Skip links

Аналітика ринку

Технічне регулювання в промислових хайтек – напрями дій спільнот

Юрчак Олександр, голова ТК 185 «Промислова автоматизація»

Підписання меморандуму про співпрацю з Національним органом стандартизації (НОС) та три вебінари серпня на тему стандартів дали певний поштовх роботі ТК 185. Цим звітом я хочу підсумувати вказані події й надати перспективу до останнього вебінару по технічному регулюванню, який буде повністю покривати теми промислової автоматизації та ІТ.

НОС – напрями співпраці

Отже, в серпні АППАУ підписала меморандум про співпрацю з НОС ДП «УкрНДНЦ». Меморандум передбачає спільні дії по обмінам, залученню ринку, дальшій популяризації міжнародних технічних стандартів. НОС також очікує від членів нашого бізнес-об’єднання краще використання, в тому числі, платне, бібліотеки стандартів, що знаходиться на ресурсі http://uas.org.ua/ua/. Й для цього надає чисельні знижки для членів АППАУ.

АППАУ зобов’язується краще залучати свої членів. Зі свого боку під час зустрічі ми порушили 2 актуальні для нас питання майбутньої співпраці:

  • Можливий вивід окремих стандартів в статус «обов’язкового» – в першу чергу це стосується «безпекових» стандартів як ДСУТП МЕК 61508 (функційна безпека), та ДСТУ МЕК 62443 (кібер-безпека в АСУТП). Наш досвід 2016-20 рр показує, що добровільним шляхом керівники підприємств будуть доходити до використання цих стандартів ще десятиліттями, тоді як  потреба їх впровадження в країні, особливо, на об’єктах критичної інфраструктури є більш, ніж очевидною. Подібний перевід потребує змін в нормативно-правових актах державного рівня.
  • Введення добровільної сертифікації підприємств по стандартам в сфері Індустрії 4.0. Тут, наше звертання до НОС стосується кращої легітимізації ТК 185 на проведення відповідних аудитів та сертифікацій. НОС вже має подібний досвід в інших сферах та стандартах й може нам сприяти з методиками та статусом. Крім того, можливе проведення подібних сертифікацій від імені НОС. Ми розглядаємо в першу чергу на цю роль стандарт ДСТУ ISO 22400, який лежить в основі обліку виробничих, а далі – й фінансово-економічних показників промислових підприємств. Добровільна сертифікація дозволить підприємствам швидше впроваджувати подібні стандарти та значно покращить їх імідж, й також конкурентоспроможність перед зарубіжними клієнтами та партнерами.

Детальні консультації та обміни з НОС по цим питанням розпочнуться в вересні.

[caption id="attachment_16692" align="alignnone" width="689"] Рис. 1 На підписанні меморандуму з головою НОС Швидким О.А.[/caption]

Залучення ринку – прогрес 2020-21 років

На вебінарі 16 серпня ми гостро підіймали питання залучення підприємств до впровадження сучасних міжнародних стандартів як головний виклик. Не дивлячись на успіхи окремих наших інноваторів Індустрії 4.0 та кращих інтеграторів, реакція ринку на діяльність ТК 185 залишається все ще слабкою. В складі комітету практично немає активних представників підприємств – замовників, й головну роботу та промоцію стандартів продовжують робити окремі ентузіасти з технічних університетів та системні інтегратори. Оглядаючись назад на результати проекту aCampus, ми тепер краще розуміємо, що стратегія проекту[perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””] «залучення – через просвіту та освіту» є правильним шляхом.[/perfectpullquote]

[caption id="attachment_16693" align="alignnone" width="867"] Рис 2 Стратегія залучення через просвіту та освіту. Проект aCampus став 1-им в історії ТК 185 (очевидно, й інших ТК НОС?), який майже повністю реалізував цю стратегію в 2019-20 рр.[/caption]

Й водночас, ми розуміємо те, що обсяги робіт по цій освіті та просвіті мають бути в рази більшими – наш ринок реально дуже відстає в розумінні та використанні міжнародних стандартів. Й щоб стимулювати керівників «добровільним шляхом» використовувати сучасні стандарти потрібно в рази більше скоординованих зусиль всіх учасників нашої спільноти – системних інтеграторів, замовників підприємств, вендорів, університетів, НДІ, розробників. Зокрема, в проекті aCampus нам просто не вистачило часу та бюджету, щоб повністю й реально глибоко закріпити рівень 3 в кількох передових замовників на рівні їх технічних політик.

Слабкими ланками серед стейкхолдерів стандартів є не тільки замовники, – в складі ТК 185 практично немає активних міжнародних вендорів. Хоча ми добре розуміємо, що всі міжнародні стандарти в нашій сфері діяльності створюються комітетами IEC/ISO, в які входять ті ж представники Siemens, Schneider Electric, ABB, Emerson тощо. Вони мають кращий світовий досвід й завжди є на передньому краї розробок. Чому представники їх філій є настільки пасивними в Україні, пояснити важко – але варто сприймати це як виклик й активніше залучати хоча б окремі бренди.

Також значно більшу роль мали б грати університети. Ми неодноразово показували й доказували, що міжнародні стандарти – це кращі світові практики в тих чи інших дисциплінах промислової автоматизації та ІТ. Отже, саме стандарти мали б бути основою навчальних та просвітніх матеріалів коли йдеться про Індустрію 4.0. В 2020 ми пояснювали це численними просвітніми матеріалами, як по кожному стандарту, так і загальними – наприклад, ця стаття про «Роль стандартів в Індустрії 4.0» надає загальний огляд викликів за низкою технологічних сегментів І4.0 й закликає до спільного їх вирішення. Але в реаліях, буквально лічені кафедри промислових АСУ (зокрема, це наші партнери з НУХТ, ХАІ та КПІ) вводять ці стандарти активно в свої навчальні програми. Яке відношення до стандартів інших університетів – невідомо.

