версіями Solidworks та SolidCAM, ІТ-команда регулярно їх оновлює й слідкує за новинками від свого вендора (Soft engineering). Подібні системи – як і сучасна система планування та керування виробництвом (PDM / APS / MES від IT-Enterprise), можливо, випадають з поля зору журналістів, які дуже люблять говорити про швейцарські верстати на ФЕД. Але з огляду на питання автоматизації виробництва, вимог його підготовки, планування, дотримання технологічних режимів, гнучкості (мова про одиночне та дрібносерійне виробництво) тощо,  саме цей комплекс програмних продуктів ОТ-ІТ забезпечує злагоджену та ефективну роботи близько 100 цих верстатів на ПАТ ФЕД й робить підприємство одним з кращих машинобудівників та експортерів України. Рекомендуємо також переглянути цю публікацію про ФЕД, – [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]вона акцентує на системному підході до цифрової трансформації в машинобудуванні, як ключовому фактору успіху, – а не тільки чи не просто оновленні виробничих фондів, як цього прагнуть більшість вітчизняних машинобудівників.[/perfectpullquote]

Формулювання головних викликів САПР для вітчизняного машинобудування

Можна підсумувати, що загальне відставання в інноваційному та цифровому розвитку в машинобудуванні є нашим головним, спільним викликом. «Cучасні засоби PLM прискорюють швидкість проектування до 30%», – каже Станіслав Селезньов. Й враховуючи той факт, що МДЕМ є єдиними в Україні, хто використовує продукти класу PLM (3D Experience), неважко прогнозувати як швидко зростатиме розрив між українськими машинобудівниками та зарубіжними. «Європейська тенденція – це драматичне скорочення часу випуску суден, причому – нових моделей. Мова йде не про роки будівництва, а радше про місяці, причому окремі моделі будуть продаватись зі складу. При такому стані речей, розрив з вітчизняними виробниками в суднобудуванні стає практично непоборним», – каже Станіслав.

Все ж, це глобальний виклик варто розділити на комплекс причин або більш детальних викликів, що лежать в його основі. Спільно з експертами, на вебінарі 26 серпня ми склали наступний перелік:

  1. Загальна низька культура підприємств. В якій рівень знань та навичок персоналу, технічна культура та парадигми менеджменту не відповідають викликам інноваційності та глобальній конкуренції в секторі машинобудування. Експерти констатували, що не зважаючи на наявність окремих передових підприємств, загальна культура залишається низькою.
  2. Слабкий рівень трансферу знань та технологій. Кілька експертів наголошували, що придбання дорогого програмного продукту автоматично не вирішує поставлених завдань. Персонал обов’язково має проходити навчання, потрібно змінювати бізнес-процеси, повністю переглядати бібліотеки елементів, змінювати самі підходи до проектування тощо. Й все це займає немалий час. Управління цим періодом (так звана learning curve), скорочення часу та витрат на нього можливо завдяки грамотному керуванню, залученню консультантів та експертів з досвідом, системному навчанню. Керівники натомість, часто допускаються помилок, коли починають економити на цих необхідних інвестиціях, й натомість, збільшують час на освоєння. Інший фактор в цих аспектах – [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]відсутність в Україні спеціалізованих прикладних Центрів прототипування та експертизи Індустрії 4.0, в тому числі в сфері машинобудування, які б більш системно та потужно займались трансфером прикладних знань та технологій.[/perfectpullquote]
  3. Доступність програмного забезпечення, яка знижується. Переважним чином, й особливо для МСП, цей виклик стосується низької платоспроможності підприємств в умовах нерозвинутих фінансових інструментів в країні. Цей фактор спричинює пошук дешевих, але менш якісних продуктів САПР. Водночас, проблема доступності дійсно є складною. Тренд переходу на SaaS не є очевидним й стосується не всіх вендорів, але точно є тренд переходу на повністю ліцензійні продукти. Це означає, що сучасні продукти САПР стануть менш доступними для широких кіл екосистеми машинобудування. Антон Васильєв, сертифікований викладач SolidWorks з НТУ ХПІ, в обмінах експертної групи детально аналізує чинники впливу на доступність ПЗ. Серед них:
    • очевидна обмеженість навчальних ліцензій;
    • сумнівна можливість створювати осередки колективного користування (це порушує ліцензійні умови);
    • умови погодинної оплати за користування – як досить гнучкі, але й все одно не вирішують завдань розвитку – адже період learning curve займає місяці;
    • певні «ідеологічні» конфлікти між інтересами споживачів та вендорів (це загальна ситуація в світі – споживачів «підсаджують» на голку, коли платити потрібно постійно, – про це багато говорили також на конференції Системних інтеграторів в липні в контексті SCADA-систем) тощо.

… й зрештою приходить до висновку, що «скоріше всього, кращі шанси в нашій країні має недорогий інженерний софт, який буде просуватись на умовах SaaS».

[caption id="attachment_16925" align="aligncenter" width="669"] Рис. 4 Член АППАУ, дистрибутор «Електрон» є лідером в постачанні EPLAN для підприємств України, й займає найбільшу частку ринку.[/caption]

Колега Антона, керівник кафедри ТММ та САПР НТУ «ХПІ» Микола Ткачук додає до цього можливі опції про орендування, або лізинг ліцензій. В свою чергу, Володимир Таран, СЕО  “Електрон” каже, що їх компанія вже готується до переходу Eplan на SaaS й проактивно взаємодіє зі своїми клієнтами (рис.4).

  1. Слабкий рівень PDM (Product Data Management) – підготовки та уніфікації конструкторської та технологічної документації, з приведенням її в цифровий вигляд. Відсутність таких елементів, робить неефективними системи CAD/CAE, оскільки «автоматизація хаосу породжує автоматизований хаос». Цей фактор особливо властивий великим державним операторам, наприклад, Укрзалізниці й Михайло Сорокін неодноразово його згадує у своїх виступах.
  2. Відсутність системних підходів у впровадженні САПР на підприємствах часто породжує «зоопарк» програмних продуктів навість в межах одного підприємства. Найчастіше цей виклик пов’язаний з відсутністю стратегії розвитку підприємств, включно зі сферою технологій.

Перші 3 виклики визнані експертами критичними, останні два – радше мінорні.

Цей перелік був підтверджений потім в інших обмінах з вендорами та користувачами САПР. Й в цілому ці висновки добре корелюються з тими, що ми констатували в звіті «Індустрія 4.0 та машинобудування» в 2018 році.

 

Напрями дій спільноти

Як реакцію на вказані виклики, експерти розглянули 7 стратегічних напрямів дій:

  1. Фактор «Доступність»: необхідно започаткувати діалог з великими міжнародними вендорами про оптові закупівлі, й де учасники спільнот (кластери ІАМ + АППАУ) отримують оптові знижки. Інша опція – надання  єдиних платформ (необмежена кількість ліцензій) для великих операторів як Укрзалізниця, чи Укроборонпром на умовах довгострокового кредитування. Звісно, вирішувати подібні завдання без гарантій та участі державних структур неможливо.
  2. Інший фактор доступності – стимулювання наших розробників випускати вітчизняні конкурентні продукти, зокрема, в сегменті low-end. Користувачам добре відомо про продукти класу PDM від вітчизняного IT-Enterprise, які впроваджені на ПАТ ФЕД та низці інших підприємств, включно з Укроборонпромом. Є також інші розробники в Україні й за умови кращого стимулювання, вони могли б повністю закривати сегменти low-end для масового користувача САПР.
  3. В контексті доступності та кращої інтеграції в технологічні екосистеми великих брендів, потребує дослідження така опція як стимулювання розробок Apps та елементів бібліотек для відомих САПР. Адже потенціал українських ІТ-розробників є загальновизнаним в світі й ми зовсім не виключаємо того, що частина якогось відомого софта в сфері САПР машинобудування насправді розробляється в Україні – подібних прикладів ми знаходимо багато в інших сегментах. Питання полягає в тому, як перейти з ланки tier-N (сировини) до tier-1 або tier-2 – визнаного провайдера в екосистемі світового бренду. Це дасть визнання Україні й зробить політики брендів більш м’якими, а місцеві екосистеми значно сильнішими. Іншими словами, ми маємо якось показувати привабливість нашого ринку для великих брендів. І якщо мова не йде про обсяги продажу, тоді про що?
  4. Трансфер знань та технологій: тут необхідна допомога від міжнародних донорів у створенні Центрів прототипування та Індустрії 4.0 (Центрах 4.0 та DIH). Такі центри є сьогодні в більшості країн ЄС, й одна з їх головних ролей – трансфер знань та технологій до широких ринків. На відміну від вендорів, вони роблять це в більш довгостроковому, екосистемному форматі, з залученням широких кіл бізнесу, влади, науки та освіти, експертного середовища, а головне – за підтримки місцевих фондів та міжнародних грантів. В Україні такі Центри створюються з 2018 року на базі провідних технічних університетів, але поки це радше волонтерські структури, без виділеного штату та фінансування. Прикметно в цьому контексті, що Центр 4.0 «ХАІ» ніяк себе не проявив впродовж цих заходів серпня, хоча можливостей було чимало. В липні 2021 наш уряд затвердив постанову №750 про створення Центрів 4.0, яка надає право місцевим органам самоврядування створювати такі центри за рахунок місцевих бюджетів. Микола Ткачук, НТУ «ХПІ» в рамках цих експертних обмінів надав низку детальних опцій, як можна було б покращувати співпрацю ЗВО з ринком й краще готувати спеціалістів – з них видно великий, й ще не реалізований потенціал співпраці.
  5. Трансфер знань та експертизи також можливий вже в рамках України від передових організацій. Ми бачимо їх вже чимало на ринку й окремі з них готові ділитись своїм досвідом. Як їх можна було б стимулювати розділяти свій кращий досвід та знання? Очевидно, спільні цілі кластерного розвитку є одним з перших інструментів, що власне й продемонстрували ці обміни – їх би не було, якби ця потреба не була озвучена кластерами ІАМ з Запоріжжя, Харкова та Миколаєва, не було б і цього звіту. Але, що ще ми можемо запропонувати фахівцям таким організацій, як MDEM, ФЕД чи КБ «Південне»? Навіщо їм витрачати свій час на зростання, можливих конкурентів? Фактори очевидних спільних завдань кластерів, як професійні стандарти, ріст культури ринку, підготовка кадрів, тощо – діють на рівні цінностей, але звісно мають обмеження. Можливо. варто запозичувати досвід ІТ-кластерів в Україні, де, наприклад, участь експертів в навчаннях молодих спеціалістів додатково оплачується? Як щодо інших інструментів – кампусів, технологічно-інноваційних днів, хакатонів, конкурсів тощо? Ми точно знаємо, що університети готові до таких заходів, але чи готові самі машинобудівники? – до цього часу їхня активність залишається дуже низькою.
  6. Стандартизація змінює культуру й прискорює розвиток підприємств. Ця тема майже не звучала в наших експертних обмінах, хоча АППАУ її постійно підіймала в інших заходах по стандартизації впродовж серпня та вересня. Різниця в стандартах колишніх ГОСТ та ЄС реально існує, цей розрив ще не подоланий й це спричинює додаткові витрати інженерних компаній в експорті. Про це рік тому ясно говорили інші наші експерти з АСУТП,  наприклад, Антон Кротюк з TerraWatt Group. При переході на роботу з німецькими генпідрядниками їх компанія змушена була нести значні витрати на перенавчання спеціалістів. Водночас, які стандарти необхідно виводити на рівень ДСТУ – це питання належить ще вивчати, поки що експерти це ніяк не коментують.
  7. Необхідно також навчати викладачів й прискорювати перехід на нові системи САПР. Олексій Шевченко з “Запорізької політехніки” повторив на мітапі думку, яку ми часто чуємо в подібних обмінах – готувати сучасних працівників можуть тільки ті університети, де самі викладачі як кажуть «на рівні».