Іншою малочисельною, але активною категорією, яка впроваджує нові стандарти в Україні є провідні інтегратори спільноти АППАУ. На вебінарі 18 серпня, організованого за підтримки Запорізької ТПП ми показували приклади впроваджень ISO 22400 та інших стандартів від «Індасофт-Україна», KOEEBOX (IT-Enterprise) та Waites. Подібні публічні демонстрації завжди дають нові інсайти та краще розуміння того, що та як роблять наші провідні розробники та інтегратори – ось окремі спостереження

  • В своєму кейсі від 2020 на «Юрія-Фарм» “Індасофт-Україна” прямим текстом посилається на використання 3-х стандартів – ISO 22400, IEC 62443 та ISA 101 (людино-машинний інтерфес). Цей кейс залишається кращим в спільноті АППАУ з точки зору підходів до побудоваи розвинутих АСУ на базі міжнародних стандартів.
  • СТО компанії Володимир Патрахін також наголошував, що так звана проблема «зоопарків» має не тільки негативні сторони – але й окремі позитиви. В першу чергу до них відноситься наявність локальних АСУ ТП. «Ви не уявляєте, скільки цінної для обліку виробничих КРІ інформації вже знаходиться у встановлених контролерах на ваших виробництвах», – каже Володимир. Завдання полягає в тому, що «витягти» цю інформацію та правильно обробляти в контексті, специфічному для завдань управління КРІ.
  • 2 справді проривні рішення для управління активами підприємств демонстрували вітчизняні розробники – KOEEBOX та Waites, – кожна в своєму сегменті.
    • KOEEBOX виходить на ринок з локальним рішенням моніторингу одиниці обладнання на базі ІІоТ в сегменті low-end. Тобто, це рішення доступне для будь-яких категорій замовників чи галузей вартістю від 50 євро на місяць (модель SaaS), яке надає початковий рівень вимірювання ОЕЕ (ЗЕО – загальна ефективність встановленого обладнання).

      [caption id="attachment_16694" align="alignnone" width="584"] Рис. 3.  Слайд з презентації KOEEBOX[/caption]

    • Рішення Waites включають більш широкий набір метрик для моніторингу активів, включають рівень датчиків (власного виробництва) і вже добре масштабуються – від малих підприємств, до великих холдингів, де в одну систему можна об’єднати багато розподілених в різних локаціях (й по світу) заводах. На вебінарі 17-18 серпня ми демонстрували рішення в Amazon, де система предиктивного обслуговування включає більше 300 тис датчиків в цілодобовому спостереженні. [caption id="attachment_16695" align="alignnone" width="951"] Рис. 4 Слайд з презентації компанії Waites[/caption]

       

  • Доповнені інформацією про ISO 22400 від експерта ТК 185 Олександра Степанця (Центр 4.0 КПІ), ці презентації добре демонстрували ту єдність й ті результати, які є зразковими для широкого впровадження стандартів. Таким чином, можна вже виснувати, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]експерти ТК 185 проводять первинну роботу по популяризації та просвіті ринку, підіймають попит, й далі розробники та інтегратори впроваджують відповідні рішення, базуючись на отриманих знання стандартів.[/perfectpullquote]

    [caption id="attachment_16696" align="alignnone" width="584"] Рис. 5 Слайд з презентації Олександра Степанця – місце ISO 22400 серед інших стандартів[/caption]

  • Варто згадати також виступ Віталія Сдобнікова з Апостери на вебінарі 16 серпня. Апостера – це провідна українська компанія у впровадженні нових рішень 4.0 в європейському автопромі. Віталій каже, що «мінімум з десяток міжнародних стандартів лежать в основі напрацювань Апостери», – й це зумовлено як вимогами європейських замовників, так і власним розумінням важливості стандартів як кращих практик.

Ці вебінари 16-18 серпня показали також важливість такого  методу промоції та залучення – як повторення важливих висновків та вже напрацьованого експертного контенту. За 6 місяців проекту aCampus  експертами ТК 185 було дійсно напрацьовано масу цінного матеріалу по 5 стандартам,  – але це не означає, що всі ці меседжи, висновки експертів, зібрана аналітика тощо були донесені до широких ринків, й особливо тих керівників, які приймають рішення. Тому це інформування варто повторювати знову і знову, тим більше, що експертного контенту в ТК 185 дійсно дуже багато.

Пріоритети зростання

Якщо буквально підходити до тези «стандарти – мова, що об’єднує», то вона не є очевидною в контексті розвитку вітчизняних промислових хайтек, й зокрема, кластерів ІАМ. Більше того, якщо до вищезгаданих 5 стандартів Індустрії 4.0 додати ще стандарти циркулярної промисловості, про які йшлось на 1-му вебінарі з технічного регулювання 26 липня, розмову про AСCA (промисловий безвіз) й порівняти це з активністю кластерів ІАМ, для яких ці вебінари й організовані проектом ClusteRISE, то напрошується висновок, що рівень усвідомлення керівниками промислових МСП міжнародних стандартів все ж дещо занизький, як для потенційних та вже діючих експортерів. «Занизький» – це м’яко кажучи. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Адже й досі знайти будь-де в Україні технічні політики підприємств, що базуються на міжнародних технічних стандартах – справді дуже важко.[/perfectpullquote]

Принаймі, скромність технічних директорів підприємств в публічній демонстрації своїх здобутків в цих питаннях є тотальною.

Другим актуальним питанням порядку денного є ефективність впровадження навіть перекладених та прийнятих на рівні ДСТУ стандартів. Чергове підтвердження ми отримали на 1-му технічному мітапі кластерів ІАМ по ВІМ в липні. Тобто, стандарти ВІМ в Україні прийняті давно й на рівні ДСТУ, в будівельній галузі прийняті також інші нормативно-правові акти, що на них базуються. Але кількість впроваджень та попит на ВІМ-проекти залишаються на початковому рівні, – тобто, картина та сама, що й по нашим стандартам І4.0. Експерти ВІМ переконані, що виводу міжнародних стандартів на рівень ДСТУ  недостатньо, має проводитись значно більша робота по освіті та просвіті керівників, інженерного персоналу, майбутніх фахівців. Тільки тоді стандарти входять в реальність й на них з’являється попит. На мою думку, ці свідчення колег підтверджують правильність нашої стратегії (рис. 2) й водночас гостро ставить питання, де брати кошти на нові кампанії по освіті та просвіті ринку.

Це питання пов’язано з ще більш актуальним – про підтримку роботи Технічних комітетів державою та їх координацію з іншими стейкхолдерами. Зокрема, роботи в ТК 185 останній рік йдуть радше на волонтерській, а значить, не системній основі. Й головна проблема, як вже було зазначено, – відсутність попиту на сучасні стандарти з боку ринку. А нема попиту – немає фінансування. В своєму виступі на вебінарі 16 серпня я зазначив, що це питання – похідне від вирішення загальних питань вищого рівня, пов’язаних з промисловою політикою. Точніше, її відсутністю в державі. Тобто, в українському контексті не можна взяти й «висмикувати» окремі, часткові питання з загальної картини й ставити їх як самодостатні. Це не працює. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Питання технічного регулювання, експорту, інтернаціоналізації, якості та конкурентоспроможності промисловців є похідними від національних та галузевих стратегій промислового розвитку. І знайти які в нашій державі неможливо.[/perfectpullquote]

Відповідно, робота чисельних державних установ, технічних комітетів, бізнес-об’єднань не є скоординованою в цих питаннях, й відповідно, їх ефективність залишається низькою.