Як же впроваджувати ці напрями дій на практиці? АППАУ, спільно з керівництвом кластерів ІАМ пропонує учасникам ринку консолідовані та скоординовані дії. Перші кроки вже сплановані й події розгортаються наступним чином:

  • 16-17 вересня низка обмінів та обговорення зазначених напрямів дій відбудеться на між-кластерному обміні в Харкові. Інженерна столиця України має прийняти рішення щодо створення Центру прототипування в машинобудуванні в Харкові й, власне, на цю тему пройде 1-ий обмін.
  • Ми також вітаємо включення в цю велику дискусію кластерів ІАМ Мінстратпрому. Департамент діджиталізації промисловості, який очолює Ігор Лисицький активно включився в цю дискусію 1 вересня на одеському круглому столі. Мова йде за впровадження PLM для вітчизняного суднобудування, але ніщо не заважає розширити рамки на низку секторів.
[caption id="attachment_16926" align="alignnone" width="960"] Рис. 5 Ігор Лисицький та Олена Жукова ( СЕО МДЕМ та в.о. Морського кластеру України) на круглому столі «PLM в суднобудуванні» в Одесі 1 вересня.[/caption]
  • Спільно з Мінстратпромом ми розробляємо проектну заявку для міжнародної технічної допомоги щодо вирішення стратегічних завдань розвитку,  які зазначені вище. Активність спільноти, конкретність та релевантність пропозицій в цій програмі розвитку є запорукою успіху.

Ці обміни продемонстрували силу об’єднаної експертної спільноти. Очевидно, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]спільно ми можемо рухатись значно швидше та ефективніше не тільки в подібній аналітиці, але й у вирішенні спільних викликів. [/perfectpullquote]

Виконавча дирекція АППАУ щиро дякує всім залученим експертам за ваші думки та пропозиції. Принагідно дякуємо GIZ-Ukraine, без яких не було б і проекту розвитку кластерів ІАМ – й це добрий приклад співпраці з міжнародними організаціями в розвитку вітчизняного машинобудування.

АППАУ запрошує учасників ринку приєднуватись до наших ініціатив та активніше залучатись до роботи асоціації спільно з кластерами ІАМ. Довідкова інформація – звертайтесь на info@appau.org.ua

Технічне регулювання в промислових хайтек – напрями дій спільнот

Юрчак Олександр, голова ТК 185 «Промислова автоматизація»

Підписання меморандуму про співпрацю з Національним органом стандартизації (НОС) та три вебінари серпня на тему стандартів дали певний поштовх роботі ТК 185. Цим звітом я хочу підсумувати вказані події й надати перспективу до останнього вебінару по технічному регулюванню, який буде повністю покривати теми промислової автоматизації та ІТ.

НОС – напрями співпраці

Отже, в серпні АППАУ підписала меморандум про співпрацю з НОС ДП «УкрНДНЦ». Меморандум передбачає спільні дії по обмінам, залученню ринку, дальшій популяризації міжнародних технічних стандартів. НОС також очікує від членів нашого бізнес-об’єднання краще використання, в тому числі, платне, бібліотеки стандартів, що знаходиться на ресурсі http://uas.org.ua/ua/. Й для цього надає чисельні знижки для членів АППАУ.