Тому звісно можна й потрібно вести мову про експортні позиції учасників кластерів ІАМ, про роль міжнародних стандартів в їх стратегіях інтернаціоналізації, про те,  що сьогодні прийняття викликів в тій же  енергоефекивності, чи циркулярній економіці, чи Індустрії 4.0 тощо – неможливі без знання міжнародних стандартів. Але чи спрацює це виключно на рівні молодих кластерів та окремих бізнес-спільноти без підтримки всіх стейкхолдерів, в першу чергу, центрального уряду?

Напрями активізації спільнот АППАУ, Індустрії 4.0 та кластерів ІАМ

Отже, якщо зазначені питання промоції, освіти та просвіти, створення релевантних (базованих на стандартах) технічних політик підприємств та залучення до цих питань перших керівників; пошуку фінансування для роботи ТК та кращої координації стейкхолдерів є головними, то як ми маємо реагувати на ці виклики?

Пропозиції, які надані нашим ТК 185 стосуються наступного.

  1. Напрями дій на рівні АППАУ та Industry4Ukraine.
    • Для вирішення питань фінансування необхідно продовжувати пошук грантових програм. Для цього в першу чергу, необхідно залучити наші Центри 4.0 та інші університети, де планується перехід на DIH (Digital Innovation Hubs), а також технічних експертів в програмі EIF. Досвід з GIZ-Ukraine 2019-20 рр. доказав ефективність грантових програм.
    • Нашим кластерам – партнерам, ми хочемо нагадати що як в програмі EIF, так і в питаннях стандартизації – всі напрацювання АППАУ / ТК 185 є доступними для розповсюдження та залучення ваших учасників. Очевидно, головна роль в цьому має належати експертам з регіональних Центрів 4.0 – DIH.
    • Необхідно активізувати роботу з великими міжнародними брендами. Як було сказано, їх лідерство в стандартах є беззаперечним в розвинутих країнах. Нам потрібно знайти хоча б 1-2 вендорів, готових співпрацювати з ТК 185 в Україні в цих питаннях.
    • Так само необхідно збільшити кількість кейсів, які демонструють роль стандартів, й в першу чергу – з великими промисловими замовниками. Ідеально демонструвати ці речі, інтегровані в тех. політики.
  2. Напрями дій спільно з НОС та Міністерствами центрального уряду.
    • Необхідно розпочати консультації з приводу переведення частини безпекових стандартів в статус «обов’язковий» (IEC 62443, IEC 61508 та 61512)
    • Аналогічно, – розпочати діалог з НОС й з кількома великими підприємствами про введення послуги «аудит підприємств» та їх добровільної сертифікації згідно з міжнародними стандартам в сфері Індустрії 4.0. Розпочати варто з ISO 22400, який лежить в основі фінансово-економічних показників підприємств, а значить може найбільше зацікавити перших осіб.
    • Спільно з Мінекономіки та Мінстратпромом – провести окремий круглий стіл з ТК «Кращі практики по залученню підприємств до «не обов’язкових» стандартів. Роль стандартів в виробленні ефективних технічних політик».

Бізнес-спільноти АППАУ, Індустрії 4.0 та кластерів ІАМ, наші партнери з державних установ запрошуються до обговорення цих пропозицій та продовження діалогу про стандарти 6 вересня на заключному вебінарі з серії «Технічне регулювання для кластерів ІАМ». Про стандарти ми також говоритимемо на заходах 26 серпня (САПР в машинобудуванні),  1 вересня в Одесі (Блакитна економіка) та 14-15 вересня на еко-форумі в Запоріжжі. Запрошуємо.

На завершення, від імені ТК 185 та АППАУ хочу подякувати нашим партнерам з GIZ-Ukraine, – ми маємо можливість продовжувати розвиток в проектах стандартизації завдяки постійній підтримці в проектах від німецької федеральної компанії Deutsche Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням уряду Німеччини.

 

Шлях до DIH – кейс PBN

Виступ Балоша Барти, директора Pannon Business Network (далі – PBN) на недавньому кластерному тижні був дуже цікавим з точки зору розуміння природи центрів експертизи Індустрії 4.0 або Digital Innovation Hub (DIH). На даний момент подібних центрів, спроможних надавати послуги малому та середньому бізнесу в Україні практично немає й ця тема була однією з головних на згаданому заході. Отже, в чому суть та які уроки цієї історії, й в першу чергу, для наших технічних університетів, яких ми закликаємо до створення DIH?

Історія PBN

Історія організації почалась в 2006 році, саме тоді Балош Барта після 10 років роботи в міжнародній компанії вирішив створити неприбуткову організацію зі спеціалізацією на економічних дослідженнях та консультаціях. За освітою економіст, але вже з добрим досвідом бізнес-девелопера Балош скористався ситуацією, коли Угорщину, які і низку інших східноєвропейських країн ЄС щедро фінансував різного роду грантами. Суми дотацій тільки в цей регіон з 2014 року перевищили 20 млрд євро, й ще така ж сума влилась в економіку до цього в період 2007-13 років.

Фактично, PBN працювала в цьому середовищі, як консалтингова агенція й за період до 2017 року реалізувала більше 75 грантових проектів. Але вже в цей час, менеджмент зрозумів важливість сервісних послуг для бізнесу. Підсумовуючи цей період зростання Балаш каже, що тоді (в 2016-17) менеджмент організації чітко виснував, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]діджиталізація – це мегатренд ЄС й в цей напрям варто інвестувати свої сили та ресурси.[/perfectpullquote]
Саме з цього часу розпочинається нова діяльність PBN, як майбутнього центру DIH.  Цей шлях зайняв всього 4 роки.  Балаш Барта говорить, що головними стратегіями на цьому шляху були

  • Активна участь в проектах по обміну досвідом в програмі Interreg Europe (див детальний цієї програми тут)
  • Власні дослідження теми діджиталізації – вони видали більше 200 статей, які популяризують цю тему та розповідають потенційним користувачам про переваги діджиталізації
  • Широка публічна діяльність як організація міжнародних конференцій тощо.

Але головним напрямом для створення власної експертизи стала розбудова власної мульти-дисциплінарної команди, де домінують технічні експерти. Штат компанії сьогодні складає 25 осіб. Не менш важливим стало створення власних лабораторій, – надавати послуги в цій сфері, й тим більше для промисловців, без цього просто неможливо. PBN закупив чимало обладнання в своїх 4-х напрямах спеціалізації (рис. 1) й зрештою, розділив ці 2 напрями – PBN займається й досі бенчмаркинговими дослідженнями та консультаціями, тоді як am-Lab – наданням послуг з тренінгів та прикладних досліджень.

[caption id="attachment_14197" align="alignnone" width="853"] рис. 1 Чотири напрями спеціалізації PNB.[/caption]

Організація має сьогодні яскраво виражену орієнтацію на надання сервісних послуг, рис. 2, сертифікована по стандартам якості ISO й регулярно проводить опитування клієнтів МСП щодо рівня задоволеності, – він сягає 9.2 балів з 10.

[caption id="attachment_14198" align="alignnone" width="584"] рис. 2 Послуг, надані PNB в період 2019 – 20 рр[/caption]

Разом з тим, Балош коментує, що з 70+ проектів за останні 3 роки, тільки 25% оплачує бізнес й тут переважають прикладні розробки, решта 75% все-одно належать грантовим проектам ЄС – тут домінують тренінги.

В 2020 році й згідно оцінкам Єврокомісії PBN (am-Lab) ввійшов до переліку кращих DIH-центрів ЄС.

Уроки для майбутніх українських DIH-ів

Отже, повертаючись до актуальної теми створення центрів експертизи Індустрії 4.0 в Україні, які головні висновки та уроки з цієї історії?

  1. Досить очевидно, що справжні нові центри експертизи можуть створюватись на базі незалежних, нових структур, які мають яскраво виразну сервісну, ринкову орієнтацією. Й цікаво, що у випадку PBN вони розпочинали створення такого портфелю як неприбуткова, громадська організація. Наша пропозиція Центрів 4.0, яка ввійшла в 2020 в проект постанови КМУ передбачає створення таких центрів на базі наукових парків, але тут ми бачимо, що можливий й інший сценарій.
  2. Без грантової підтримки запуск таких центрів реалізувати важко. “В нас ще мало клієнтів, які готові платити за такий сервіс” – каже Балош. І якщо це важко в Угорщині, то очевидно, що в Україні – це практично неможливо. Саме тому фандрейзинг стоїть як активність та послуга №1 в нових кластерах ІАМ, й відповідно, ми давно наголошуємо на значно ширшому розгортанні цих послуг в наших існуючих Центрах 4.0 (КПІ та ХАІ) й з обов’язковою інтеграцією в українське бізнес-середовище.
  3. Кейс PBN також цікавий тим, що він підкреслює важливість технологічної інфраструктури для DIH з промисловою орієнтацією. Так, PBN закупили чимало обладнання під свої 4 напрями спеціалізації. Водночас, не треба перебільшувати масштаби цих «лабів». Судячи з коментарів Балоша Барти, мова не про повномасштабні testbeds, які ми бачимо в німецьких чи британських університетах та інститутах на кшталт Фраунхофера. Наприклад, основа напряму robotics в PBN, це аж 4 коботи – це приблизно той самий рівень який вже мають й кілька українських центрів, що спеціалізуються в цьому напрямі. Справа в іншому, – чи служить ця лабораторна база для розгортання тренінгів та інших послуг для МСП чи ні. Як ми знаємо український грантовий проект TATU в 800 тис євро (2013-17 рр) не мав успіху – хоча лаби були створені, але тренінги для МСП так і не запустились.
  4. Й досить зрозуміла в цьому порівнянні різниця в керівних органах – проєктом TATU управляло керівництво університетів, тоді як PNB – сервісна організація, від початку орієнтована на надання послуг для МСП. [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]Отже, менеджмент – це первинне, все інше – вторинне. [/perfectpullquote]Видається на те, що успіх подібних центрів сьогодні на наших очах повторює Львів – Назар Подольчак з наукового центру «Львівської політехніки» робить грандіозні проекти, й доказує нам всім, що подібні до Угорщини умови вже є й в Україні.
  5. З історії PNB може скластись враження, що для сучасних центрів експертизи І4.0 й не потрібні ніякі університети чи НДІ. Але це не зовсім так або й зовсім не так. По-перше, в історії PBN ми не бачимо свідчень про створення реальних інновацій Індустрії 4.0 – мова все ще про окремі розробки, й до речі, до яких вони залучають технічні університети. Хоча розробка та трансфер готових технологій – одна з ролей DIH за визначенням. По-друге, й це більш важливе – коли ми дивимось на мапу європейських промислових DIH (manufacturing DIH – це більш точний аналог нашої концепції Центрів 4.0), то бачимо там тотальне домінування технічних університетів та іменитих НДІ на кшталт Фраунхофера. На думку автора цієї публікації, це якраз той момент, який не розуміють більшість наших стейкхолдерів інноваційного розвитку, перш за все, з середовища чиновників. Й досі можна чути розмови про якісь абстрактні центри інновацій в офісних приміщеннях з 5 осіб.

Інша справа, що в умовах нереформованої нашої системи ЗВО та НДІ, окремі маленькі організації з правильним менеджментом можуть показувати куди більшу ефективність, динаміку та темпи змін. Що власне й зробив PBN. В цьому контексті відмітимо ще 1 роль PBN – центр працює як policy-maker, тобто, видає пропозиції регіональних політик інноваційного та цифрового розвитку. Ця роль є так само важливою для наших науковців, й цю роль ми визначали в проекті “Інтеграція 4.0” як одну з ключових для ЗВО-НДІ. Колега з Угорщини констатує, що їх чиновники не мають ні ресурсів, ні компетенцій для розробки подібних політик. Але хіба в Україні ситуація інша?

Резюмуючи – досвід PBN є дуже цікавим для українського контексту, за що ми щиро дякуємо Балошу Барті, а також Анні Побол з Білорусії (EU4Digital) – перший контакт з паном Бартою відбувся саме в рамках заходу цього проекту по DIH.

А 11 травня ми проведемо обговорення серед наших ЗВО про те, як українським університетам прискорити свій шлях до DIH. Й, можливо, історія PBN найбільш повчальна в тому, що ключем до успіху є орієнтація на реальний ринок.