АППАУ зобов’язується краще залучати свої членів. Зі свого боку під час зустрічі ми порушили 2 актуальні для нас питання майбутньої співпраці:

  • Можливий вивід окремих стандартів в статус «обов’язкового» – в першу чергу це стосується «безпекових» стандартів як ДСУТП МЕК 61508 (функційна безпека), та ДСТУ МЕК 62443 (кібер-безпека в АСУТП). Наш досвід 2016-20 рр показує, що добровільним шляхом керівники підприємств будуть доходити до використання цих стандартів ще десятиліттями, тоді як  потреба їх впровадження в країні, особливо, на об’єктах критичної інфраструктури є більш, ніж очевидною. Подібний перевід потребує змін в нормативно-правових актах державного рівня.
  • Введення добровільної сертифікації підприємств по стандартам в сфері Індустрії 4.0. Тут, наше звертання до НОС стосується кращої легітимізації ТК 185 на проведення відповідних аудитів та сертифікацій. НОС вже має подібний досвід в інших сферах та стандартах й може нам сприяти з методиками та статусом. Крім того, можливе проведення подібних сертифікацій від імені НОС. Ми розглядаємо в першу чергу на цю роль стандарт ДСТУ ISO 22400, який лежить в основі обліку виробничих, а далі – й фінансово-економічних показників промислових підприємств. Добровільна сертифікація дозволить підприємствам швидше впроваджувати подібні стандарти та значно покращить їх імідж, й також конкурентоспроможність перед зарубіжними клієнтами та партнерами.

Детальні консультації та обміни з НОС по цим питанням розпочнуться в вересні.

[caption id="attachment_16692" align="alignnone" width="689"] Рис. 1 На підписанні меморандуму з головою НОС Швидким О.А.[/caption]

Залучення ринку – прогрес 2020-21 років

На вебінарі 16 серпня ми гостро підіймали питання залучення підприємств до впровадження сучасних міжнародних стандартів як головний виклик. Не дивлячись на успіхи окремих наших інноваторів Індустрії 4.0 та кращих інтеграторів, реакція ринку на діяльність ТК 185 залишається все ще слабкою. В складі комітету практично немає активних представників підприємств – замовників, й головну роботу та промоцію стандартів продовжують робити окремі ентузіасти з технічних університетів та системні інтегратори. Оглядаючись назад на результати проекту aCampus, ми тепер краще розуміємо, що стратегія проекту[perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””] «залучення – через просвіту та освіту» є правильним шляхом.[/perfectpullquote]

[caption id="attachment_16693" align="alignnone" width="867"] Рис 2 Стратегія залучення через просвіту та освіту. Проект aCampus став 1-им в історії ТК 185 (очевидно, й інших ТК НОС?), який майже повністю реалізував цю стратегію в 2019-20 рр.[/caption]

Й водночас, ми розуміємо те, що обсяги робіт по цій освіті та просвіті мають бути в рази більшими – наш ринок реально дуже відстає в розумінні та використанні міжнародних стандартів. Й щоб стимулювати керівників «добровільним шляхом» використовувати сучасні стандарти потрібно в рази більше скоординованих зусиль всіх учасників нашої спільноти – системних інтеграторів, замовників підприємств, вендорів, університетів, НДІ, розробників. Зокрема, в проекті aCampus нам просто не вистачило часу та бюджету, щоб повністю й реально глибоко закріпити рівень 3 в кількох передових замовників на рівні їх технічних політик.

Слабкими ланками серед стейкхолдерів стандартів є не тільки замовники, – в складі ТК 185 практично немає активних міжнародних вендорів. Хоча ми добре розуміємо, що всі міжнародні стандарти в нашій сфері діяльності створюються комітетами IEC/ISO, в які входять ті ж представники Siemens, Schneider Electric, ABB, Emerson тощо. Вони мають кращий світовий досвід й завжди є на передньому краї розробок. Чому представники їх філій є настільки пасивними в Україні, пояснити важко – але варто сприймати це як виклик й активніше залучати хоча б окремі бренди.

Також значно більшу роль мали б грати університети. Ми неодноразово показували й доказували, що міжнародні стандарти – це кращі світові практики в тих чи інших дисциплінах промислової автоматизації та ІТ. Отже, саме стандарти мали б бути основою навчальних та просвітніх матеріалів коли йдеться про Індустрію 4.0. В 2020 ми пояснювали це численними просвітніми матеріалами, як по кожному стандарту, так і загальними – наприклад, ця стаття про «Роль стандартів в Індустрії 4.0» надає загальний огляд викликів за низкою технологічних сегментів І4.0 й закликає до спільного їх вирішення. Але в реаліях, буквально лічені кафедри промислових АСУ (зокрема, це наші партнери з НУХТ, ХАІ та КПІ) вводять ці стандарти активно в свої навчальні програми. Яке відношення до стандартів інших університетів – невідомо.