Юрчак Олександр

Інформація по темі

Індустрія 4.0 в епоху post Covid-19: огляд тенденцій

Зазвичай, до форумів АППАУ ми робимо огляд тенденцій на задану тему. Аналогічно, до форуму 25-29 травня, пройдемось по кільком джерелам, які освітлюють вплив COVID-19 на ринки промислової автоматизації та ІТ й де є прогнози “чого нам варто очікувати надалі та як підготуватись до нової реальності“.

Свіжі аналітичні звіти по Індустрії 4.0

Звіт “COVID-19 Impact on Smart Manufacturing Market by Enabling Technology (Condition Monitoring, Artificial Intelligence, IIoT, Digital Twin, Industrial 3D Printing), Information Technology (WMS, MES, PAM, HMI), Industry, and Region – Global Forecast to 2025”  говорить про зростання зазначених ринків з 181 мільярдів доларів США в 2020 році до 220 мільярдів в 2025, з середньорічним приростом в 4%. Водночас, прогноз продажів на 2020 зменшився на 16% в порівнянні з до COVID-19. В контексті різних сегментів, звіт констатує зростання колаборативних роботів вже цього року (як наслідок меншої доступності робітників на виробництвах), але різке падіння продажів в окремих галузях, як автомобільна промисловість. По даним інших досліджень, виробництво та продажі автомобілів в ЄС в 2020 впадуть на 30%. Натомість значне зростання відбулось й, очевидно, буде продовжуватись в секторі виробництва медичного обладнання.

В цілому, на всіх ринках відбудеться зниження продажів в 2020 з поступовим поверненням до високих темпів зростання в 2021.

Інший звіт, від консалтингової компанії Accenture про наслідки COVID-19 для промислового виробництва зазначає, що промисловість не є винятком серед інших галузей й падіння в 2020 є і тут. Обриви ланцюжків постачань, закриття або обмежене функціонування заводів на період пандемії є головними причинами. Найбільше криза пандемії зачепила компанії, які працювали по моделі Just-in-time, та-або де всі ланцюги постачань були зав’язані на Китай.

Разом з тим Accenture говорить про необхідні зміни в стратегіях підприємств, серед яких головними мають бути

  1. Більш гнучкі методи до керування персоналом й цифрові робочі місця
  2. Диференційовані й більш стійкі ланцюги постачань по кожного з клієнтських сегментів
  3. Стійка та розподілена ІТ-інфраструктура та системи
  4. Цифрові канали та платформи е-комерції

[perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]«Промислові підприємства потребують масштабування їхніх цифрових інновацій по всьому виробництву та всім своїм екосистемам. Але це в свою чергу потребує переосмислення портфелю продуктів з прискоренням розвитку цифрових сервісів»,[/perfectpullquote]

– каже Accenture.

Аналітика від McKinsey

Один з найбільш цитованих в АППАУ брендів світового консалтингу, представив в лютому-квітні цілий ряд аналітичних оглядів про тенденції в контексті COVID-19. Зокрема, ми вже перекладали статтю про Next Normality, де McKinsey описує 4 етапи переходу до наступної нормальності. Власне, дійсно – якщо брати приклад України, то очевидно, що етапи «негайних рішень» та «стійкості» ми вже пройшли. А от чи входимо ми в етап «переосмислення» – велике питання. Принаймі, в своій спільноті ми це робимо – для чого і форум 25-29 травня.

Отже, McKinsey випустила десятки статей на теми реакції країн, спільнот та галузей на COVID-19. Найближче до Індустрії 4.0 є ця топ-стаття «Digital strategy in a time of crisis». Якщо коротко її резюмувати, то аналітики компанії говорять що в часи кризи необхідно –

  • Переглядати стратегії цифрової трансформації; зокрема, ті компанії які мають вже практикують подібні підходи й впровадили методи як design thinking будуть швидше адаптуватись та перемагати після кризи
  • Формувати анти-кризові штаби (або «нервові центри»), які мали б швидко переглядати портфель пропозиції цінності та пропонувати нові рішення
  • Мова також про нові бізнес-моделі, де найбільш вразливі або відповідальні елементи виглядають по-іншому; мова про ланцюжки постачань, безпеку даних, дистанційні режими керування та робочу силу, й звісно, більш масштабну автоматизацію

Зрештою, McKinsey говорить про поведінкові зміни – потрібна сміливість, щоб пропонувати необхідні зміни та швидко переглядати старі навички й парадигми. Потрібно швидко навчатись, експериментувати й тестувати гіпотези та нові рішення. А також спрощувати й фокусуватись. І все це – краще разом. Командній роботі та широкій колаборації присвячена ще одна стаття, яку ми переклали українською – про те, як організувати колаборацію в кризові часи.

Добре, криза (пандемії) закінчилась і що далі? Інша стаття «Preparing Next Normal via digital manufacturing scaling potential» дає відповіді на ці питання.

Коротке резюме наступне –

  • Формулювання контексту. В часи постійних та глобальних змін, й в першу чергу, змін ланцюжків постачань та недоступності робочої сили, зрозумло, що високоавтоматизаовані, гнучкі підприємства з технологіями 4.0 апріорі мають очевидні переваги. Саме вони здатні швидко масштабувати необхідні зміни в своїй організації. Оскільки рівень їх здатності адаптації до змін значно вищий й вони озброєні технологіями. В разі змін в ланцюгах доданої цінності такі компанії здатні швидше налаштовуватись на нові потреби ринку, швидше розробляти нові продукти, швидше інтегруватись в нові ланцюги постачань. Разом з тим, не менш зрозуміло, що «цифра» потрібна сьогодні всім незалежно від рівня зрілості в цифровій трансформації.
  • Насправді, й згідно досліджень McKinsey таких 4-нульних компаній дуже мало, більше 70% все ще перебувають в фазі пілотних проектів, для яких характерна відсутність стратегії швидкого масштабування інновацій по всій виробничій екосистемі. Аналітика кажуть, що для масштабування необхідно як мінімум 3 компоненти – 1) стратегічний курс, 2) розвинуті організаційні спроможності – технічні, управлінські та готовності до змін, 3) надійна інфраструктура даних та ІТ.

McKinsey провела дослідження, в якому проаналізувала 5 фундаментальних принципів, які дають сьогодні ефект, незалежно від рівня зрілості компаній.