Іншою малочисельною, але активною категорією, яка впроваджує нові стандарти в Україні є провідні інтегратори спільноти АППАУ. На вебінарі 18 серпня, організованого за підтримки Запорізької ТПП ми показували приклади впроваджень ISO 22400 та інших стандартів від «Індасофт-Україна», KOEEBOX (IT-Enterprise) та Waites. Подібні публічні демонстрації завжди дають нові інсайти та краще розуміння того, що та як роблять наші провідні розробники та інтегратори – ось окремі спостереження

  • В своєму кейсі від 2020 на «Юрія-Фарм» “Індасофт-Україна” прямим текстом посилається на використання 3-х стандартів – ISO 22400, IEC 62443 та ISA 101 (людино-машинний інтерфес). Цей кейс залишається кращим в спільноті АППАУ з точки зору підходів до побудоваи розвинутих АСУ на базі міжнародних стандартів.
  • СТО компанії Володимир Патрахін також наголошував, що так звана проблема «зоопарків» має не тільки негативні сторони – але й окремі позитиви. В першу чергу до них відноситься наявність локальних АСУ ТП. «Ви не уявляєте, скільки цінної для обліку виробничих КРІ інформації вже знаходиться у встановлених контролерах на ваших виробництвах», – каже Володимир. Завдання полягає в тому, що «витягти» цю інформацію та правильно обробляти в контексті, специфічному для завдань управління КРІ.
  • 2 справді проривні рішення для управління активами підприємств демонстрували вітчизняні розробники – KOEEBOX та Waites, – кожна в своєму сегменті.
    • KOEEBOX виходить на ринок з локальним рішенням моніторингу одиниці обладнання на базі ІІоТ в сегменті low-end. Тобто, це рішення доступне для будь-яких категорій замовників чи галузей вартістю від 50 євро на місяць (модель SaaS), яке надає початковий рівень вимірювання ОЕЕ (ЗЕО – загальна ефективність встановленого обладнання).

      [caption id="attachment_16694" align="alignnone" width="584"] Рис. 3.  Слайд з презентації KOEEBOX[/caption]

    • Рішення Waites включають більш широкий набір метрик для моніторингу активів, включають рівень датчиків (власного виробництва) і вже добре масштабуються – від малих підприємств, до великих холдингів, де в одну систему можна об’єднати багато розподілених в різних локаціях (й по світу) заводах. На вебінарі 17-18 серпня ми демонстрували рішення в Amazon, де система предиктивного обслуговування включає більше 300 тис датчиків в цілодобовому спостереженні. [caption id="attachment_16695" align="alignnone" width="951"] Рис. 4 Слайд з презентації компанії Waites[/caption]

       

  • Доповнені інформацією про ISO 22400 від експерта ТК 185 Олександра Степанця (Центр 4.0 КПІ), ці презентації добре демонстрували ту єдність й ті результати, які є зразковими для широкого впровадження стандартів. Таким чином, можна вже виснувати, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]експерти ТК 185 проводять первинну роботу по популяризації та просвіті ринку, підіймають попит, й далі розробники та інтегратори впроваджують відповідні рішення, базуючись на отриманих знання стандартів.[/perfectpullquote]

    [caption id="attachment_16696" align="alignnone" width="584"] Рис. 5 Слайд з презентації Олександра Степанця – місце ISO 22400 серед інших стандартів[/caption]

  • Варто згадати також виступ Віталія Сдобнікова з Апостери на вебінарі 16 серпня. Апостера – це провідна українська компанія у впровадженні нових рішень 4.0 в європейському автопромі. Віталій каже, що «мінімум з десяток міжнародних стандартів лежать в основі напрацювань Апостери», – й це зумовлено як вимогами європейських замовників, так і власним розумінням важливості стандартів як кращих практик.

Ці вебінари 16-18 серпня показали також важливість такого  методу промоції та залучення – як повторення важливих висновків та вже напрацьованого експертного контенту. За 6 місяців проекту aCampus  експертами ТК 185 було дійсно напрацьовано масу цінного матеріалу по 5 стандартам,  – але це не означає, що всі ці меседжи, висновки експертів, зібрана аналітика тощо були донесені до широких ринків, й особливо тих керівників, які приймають рішення. Тому це інформування варто повторювати знову і знову, тим більше, що експертного контенту в ТК 185 дійсно дуже багато.

Пріоритети зростання

Якщо буквально підходити до тези «стандарти – мова, що об’єднує», то вона не є очевидною в контексті розвитку вітчизняних промислових хайтек, й зокрема, кластерів ІАМ. Більше того, якщо до вищезгаданих 5 стандартів Індустрії 4.0 додати ще стандарти циркулярної промисловості, про які йшлось на 1-му вебінарі з технічного регулювання 26 липня, розмову про AСCA (промисловий безвіз) й порівняти це з активністю кластерів ІАМ, для яких ці вебінари й організовані проектом ClusteRISE, то напрошується висновок, що рівень усвідомлення керівниками промислових МСП міжнародних стандартів все ж дещо занизький, як для потенційних та вже діючих експортерів. «Занизький» – це м’яко кажучи. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Адже й досі знайти будь-де в Україні технічні політики підприємств, що базуються на міжнародних технічних стандартах – справді дуже важко.[/perfectpullquote]

Принаймі, скромність технічних директорів підприємств в публічній демонстрації своїх здобутків в цих питаннях є тотальною.