Зрештою, McKinsey зводить все до розгортання успішних use-cases

взагалі, на нашу думку, читати McKinsey непідготовленому читачу досить важко – в кожній з статей, є шлейф попередніх напрацювань, методик, концепцій, фреймворків тощо. З одного боку, все це в результаті виглядає дуже цілісно, але з іншого – без підготовки рівень сприйняття падає різко.

Що кажуть вендори?

Гарна стаття про зміни в post-COVID від Джона Робінсона з SAP вийшла на сайті The manufacturer. Автор по-суті повторює тут тези McKinsey про фази переходу від кризи до повного відновлення та зростання, й фокусує на тому, як це зробити швидше й з меншими витратами. Індустрія 4.0 – в повноті концепції та технологій, є сьогодні ще більш важливою, ніж в часи до-COVID-19.

Цікаві окремі думки та рекомендації. Наприклад,

  • Відсутність повної прозорості підприємства в реальному часі – є однією з наслабших місць часи, коли потрібно реагувати швидко та релеватно
  • Важливо розширити рамки стратегій та застосування технологій – від самого виробництва, – на широкі ланцюги доданої цінності, технологічні та партнерські екосистеми
  • Роль Індустрії 4.0 змінюється – [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]мова не просто про «кращу ефективність», а про нові здатності швидше проходити весь цикл криз й про новий рівень стійкості, – саме через цифрові платформи нового рівня.[/perfectpullquote]

Автор аргументує останню тезу чисельними прикладами, як –

  • Real-time visibility  – дуже важлива для розуміння доступності матеріалів, товарів, людей та активів
  • Використання штучного інтелекту та машинного навчання необхідні, щоб постійно переоцінювати та пере-плановувати виробничі діяльності
  • Robotic process automation (RPA)  – для підтримки та оцінки персоналу, який не зайнятий на виробництві
  • Використання mobile technology and augmented / virtual reality – для того, щоб зробити персонал більш доступним та оперативним, й з меншими витратами на перенавчання.
  • Ці ж технології, разом з digital twins and remote support від постачальників машин та ліній значно підвищують рівень експлуатаційної готовності виробничих активів
  • Ці ж технології можуть використовуватись для задіяння дистанаційних та віртуальних робітників  під час локдаунів, чи жорстких вимог соціального дистанціювання
  • 3D printing запчастин необхідний для поповнення запасів
  • Й зрештою  AGV’s, autonomous electric vehicles and drones  – для зменшення залежності від працівників й знову ж, – для забпепечення вимог соціального дистанціювання.

На завершення, нам дуже близькою виглядає думка автора, що [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]”ключовим фактором успіху в цифровій трансформації є не технології, а співпраця”. [/perfectpullquote]

Свіжі кейс-стаді по впливу COVID-19

Кейс британського підприємства KHC описує ситуацію, як підприємство справлялось з чисельними викликами пандемії. В якості лейтмотиву, автори підкреслюють, що сьогодні мова не йде про перехід до цифрових технологій, а про те, як швидше це зробити та масштабувати по всьому підприємству. Вже до цього KHC інвестував чимало коштів в цифрові платформи, що дало необхідну гнучкість та ефективність в реакції на COVID-19. Як головний інструмент швидкого реагування, KHC інтегрувались в національну охоронну інфраструктуру сервіс-провайдерів. Остання зазвичай представляє собою приватні охоронні компанії, але які діють в тісному зв’язку з державними органами, наприклад, поліцією.

До кризи пандемії, ці служби закривали офісні будівлі від імені персоналу, але відколи офіси стали пусті, цей сервіс став непотрібним. Натомість, КНС виявили що проявилась нова потреба  –  періодичний візит представниками охоронних служб пустих будівель для перевірки умов безпеки. Це привело в свою чергу до появи повністю нового сервісу, який був запропонований зовнішнім та внутрішнім охоронним службам. КНС, разом зі своїм технологічним партнером Haulmount побудувал нову сервісну платформу, що дозволяє більш оптимально налаштувати функціонал охоронних служб буквально за кілька днів. Типово, розробка подібного продукту займає тижні, якщо не місяці. Але досвід та співпраця з клієнтами та партнерами дозволила цього разу зробити все значно швидше. Lucas Gundry, директор по технологіям КНС говорить

« в нинішніх умовах ви маєте дуже швидко впроваджувати нові цифрові продукти. Водначас, це потрібно робити з огляду на довгострокові пріоритети. Тому будьте сміливими й беріть на себе ризики, але повністю усвідомлюйте стан підприємства, скажімо, через 6 місяців. Ви потребуєте сьогодні нульової толерантності до встановлених раніше систем чи підходів, й маєте постійно задавати собі нові, важливі запитання щодо майбутнього. Будьте безжальними. Вибирайте технологічного партнера, який готовий інвестувати в технологію там само як і ви. Якщо вони відмовляються надати робочий прототип, значить вони на шляху поразки».

ВИСНОВКИ ВІД АППАУ

Окремо, зазначимо що ми освітлювали тему реакції на COVID-19 в 5 аналітичних дайджестах Анти-кризового аналітичного центру Industry4Ukraine й де було багато порівнянь в реакції «Україна та світ».

З огляду на весь пул інформації та аналітики, які головні висновки ми можемо зробити стосовно тенденцій розвитку розумних виробництв

  1. Автоматизовані та гнучкі підприємства мають кращі шанси перемагати не тільки в часи криз, але в наступні фази відновлення та зростання. Звучить банально, але для українських підприємств важливий ряд деталей. Мова не стільки про автоматизовані лінії. Ключовий фактор – саме про гнучкість, як здатність швидко реагувати та швидко змінювати (переналаштовувати) своє виробництво. Без цифрових платформ верхнього рівня, й де головною є система МЕS (МОМ) це дуже важко зробити.
  2. Мова не про діджиталізацію взагалі, а про те [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]як швидше впроваджувати та масштабувати цифрові інновації.[/perfectpullquote] Якщо ми переносимо цей тренд на українських грунт, то варто відзначити, що ряд великих холдингів ще в 2017-19 рр пішов по цьому шляху. Водночас, як вони це роблять – інформації вкрай мало. І якщо 70% підприємств в розвинутих країнах, все ще знаходяться в пілотній фазі в цифровій трансформації, то очевидно, що нашим підприємствам – особливо МСБ, – дуже далеко до масштабування.
  3. В «правильній» реакції провідних компаній, звернемо ще раз увагу наших технічних директорів (вкл з ІТ, АСУТП…), що мова не йде про чергову модернізацію чи черговий проект ІТ чи АСУТП. Ключовий термін, який фігурує в оглядах – «стратегія» та їх перегляд. Тобто, щоб щось змінювати чи переглядати, «воно» має бути.
  4. В цих стратегіях, та їх напрямах масштабування, ключовий термін – це use-case, тобто облік, систематизація, аналіз кращих цифрових інновацій, які варто й потрібно масштабувати по всьому підприємству чи екосистемі. Повертаючись до досвіду АППАУ 2018-19 рр, зокрема, в спробах запустити дорожні карти в кількох галузях, й де практика масштабування кращих use-cases була головною, зазначимо, що наш виклик на рівні спільнот все ще в самій ранній фазі. Підприємства надзвичайно важко йдуть на контакт в розробці спражніх use-cases, тоді як результати чисельних корпоративних акселераторів все ще сумнівні. В результаті й на рівні всієї української Індустрії 4.0 ми не можем похвалитись успішними практиками систематизації use-cases ні на рівні холдингів, ні тим більше по галузям чи на рівні окремих МСБ. Це безумовно, гальмує процеси розвпосюдження кращих практик та знань.
  5. В оглядах вище, а також в наших дайджестах №4 та №5 Аналітичного центру червоною ниткою також проходить питання культури підприємств та спільнот як ключової здатності адаптації до змін. Структури з жорсткою ієрархічною та закритою корпоративною культурою, керівники з мисленням 90-их мають сьогодні мало шансів на прийняття висновків як вказано вище. Ми це добре бачили по кейсу MedTech, де Україна фактично втратила шанси запустити потужний кластер на одному з небагатьох ринків що зростають сьогодні. Тому питання цифрових інновацій безпосередньо пов’язано зі змінами культури та мислення керівників та персоналу. В чисельних оглядах західних авторів звучать також інші заклики, дещо незвичні для технічних дебатів – як про сміливість та рішучість в перегляді старих підходів.

Чи потрібна подібна сміливість нашим керівникам? Як змінити відношення до стратегування, де лакун у нас, очевидно, найбільше? Будемо розглядати ці та інші виклики, світові тенденції в контексті українських кейсів та прикладів на форумі 25-29 травня. З нами – провідні експерти української Індустрії 4.0. Приєднуйтесь.

Виконавча дирекція АППАУ.

 

Чому інноваторам 4.0 варто активізуватись

В будь-яку кризу є кілька варіантів дій. Наприклад. Перший – нічого не робити, просто перечекати. Другий – використати час для себе – навчатись, читати, приділяти більше уваги своїй сім’і та близьким.  Третій – активно переосмислювати зміни, готуватись до нової реальності та починати діяти. Кожен має право вибору, але зараз ми поговоримо про третій сценарій і саме для керівників.

Загальний контекст ситуації

В попередніх дописах й, зокрема в звертанні Правління АППАУ, ми вже чимало наголосили про стан економіки, який різко йде вниз. Не хочеться нікого лякати, але наслідки для нашої економіки будуть дійсно драматичними. Й тут не стільки питання про помилки нашого уряду, як про загальноекономічну, світову кризу. На сьогодні виробничі потужності західних країн працюють всього на 25-40%, маса заводів просто зупинились, як перед цим це було в Китаї. До цього треба додати фінансову кризу – всі інвестори зупиняють довгострокові інвестиції. Тобто, незалежно від того, що робить наш уряд – [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]ланцюжок світової рецесії вже запущений й, звісно, Україна – яка надзвичайно залежна від світової кон’юнктури, – вже є жертвою цього процесу.[/perfectpullquote]

Тепер до нашого уряду. Не хочу коментувати стратегії щодо локалізації та убезпечення від епідемії COVID-19, про це також достатньо сказано в мережах. Натомість й що стосується економічних наслідків, очевидно, що уряд перебрав міри. Величезні борги, зростаюча дірка в бюджеті, відсутність домовленості з МВФ – це було й до коронавірусу. Тому очевидно, що карантин введений надто рано, централізованого управління кризовою ситуацією немає, дії міністерств та інших органів виконавчої влади поки ще недостатньо скоординовані – й, особливо, по відношенню до викликів економіки. Уряд в цьому навіть важко звинувачувати – уявіть себе на місці міністрів чи замів, якщо ви тільки тиждень тому зайняли ці позиції.

Кілька заяв бізнес-асоціацій, що прозвучали на цьому тижні передають серйозну стурбованість бізнесу цією ситуацією.

Які виклики для інноваторів 4.0

Що слідує з цієї ситації для членів АППАУ та всіх  інноваторів 4.0?

По-перше, наслідки вищесказаного мають бути очевидними для кожного керівника. Мова йде про замороження інвестицій та нових угод серед кінцевих замовників, значне падіння купівельної спроможності наших замовників, початок масового безробіття, початок соціальної, й не виключено що потім і політичної кризи.

Відповідно виклики для всіх промислових, цифрових спільнот (розробників, інтеграторів, представників замовників) – однакові

  1. Які головні внутрішні сектори будуть платоспроможні та як отримати до них доступ? Попередньо ми бачимо
    1. Сектори охорони здоров’я – виробництво засобів гігієни, мед. Апаратури (ШВЛ), інших засобів та ліків, тощо – поки епідемія не пройде, це буде в фокусі уваги всіх.
    2. Харчова промисловість (бо їсти хочуть всі)
    3. Критична інфраструктура (як побічний наслідок введення надзвичайного стану)
  2. Які технології та рішення ІТ-промислової автмоатизації (й нові Індустрії 4.0) будуть найбільш затребуваними? Знову ж, наше опитування говорить про наступний стан
[caption id="attachment_9990" align="alignnone" width="580"] Рис.1[/caption]
  1. Які зовнішні ринки залишаються привабливими (коли країни ізолюються)? – тут поки що повна неясність – ЄС і всі країни зараз будуть повністю переглядати свої орієнтири, прогнози та бюджети.
  2. Як не допустити «голодних ігор» на внутрішньому ринку (коли «віджим» замовниками підрядників зростає в рази)? – ми добре бачили як це відбувалось в 2014-15 рр
  3. Як спростити процеси переходу в онлайн?
  4. Як забезпечити вимоги по безпеці та кібербезпеці? – оскільки це напряму стосується критичної інфраструктури, а також переходу в онлайн.
  5. ….