Другим актуальним питанням порядку денного є ефективність впровадження навіть перекладених та прийнятих на рівні ДСТУ стандартів. Чергове підтвердження ми отримали на 1-му технічному мітапі кластерів ІАМ по ВІМ в липні. Тобто, стандарти ВІМ в Україні прийняті давно й на рівні ДСТУ, в будівельній галузі прийняті також інші нормативно-правові акти, що на них базуються. Але кількість впроваджень та попит на ВІМ-проекти залишаються на початковому рівні, – тобто, картина та сама, що й по нашим стандартам І4.0. Експерти ВІМ переконані, що виводу міжнародних стандартів на рівень ДСТУ  недостатньо, має проводитись значно більша робота по освіті та просвіті керівників, інженерного персоналу, майбутніх фахівців. Тільки тоді стандарти входять в реальність й на них з’являється попит. На мою думку, ці свідчення колег підтверджують правильність нашої стратегії (рис. 2) й водночас гостро ставить питання, де брати кошти на нові кампанії по освіті та просвіті ринку.

Це питання пов’язано з ще більш актуальним – про підтримку роботи Технічних комітетів державою та їх координацію з іншими стейкхолдерами. Зокрема, роботи в ТК 185 останній рік йдуть радше на волонтерській, а значить, не системній основі. Й головна проблема, як вже було зазначено, – відсутність попиту на сучасні стандарти з боку ринку. А нема попиту – немає фінансування. В своєму виступі на вебінарі 16 серпня я зазначив, що це питання – похідне від вирішення загальних питань вищого рівня, пов’язаних з промисловою політикою. Точніше, її відсутністю в державі. Тобто, в українському контексті не можна взяти й «висмикувати» окремі, часткові питання з загальної картини й ставити їх як самодостатні. Це не працює. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Питання технічного регулювання, експорту, інтернаціоналізації, якості та конкурентоспроможності промисловців є похідними від національних та галузевих стратегій промислового розвитку. І знайти які в нашій державі неможливо.[/perfectpullquote]

Відповідно, робота чисельних державних установ, технічних комітетів, бізнес-об’єднань не є скоординованою в цих питаннях, й відповідно, їх ефективність залишається низькою.

Тому звісно можна й потрібно вести мову про експортні позиції учасників кластерів ІАМ, про роль міжнародних стандартів в їх стратегіях інтернаціоналізації, про те,  що сьогодні прийняття викликів в тій же  енергоефекивності, чи циркулярній економіці, чи Індустрії 4.0 тощо – неможливі без знання міжнародних стандартів. Але чи спрацює це виключно на рівні молодих кластерів та окремих бізнес-спільноти без підтримки всіх стейкхолдерів, в першу чергу, центрального уряду?

Напрями активізації спільнот АППАУ, Індустрії 4.0 та кластерів ІАМ

Отже, якщо зазначені питання промоції, освіти та просвіти, створення релевантних (базованих на стандартах) технічних політик підприємств та залучення до цих питань перших керівників; пошуку фінансування для роботи ТК та кращої координації стейкхолдерів є головними, то як ми маємо реагувати на ці виклики?

Пропозиції, які надані нашим ТК 185 стосуються наступного.

  1. Напрями дій на рівні АППАУ та Industry4Ukraine.
    • Для вирішення питань фінансування необхідно продовжувати пошук грантових програм. Для цього в першу чергу, необхідно залучити наші Центри 4.0 та інші університети, де планується перехід на DIH (Digital Innovation Hubs), а також технічних експертів в програмі EIF. Досвід з GIZ-Ukraine 2019-20 рр. доказав ефективність грантових програм.
    • Нашим кластерам – партнерам, ми хочемо нагадати що як в програмі EIF, так і в питаннях стандартизації – всі напрацювання АППАУ / ТК 185 є доступними для розповсюдження та залучення ваших учасників. Очевидно, головна роль в цьому має належати експертам з регіональних Центрів 4.0 – DIH.
    • Необхідно активізувати роботу з великими міжнародними брендами. Як було сказано, їх лідерство в стандартах є беззаперечним в розвинутих країнах. Нам потрібно знайти хоча б 1-2 вендорів, готових співпрацювати з ТК 185 в Україні в цих питаннях.
    • Так само необхідно збільшити кількість кейсів, які демонструють роль стандартів, й в першу чергу – з великими промисловими замовниками. Ідеально демонструвати ці речі, інтегровані в тех. політики.
  2. Напрями дій спільно з НОС та Міністерствами центрального уряду.
    • Необхідно розпочати консультації з приводу переведення частини безпекових стандартів в статус «обов’язковий» (IEC 62443, IEC 61508 та 61512)
    • Аналогічно, – розпочати діалог з НОС й з кількома великими підприємствами про введення послуги «аудит підприємств» та їх добровільної сертифікації згідно з міжнародними стандартам в сфері Індустрії 4.0. Розпочати варто з ISO 22400, який лежить в основі фінансово-економічних показників підприємств, а значить може найбільше зацікавити перших осіб.
    • Спільно з Мінекономіки та Мінстратпромом – провести окремий круглий стіл з ТК «Кращі практики по залученню підприємств до «не обов’язкових» стандартів. Роль стандартів в виробленні ефективних технічних політик».

Бізнес-спільноти АППАУ, Індустрії 4.0 та кластерів ІАМ, наші партнери з державних установ запрошуються до обговорення цих пропозицій та продовження діалогу про стандарти 6 вересня на заключному вебінарі з серії «Технічне регулювання для кластерів ІАМ». Про стандарти ми також говоритимемо на заходах 26 серпня (САПР в машинобудуванні),  1 вересня в Одесі (Блакитна економіка) та 14-15 вересня на еко-форумі в Запоріжжі. Запрошуємо.

На завершення, від імені ТК 185 та АППАУ хочу подякувати нашим партнерам з GIZ-Ukraine, – ми маємо можливість продовжувати розвиток в проектах стандартизації завдяки постійній підтримці в проектах від німецької федеральної компанії Deutsche Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням уряду Німеччини.

 

Шлях до DIH – кейс PBN

Виступ Балоша Барти, директора Pannon Business Network (далі – PBN) на недавньому кластерному тижні був дуже цікавим з точки зору розуміння природи центрів експертизи Індустрії 4.0 або Digital Innovation Hub (DIH). На даний момент подібних центрів, спроможних надавати послуги малому та середньому бізнесу в Україні практично немає й ця тема була однією з головних на згаданому заході. Отже, в чому суть та які уроки цієї історії, й в першу чергу, для наших технічних університетів, яких ми закликаємо до створення DIH?

Історія PBN

Історія організації почалась в 2006 році, саме тоді Балош Барта після 10 років роботи в міжнародній компанії вирішив створити неприбуткову організацію зі спеціалізацією на економічних дослідженнях та консультаціях. За освітою економіст, але вже з добрим досвідом бізнес-девелопера Балош скористався ситуацією, коли Угорщину, які і низку інших східноєвропейських країн ЄС щедро фінансував різного роду грантами. Суми дотацій тільки в цей регіон з 2014 року перевищили 20 млрд євро, й ще така ж сума влилась в економіку до цього в період 2007-13 років.

Фактично, PBN працювала в цьому середовищі, як консалтингова агенція й за період до 2017 року реалізувала більше 75 грантових проектів. Але вже в цей час, менеджмент зрозумів важливість сервісних послуг для бізнесу. Підсумовуючи цей період зростання Балаш каже, що тоді (в 2016-17) менеджмент організації чітко виснував, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]діджиталізація – це мегатренд ЄС й в цей напрям варто інвестувати свої сили та ресурси.[/perfectpullquote]
Саме з цього часу розпочинається нова діяльність PBN, як майбутнього центру DIH.  Цей шлях зайняв всього 4 роки.  Балаш Барта говорить, що головними стратегіями на цьому шляху були

  • Активна участь в проектах по обміну досвідом в програмі Interreg Europe (див детальний цієї програми тут)
  • Власні дослідження теми діджиталізації – вони видали більше 200 статей, які популяризують цю тему та розповідають потенційним користувачам про переваги діджиталізації
  • Широка публічна діяльність як організація міжнародних конференцій тощо.

Але головним напрямом для створення власної експертизи стала розбудова власної мульти-дисциплінарної команди, де домінують технічні експерти. Штат компанії сьогодні складає 25 осіб. Не менш важливим стало створення власних лабораторій, – надавати послуги в цій сфері, й тим більше для промисловців, без цього просто неможливо. PBN закупив чимало обладнання в своїх 4-х напрямах спеціалізації (рис. 1) й зрештою, розділив ці 2 напрями – PBN займається й досі бенчмаркинговими дослідженнями та консультаціями, тоді як am-Lab – наданням послуг з тренінгів та прикладних досліджень.

[caption id="attachment_14197" align="alignnone" width="853"] рис. 1 Чотири напрями спеціалізації PNB.[/caption]

Організація має сьогодні яскраво виражену орієнтацію на надання сервісних послуг, рис. 2, сертифікована по стандартам якості ISO й регулярно проводить опитування клієнтів МСП щодо рівня задоволеності, – він сягає 9.2 балів з 10.

[caption id="attachment_14198" align="alignnone" width="584"] рис. 2 Послуг, надані PNB в період 2019 – 20 рр[/caption]

Разом з тим, Балош коментує, що з 70+ проектів за останні 3 роки, тільки 25% оплачує бізнес й тут переважають прикладні розробки, решта 75% все-одно належать грантовим проектам ЄС – тут домінують тренінги.

В 2020 році й згідно оцінкам Єврокомісії PBN (am-Lab) ввійшов до переліку кращих DIH-центрів ЄС.