Як діють інноватори сьогодні (чи є реакція)

Якщо одним реченням відповідати на це питання – то «мляво та розрізнено». Я не бачу поки значної консолідації зусиль та адекватної, потужної реакції представників промислових хайтек. Це стосується навіть членів АППАУ. Їх є більшість в делегації, яка планувалась на Гановерську виставку, яка мала відбутись в квітні (зараз перенесена на липень). Не зважаючи на чисельні комунікації та наради з січня, ми й досі не знаємо з чим же їдуть наші фірми «завойовувати» німецьких та європейських замовників. Комунікації та меседжи є дуже слабкими, що підтверджує низький рівень маркетингу та готовності до експорту – про це в АППАУ є окремий звіт, підготовлений рік тому.

Що стосується «другого ешелону» – інших інноваторів 4.0, – вони так само ведуть себе інертно. Хоча з грудня ми намагаємось залучити компанії до кращого представлення в засобах комунікацій (новий сайт, брошура, аналітичні огляди тощо) під Ганновер – менше 10 фірм відгукнулись на ці заклики.

Якщо резюмувати цю ситуацію, то ясно що з такими підходами та реакцією, важко продавати наших інноваторів на міжнародній арені і в звичайні (будемо тепер казати «старі-добрі») часи. Зараз тим більше важко – оскільки всі ваші меседжи та пропозиції цінності мають бути адаптованими до нового контексту. Навіть якщо Ганновер відбудеться в липні (віримо в це) – абсолютно очевидно, що тема нових пропозицій максимально адаптованих до нової реальності, буде там головною. Мова не про те, щоб обов’язково згадувати щось про пандемію, чи прив’язувати свої пропозиції «за вуха» до нових очікувань. Мова про справжню та глибоку відповідність новим умовам, які формуються на наших очах. Як –

  • Контекст ре-локалізації: кращу відповідність вимогам європейським постачальникам (по відношенню до азійських), коли глобальні ланцюжки обривається.
  • Особиста безпека, санітарні умови та контроль здоров’я: попит на wearables, які діагностують стан здоров’я працівників, простежуваність (і людей теж) на виробництвах – очевидно, будуть відтепер топ-пріоритетами й надовго
  • Краще ROI та надійність рішень ІІоТ: дистанційний контроль-моніторинг – норма, а не інновація, але питання безпеки тим гостріші

Але щоб відповідати цим та подібним вимогам нової реальності всі наші інноватори – перший ешелон (учасники делегації), і другий (інші інноватори Індустрії 4.0) – мають провести суттєві зміни й значно покращити свою та колективну здатність швидко та адекватно реагувати на ринкові зміни.

Нова реальність – нові очікування та можливості

Я хочу нагадати всім учасникам ринку Індустрії 4.0, що наразі ми ведемо внутрішню кампанію, яку фінансує фонд USAID. Головна її мета – ріст обізнаності ринку про Індустрію 4.0 та наших інноваторів. Абсолютно очевидно, що ми не можемо зараз просто говорити про переваги 4.0 «взагалі» і без прив’язки до поточних змін. Й особливо, враховуючи той контекст, що  АППАУ зараз мобілізує всіх партнерів (зокрема по Industry4Ukraine), є учасником перемовин з кількома міністерствами, а також створює Аналітичний анти-кризовий центр.

Отже, пропозиції наших інноваторів мають бути максимально релевантними до вимог часу, як і відповідні меседжи.

Що це означає для наших інноваторів, які наші 5-топ очікувань –

  1. Видача конкретних пропозицій-рішень 4.0 під пріоритетні сектори економіки – 1) виробництво мед. апаратури (зокрема ШВЛ) та фармація, 2) харчова та легка промисловість, 3) сектори критичної інфраструктури
  2. Пропозиції та адаптовані УТП (вкл якісні меседжи, кейс-стаді, історії успіху, думки лідерів тощо) – по топ-технологічним застосуванням вказаних на рис. 1.
  3. Якісний зворотній зв’язок по стану ринків – це основа для Аналітичного центру. Також потрібно активізуватись в соц мережах, де щодня йдуть дискусії-обміни по тенденціям та стану ринків.
  4. Прискорити видачу інформації для нового сайту англійською, який де-факто вже створений (але дуже мало контенту, тому ще не запускаємо)
  5. Активізувати роботу на регіонально-галузевому рівнях. Кластери ІАМ тут розглядаються як головний інструмент консолідації. Завдання №1 – вироблення плану дій разом з владними структурами щодо допомоги та пропозицій по пп. 1 та 2.

На завершення. Швидка та адекватна реакція – це гарантія успіху в будь-які важкі часи. Коронавірус – це лакмусовий папірець й одночасно, тригер. Він стимулює масовий перехід на цифрові технології та нові методи співпраці. Але одночасно він перевіряє нашу готовність до цього. Готовність – технологічну, культурну, ментальну.

Тому – «Be relevant or Die»,  – реагувати потрібно по-любому. І краще (ефективніше) коли ми це зробимо разом. Коронавірус насправді прояснить зараз ще одну й специфічну саме для нашої спільноту рису – цю саму колективну здатність діяти разом та ефективно. Адже одне з наших любимих визначень Індустрії 4.0 – [perfectpullquote align=”full” bordertop=”false” cite=”” link=”” color=”” class=”” size=””]«це не стільки про штучний інтелект чи роботи, як про нову культуру співпраці, нову здатність швидше бачити нові можливості та реагувати на них».[/perfectpullquote]

Юрчак Олександр.

«Агенти змін» – новий аналітичний огляд АППАУ

АППАУ випустила новий важливий  аналітичний огляд. Цього разу він стосується лідерів (агентів) змін, назва документу «Агенти змін: 5 ролей лідерів змін в розвитку української Індустрії 4.0».

Огляд базується на аналізі майже 30 ініціатив та проектів по реалізації Індустрії 4.0 2019 року. Він виділяє «агентів змін» – як лідерів, хто реально здатен ініціювати, брати на себе відповідальність, й доводити почате до завершення, не зважаючи на всі труднощі обставин.

Головні розділи документу –

  • Детальне описання 5 ролей агентів змін з прикладами
  • Інтеграція агентів (як найважливішого чинника) в модель інноваційних екосистем пром хайтек
  • Аналіз та головні уроки виконання майже 30 ініціатив 2019 року
  • Номінації 2019 – пропозиція 11 кращих агентів! – нагородження 23 січня

Завантаження без реєстрації, зворотній зв’язок – доповнення та поширення документу вітаються.

Завантажити огляд «Агенти змін»

This website uses cookies to improve your web experience.