Уроки для майбутніх українських DIH-ів

Отже, повертаючись до актуальної теми створення центрів експертизи Індустрії 4.0 в Україні, які головні висновки та уроки з цієї історії?

  1. Досить очевидно, що справжні нові центри експертизи можуть створюватись на базі незалежних, нових структур, які мають яскраво виразну сервісну, ринкову орієнтацією. Й цікаво, що у випадку PBN вони розпочинали створення такого портфелю як неприбуткова, громадська організація. Наша пропозиція Центрів 4.0, яка ввійшла в 2020 в проект постанови КМУ передбачає створення таких центрів на базі наукових парків, але тут ми бачимо, що можливий й інший сценарій.
  2. Без грантової підтримки запуск таких центрів реалізувати важко. “В нас ще мало клієнтів, які готові платити за такий сервіс” – каже Балош. І якщо це важко в Угорщині, то очевидно, що в Україні – це практично неможливо. Саме тому фандрейзинг стоїть як активність та послуга №1 в нових кластерах ІАМ, й відповідно, ми давно наголошуємо на значно ширшому розгортанні цих послуг в наших існуючих Центрах 4.0 (КПІ та ХАІ) й з обов’язковою інтеграцією в українське бізнес-середовище.
  3. Кейс PBN також цікавий тим, що він підкреслює важливість технологічної інфраструктури для DIH з промисловою орієнтацією. Так, PBN закупили чимало обладнання під свої 4 напрями спеціалізації. Водночас, не треба перебільшувати масштаби цих «лабів». Судячи з коментарів Балоша Барти, мова не про повномасштабні testbeds, які ми бачимо в німецьких чи британських університетах та інститутах на кшталт Фраунхофера. Наприклад, основа напряму robotics в PBN, це аж 4 коботи – це приблизно той самий рівень який вже мають й кілька українських центрів, що спеціалізуються в цьому напрямі. Справа в іншому, – чи служить ця лабораторна база для розгортання тренінгів та інших послуг для МСП чи ні. Як ми знаємо український грантовий проект TATU в 800 тис євро (2013-17 рр) не мав успіху – хоча лаби були створені, але тренінги для МСП так і не запустились.
  4. Й досить зрозуміла в цьому порівнянні різниця в керівних органах – проєктом TATU управляло керівництво університетів, тоді як PNB – сервісна організація, від початку орієнтована на надання послуг для МСП. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Отже, менеджмент – це первинне, все інше – вторинне. [/perfectpullquote]Видається на те, що успіх подібних центрів сьогодні на наших очах повторює Львів – Назар Подольчак з наукового центру «Львівської політехніки» робить грандіозні проекти, й доказує нам всім, що подібні до Угорщини умови вже є й в Україні.
  5. З історії PNB може скластись враження, що для сучасних центрів експертизи І4.0 й не потрібні ніякі університети чи НДІ. Але це не зовсім так або й зовсім не так. По-перше, в історії PBN ми не бачимо свідчень про створення реальних інновацій Індустрії 4.0 – мова все ще про окремі розробки, й до речі, до яких вони залучають технічні університети. Хоча розробка та трансфер готових технологій – одна з ролей DIH за визначенням. По-друге, й це більш важливе – коли ми дивимось на мапу європейських промислових DIH (manufacturing DIH – це більш точний аналог нашої концепції Центрів 4.0), то бачимо там тотальне домінування технічних університетів та іменитих НДІ на кшталт Фраунхофера. На думку автора цієї публікації, це якраз той момент, який не розуміють більшість наших стейкхолдерів інноваційного розвитку, перш за все, з середовища чиновників. Й досі можна чути розмови про якісь абстрактні центри інновацій в офісних приміщеннях з 5 осіб.

Інша справа, що в умовах нереформованої нашої системи ЗВО та НДІ, окремі маленькі організації з правильним менеджментом можуть показувати куди більшу ефективність, динаміку та темпи змін. Що власне й зробив PBN. В цьому контексті відмітимо ще 1 роль PBN – центр працює як policy-maker, тобто, видає пропозиції регіональних політик інноваційного та цифрового розвитку. Ця роль є так само важливою для наших науковців, й цю роль ми визначали в проекті “Інтеграція 4.0” як одну з ключових для ЗВО-НДІ. Колега з Угорщини констатує, що їх чиновники не мають ні ресурсів, ні компетенцій для розробки подібних політик. Але хіба в Україні ситуація інша?

Резюмуючи – досвід PBN є дуже цікавим для українського контексту, за що ми щиро дякуємо Балошу Барті, а також Анні Побол з Білорусії (EU4Digital) – перший контакт з паном Бартою відбувся саме в рамках заходу цього проекту по DIH.

А 11 травня ми проведемо обговорення серед наших ЗВО про те, як українським університетам прискорити свій шлях до DIH. Й, можливо, історія PBN найбільш повчальна в тому, що ключем до успіху є орієнтація на реальний ринок.

Юрчак Олександр

Інформація по темі

This website uses cookies to improve your web experience.